Постанова

від 30.10.2024 по справі 140/9712/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/9712/24 пров. № А/857/24086/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року про відмову в забезпеченні позову (суддя Каленюк Ж.В., ухвалену в м. Луцьку) у справі № 140/9712/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 про: визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання та примусового доставлення до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також дій щодо мобілізації без проведення військово-лікарської комісії та за наявності підстав для відстрочки у зв`язку з бронюванням; визнання протиправною та скасування постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності до військової служби, яка оформлена довідкою від 20 серпня 2024 року; визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 серпня 2024 року про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації; визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_2 від 21 серпня 2024 року в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою; зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби та прийняття рішення про звільнення від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 поновити на обліку військовозобов`язаних та перевести на спеціальний облік у зв`язку з бронюванням (відстрочкою).

Також разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду. Заява обґрунтована тим, що мобілізація позивача (призов на військову службу) відбулася не у спосіб, визначений законом: без отримання виклику (повістки) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, проведення медичного обстеження з порушенням приписів Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, та за наявності бронювання. Зазначив, що позивача може бути переміщено до іншої військової частини в зону бойових за наявності у нього підстав для відстрочки, а також при вчиненні службовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки кримінального правопорушення. Тому у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі існує очевидна і реальна небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або взагалі буде неможливим їх відновлення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування наказів відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконна та необґрунтована, ухвалена з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід врахувати, що мобілізація позивача відбулася не у спосіб, визначений законом, за наявності в нього підстав для відстрочки, а також при вчиненні кримінального правопорушення службовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Також зазначає, що важливою обставиною є те, що наразі позивач перебуває на полігоні у військовій частині НОМЕР_1 . Оскільки позивач проходить навчання у військовій частині НОМЕР_1 , а отже, у в/ч НОМЕР_1 є намір перевести позивача для проходження військової служби до бойового підрозділу військової частини/формування для проходження військової служби у зоні бойового зіткнення, що свідчить про наявність загрози його життю та здоров`ю. Вважає, що такий намір є передчасним та незаконним, оскільки буде порушувати його права, зокрема, щодо факту бронювання за підприємством та без проходження обов`язкового медичного огляду. У випадку невжиття судом заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, існує очевидна небезпека заподіянню шкоди його правам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, подавати нові позови тощо. Тому, просить заборонити в/ч НОМЕР_1 вчинення будь- яких дій, спрямованих на направлення/перевєдення військовослужбовця до будь-якої іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у цій справі. Даний спосіб забезпечення позову не замінює собою окремі позовні вимоги та прямо виходить із змісту предмету та підстав позову, відповідає меті та завданню «інституту забезпечення позову». Зазначає, що інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Тому, вважає, що постановши ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції позбавив позивача гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів, попри те, що заходи забезпечення, які пропонує вжити позивач, заявлені в межах позовних вимог та є адекватними та співмірними з позовними вимогами.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі просив оскаржувану ухвалу скасувати, та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника апелянта, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зробив висновок, що заява про забезпечення позову не містить посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав, а покликання представника позивача на те, що останнього може бути направлено на проходження військової служби у зону бойових дій, базується на припущеннях.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Як передбачено частинами 2, 4, 5 статті 154 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.

Разом з тим сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними, як і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Слід вказати, що суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у цій справі є, зокрема, наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 серпня 2024 року (про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації в частині призову позивача та направлення його для проходження військової служби під час мобілізації), наказ Військової частини НОМЕР_2 від 21 серпня 2024 року (в частині призначення та зарахування позивача до списків особового складу частини), а також постанова Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності до військової служби, яка оформлена довідкою від 20 серпня 2024 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з заяви про забезпечення позову слідує, що її вимоги фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, направлення для проходження військової служби та зарахування до списків особового складу військової частини.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету. Протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спосіб забезпечення позову, про який просить представник позивача, не є нерозривно пов`язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що заява про забезпечення позову не містить посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав, а покликання представника позивача на те, що останнього може бути направлено на проходження військової служби у зону бойових дій, базується на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (п.10 ч.3 ст. 151 КАС України).

Відтак, в контексті обраного позивачем способу забезпечення позову (шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переводу для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини) суд першої інтсанції вірно зауважив, що таке направлення/перевід є можливим виключно на підставі наказу або розпорядження командира (начальника), зупинення дії якого забороняється відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 140/9712/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 06.11.2024