Ухвала

від 06.11.2024 по справі 580/2171/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у прийнятті додаткового рішення

06 листопада 2024 року справа № 580/2171/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у відкритому судовому засіданні заяву у порядку ст. 252 КАС України у адміністративній справі №580/2171/24 за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [04.11.2024, 05.11.2024 позивач особисто; 06.11.2024 під час проголошення відсутній] до Управління поліції охорони в Черкаській області (вул. Хоменка 3/1, м.Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 40109037) [представник відповідача за довіреністю Жила О.М.] про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

01.03.2024 вх. №11133/24 позивач ОСОБА_2 у позовній заяві просив:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління поліції охорони в Черкаській області Курятника В.І. щодо не надання інформації на заяви ОСОБА_2 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області надати відповідь на заяви ОСОБА_2 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023.

04.03.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.04.2024 Черкаський окружний адміністративний суд вирішив: адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області під час розгляду заяв ОСОБА_2 від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г); 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023 №64/Г); 24.10.2023 (вх. №1774 від 24.10.2023). Зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023 з урахуванням оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішення. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 за заявою по ст.252 КАС України задовольнив частково: ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року скасував, а справу за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції охорони в Черкаській області направив для вирішення заяви від 23.05.2024 про ухвалення додаткового судового рішення до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

У заяві від 23.05.2024 (вх.№25830/24) заявник просить (а.с.73):

- ухвалити додаткове рішення щодо вивченої судом позовної вимоги про видачу копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023 за фактом замаху на життя ОСОБА_2 та життя представника ОСОБА_3 у приміщенні Головного управління Пенсійного фонду України;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області провести службове розслідування з метою встановлення особи, яка знищила відеофіксацію замаху на життя двох осіб;

- розгляд заяви здійснити за участі ОСОБА_2 .

У заяві від 05.11.2024 №51730/24 у порядку ст.47 КАС України позивач просив видати 5 екземплярів завіреної копії документа Департаменту поліції охорони від 25.01.2024 №31/Г-2-405-2024, що отримав 05.11.2024 (підпис позивача - а.с.209). У матеріалах справи наявна довідка від 22.01.2024 як додаток до додаткових пояснень відповідача від 01.11.2024 вх.№51340/24 (копію заявник отримав 04.11.2024 а.с.187).

У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з такого.

Суд зазначає, що подання іншого (ще одного) позову до іншого складу учасників має відбуватись із дотриманням вимог ст.160, 161 КАС України.

У позовній вимозі щодо бездіяльності відповідача про не надання інформації на заяви ОСОБА_2 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023 йшлося про множинність заяв без конкретизації дати у контексті інтересу: отримати мотивовану відповідь щодо інформації з наданням копії відеозапису.

23.05.2024 вх.№25830/24 у заяві у порядку ст.252 КАС України (а.с.72-73) заявник не зазначив яку позовну вимогу (частину вимоги) не вирішив суд щодо якої із заяв у контексті їх (множина) розгляду з не надання інформації та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023, позаяк у заяві від 24.10.2023 ОСОБА_2 просить Управління поліції охорони в Черкаській області видати для вивчення матеріали перевірок усіх трьох заяв (без дати) та належно завірених копій з потрібних документів (без їх конкретизації) та зазначає, що Департамент поліції повинен надати на його запит відеозапис (вимоги до Департаменту позивач в адміністративному позові не формулював і учасником спору не визначав), що містить публічну інформацію позивач вважає, що «саме на відео повинно бути видно залежить від інформації, що міститься на відеозаписі необґрунтованого виклику».

Згідно з частиною 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч.5 ст.252 КАС України).

Верховний Суд у справі №340/2823/21 ЄДРСР 112095996 зазначив: підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Оскільки заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення, то суд бере до уваги, що відповідно до виконавчого листа (отриманий відповідачем 23.05.2024) судове рішення набрало законної сили 11.05.2024, строк пред`явлення до виконання виконавчого документа до 12.05.2027, відкрите виконавче провадження 27.05.2024 ВП 75141209 (а.с.206-207).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).

Суд установив відповідно до матеріалів справи, що Боржник (Управління поліції охорони в Черкаській області) у листі від 23.05.2024 №976/43/01-2024 (реєстрація канцелярією суду 03.06.2024 вх.№27624/24) повідомив (а.с.82-85) суд, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі №580/2171/24 повторно розглянуті заяви ОСОБА_2 від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023 з урахуванням оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішення та надана відповідь від 13.05.2024 №907/43/01-2024 (додаток: копія відповіді на 1 аркуші та копія квитанцій про відправлення 13.05.2024 та вручення позивачеві 16.05.2024).

Відповідно до ч. 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з вимогами ст.245 КАС України під час вирішення справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 10.04.2024 визнав обґрунтованими твердження позивача, що надані у відповідь на запити/заяви ОСОБА_2 інформація не може вважатися повною, а також, на переконання суду, зрозумілою для моделювання подальшої поведінки позивача у бажанні отримати інформацію, що у контексті права на приватність деперсоніфікована (коли особа не надала згоду на публікацію відеозапису, на якому її було зафільмовано) стосовно третіх осіб. Надаючи оцінку доводам і доказам сторін відповідно до критеріїв ч.2 ст.2 КАС України, суд у рішенні від 10.04.2024 дійшов висновку, що відповідач неодноразово під час розгляду заяв позивача допустив протиправну бездіяльність, тому необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г), 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023 №64/Г), 24.10.2023 (зареєстрована від 24.10.2023 вх. №1774) ОСОБА_2 з урахуванням принципів добросовісності та розсудливості та оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішенні, тому врахував наявні підстави для задоволення позову частково, відмовивши в іншій частині позовних вимог як передчасним.

Оскільки позивач просив в адміністративному позові визнати протиправною бездіяльність начальника Управління поліції охорони в Черкаській області Курятника В.І. щодо не надання інформації на заяви ОСОБА_2 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023 та зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області надати відповідь на заяви ОСОБА_2 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023, то усі вимоги були розглянуті та вирішені судом щодо звернень про копії відео записів здійсненої зйомки від 22.09.2023 відповідь 02.10.2023 №1698/43/01-2023, 09.10.2023 відповідь 12.10.2023 №64/Г/43/01-2023, 24.10.2023 відповідь 02.11.2023 №1885/43/01-2023, проте вимог зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області провести службове розслідування з метою встановлення особи, яка знищила відеофіксацію замаху на життя двох осіб під час скерування до суду адміністративного позову позивач не формував.

Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб`єкта владних повноважень, вказати суб`єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).

Здійснюючи правосуддя, суд у контексті ч.1 ст.2 КАС України не має завдання підміняти компетентні органи, проте за критеріями ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи відповідають дії та рішення суб`єктів публічної адміністрації використанню, зокрема: дискреційних повноважень.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31, статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджена Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, де передбачено: відповідальна особа забезпечує безперебійне заряджання портативного відеореєстратора впродовж 4 годин та експорт інформації під час під`єднання до док-станції в автоматичному режимі або в інший спосіб, визначений виробником такого відеореєстратора (п.8 розділу ІІ); вивантаження відеозаписів з карт пам`яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам`яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера (п.1 розділу VIII); сервер для зберігання відеозаписів - програмно-апаратний комплекс, призначений для зберігання цифрової відеоінформації з усіх видів технічних засобів, що використовуються органами, підрозділами поліції (п.2 розділу І); строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб (п.3 розділу VIII); строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань (п.4 розділу VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 затверджений Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 950). Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування). Згідно з пунктом 5 Порядку № 950 керівник органу, за рішенням якого затверджений склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов`язкові для виконання доручення.

До матеріалів адміністративного позову не надане звернення ОСОБА_2 до відповідача чи вищого органу про проведення службового розслідування відповідно до Порядку № 950 у межах спірних правовідносин щодо розгляду заяв (не надання інформації на заяви та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Законодавцем передбачено публічно-правові спори, що належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства (висновки ВС у справі № 380/19049/21).

Верховний Суд у справі № 240/10485/19 висновує: акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер. Акт службового розслідування є службовим документом, що фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення. Акти службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Аналіз вищезазначених пунктів Порядку № 950 дає підстави для висновку, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проте службове розслідування керівник органу не проводить, оскільки його проводять визначені ним члени комісії з проведення службового розслідування, які несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об`єктивність висновків службового розслідування, що викладаються в акті.

Верховний Суд у справі №380/19076/21 зазначив: питання підсудності цієї категорії спорів було також предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 у справі № 757/6214/19-а за позовом фізичної особи до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві Національної поліції України, Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії та провести службове розслідування щодо службових осіб поліції, де зазначено, що оскільки позовні вимоги в частині зобов`язання провести службове розслідування фактично стосуються бездіяльності відповідачів в межах досудового розслідування, цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами КПК України. Подібних висновків дійшов Верховний Суд за схожих правовідносин у постановах від 28.10.2020 у справі № 520/4328/20 та від 21.04.2021 у справі № 640/13968/20. Обраний позивачем спосіб захисту, як-от оскарження відмови у проведенні службового розслідування стосовно слідчого, який, на думку позивача, порушив вимоги КПК України, жодним чином позитивно не вплине на хід досудового розслідування і не відновить/не захистить його прав як заявника/потерпілого у кримінального провадження. Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у близьких за змістом правовідносинах у постановах від 26.06.2019 у справі № 460/312/19, від 19.09.2019 у справі № 9901/414/19.

Завданням кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України). За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/2004/18, від 10.04.2019 у справі № 808/390/18 та від 28.08.2019 у справі № 1540/5031/18 у подібних правовідносинах дійшла висновку, що орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України. Ці висновки Великої Палати щодо застосування положень пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, статті 303 КПК України були застосовані Верховним Судом у постанові від 28.09.2022 у справі № 380/19049/21 за подібних правовідносин.

05.11.2024 у судовому засіданні позивач повідомив про справу №711/3048/24 щодо скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_5 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про замах на життя особи з інвалідністю 2 групи та його представника пенсіонерки ОСОБА_6 від 02.04.2024 - подія відбулася 22.09.2023 в кабінеті першого заступника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Придніпровський районний суд м. Черкаси зобов`язав уповноважених осіб Черкаської окружної прокуратури відповідно до вимог ст.214 КПК України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (без підпису) на особистому прийомі від 02.04.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118687229).

Кримінальне правопорушення це суспільно небезпечне вчинене діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв?язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливе лише у разі, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 484/2781/19 (ЄДРСР 93835718), де ВС зазначає: Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56; Nestakv. Slovakia, 88-89). Варто принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilovand Othersv. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - необхідно визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування у кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41). Під час вирішення питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (рішення у справі «Дактарас проти Литви», від 24 листопада 2000 року).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися у порядку кримінального судочинства.

Оскільки заявник 23.05.2024 вх.№25830/24 у заяві у порядку ст.252 КАС України (а.с.72-73) з урахуванням заяви про уточнення найменування Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (04.11.2024 №51541/24 - а.с.182) та заяви від 05.11.2024 №51730/24 у порядку ст.47 КАС України (а.с.208-209) не зазначив яку позовну вимогу (частину вимоги) не вирішив суд щодо якої із заяв під час вирішення спору за правилами спрощеного позовного провадження, то суд визнає заяву необґрунтованою і доходить висновку про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі №580/2171/24.

Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтею 2, 139, 241-243, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви від 23.05.2024 вх.№25830/24 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала проголошена, підписана 06.11.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА