Рішення

від 06.11.2024 по справі 761/33266/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 761/33266/23

№ 2/183/1918/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила:

-визнати за нею права власності на недоотриману пенсію, яка належала померлому ОСОБА_2 , не була ним одержана за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом, в період з 01.02.2015 року по 04.08.2020 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , не була ним одержана за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом, в період з 01.02.2015 року по 04.08.2020 року.

Позов обґрунтовано тим, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .. До складу спадщини увійшли права, зокрема, це грошові кошти, які складаються з нарахованої, але не виплаченої пенсії, яка належала особисто ОСОБА_2 за період з 01.02.2015 року по 18 жовтня 2022 рік включно.

Для оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д., яким була заведена спадкова справа. Приватним нотаріусом були направлені відповідні запити до відповідача для отримання достовірної інформації щодо сум недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 . На запити відповідачем було повідомлено, що до складу спадщини померлого ОСОБА_2 входить недоотримана нею пенсія в сумі 125580,78 грн., з посиланням на застосування ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто надання інформації про суми недоотриманих спадкодавцями пенсій за останні три роки.

Пенсія ОСОБА_2 за період з 01.02.2015 року по 04.08.2020 року не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки була призупинена на підставі ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

04 серпня 2023 року нотаріусом було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на загальну суму недоотриманих пенсійних виплат в розмірі 125850,78 грн., які складаються з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 року по 31.10.2022 року.

На час звернення позивача до суду відповідачем не виплачені грошові кошти, належні позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

В зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію ОСОБА_2 з моменту припинення виплати пенсії до 04.08.2020 року, та стягнути невиплачену пенсію з відповідача на користь спадкоємця.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.02.2015 року, а за життя пенсіонер не звертався за поновленням виплати пенсії.

Недоотримана пенсія спадкодавця була розрахована з моменту надходження листа нотаріуса з 30.01.2020 року по 31.10.2022 року.

В свою чергу датою звернення за отриманням пенсії є дата звернення особи, тобто 04.08.2023 року, яка має право на виплату недоотриманої пенсії та подала усі передбачені законодавством документи.

Представник відповідача наполягає на тому, що спадкоємець не має права на спадкування пенсії особи, яка за життя не вжила заходів щодо своєчасного нарахування та отримання нарахованої пенсії, не скористалась своїм правом на одержання належних пенсійних коштів. З огляду на наведене, з урахуванням вимог частини 3статті 46 Закону № 1058, підстави для нарахування та виплати Позивачу недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 відсутні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва цивільну справу було направлено за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с. 28).

Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року позов залишено без руху (а.с. 78).

Ухвалою суду від 05 березня 2024 року відкрите провадження по справі (а.с. 83).

Ухвалою суду від 02 травня 20024 року вжито заходів забезпечення доказів (а.с. 102).

Ухвалою суду від 02 жовтня 0024 року призначено розгляд справи по суті (а.с. 125).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі, в зв`язку з технічними проблемами під час відеконференції, подальший розгляд просив проводити у його відсутність.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.392Цивільного кодексуУкраїни власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.16Цивільногокодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 січня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кадіївка Луганської області (а.с. 11).

04 серпня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.Д. Ковтун ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії пенсіонера у розмірі 125580 грн., 78 копійок (а.с. 10).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомила про неможливість здійснення розрахунку пенсії ОСОБА_2 , за період з 01.02.2015, оскільки пенсія не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 106-108).

У відзиві відповідач наполягає на тому, що недоотримана пенсія у визначеному вище розмірі була розрахована з моменту звернення нотаріуса з 30.01.2020 року по 31.10.2022 року, з урахуванням вимог ч.2 ст.49 та ст. 46 Закону №1058.

В свою чергу позивач наполягає на тому, що має право на спадкування недоотриманої пенсії з 01.02.2015 року по 04.08.2020 року, тобто по дату видачі свідоцтва про право на спадщину.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця.

Оскільки позивачем не ставиться питання про стягнення недоотриманої пенсії, на підставі виданого свідоцтва про право на спадщину, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої пенсії, яка увійшла до свідоцтва про право на спадщину за законом в період з 30.01.2020 року по 04.08.2020 року судом не знайдено, тому позовні вимоги про визнання права власності, зобов`язання відповідача нарахувати та виплати їй недоотриману пенсію в цей період задоволенню не підлягають, в цій частині позову слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії спадкодавця за період з 01.02.2015 року по 30.01.2020 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи достеменно вбачається, що нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.02.2015 року, за поновленням виплат за життя ОСОБА_2 не звертався, тому на час відкриття спадщини нарахованих пенсійних виплат, які б належали спадкодавцю і включалися до складу спадщини, не було.

Відповідно до статті 328ЦКУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 1216, 1218ЦКУкраїни визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). До спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, відповідно до статті 1227 ЦК України передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст вищевказаних норм також узгоджується з положеннями частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі Свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Зі змісту Постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріуса винесення Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку Постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження.

Вищевикладене свідчить про те, що основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Це пояснюється тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області надавав інформацію приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу щодо суми нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_2 , обмеживши цю суму трирічним строком звернення відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який, як зазначав суд вище відраховувався з 30.01.2020 року, тобто з моменту звернення нотаріуса.

У відповідності до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним».

Згідно абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд звертає увагу на те, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч. ч. 2 та 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Суд відхиляє доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною ст.52ЗаконуУкраїни «Прозагальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» без урахування норм ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Тлумачення статті 1227ЦКУкраїни свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченоїЦК Українипроцедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно достатті 1227ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати).

Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

14 лютого 2022 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи 243/13575/19 Постановою відступила від висновків, викладених у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19); від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19); від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20); від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, та висловила новий висновок, в якому зазначила, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після батька, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає.

Відсутність Свідоцтва про право на спадщину на спірну суму пенсії не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».

У даній справі припинення страхових виплат за життя спадкодавця сталося з підстав, не передбачених законом, тому не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець, відповідно до положень статті 1227ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Крім того, в постанові ВС № 642/6946/18 від 12.02.2020 року зроблено висновок, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV(з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Таким чином, як сам спадкодавець ОСОБА_2 , та і його спадкоємець позивач по справі, мали право на нарахування та виплату пенсійних виплат не залежно від звернення до ПФУ на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом.

Оскільки пенсійні виплати ОСОБА_2 були проведені по 01 лютого 2015 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, визнання за ОСОБА_1 права власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ці суми за період з 01.02.2015 року по 30.01.2020 року.

Питання щодо судових витрат належить вирішити, відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір по справі в розмірі 1073,60 грн., тому суд прийшов до переконання, що витрати по сплаті судового збору у визначеному розмірі слід покласти на відповідача, стягнувши його за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 лютого 2015 року по 30 січня 2020 року, на одержання якої за життя мав право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , недоотриману пенсію за період з 01 лютого 2015 року по 30 січня 2020 року, належну спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Особи які брати участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, ЄДРПОУ 21782461, місце реєстрації: вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Луганська область.

Суддя Сорока О.В.