Постанова

від 06.11.2024 по справі 480/13463/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 р. Справа № 480/13463/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 10.06.24 по справі № 480/13463/23

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір"

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Приватне виробниче підприємство «ВИБІР» (далі ПВП «ВИБІР», позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000659/1 від 02.11.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205140/2023/033219 від 02.11.2023;

- стягнути на користь Приватного виробничого підприємства «Вибір» (40009, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, 60/1, офіс 6, код ЄДРПОУ 30608151) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська обл., с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) судовий збір в розмірі 5 368,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000659/1 від 02.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033219, оскільки на виконання вимог Митного кодексу України (далі МК України), ПВП «ВИБІР» до митного оформлення були надані відповідачу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, які за своїм змістом не суперечать один одному, не мають розбіжностей та містять усі дані, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

В свою чергу, відповідачем, всупереч отриманій інформації, безпідставно не визнано подані позивачем документи і необґрунтовано витребувано додаткові, не доводячи при цьому обставин, які на його думку свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Пояснив, що виходячи з умов контракту № 20436 від 05.03.2020 (далі Контракт) та Специфікації № 33 від 05.07.2023 (далі Специфікація), укладених між у ПВП «Вибір» та АТ «Кауно Грудай» (Литва), сторони виконали зобов`язання із порушенням строків, встановлених зазначеною Специфікацією (товар мав бути поставлений до 31.08.2023), однак в межах строку дії Контракту. Зокрема, оплата за товар за Специфікацією була здійснена 11.10.2023, а поставка товару фактично здійснена 30.10.2023, проте, жодна із сторін не мала претензій до іншої сторони щодо фактичних строків виконання договірних зобов`язань та не скористалась правом відмовитись від зобов`язання, виконаного з порушенням строку або притягнути іншу сторону до відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань відповідно до умов Контракту.

Процитувавши приписи частини 1 статті 53, частини 1 статті 54 та частини 2 статті 58 МК України стверджував, що розбіжність у строках поставки товару не може викликати сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості, оскільки у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. При цьому, виконання сторонами контрактних зобов`язань з поставки товару з порушенням строку, встановленого специфікацією, не впливає на ціну товару та на складові митної вартості, які, в свою чергу, підтверджуються документами, наданими до митного оформлення, зокрема, банківським платіжним документом від 11.10.2023, інвойсом № KGP0811492 від 30.10.2023, пакувальним листом № 1 від 30.10.2023 та товарно-транспортною накладною б/н від 30.10.2023, які не містять протиріч щодо ціни товару та складових митної вартості.

Наголосив, що надані до митного оформлення документи на підтвердження вартості транспортних витрат на перевезення товару містять повну, детальну та достовірну інформацію про загальну вартість транспортування товарів та маршрут перевезення, а також про вартість транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України. Зазначені документи не містять ознаки підробки та суперечностей, а наведена в них цінова інформація підлягає обчисленню, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність сумнівів митного органу щодо цієї складової митної вартості.

Спростовуючи доводи митного органу про не надання до митного оформлення прайс-листа від 03.07.2023 № б/н, зауважив, що зі змісту оскаржуваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033219 вбачається, що у переліку документів, поданих декларантом 02.11.2023 о 14 год. 10 хв. міститься у тому числі прейскурант (прайс-лист) б/н від 03.07.2023, що підтверджує обставини подання прайс-листа разом з іншими документами під час митного оформлення. При цьому зауважив, що прайс-лист є документом, що має лише додатковий інформативний характер та не включений до переліку основних документів, що підтверджують митну вартість товарів відповідно до частини 2 статті 53 МК України. Відтак, наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс-лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.

Стверджував, що відсутність запитуваних митним органом додаткових необов`язкових документів, таких як договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконання умов договору (угоди, контракту), виписки із бухгалтерської документації, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини не може бути покладена в основу прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки для виконання умов контракту не залучались будь-які інші сторонні організації, а інші документи, що мають інформаційний характер не впливають на митну вартість імпортованих товарів та не є обов`язковими для надання при здійсненні митного оформлення.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17, зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів. Водночас, як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому вказано лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелами інформації для коригування митної вартості, що прямо суперечить положенням законодавства, та може бути самостійною підставою для його скасування.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 480/13463/23 адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Вибір" (вул. Ярослава Мудрого, 60/1, офіс, 6, м. Суми, Сумська область, і.к 30608151) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Лобомльський район, Волинська область, і.к. 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UА205140/2023/000659/1 від 02.11.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 205140/2023/033219 від 02.11.2023.

Стягнуто на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" витрати зі сплати судового збору в сумі 5368 грн за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року у справі № 480/13463/23 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що на етапі перевірки правильності визначення митної вартості ввезеного позивачем товару було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме, ПВП «ВИБІР» порушено строк поставки товару, оскільки відповідно до пункту 4 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.07.2023 № 33 продавець мав поставити товар до 31.08.2023, однак пакувальний лист №1 датується 30.10.2023, а тому можливе заниження транспортних витрат до кордону України через невідповідність вартості перевезення за кілометр до кордону та по території України (55,49 грн/км проти 64,62 грн/км), Також декларантом не подано до митного оформлення прайс-листа від 03.07.2023 № Б/Н, зазначений у графі 44 МД, що викликало у митного органу обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності. У зв`язку з вищевикладеним, митним органом було витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте, декларант жодних інших документів митному органу не подав, та листом від 02.11.2023 № 02/11 повідомив про їх відсутність.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

Пояснив, що на виконання вимог статей 53, 54 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмові вимоги митного органу зобов`язаний був протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; прайс-лист та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

З посиланням на ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року стверджував, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з цим, декларантом не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, та не спростовано наявні розбіжності у документах, що слугувало підставою для коригування митної вартості товару, заявленого до митного оформлення позивачем за другим методом.

Крім того, під час порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості товару з митною вартістю такого ж товару, інформація щодо якого внесена до ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація щодо якої міститься в ЄАІС, що стало ще одним із факторів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Враховуючи неможливість визнання митної вартості за першим методом, митну вартість товарів визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, згідно рівня на подібні/ ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме, товар 1 на рівні 1,78 євро/кг за МД № UA209170/2023/051145 від 28.06.2023, за МД №UA500500/2023/016158 від 12.05.2023 та оформлено товар у вільний обіг згідно МД № 23UA205140092307U5 від 02.11.2023 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2023/000659/1 від 02.11.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033219 від 02.11.2023 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, а тому є законними та обґрунтованими.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024р. по справі № 480/13463/23 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу Волинської митниці - без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначив, що наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом, а наведені митним органом у спірному рішенні розбіжності спростовуються змістом таких документів, які за своїм змістом не суперечили один одному, у повному обсязі доводили обґрунтованість ціни товару, проведення оплати у розмірах, встановлених укладеним контрактом, а транспортні перевізні документи містили достатню інформацію про вартість послуг з перевезення.

Так, у заявці-договору № 415 на перевезення вантажів від 25.10.2023, окрім іншого було вказано маршрут перевезення, пункт пропуску, вартість перевезення, рахунок на оплату № 30/10 від 30.10.2023 із зазначенням ціни на транспортні послуги до місця ввезення товару на митну територію України, від нього до місця доставки та загальну вартість послуг; у довідці про транспортні витрати перевізником наведено детальну інформацію про маршрут перевезення, вартість транспортних витрат по доставці вантажу до митного переходу та з митного переходу до місця доставки. Отже, вказані документи містили повну та вичерпну інформацію про витрати на транспортування товарів до митного кордону України, не мали ознак підробки чи інших протиріч та були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, наведений в апеляційній скарзі розрахунок транспортних витрат не ґрунтується на жодних достовірних джерелах інформації, відповідачем не надано до суду жодного належного доказу того, що розрахунок митної вартості позивача та витрат на транспортування є хибним чи некоректним, а лише викладено суб`єктивні припущення та орієнтовні показники, які не підтверджені жодними фактами.

Наполягав, що виконання зобов`язань за контрактом та специфікацією з порушенням строків не вплинуло на вартість товарів, тож цей факт не може бути причиною сумніву митного органу в правильності заявленої митної вартості та покладено в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.

Зауважив, що прайс-лист є документом, що носить лише додатковий інформативний характер та не віднесено до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а відтак будь-які недоліки такого документу не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки він є документом дозвільного характеру та несе виключно додатковий інформаційний характер про товар, що пропонується до продажу.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу дублює зміст позовної заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне виробниче підприємство "Вибір" уклало з "Кауно Грудай" (Литва) контракт від 05.03.2020 № 20436 на поставку товару, назва, кількість та вартість якого зазначається у Специфікаціях до контракту.

05 липня 2023 року сторони уклали Специфікацію № 33 до Контракту № 20436 від 05 березня 2020 року на поставку пальмаку 80-16 у кількості 22 МТ та вартістю 1 160,00 Євро за 1 (одну) тону товару. Загальна вартість товару за Специфікацією № 33 складає 25 520,00 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять) Євро та включає вартість упаковки (п. 5.1. Специфікації). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA - Литва, м. Алітус, вул. Прамонес, 25 (склад продавця) відповідно до Інкотермс-2010 (п. 3 Специфікації).

11 жовтня 2023 року позивачем здійснено оплату за товар згідно Специфікації № 33 від 05.07.2023 у сумі 25 520,00 Євро, що підтверджується відповідним банківським платіжним документом від 11 жовтня 2023 року.

02 листопада 2023 року позивач шляхом електронного декларування подав до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140092109U9 від 02.11.2023 та пакет документів для митного оформлення товару - пальмітинова кислота PALMAC 80-16 у формі порошку.

Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57 Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту.

До пакету документів наданого відповідачу для митного оформлення товару ввійшли: пакувальний лист № 1 від 30.10.2023; рахунок-фактура (інвойс) №KGР0811492 від 30.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 30.10.2023; декларація про походження товару № 1 від 30.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 11.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортних-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 30/10 від 30.10.2023; довідка про транспортні витрати № б/н від 30.10.2023; документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 30.10.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 03.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20436 від 05.03.2020; доповнення (специфікація) до зовнішньоекономічного договору (контракту) №33 від 05.07.2023; договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення № 415 від 25.10.2023; Сертифікат аналізу № 40000402499 від 17.05.2023; Сертифікат аналізу № 40000401877 від 17.05.2023; Сертифікат здоров`я № FSQD 0820395 від 12.05.2023; копія митної декларації країни відправлення.

Після розгляду пакету документів, відповідачем направлено позивачу повідомлення від 02.11.2023 про те, що митна вартість не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та мають розбіжності, у зв`язку з чим просив надати згідно зі статтями 53 та 54 МК України додаткові документи.

02.11.2023 позивач повідомив митний орган, що усі документи вже були надані та немає можливості надати додаткові документи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за МД № 23UA205140092109U9 від 02.11.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості (резервний метод) від № UА205140/2023/000659/1 від 02.11.2023.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржуване рішення та картку відмови, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару, оскільки надані позивачем до митного органу документи відповідно до частини 2 статті 53 МК України у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару, а ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості.

Оскільки не дотримання строків поставки товару не може викликати сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості, суд дійшов висновку, що поставка товару після спливу вказаного у відповідній специфікації строку поставки, але у межах строку дії контракту, не може вважатися розбіжністю у документах та бути підставою для сумніву у обґрунтованості заявленої декларантом митної вартості товарів. На переконання суду, надані до митного оформлення документи щодо вартості транспортних витрат на перевезення товару містять повну, детальну та достовірну інформацію про загальну вартість транспортування товарів та маршрут перевезення, а також про вартість транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України. Зазначені документи не мають ознаки підробки та протиріч. А наведена в них цінова інформація підлягає обчисленню. Також суд зазначив, що прайс-лист є документом, що носить лише додатковий інформативний характер та не міститься в переліку основних документів, що підтверджують митну вартість товарів відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а тому наявність чи відсутність такого документу, не може бути покладена в основу прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що у спірних правовідносинах сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов`язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжності між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.

З огляду на що відповідачем було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів, які містять відомості щодо уточнення розбіжностей, для підтвердження заявленої митної вартості. Так, на виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ позивачу запропоновано надати такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, прайс-лист та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Крім того, вказано про володіння Волинською митницею ціновою інформацією щодо вартості товарів, митне оформлення яких здійснено на рівні 1,78 євро/кг за МД № UA209170/2023/051145 від 28.06.2023 та за МД № UA500500/2023/016158 від 12.05.2023.

Позивачем на вказаний запит надано відповідь № 02/11 від 02.11.2023, якою повідомлено, що додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів немає.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а тому враховуючи, що на вимогу митниці декларантом не надано жодних додаткових документів, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме, товар 1 на рівні 1,78 євро/кг за МД UA209170/2023/051145 від 28.06.2023 та за МД № UA500500/2023/016158 від 12.05.2023.

З аналізу вищенаведеного рішення вбачається, що фактичною підставою для коригування митної вартості слугував висновок митного органу про відсутність документального підтвердження заявленої ПВП «ВИБІР» до декларування митної вартості товару, оскільки подані декларантом документи не містили відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а заявлена митна вартість ввезених позивачем товарів, є нижчою, ніж вартість товарів в МД UA209170/2023/051145 від 28.06.2023 та за МД № UA500500/2023/016158 від 12.05.2023, яка була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у спірному рішенні не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи копії митних декларацій № МД UA209170/2023/051145 від 28.06.2023 та за МД № UA500500/2023/016158 від 12.05.2023, що були взяті ним за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару, та навіть не зазначено конкретну назву товару, який був визначений відповідачем як подібний/ідентичний, оскільки в рішенні про коригування митної вартості зазначено товар 1, в той час, як позивачем імпортувався товар Пальмітинова кислота PALMAC 80-16 у формі порошку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про невмотивованість та необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Щодо доводів митниці про невідповідність вартості транспортування до митного кордону України та по її території до місця призначення, що може свідчити про заниження митної вартості слід вказати на таке.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (в тому числі) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Виходячи зі змісту положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі - Наказ № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано наступні документи, що підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів:

- заявка-договір № 415 на перевезення вантажів від 25.10.2023, в якій міститься інформація про маршрут перевезення (Литва, м. Алітус - ч/з Луцьк Україна, м. Київ), обсяг товару, що перевозиться (22000 кг), інформація про автомобіль (MERCEDES-BENZ CA7752IB), напівпричеп (KNAPEN CA2280XF), водія ( ОСОБА_1 ), вартість перевезення (83000,00 грн);

- рахунок на оплату № 30/10 від 30.10.2023, складений на підставі заявки договору № 415 від 25.10.2023, відповідно до якого визначено послуги, які надаються ТОВ «АГРОЄВРОТРАНС» при перевезенні товару ПВП «ВИБІР» та їх вартість, зокрема, послуги з міжнародного перевезення вантажу. Маршрут: м. Алітус (Литва) м/п Краківець Корчова. Автомобіль Мерседес НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 , ціна 43000,00 грн. Маршрут: м/п Краківець-Корчова-ч/з м. Луцьк-м.Київ, Київська обл. Автомобіль Мерседес СА7752ІВ/ НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 , ціна 40000,00 грн.

- довідка про транспортні витрати, відповідно до якої вартість транспортних витрат по доставці вантажу по CMR № б/н від 30.10.2023, товар-кормові добавки (вага 22176 кг), автомобілем MERCEDES-BENZ CA7752IB/ СА2280XF по напрямку м. Алітус (Литва) до митного переходу Краківець-Корчова (Україна) складає 43000,00 грн, з митного переходу Краківець-Корчова (Україна) ч/з м. Луцьк до м. Київ, Київська обл., Україна складає 40000,00 грн;

- автотранспортна накладна CMR б/н від 30.10.2023, в якій вказано, окрім іншого, місце відправлення та доставки вантажу, обсяг поставки, інформація про автомобіль, напівпричеп та водія, що відповідає інформації, наведеній у вищевказаних заявці-договорі, рахунку та довідці.

З досліджених колегією суддів документів, які надані позивачем до митного оформлення щодо транспортування товару, встановлено, що вони пов`язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані про вантаж, автотранспортний засіб та причеп, вартість перевезення та дані водія, узгоджуються між собою, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують перевезення товару, поданого до митного оформлення та вартість послуг з перевезення.

Слід зазначити, що ТОВ «АГРОЄВРОТРАНС» та ПВП «ВИБІР» узгоджено умови доставки та вартість послуг з перевезення, при цьому, на переконання колегії суддів, визначаючи вартість послуг, перевізник керувався актуальною інформацію щодо вартості пального та інших амортизаційних витрат по маршруту перевезення та визначив суму, що підлягає сплаті, яка була погоджена позивачем.

Водночас, наведений відповідачем розрахунок орієнтовної відстані у кілометрах та вартості одного кілометру міжнародного перевезення вантажу за маршрутом по напрямку м. Алітус (Литва) до митного переходу Краківець-Корчова (Україна) та з митного переходу Краківець-Корчова (Україна) ч/з м. Луцьк до м. Київ, Київська обл., Україна, що на переконання митного органу свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості, є лише довільним припущенням відповідача щодо можливої загальної вартості перевезення товару з пункту навантаження до митного кордону України, який не підкріплений належними доказами, тобто не доведені відповідачем у встановлений законом спосіб, а тому не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості за наявності наданих ПВП «ВИБІР» необхідних документів, які підтверджують вартість транспортування, як до митного кордону України, так і до місця призначення.

Щодо посилання митного органу на порушення продавцем умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.07.2023 № 33, зокрема, строку поставки товару, визначеного пунктом 4 доповнення до зовнішньоекономічного договору від 05.07.2023 № 33 до 31.08.2023, з огляду на дату пакувального листа № 1 від 30.10.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.1. контракту № 20436 від 05.03.2020 (далі Контракт) (а.с. 22-25), продавець зобов`язується на умовах цього Контракту передавати у власність покупця товари (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товари.

Відповідно до пункту 1.2 Контракту на кожну окрему поставку товару сторони підписують Специфікації, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що у специфікаціях сторони вказують: найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, терміни, умови поставки, строки та умови оплати товару і т.д.

Відповідно до пункту 2.4. Контракту зобов`язання покупця по здійсненню платежу вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

За визначенням, наведеним у пункті 3.3 Контракту, моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця є дата передачі товару відповідно до умов поставки, визначених в підписаних сторонами специфікаціях.

Відповідно до пункту 9.1 Контракту він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2020 року.

Дія Контракту автоматично пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до його закінчення не висловить намір розірвати контракт. Кількість пролонгацій необмежена (пункт 9.5 Контракту).

Як вбачається з матеріалів справи, дія Контракту була автоматично пролонгована, оскільки жодна із сторін не висловила наміру розірвати контракт.

Специфікацією № 33 від 05.07.2023 (а.с.20) встановлені умови оплати: 100% вартості Товару, що становить 25 520,00 Євро (п. 5.1. Специфікації), а також умови поставки товару: FCA - Литва, м. Алітус, вул. Прамонес, 25 (склад Продавця) (пункт 3 Специфікації). Строк поставки встановлений пунктом 4 Специфікації, а саме до 31 серпня 2023 року.

Відповідно до пункту 7.2. Контракту, правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України.

Так, статтею 599 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення в іноземній валюті від 11.10.2023 оплата за товар за Специфікацією № 33 від 05.07.2023 у розмірі 25520 EUR була здійснена 11.10.2023, а поставка товару фактично була здійснена 30.10.2023, при цьому, жодна зі сторін не мала претензій до іншої щодо фактичних строків виконання договірних зобов`язань, а їх виконання було прийняте. Жодна зі сторін не скористалась правом відмовитись від зобов`язання, виконаного з порушенням строку або притягнути іншу сторону до відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань відповідно до умов Контракту.

Слід зазначити, що банківський платіжний документ від 11.10.2023, наданий до митного оформлення, має посилання на Специфікацію № 33 від 05.07.2023 та Контракт № 20436 від 05.03.2020, а сума платежу відповідає загальній вартості товару, зазначеній у Специфікації та становить 25520,00 Євро.

На цю партію товару постачальник склав інвойс № KGР0811492 від 30.10.2023 (а.с. 21), пакувальний лист № 1 від 30.10.2023 (а.с. 27), що містить посилання на інвойс та інформацію про автомобіль, що здійснює перевезення товару, та надав товарно-транспортну накладну б/н від 30.10.2023 (а.с. 26), яка також має посилання на інвойс. Ці документи були надані до митного оформлення та підтверджують виконання сторонами зобов`язань за контрактом та специфікацією щодо поставки конкретної партії товару.

Крім того, інформація про ціну і загальну вартість товару, що поставляється відповідно до Специфікації № 33 від 05.07.2023, узгоджується між усіма вищенаведеними документами та не містить жодних розбіжностей. Отже, надані позивачем документи до митного оформлення у повній мірі доводили митну вартість товару за ціною контракту, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які дозволяли ідентифікувати ввезений товар, що свідчить про безпідставність вимоги митного органу додатково надати документи.

При цьому, слід зазначити, що виконання зобов`язань з поставки товару з порушенням строку, встановленого специфікацією, однак в межах строку дії Контракту (матеріали справи не містять відомостей про його розірвання), жодним чином не вплинуло на ціну товару та на складові митної вартості.

Варто також зауважити, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Виконання сторонами контрактних зобов`язань з поставки товару з порушенням строку, встановленого специфікацією, за відсутності жодних заперечень з боку контрагента, не може свідчити про заниження митної вартості товару, а отже не може бути покладено в основу спірного рішення митного органу.

Колегія суддів також вважає неприйнятним посилання митного органу на те, що позивачем не надано до митного оформлення прайс - лист, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми та носить виключно інформаційний характер, а тому митний орган не може посилатись на нього, як на підставу для коригування митної вартості.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, а змістом оскаржуваної картки відмови підтверджується, що ПВП «ВИБІР» надавало митному органу прайс-лист № б/н від 03.07.2023, в якому міститься наступна інформація мовою оригіналу: «Уважаемые партнеры, готовы Вам предложить: PALMAC 80-16 (PALM ORIGIN) производства ІОІ (Малайзия), мешки на паллетах по 25 кг, общий вес 22 тонны по цене 1160 евро/т. на условиях FCA, Литва, г. Алитус, ул. Прамонес 25 (инкотермс 2010).»

Зі змісту вказаного прайс-листа вбачається, що інформація про кількість та вартість товару PALMAC 80-16 (PALM ORIGIN) (22000 кг, 1160 євро/т, загальна вартість 25520,00 євро) повністю відповідає інформації, зазначеній у наданих до митного оформлення документах, зокрема інвойсі № KGР0811492 від 30.10.2023, пакувальному листі № 1 від 30.10.2023 та Специфікації № 33 від 05.07.2023, що на думку колегії суддів є достатнім для з`ясування ціни товару.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.

Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач відмовився від надання документів, що підтверджують складові митної вартості, про що повідомлено митницю листом № 02/11 від 02.11.2023, однак, колегія суддів вважає, що таке посилання відповідача не відповідає дійсності, оскільки зазначеними листами позивач лише повідомив митний орган про відсутність у нього додаткових документів. Таким чином, колегія суддів вважає, що таке повідомлення декларанта митний орган невірно розцінив, як відмову від надання документів, зважаючи на те, що повний пакет документів був наданий митному органу позивачем разом з митною декларацією.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей, зокрема, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), у даному випадку є безпідставною. Крім того, пунктом 1.4 Контракту визначено, що товар передається вільним від прав третіх осіб, продавець підтверджує, що є власником товару, що свідчить про відсутність додаткових витрат, які можливо включити до митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що при поданні до митного органу митної декларації № 23UA205140092109U9 від 02.11.2023 декларантом заявлено митну вартість товару згідно з ціною поставки, зазначеній у наданих до митного оформлення інвойсі № KGР 0811492 від 30.10.2023, пакувальному листі № 1 від 30.10.2023, прайс-листі б/н від 03.07.2023, Специфікації № 33 від 05.07.2023 на рівні 1160,00 євро/т., які не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, а тому не можуть викликати сумнів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

Інших розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах відповідачем у спірному рішенні не наведено. Водночас, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Волинською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000659/1 від 02.11.2023, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205140/2023/033219 від 02.11.2023, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 480/13463/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій