Постанова

від 06.11.2024 по справі 906/214/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Справа № 906/214/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Оріон" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2024 року, повний текст судового рішення складено 02 серпня 2024 року по справі №906/214/24 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Приватного підприємства "Оріон"

до: Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області

про стягнення 185000 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Оріон" (надалі- Позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про стягнення збитків у розмірі 185 000 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що внаслідок зупинення Головним управлінням ДПС реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Позивач зазнав збитків у розмірі 185 000 грн, що присуджені судом у господарській справі №906/267/23, за позбавлення можливості контрагентом (Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО") включити ці суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання. Позивач стверджує, що протиправність дій Відповідача 1 щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлена у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року в справі №240/6664/23.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну, а його виконанням фактично усунуто єдину перешкоду, спричинену незаконним рішенням контролюючого органу, для реалізації ТОВ "СТ -Прозоро" майнового інтересу в одержанні права на податковий кредит з ПДВ. Суд при цьому вказав, що у зв`язку із цим немає підстав для висновку про існування причинно-наслідкового зв`язку між витратами, яких зазнав Позивач, і протиправним рішенням контролюючого органу, адже Позивач домігся усунення наслідків цього рішення.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Позивачем не доведено, що збитки в розмірі 185 000 грн, стягнуті з Позивача (продавець) на користь ТОВ "СТ-Прозоро" (покупець) за рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/267/23, були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу контрагента-покупця, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків.

За таких обставин, суд першої інстанції виснував про не підтвердження матеріалами справи факту того, що саме внаслідок протиправних рішень Відповідача 1 Позивачу завдано збитків у спірних правовідносинах та наголосив, що причинний зв`язок між протиправними рішеннями державного органу і збитками є обов`язковою умовою відповідальності та задоволення позовних вимог. Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Встановивши, що Позивачем не доведено, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між протиправними рішеннями Відповідача 1 та витратами, які Позивач поніс на відшкодування податкового кредиту свого контрагента, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відсутність складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення збитків та підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 95-98), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема виходив з того, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим і таким, що прийнято не відповідно до обставин та матеріалів справи. Позивач зазначає, що в обставинах справи 906/214/24, відбулось об`єктивне зменшення майнових прав шляхом винесення незаконного рішення Відповідачем 1, що призвело в подальшому до примусового стягнення збитків в судовому порядку через приватного виконавця. Констатує, що хоча податкова накладна зареєстрована, однак контрагент при зверненні до суду стягнув з Позивача збитки в розмірі не зареєстрованої податкової накладної, тому на переконання скаржника, застосовувати позицію ВПВС, яка висвітлена у справі 925/556/21 від 1 березня 2023 року є недоцільним, оскільки, як обставини так і докази у справах різні. Більше того рішення за яким було стягнуто збитки з Позивача його контрагентом (ТОВ "СТ-ПРОЗОРО") у справі 906/267/23, було винесено суддею Соловей Л.А., який володів та приймав рішення у справі, яке було долучено до позовної заяви у справі 906/214/24.

Крім цього, скаржник вказав, що статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Звертає увагу, що цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою, а також те, що цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Вважає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і доведення наявності цих умов позивачем, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачем 1 та 2 в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

19 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника Відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому Відповідач 1 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач 1 вказав, що Позивачем не доведено, що збитки в розмірі 185 000 грн, стягнуті з Позивача (продавець) на користь ТОВ "СТ-Прозоро" (покупець) за рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/267/23, були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу контрагента-покупця, що на переконання Відповідача 1 унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків. Вважає, що суд дійшов правильного висновку про не підтвердження матеріалами справи факту того, що саме внаслідок протиправних рішень Відповідача 1 Позивачу завдано збитків у спірних правовідносинах.

30 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника Позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій Позивач вказав, що в обставинах справи 906/214/24, на котру при винесенні оскаржуваного рішення, покликався суд першої інстанції, відбулось об`єктивне зменшення майнових прав шляхом винесення незаконного рішення Відповідачем 1, що призвело в подальшому до примусового стягнення збитків в судовому порядку через приватного виконавця, хоча податкова накладна зареєстрована, однак контрагент при зверненні до суду стягнув з Позивача збитки в розмірі не зареєстрованої податкової накладної. Тому застосовувати позицію ВПВС, яка висвітлена у справі 925/556/21 на його переконання є недоцільним, оскільки, як обставини так і докази у цих справах різні. Більше того рішення за яким було стягнуто збитки з Позивача його контрагентом (ТОВ "СТ-ПРОЗОРО") у справі 906/267/23, було винесено суддею Соловей Л.А., яка володіла та приймала рішення у справі, яке було долучено до позовної заяви у справі 906/214/24.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 906/214/24 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 9 вересня 2024 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №906/214/24 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 11 листопада 2024 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а рішення суду першої скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" (покупець) та Позивачем (постачальник) укладено договір №12/12 від 12 грудня 2022 року за умовами якого Позивач зобов`язався виготовити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов договору.

15 грудня 2022 року Позивачем поставлено, а покупцем прийнято обладнання на загальну суму 1110000 грн, у т.ч. ПДВ 185000 грн, що підтверджується видатковою накладною №О-61 від 15 грудня 2023 року та актом приймання-передачі обладнання №15-12/22/О до договору №12/122 від 12 грудня 2022 року (а.с.16-17).

За фактом поставки товару 15 грудня 2020 року Позивачем сформовано податкову накладну №8 та направлено для реєстрації, однак її реєстрацію було зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та запропоновано платнику надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації податкової накладної.

Із урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів, рішенням Комісії №7978153/31318631 від 29 грудня 2022 року відмовлено в реєстрації податкової накладної Позивача №8 від 15 грудня 2022 року з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. У графі додаткова інформація зазначено, що відсутні: документи щодо права власності на товар, відповідно пункту 1.3, паспорт товару, відповідно до пункту 2.2, розрахункові документи відповідно пункту 3 договору від 12 грудня 2022 року №12/122. Крім того, відсутні пояснення та акт звірки з контрагентом.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 21 березня 2023 року в справі №906/267/23 та не потребують повторного доведення.

Позивач не погодилось із законністю зазначеного рішення Головного управління ДПС про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку та оскаржило їх у адміністративному суді.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року в справі №240/6664/23 позов Позивача до Відповідача 1, Державної податкової служби України задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Відповідача 1 про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7978153/31318631 від 29 грудня 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної Позивача №8 від 15 грудня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Позивача №8 від 15 грудня 2022 року, днем її фактичного отримання.

З наведеного Позивач зазначав, що протиправні дії Відповідача 1 щодо визнання відповідності Позивача критеріям ризиковості платника податку, що мало наслідком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року в справі №240/6664/23, яке є преюдиціальним в силу частини четвертої статті 75 ГПК України при вирішенні цього господарського спору.

Крім того, ТОВ "СТ-Прозоро" (покупець за договором №12/12 від 12 грудня 2022 року) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Позивача (продавець за договором №12/12 від 12 грудня 2022 року) про стягнення збитків у розмірі 185 000 грн, обґрунтовуючи позов тим, що реєстрацію поданої Позивачем податкової накладної №8 від 15 грудня 2022 року було зупинено податковим органом, у зв`язку з чим ТОВ "СТ-Прозоро" позбавлено можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 185000 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21 березня 2023 року в справі №906/267/23 залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2023 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 січня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Позивача на користь ТОВ "СТ-ПРОЗОРО" збитки в розмірі 185 000 грн, а також судовий збір в сумі 2 775 грн.

На виконання зазначеного судового рішення у справі 906/267/23 Позивач сплатив на користь ТОВ "СТ-ПРОЗОРО" збитки в розмірі 185 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №55 від 1 лютого 2024 року (а.с.10).

Враховуючи наведені вище обставини, Позивач звернувся з даним позовом та просить стягнути з Державного бюджету України на свою користь 185 000 грн збитків, посилаючись на те, що внаслідок зупинення Відповідачем 1 реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Позивач зазнав збитків у зазначеному розмірі, що присуджені судом (справа №906/267/23) за позбавлення можливості контрагентом Позивача (ТОВ "СТ-Прозоро") включити ці суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з Держави (Державного бюджету України) майнової шкоди, завданої позивачу протиправними рішеннями державного органу.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 Цивільного кодексу України.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі №925/1196/18 та від 1 березня 2023 року в справі №925/556/21, в яких розглядалося питання про умови цивільної відповідальності держави за шкоду, завдану протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, які є застосовними також у цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивач в апеляційні скарзі зазначає, що внаслідок протиправного зупинення Відповідачем 1 реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Позивач зазнав збитків у розмірі 185 000 грн, що присуджені судом у господарській справі №906/267/23 за позбавлення можливості його контрагентом включити ці суми ПДВ до складу податкового кредиту, з приводу чого колегія суду зауважує таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Абзаци перший, другий пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України унормовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, а наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 (у редакції на дату прийняття Комісією відповідного рішення) платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно абзацу першого пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Абзаци другий, третій пункту 6 Порядку № 1165 визначає, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Абзац дев`ятнадцятий пункту 6 Порядку №1165 визначає, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Між тим, пункт 1 Порядку №520 визначає, що механізм прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку №520 (у редакції на дату прийняття Комісією відповідного рішення) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Абзац перший пункту 6 Порядку № 520 визначає, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку №520).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Комісії №7978153/31318631 від 29 грудня 2021 року було визнано протиправними та скасовано рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року в справі №240/6664/23.

Отже, неправомірність рішень Відповідача 1 щодо встановлення відповідності платника податку (Позивача) критеріям ризиковості, що мало наслідком зупинення реєстрації податкових накладних, підтверджена даним судовим рішенням адміністративного окружного суду.

Поряд з цим, необхідною підставою для притягнення Відповідача 1 до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність усіх трьох умов, тобто, окрім неправомірних рішень, доведенню підлягає наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними рішеннями і заподіяною шкодою.

Позивач доводив, що внаслідок зазначених протиправних рішень Відповідача 1 Позивач зазнав збитків у розмірі 185 000 грн, що присуджені господарським судом у справі №906/267/23, за позбавлення можливості контрагентом Позивача включити ці суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі №908/1568/18, від 1 березня 2023 року в справі №925/556/21.

Частиною першою статті 74 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Необхідно зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року в справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2022 року в справі №927/219/20, від 14 вересня 2021 року у справі №923/719/17, від 10 червня 2021 року в справі №5023/2837/11, від 22 квітня 2021 року в справі №915/1624/16, від 10 березня 2020 року у справі №902/318/16).

У пункті 7.24 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 1 грудня 2023 року у справі №926/3347/22, зокрема, зазначено, що господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 березня 2023 року в справі №925/556/21 зазначила, що з 1 січня 2015 року ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

При цьому якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Такий висновок відповідає і правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 1 березня 2023 року в справі № 925/556/21.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові (пункт 8.60) звертала увагу на те, що зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання продавцем необхідних дій, від яких залежало виникнення у покупця права на податковий кредит з ПДВ, продавець міг реалізовувати своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України), тобто усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали.

Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в постанові від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18 зверталась увага на те, що належним способом захисту для покупця (у даному випадку ТзОВ «СТ-ПРОЗОРО») може бути звернення до постачальника (Позивача) з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (також постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 3 серпня 2018 року в справі № 917/877/17).

Враховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пунктів 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Також Велика Палата в постанові від 1 березня 2023 року в справі № 925/556/21 звернула увагу на те, що у статті 114 Податкового кодексу України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, підпункт 114.3.2 пункту 114.2 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (зокрема, штрафні санкції, збитки, сплачені контрагентам платника податку).

Отже законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

З огляду на вищезазначене колегія суддів звертає увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ-Прозоро" (покупець по договору №12/12) зверталося до суду із позовом до Позивача про стягнення збитків у розмірі 185000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання Позивачем обов`язків щодо реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції з поставки товару за видатковою накладною №О-61 від 16 грудня 2022 року на суму 1100000 грн (у тому числі ПДВ 185000 грн) Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ-Прозоро" (покупець по договору №12/12) зазнав збитків, оскільки позбавлений можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21 березня 2023 року, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського від 906/267/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" до Позивача задоволено повністю. Стягнуто з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО"- 185000 грн збитків.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 січня 2024 року касаційну скаргу Позивача залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2023 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 21 березня 2023 року в справі №906/267/23 залишено без змін.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку неправомірність дій Відповідача 1 полягає у протиправному зупинення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних складеної Позивачем податкової накладної від 15 грудня 2023 року №0-61, що встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року в справі №240/6664/23, яке набрало законної сили.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Ураховуючи вищенаведене, вбачається, що стягнення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" суми збитків є об`єктивним зменшенням майнових благ Позивача, а значить є його збитками.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

В той же час апеляційний господарський суд констатує, що в даній справі завдана шкода полягає не стільки у факті протиправності рішення комісії від 29 грудня 2021 року, що встановлено судовим рішенням по справі № 240/6664/23, адже за правової позиції (наведеної в постанові Велика Палата Верховного Суду по справі №925/556/21 від 1 березня 2023 року) платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

Ключовим фактором, що доводить факт завдання даної шкоди є саме те, що з Позивача за судовим рішенням вже стягнуті 185000 грн збитків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО". Саме стягнення цих коштів з Позивача за наслідком протиправного та скасованого рішення Відповідача 1 та стягнення за судовитм рішенням з Позивача коштів, котрі б Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" не стягувало би з Позивача та не зверталося б про їх стягнення у разі не прийняття Відповідачем 1 відповідного незаконного рішення.

При цьому неможливість застосування практики ВС, що наведені Відповідача 1 та судовм першої інстанції по справі №925/556/21 випливає саме з того, що у тій справі не існувало судового рішення, яким стягнуто з Позивача відповідні кошти як збитки.

Разом з тим апеляційний господарський суд звертає увагу Відповідача 1 на те, що він як особа, на яку впливає судове рішення у справі №906/287/23 і рішення в котрій прийнято без його участі не оскаржив його на даний час. В той же час саме судове рішення в справі №906/287/23 і створює причинний зв`язок щодо підставності звернення Позивача щодо стягнення коштів, що вже стягнуті з нього за цим судовим рішеннямта сам факт неправомірності рішення Відповідача 1 доведено судовим рішенням в справі №240/6664/23.

Підсумовуючи усе описане вище, колегія суддів зазначає, що стягнення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" збитків в розмірі 185000 грн була зумовлена лише протиправним зупиненням Головним управління ДПС у Житомирській області реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних складеної Позивачем податкової накладної від 15 грудня 2023 року №0-61 (що доведено в зазначених вище судових рішеннях).

Беручи до уваги установлені обставини, судова колегія доходить висновку про доведеність Позивачем усіх трьох умов, необхідних для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: протиправності поведінки Відповідача 1, наявності у Позивача збитків і причинного зв`язку між неправомірними діями Відповідача 1 і завданими позивачу збитками.

Відтак, з огляду на стягнення збитків в розмірі 185000 грн (саме таку ж суму заявлено до стягнення Позивачем в даній справі) в справі №906/267/23 з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-ПРОЗОРО» враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 1 березня 2023 року в справі № 925/556/21 (якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом) колегія суддів виснує про підставність позовних вимог Позивача щодо стягнення з Відповідачів 185 000 грн збитків та про доведеність Позивачем складу господарського правопорушення, зокрема всіх його елементів, необхідних для стягнення збитків саме в даних правовідносинах.

При цьому, зважаючи на стягнення збитків з Державного бюджету України, колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Наданими у справу доказами Позивачем доведено неправомірні дії Відповідача 1 і, наявність збитків у Позивача за наслідками таких дій та розмір цих збитків і причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяними збитками.

Крім того, оскільки подальше рішення адміністративного суду, яким зобов`язано податкову зареєструвати податкові накладні не відновить права Позивача та не може бути підставою для повернення йому сплачених для його конрагента збитків присуджених за рішенням суду в справі №906/267/23, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права є належним.

У постанові від 16 червня 2021 року в справі № 910/14341/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16 згідно якої кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже у аналогічних спорах відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, у даному випадку Відповідача 1.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 та пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ 3 серпня 2011 року № 845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Отже територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

При цьому до таких правовідносин відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна.

Аналогічної позиції щодо стягнення шкоди завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами з Державного бюджету України дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у постанові № 920/715/17.

Тому резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (схожий висновок викладений і у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 906/775/17, від 2 березня 2021 року в справі № 911/2371/19).

Отже Позивачем правомірно заявлено позов і доведено його правові підстави про стягнення спірних коштів з Державного бюджету України.

З огляду на викладене вище, колегія суду задоволює позовні вимоги заявлені до Відповідача 1, Відповідача 2 про стягнення збитків з Державного бюджету України в розмірі 185000 грн.

Приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд скасовує судове рішення щодо відмови в задоволенні позову та приймає нове рішення, яким позовні вимоги задоволює повністю.

Підсумовуючи усе вищеописане в даній постанові Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи усе вищевстановлене в даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, щодо задоволення позовних вимог з огляду на їх підставність та доведеність.

Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд задоволює апеляційну скаргу Позивача.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та про порушення норм процесуального права, що в силу дії пунктів 1, 2 та 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2024 року.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної зави та апеляційної скарги суд покладає на Відповідача 1.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оріон" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2024 року в справі №906/214/24 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2024 року в справі №906/214/24 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Оріон" (код 31318631, м. Житомир, вул. Кооперативна, 14) матеріальну шкоду у вигляді збитків в розмірі 185000 грн.

5. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код 44096781, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7) на користь Приватного підприємства "Оріон" (код 31318631, м. Житомир, вул. Кооперативна, 14) 3028 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 4542 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

9. Справу № 906/214/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.