П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/9214/19
Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
06 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій з урахуванням уточненої заяви просив:
-відновити виконавче провадження ВП №6137019 щодо виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020 на виконання судового рішення, відносно правонаступника боржника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
-замінити боржника у виконавчому провадженні ВП №6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020, з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області.
В обґрунтування заяви позивач вказав, що у відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження землями державної власності, надані дозволу та затвердженні проектів документації землеустрою, оскільки з дня набрання чинності п.24 розділу Х ''Перехідних положень'' Земельного кодексу України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, та повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою належить сільським радам.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі №240/921/19 відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
В липні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі ГУ Держгеокадастру), в якому просив:
-визнати протиправним наказ ГУ Держгеокадастру від 16.05.2019 №152 про відмову йому у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду;
-зобов`язати ГУ Держгеокадастру затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та надати її в оренду ОСОБА_1 терміном на 7 років;
-встановити судовий контроль за виконанням судового рішення згідно чинного законодавства.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 та постановою Верховного Суду від 15.02.2021, позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру від 16.05.2019 №152 про відмову йому у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду;
-зобов`язано ГУ Держгеокадастру затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та надати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області терміном на 7 років.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 судом 20.02.2020 видано виконавчий лист № 978 2020.
23.12.2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області винесено постанову від 23.12.2022 про закінчення виконавчого провадження №61370192, в зв`язку невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.
В подальшому, позивач звернувся до суду з заявою, в якій з урахуванням уточненої заяви просив:
-відновити виконавче провадження ВП №6137019 щодо виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020 на виконання судового рішення, відносно правонаступника боржника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
-замінити боржника у виконавчому провадженні ВП №6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020, з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 240/9214/19, відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення заяви, подав апеляційну скаргу, в якій просив постановити нове рішення, яким замінити сторону виконавчого провадження.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення у справі № 240/9214/19 ухвалено стосовно індивідуально визначеної земельної ділянки площею 14,1000 га з кадастровим номером 1822083500:01:001:0392. Згідно тверджень відповідача, земельна ділянка площею 14,1000 га з кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 перенесена до архівного шару, у зв`язку з чим утворені нові земельні ділянки, які передані у приватну власність. Будь-яких доказів, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 передана Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області Станишівській сільській раді Житомирського району Житомирської області у матеріалах справи не міститься. Таким чином, відсутні підстави для висновку, що Станишівська сільська рада є компетенційним адміністративним правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області стосовно індивідуально визначеної земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 та набула повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, яка була предметом спору у цій справі. Висновок про передачу компетенційних повноважень до органу місцевого самоврядування був би допустимий лише стосовно земельної ділянки, ознакою якого було б виключно перебування такої земельної ділянки у комунальній власності без наявності її ідентифікуючих ознак.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні ВП №6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020, з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року по справі №240/9214/19 не виконане, а у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на даний час відсутні повноваження та можливість виконати рішення суду.
Представник Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Згідно із частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, як до, так і після видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі №2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі №815/1303/17, і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
До того ж, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16 зазначив таке:
"Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва:
1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень".
Колегія суддів зазначає, що Законом № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, Розділ X Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".
Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі, якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.
У справі, яка розглядається, місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населеного пункту Коднянської сільської ради Житомирського району (1822083500:01:001:0392).
Отже, на вказану земельну ділянку поширюються положення пункту 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України.
Згідно з абзацами 2-3 пункту 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Таким чином, відповідно до пункту 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України земельна ділянка з кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 перейшла у комунальну власність з дня набрання чинності пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України, тобто, з 27.05.2021.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні, адже у спірних правовідносинах щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392, відбулася зміна суб`єкта, уповноваженого розпоряджатися землями, а отже є підстави для процесуального правонаступництва.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 140/4359/21, від 16.05.2023 у справі №200/9607/20-а та від 08.08.2023 у справі №560/4794/21.
Стосовно посилання суду першої інстанції, як на підставу у відмові з задоволенні заяви на те, що земельна ділянка площею 14,1000 га з кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 перенесена до архівного шару, у зв`язку з чим утворені нові земельні ділянки, які передані у приватну власність, то колегія суддів зазначає, що дана обставина не є підставою для відмови в задоволенні заяви по заміну сторони виконавчого провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не надавалась правова оцінка заяві ОСОБА_1 в частині щодо відновлення виконавчого провадження ВП №6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, а обґрунтування апеляційної скарги охоплюють лише питання відносно заміни боржника у виконавчому провадження.
За таких обставин, оцінка оскаржуваному судовому рішенню, виходячи із норм ч.1 ст.308 КАС України, надається лише в межах доводів апеляційної скарги.
В даному випадку заявник не позбавлений права подати заяву щодо ухвалення додаткового судового рішення щодо вимог заяви, які не були вирішені судом першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні заяви позивача не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 3 частини третьої статті 317 КАС порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Отже, враховуючи те, що у справі неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 в частині заміни боржника у виконавчому провадженні.
Замінити боржника у виконавчому провадженні ВП №6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020, з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2024 |
Оприлюднено | 08.11.2024 |
Номер документу | 122847108 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Майстренко Наталія Миколаївна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Майстренко Наталія Миколаївна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Майстренко Наталія Миколаївна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Майстренко Наталія Миколаївна
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Моніч Б.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні