Рішення

від 05.11.2024 по справі 744/629/24

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.11.2024

Справа № 744/629/24

Провадження № 2/744/156/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Смаги С. В.,

при секретарі судового засідання Висоцькій Т. П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сльозки А. Ф. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),

представника відповідача адвоката Тихонова Д. І., (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області в режимі відеоконференції з використанням учасниками справи власних технічних засобів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Сльозки Анатолія Федоровича в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Сльозка Анатолій Федорович, в інтересах позивача ОСОБА_1 , пред`явила до суду позов до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС», у якому просив: 1)скасувати наказ товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» №20/к-тр від 03.06.2024 як незаконний; 2)поновити ОСОБА_1 на роботі водієм автотранспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС»; 3)стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 8772 гривні 50 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог у позові представником позивача зазначено про те, що позивач з 14 травня 2024 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у зв`язку з виїздом з міста Семенівка Чернігівської області до села Стольне Корюківського району Чернігівської області (копія довідки додається).

Станом на 14 травня 2024 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Семенівка Агро Плюс», де працював водієм автотранспортних засобів.

Позивач 16 травня 2024 року звернувся із заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з воєнним станом в Україні та на підставі довідки ВПО від 14 травня 2024 року № 7418-7002033942 з 17 травня 2024 року до 11 серпня 2024 року (копія додається).

Проте відповідач відмовив у наданні відпустки позивачу, посилаючись на положення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (копія листа відповіді № 66 від 16.05.2024 додається).

Крім того, з 17 травня 2024 року по 26 травня 2024 року позивач перебував на лікарняному, що може підтвердити за запитом суду КНП «Семенівська міська лікарня» Семенівської міської ради Чернігівської області.

Позивач звернувся повторно до відповідача із заявою від 16.05.2024 о 17.20 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17.05.2024 до 11.08.2024, надіславши його рекомендованим листом з повідомленням про вручення, додавши копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який було отримано роботодавцем 21.05.2024 (копії підтверджуючих документів додаються).

Незважаючи на отримання заяви, відповідь на неї досі не надано.

Відповідачем фактично не розглянуто, проігноровано та не взято до уваги заяву про надання відпустки від 16.05.2024, яка ним була отримана 21.05.2024, та всупереч цього видано наказ № 20/к-тр від 03.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів, за відсутність на роботі без поважних причин (прогул) 27 травня 2024 року, звільнено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі з наступних підстав.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП України, чи до держані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України, слід виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Представник позивача стверджує, що відповідачем фактично проігноровано вимоги чинного законодавства України: зокрема проігноровано заяву, яку позивач надіслав засобами поштового зв`язку та її було отримано 21 травня 2024 року, не надано відпустку за заявою позивача, хоча таку відпустку він був зобов`язаний надати.

Замість цього до позивача, на думку представника позивача, чомусь протиправно було застосовано найжорсткіше дисциплінарне стягнення - звільнення, що є абсолютно незаконним та необґрунтованим.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням наведеного вище порядку проведення нарахування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач вважає, що на його користь необхідно стягнути середній заробіток у розмірі 8772,50 грн. (20486,54 грн. + 18989,84 грн. - нарахована заробітна плата за травень та червень 2023 року) = 39476,38 грн.; 39476,38 грн : 45 (робочі дні у травні та червні 2023 року) - 877,25 грн. (середньоденний заробіток); 877,25 грн. х 10 днів (період вимушеного прогулу до дня звернення до суду) = 8772,50 грн. Дані про розмір заробітної плати у 2024 році позивачу не відомі, відсутні у індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) (копія додається).

Таким чином, представник позивача переконаний, що на користь позивача із роботодавця має бути стягнуто 8772, 50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Гнипа О. І. від 19 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, а справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Після ухвалення рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2024 року суддя ОСОБА_2 був тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану вище цивільну справу передано на розгляд судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги Сергія Валерійовича.

08 серпня 2024 року суддя Смага С. В. постановив ухвалу про прийняття даної справи до свого провадження та її призначення до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив про те, що, на його думку позов підлягає задоволенню за обставин, викладених у позовній заяві.

Представник позивача адвокат Сльозка Анатолій Федорович у судовому засіданні в режимі відеоконференції позов підтримав повністю та пояснив про те, що, на його думку, позов підлягає задоволенню за обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» - адвокат Тихонов Дмитро Ігорович у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав повністю, просив відмовити у їх задоволенні та дав пояснення, яке вказує на те, що позов, на його думку, задоволенню не підлягає.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову за наступних обставин.

У справі встановлено, що позивач з 14 травня 2024 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у зв`язку з виїздом з міста Семенівка Чернігівської області до села Стольне Корюківського району Чернігівської області. Станом на 14 травня 2024 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс», де працював водієм автотранспортних засобів. 16 травня 2024 року позивач звернувся із заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з воєнним станом в Україні та на підставі довідки ВПО від 14 травня 2024 року № 7418-7002033942 з 17 травня 2024 року до 11 серпня 2024 року, але відповідач відмовив у наданні відпустки позивачу, посилаючись на положення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Крім цього, з 17 травня 2024 року по 26 травня 2024 року позивач перебував на лікарняному. Згодом позивач звернувся повторно до відповідача із заявою від 16 травня 2024 року о 17.20 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17 травня 2024 року до 11 серпня 2024 року, надіславши його рекомендованим листом з повідомленням про вручення, додавши копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який було отримано роботодавцем 21 травня 2024 року. Відповідачем 03 червня 2024 видано наказ № 20/к-тр, відповідно до якого ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів, за відсутність на роботі без поважних причин (прогул) 27 травня 2024 року, звільнено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Сторона позивачавважає,що вказанийнаказ єнезаконним тапідлягає скасуванню,а ОСОБА_1 поновленню на роботі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно 27, 28, 29, 30, 31 травня та 03 червня 2024 року був відсутній на роботі, за що був звільнений 03 червня 2024 року за відсутність на роботі 27 травня 2024 року без поважних причин (прогул) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач та його представник факт відсутності позивача на роботі у вищевказані дні не заперечують, пояснюючи це тим, що роботодавець повинен був надати позивачу відпустку без збереження заробітної плати як вимушено переміщеній особи, та тим, що позивач виїхав з міста Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, тому що боявся за своє життя та здоров`я, знаходячись у місті, яке постійно піддається ворожим обстрілам.

Суд вважає, що в даному випадку позивач повинен був з`ясувати результат розгляду його заяви про відпустку та тільки на підставі відповідного наказу про надання відпустки не з`являтися на роботу.

Стороною позивачане наданодо судуналежних тадопустимих доказівповажності причинвідсутності позивачана роботі,зокрема ненадано досуду будь-якихдоказів того,що вперіод з27травня 2024року по03червня 2024року містоСеменівка Новгород-Сіверськогорайону Чернігівськоїобласті піддавалось артилерійським обстрілам або авіаційним бомбардуванням, з метою підтвердження загрози життю та здоров`ю позивача саме в ці дні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Виходячи з викладеного, підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування наказу про звільнення його з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову представника позивача - адвоката Сльозки Анатолія Федоровича в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Сльозка Анатолій Федорович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження: вулиця Чернігівський шлях, будинок 24-А, місто Мена Корюківського району Чернігівської області, 15600.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42493173,місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 22, село Тополеве Лубенського району Полтавської області, 37422).

Представник відповідача - адвокат Тихонов Дмитро Ігорович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 05 листопада 2024 року.

Суддя: С. В. Смага