Постанова

від 05.11.2024 по справі 487/31/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.11.24

22-ц/812/1637/24

Провадження №22-ц/812/1637/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Тищук Н.О., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання: Травкіною В.Р.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/31/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Сухаревич Зінаїди Миколаївни у приміщенні цього суду 28 серпня 2024 року, повний текст якого складено 02 вересня 2024 року, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

У січні 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «Миколаївгаз», Оператор ГРМ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» (далі ТОВ «Миколаївгаз збут», ТОВ) про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу та одержую послугу розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, укладеного з оператором ГРМ на основі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498. За листопад і грудень 2020 року він отримав від оператора ГРМ рахунок на оплату послуг розподілу природного газу, який розрахований з використанням коефіцієнту приведення до стандартних умов (1,03). Вважає незаконним застосування коефіцієнту, оскільки в пункті 5.3. Договору розподілу передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м. куб.) природного газу (в редакції Договору розподілу відповідно до постанови НКРЕКП від 06 листопада 2020 року №2033) та відповідно до абзацу другого пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов (виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим) (в редакції Кодексу ГРМ відповідно до постанови НКРЕКП від 06 листопада 2020 року №2033). Оператор ГРМ порушив ці вимоги, а також підпункт 14 пункту 2.2. Ліцензійних умов. Оператор ГРМ передав до ТОВ «Миколаївгаз збут» у листопаді 2020 року відомості про використання 7,21 куб.м для нарахування, хоча фактично використано 7,00 куб.м. З 01 грудня 2020 року постачальником позивача є ТОВ «Газорозподільна компанія «Нафтогаз України», отже нарахування в сумі 0,92 грн за 0,1 куб. м газу є безпідставним. Разом сума зайвих нарахувань за листопад та грудень складає 2,80 грн. За грудень спожито 15,86 кум.м, а передано 16,24 куб.м, надлишок - 0,38 куб.м. На думку позивача, такими діями відповідачів порушені права споживача на отримання послуг за прозорими нарахуваннями, переживання дискомфорту, відчуття себе ошуканим, порушення усталеного повсякденного порядку, що свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди і дає право на її відшкодування.

Посилаючись на викладене, позивач просив: зобов`язати АТ «Миколаївгаз» передати до ТОВ «Миколаївгаз збут» фактично використані об`єми газу за листопад 2020 року 7 куб.м, за грудень 2020 року 0 куб.м та до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» фактично використані об`єми газу за грудень 2020 року 15,86 куб.м. Зобов`язати ТОВ «Миколаївгаз збут» зробити перерахунок нарахованих сум за фактично використані об`єми газу за листопад 2020 р. 7 куб. м., за грудень 2020 р. 0 куб.м. Спричинену моральну шкоду позивач оцінив в 50000 грн., з яких просив стягнути з АТ «Миколаївгаз» на користь позивача 1 грн., на користь КНП ММР «Міська дитяча лікарня №2» - 49999 грн.

22 квітня 2022 року ОСОБА_1 подав уточнення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, викладавши їх наступним чином: «Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн. Стягнути з АТ «Миколаївгаз» на користь позивача 1,00 грн., НБУ ухвалив рішення відкрити спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, на користь Збройних Сил України - 49 999 грн.»

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Миколаївгаз збут» позов не визнало, просило відмовити у позовних вимогах, оскільки діяльність з розподілу природного газу здійснює АТ «Миколаївгаз», яке зобов`язано здійснювати облік газу, що надходить до газорозподільних мереж. Відповідно до норм Ліцензійних умов та Кодексу газорозподільних систем саме АТ «Миколаївгаз» як оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити комерційний, у тому числі приладовий облік природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, зокрема в розрізі суб`єктів ринку природного газу. Визначені Оператором ГРМ обсяги природного газу є обов`язковими для постачальника - ТОВ «Миколаївгаз збут» у взаємовідносинах із споживачем. Враховуючи вищенаведене, представник вважав, що ТОВ «Миколаївгаз збут» є неналежним відповідачем.

30 серпня 2023 р. ТОВ «Миколаївгаз збут» надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що до компетенції АТ «Миколаївгаз» відноситься вирішення питань щодо здійснення нарахування за фактичними показниками лічильника. ТОВ «Миколаївгаз збут» здійснює лише обчислення, тобто математичні розрахунки за наданими йому числовими значеннями об`єму спожитого газу, що визначені АТ «Миколаївгаз». Вважав, що ТОВ «Миколаївгаз збут» не є належним відповідачем.

У відзиві на позовну заяву АТ «Миколаївгаз» вважало позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_4 . Таким чином фактичне споживання природного газу за адресою позивача здійснюється не ним, а ОСОБА_4 . За такого відсутні підстави вважати порушеними права саме позивача з боку АТ «Миколаївгаз». Наведені обставини встановлені також рішенням Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 487/1917/21. Крім цього коефіцієнти приведення об`ємів спожитого природного газу до стандартних умов не застосовуються з 01 січня 2021 року, що підтверджується роз`ясненнями НКРЕКП в листі від 15 квітня 2021 року за вих. №3760/14.1.2/9-21. Щодо стягнення моральної шкоди представник зазначав, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивував тим, що п. 5.1 Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 06 листопада 2020 року № 2033, Розділом ІІІ глави 6 Кодексу ГРМ (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 26 січня 2017 року № 2033 від 06 листопада 2020 року) визначено порядок розрахунків нормативних втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, відповідно до якого, розрахунок нормативних втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу низького тиску, які вимірюються побутовими лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, здійснюється за допомогою коефіцієнтів коригування показів лічильників.

Нормативні втрати газу визначаються Операторами ГРМ розрахунковим шляхом самостійно згідно з цією Методикою і включаються до собівартості послуг розподілу природного газу цих підприємств.

Проте ці нормативні втрати газу враховані у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу лише з 01 січня 2021 року відповідно до постанови НКРЕКП від 30 грудня 2020 року № 2777 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Миколаївгаз».

Отже, застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов у листопаді-грудні 2020 року суд вважав правомірним.

Щодо нарахування в сумі 0,92 грн за 0,1 куб.м газу за грудень 2020 року суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що саме з 01 грудня 2020 року він є споживачем послуг, які надає ТОВ ГК «Нафтогаз України».

Довідка № 691291-В підтверджує лише реєстрацію особового рахунку в ТОВ ГК «Нафтогаз України» 01 грудня 2020 року. А згідно наданого позивачем електронного листа приватний лист ТОВ ГК «Нафтогаз України» він отримав 01 грудня 2020 року о 19:09 год. Тоді як до 02 грудня 2020 року (включно) він був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «Миколаївгаз збут».

За такого оскільки до 02 грудня 2020 року позивач був зареєстрований в реєстрі постачальника ТОВ «Миколаївгаз збут», йому правомірно нараховано плату за споживання газу за два дні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання до вчинення дій щодо передачі об`ємів газу та здійснення перерахунку не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначив, що оскільки право, за захистом якого ОСОБА_1 подав позов не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до Типового договору розподілу природного газу п 5.3. При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. Суд вийшов за межі позовної заяви, розглядаючи питання про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу. Суд зазначає, що дійсно, відповідно до абзацу 2 пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 26.01.2017, № 2033 від 06.11.2020) об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов (виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим) та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що справа розглядалась більше двох років, чим суд порушив його право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Більше того, позивач заперечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, оскільки: до суду відповідачами надані документи, не завірені належним чином. Враховуючи, що подані до позову документи не є оригіналами та як копії належним чином не завірені, а саме не містять: відмітку «З оригіналом згідно»; особистого підпису особи, яка засвідчує копії; ініціали та прізвище, дату засвідчення копії, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївгаз збут» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, посилаючись на її необґрунтованість.

Відзив мотивовано тим, що Оператором ГРМ за адресою відповідача є АТ «Миколаївгаз», який відповідає за облік природного газу у побутових споживачів, та згідно наявних в матеріалах справи квитанцій отримує плату за розподіл природного газу, саме до компетенції АТ «Миколаївгаз» відносяться вирішення питань щодо здійснення нарахування за фактичними показниками лічильника, які заявлені позивачами у позовній заяві. ТОВ «Миколаївгаз Збут» як сторона договору постачання природного газу побутовому споживачу здійснює лише обчислення, тобто математичні розрахунки з наданими йому числовими значеннями об`єму спожитого газу, що визначені Оператором ГРМ АТ «Миколаївгаз» обсяги природного газу, які є обов`язковими для нього як постачальника у взаємовідносинах із споживачем. Таким чином, ТОВ « Миколаївгаз збут» здійснює лише нарахування сум до сплати за фактично отриманими від АТ «Миколаївгаз» числовими обсягами та не проводить розрахунки обсягів самостійно. Таким чином матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо порушення прав позивача ТОВ «Миколаївгаз Збут». Щодо вимоги стягнення моральної шкоди, то ТОВ «Миколаївгаз збут» вказує, що позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують, з чого випливає право на відшкодування йому моральної шкоди ТОВ «Миколаївгаз Збут», а також наявність заподіяної моральної шкоди, вину відповідача в її заподіянні та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Миколаївгаз» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач не довів належними до допустимими доказами, в чому полягає його порушене право, адже на період існування спірних відносин у оператора ГРМ був обов`язок проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу. Крім того позивач всупереч не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують, з чого випливає право відшкодувати йому моральну шкоду відповідачем, а також наявність заподіяної йому моральної шкоди, вину відповідача в її заподіянні та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах вимог апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 як споживач послуг з постачання та обліку природного газу до своєї квартири звернувся на захист, як він вважає, порушених прав внаслідок неправильного визначення обсягів спожитого ним газу за листопад-грудень 2020 року та розрахунку оплати за нього.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2189-VIII).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

У пункті 1 частини другої цієї статті Закону № 2189-VIII визначено, зокрема, що виконавцем послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

За частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Суд першої інстанції встановив, що оскільки позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований і проживає у вказаній квартирі, він є фактичним споживачем послуг за вказаною адресою.

АТ «Миколаївгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу, отже є оператором газорозподільної системи (Оператор ГРМ) на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1228 від 09 квітня 2015 року.

ТОВ «Миколаївгаз збут» є ліцензійним постачальником природного газу на території м. Миколаєва та Миколаївської області з 01 січня 2015 року.

АТ «Миколаївгаз» як Оператор ГРМ здійснює експлуатацію газорозподільних систем, облік спожитого природного газу, зокрема визначення спожитих побутовими споживачами обсягів природного газу, а ТОВ «Миколаївгаз збут» як постачальник зі спеціальними обов`язками здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ населенню і збір коштів за використаний природний газ.

Отже, постачання природного газу за адресою позивача: АДРЕСА_1 у спірний період здійснюється ТОВ «Миколаївгах збут», а розподіл природного газу здійснюється Оператором ГРМ - АТ «Миколаївгаз».

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), Кодексом газорозподільних систем, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП 30 вересня 2015 року № 2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір № 2498), Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕКП 30 вересня 2015 року № 2500, та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з пунктами 23, 37 частини першої статті 1 Закону № 329-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону № 329-VIIІ постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами першою - третьою статті 18 Закону № 329-VIIІ передбачено, що приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.

Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.

Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

У пунктах 1, 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що цей Кодекс розроблений відповідно до Закону № 329-VIIІ.

Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора ГРМ із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Дія цього Кодексу поширюється на операторів ГРМ, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини: між оператором ГРМ і газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи; між оператором ГРМ та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного під`єднання несанкціонованого газопроводу.

У пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ наведено визначення термінів, які вживаються у цьому Кодексі, зокрема:

договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;

комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об`єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку;

комерційний облік природного газу - визначення об`ємів (обсягів) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точках комерційного обліку на підставі даних комерційних вузлів обліку та інших регламентних процедур у передбачених цим Кодексом випадках;

коректор об`єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об`єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу;

лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку;

норми споживання - об`єм та вид споживання природного газу, установлені згідно із законодавством для побутових споживачів, що не забезпечені лічильником газу, за договорами розподілу природного газу;

об`єм природного газу - кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом;

обчислювач об`єму газу - засіб вимірювальної техніки, який перетворює вихідні сигнали вимірювальної інформації від вимірювального перетворювача перепаду тиску на звужуючому пристрої (напірній трубці тощо) та/або від вимірювального перетворювача об`єму газу за робочих умов (лічильника газу тощо), від вимірювальних перетворювачів тиску та температури газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, та обчислює об`єм газу за стандартних умов;

плановий місячний об`єм споживання - визначений в установленому главою 4 розділу ІХ цього Кодексу порядку плановий об`єм (обсяг) споживання природного газу по об`єкту побутового споживача, який за договором розподілу природного газу розраховується за лічильником газу;

побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу;

точка комерційного обліку - межа балансової належності, відносно якої за допомогою комерційного вузла обліку та/або інших регламентованих процедур у передбачених розділами ІХ-ХІ цього Кодексу випадках визначається об`єм (обсяг) передачі чи розподілу (споживання/постачання) природного газу за певний період.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Пунктом 1 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ врегульовані в пунктах 1-5 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у яких вказано таке.

Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними (пункт 1).

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу (пункт 2).

У пункті 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ зазначено, фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов (виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим) та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу (абзац другий пункту 3 глави 1 розділу ІX із змінами, внесеними згідно з Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 26.01.2017, № 2033 від 06.11.2020).

Оператор ГРМ відповідає за переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії.

Обсяг переданої (спожитої) енергії визначається Оператором ГРМ за трьома одиницями виміру в кВт·год/Гкал/МДж.

Обсяг переданої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру (кВт·год, Гкал, МДж) та величина об`єму природного газу (м куб.) за відповідний період повинні бути зазначені Оператором ГРМ в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу та актах приймання-передачі природного газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими.

Оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача інформацію про величину коефіцієнта приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними суб`єктами ринку природного газу.

При встановленні комерційного вузла обліку не на межі балансової належності (технічна неможливість, економічна недоцільність) фактичний об`єм природного газу приводиться до межі балансової належності з урахуванням втрат і витрат природного газу в елементах газової мережі між точкою вимірювання і межею балансової належності (точкою комерційного обліку) шляхом їх додавання / віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання (норма не поширюється на побутових споживачів).

Розрахунки втрат і витрат природного газу розраховуються відповідно до Розрахунки нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу здійснюються відповідно до Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 06.11.2020 № 2033 {Абзаци 2-4 пункту 4 глави 1 розділу ІX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2033 від 06.11.2020}.

Також пункт 5.3 розділу V Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 № 2498, викладений в редакції постанови НКРЕКП № 2033, а саме зазначено, що при здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (куб. м) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в ГРМ.

Тобто за вказаними положеннями нормативних актів, які діяли на час виникнення спірних правовідносин (листопад-грудень 2020 року), об`єм природного газу в точках комерційного обліку не приводиться до стандартних умов для побутових споживачів.

Однак, вказані положення не містять виключень для побутового споживача щодо переведення об`єму природного газу в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Відповідно до глави 1 розділу XV Кодексу ГРМ обсяг енергії виміряного об`єму газу за певний період розраховують шляхом перемноження цього об`єму, приведеного до стандартних умов, на середньозважене значення вищої теплоти згоряння газу за цей період.(пункт 1). Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945.

Оператор ГРМ зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення(пункт 6).

Окрім цього, при встановленні тарифів на послуги розподілу природного газу враховуються річні розміри нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу для кожного оператора газорозподільної системи, які визначаються згідно з Методикою визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 06 листопада 2020 року № 2033.(пункт 2 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ (зі змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 26 січня 2017 року та № 2033 від 06 листопада 2020 року).

Пунктом 5.1 цієї Методики визначено порядок розрахунків нормативних втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, відповідно до якого, розрахунок нормативних втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу низького тиску, які вимірюються побутовими лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, здійснюється за допомогою коефіцієнтів коригування показів лічильників.

Нормативні втрати газу визначаються Операторами ГРМ розрахунковим шляхом самостійно згідно з цією Методикою і включаються до собівартості послуг розподілу природного газу цих підприємств.

Проте ці нормативні втрати газу враховані у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу лише з 01 січня 2021 року відповідно до постанови НКРЕКП від 30 грудня 2020 року № 2777 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Миколаївгаз»».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов для визначення об`єму використаного споживачем ОСОБА_1 газу у листопаді-грудні 2020 року є правомірним та відхиляє аргументи апеляційної скарги, які таких висновків не спростовують. Зокрема, хибним є посилання на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, вдавшись до розгляду встановлення тарифів. Так, суд не давав оцінку законності (незаконності) тарифів за спожитий газ, натомість надав оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, зокрема і щодо включення нормативних втрат газу у структуру тарифу на послуги, які надавало АТ «Миколаївгаз».

Щодо нарахування в сумі 0,92 грн за 0,1 куб.м газу за грудень 2020 року.

Оператор ГРМ - АТ «Миколаївгаз» надав ТОВ «Миколаївгаз збут» відомості щодо обсягу спожитого позивачем газу за грудень 2020 року в обсязі 7,21 кв.м, що зазначено у витязі з фінансового стану позивача (том 2, а.с. 7-8).

У грудні позивач змінив постачальника з ТОВ «Миколаївгаз збут» на ТОВ «ГК Нафтогаз України», що підтверджується витягом з електронної платформи оператора ГТС у вигляді веб-додатку в мережі Інтернет, відповідно до якого дата завершення постачання природного газу ТОВ «Миколаївгаз збут» є 02 грудня 2020 року (том 2, а.с. 5-6).

За такого ОСОБА_1 в період 1-2 грудня 2020 року був споживачем постачальника природного газу саме ТОВ «Миколаївгаз збут», тому саме цей постачальник мав усі підстави для нарахування оплати за постачання газу за вказаний період.

Тому суд обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів, що саме з 01 грудня 2020 року він є споживачем послуг, які надає ТОВ ГК «Нафтогаз України», та відмовив у вимозі ОСОБА_1 щодо зобов`язання до вчинення дій щодо передачі об`ємів газу та здійснення перерахунку за 1, 2 грудня 2020 року.

Довідка № 691291-В підтверджує лише реєстрацію особового рахунку в ТОВ ГК «Нафтогаз України» 01 грудня 2020 року, тоді як згідно наданого позивачем електронного листа приватний лист ТОВ ГК «Нафтогаз України» він отримав 01 грудня 2020 року о 19:09 год. До того ж до 02 грудня 2020 року (включно) він був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «Миколаївгаз збут».

Оскільки до 02 грудня 2020 року позивач був зареєстрований в реєстрі постачальника ТОВ «Миколаївгаз збут», суд обґрунтовано зробив висновок про правомірність нарахування саме цим товариством оплати за споживання газу за два дні.

В апеляційній скарзі доводи щодо помилковості таких висновків суду не наведені.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції, який виходив з того, що за положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки суд відмовив через недоведеність у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , направлених на захист його прав як споживача комунальних послуг, тобто не встановив порушення прав останнього, то і вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає аргументи апеляційної скарги про те, що використані судом докази не були завірені належним чином, а саме - долучені до позовної заяви документи не мають відмітки «З оригіналом згідно», підпису особи про засвідчення підпису, дату такого засвідчення, оскільки вказані документи до позовної заяви долучались саме позивачем, їх справжність учасники справи не спростовували. Також заявник не зазначає, які саме документи суд безпідставно не взяв до уваги і в чому вони не відповідають дійсності.

З урахуванням викладеного та положень статті 375 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду постановлено з правильним застосуванням положень матеріального права та відповідно до вимог процесуального закону, а тому відсутні підстави для його скасування.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду залишено без змін, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Н.О. Тищук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови суду виготовлений 07 листопада 2024 року