Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/4983/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/4983/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТ Олімп»

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/4983/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТ Олімп» (вул.Заводська, буд.4Д, м.Світловодськ, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 27500; ідентифікаційний код 36983800)

до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» (вул.Гарматна, буд.2, м.Київ, 03680; ідентифікаційний код 14309669)

про стягнення 1 980 829,10 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Васильєва Т.С.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАТ Олімп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» про стягнення 1 980 829,10 грн, з яких 738 158,51 грн пені та 1 242 670,59 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 708 008,95 грн, штраф в розмірі 1 242 670,59 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 260,20 грн.

28.10.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТ Олімп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4983/24 призначено на 07.11.2024.

06.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

У судове засідання 07.11.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився. Про дату, час і місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

У судовому засіданні 07.11.2024 представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення судового засідання через неявку представника позивача та наявність у відповідача питань щодо поданих позивачем доказів понесення судових витрат, у задоволенні якого судом було відмовлено з підстав того, що додаткове рішення, відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюється протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви і неявка представників учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду такої заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо заяви позивача та просив відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши у судовому засіданні 07.11.2024 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Відповідну заяву позивачем було викладено у позовній заяві.

Згідно з частинами 1, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відтак, оскільки рішення суду в цій справі було ухвалено 21.10.2024, то граничним днем подання доказів понесення судових витрат було 28.10.2024 (перший робочий день після 26.10.2024), у зв`язку з чим заперечення відповідача щодо недотримання позивачем встановленого законом строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 01.04.2024, укладеної між позивачем, як клієнтом, та фізичною особою-підприємцем Федоровим Захаром Федоровичем, як виконавцем (далі - Угода), додаткової угоди № 2 від 02.04.2024 до Угоди, платіжної інструкції № 1126 від 15.04.2024 на суму 32 000,00 грн та акту наданих послуг від 28.10.2024 на суму 32 000,00 грн.

Згідно з п. 1 Угоди клієнт доручає, а виконавець зобов`язується надавати клієнту консультаційну допомогу щодо поточної претензійно-позовної роботи клієнта, складення та подання процесуальних та інших документів, представництво інтересів клієнта. Щодо кожного окремого виду послуг сторони укладаються додаткову угоду.

Вартість правової допомоги, інші витрати та порядок їх оплати, в тому числі за вивчення справи, за тривалість, за результат, погодинна оплата роботи адвоката, витрати по відрядженню, витрати по оплаті роботи спеціаліста, тощо, та підстави для розірвання цієї угоди, регулюються окремою додатковою угодою (п. 4 Угоди).

02.04.2024 сторони уклали додаткову угоду № 2 до Угоди, відповідно до якої клієнт доручає, а виконавець зобов`язується надавати клієнту правову допомогу щодо складення позову клієнта до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» про стягнення 1 980 829,10 грн за договором поставки продукції № 3 від 26.06.2023. Вартість правової допомоги становить 32 000,00 грн. На підтвердження надання правової допомоги в повному обсязі згідно з додатковою угодою сторони підписують акт наданих послуг.

Відповідно до акту наданих послуг від 28.10.2024 фізичною особою-підприємцем Федоровим Захаром Федоровичем було надано, а позивачем прийнято правову допомогу на загальну суму 32 000,00 грн.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти покладення на нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу, зазначає про те, що ця справа є справою незначної складності, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України й не передбачають аналізу великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів; матеріали справи не містять великої кількості документів, дослідження яких вимагало б значного часу; процесуальні документи позивача є ідентичними за змістом; в Угоді не визначено розмір гонорару виконавця; відповідач перебуває у складному фінансовому стані.

З урахуванням викладеного відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу саме до 3 000,00 грн.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З огляду на те, що вартість правничої допомоги позивача була визначена у фіксованому розмірі, суд відхиляє заперечення відповідача, із посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, щодо необґрунтованості покладення на відповідача витрат за складення подібних за змістом документів, оскільки за умови погодження сторонами фіксованого гонорару їх подання не впливає на вартість правової допомоги на відміну від погодинної оплати роботи адвоката, на що й було зауважено Верховним Судом у вищенаведеній постанові.

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем калькуляції витрат, оскільки фіксований розмір гонорару адвоката передбачає виконання адвокатом певного обсягу роботи безвідносно затраченого часу.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що ця справа є справою незначної складності, предметом спору є стягнення неустойки, а збір і оцінка зібраних доказів не вимагала багато часу та зусиль.

При цьому варто зауважити, що подання позову зумовлено порушенням прав позивача, що встановлено рішенням суду, а подання позивачем додаткових доказів і пояснень було здійснено у зв`язку із поданням додаткових доказів і пояснень відповідачем. Суд зауважує, що пояснення, які подавались відповідачем під час розгляду справи, за своїм змістом відрізнялись від тих, що були наведені у відзиві, тому підготовка представником позивача додаткових пояснень на спростування нових доводів відповідача і поданих ним нових доказів є цілком обґрунтованою, а тому, вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу має бути розподілена між сторонами.

Оцінку обставинам перебування відповідача у скрутному матеріальному становищі було надано під час розгляду справи і, за відсутності інших доказів на підтвердження цих обставин, суд не вбачає підстав відступати від своїх висновків.

Інші заперечення відповідача, як-от не з`явлення представника позивача у судові засідання та здійснення захисту за допомогою відеоконференцзв`язку, не визначення в Угоді розміру гонорару, відсутність посилання в наданих доказах на номер справи, ненадання доказів понесення витрат, тощо, не заслуговують на увагу, оскільки є незмістовними та ґрунтуються на поверхневому вивченні доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що позов було задоволено частково, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 32 000,00 грн є обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 31 512,94 грн - на відповідача, в розмірі 487,06 грн - на позивача, у зв`язку з чим заява позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТ Олімп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4983/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» (вул.Гарматна, буд.2, м.Київ, 03680; ідентифікаційний код 14309669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТ Олімп» (вул.Заводська, буд.4Д, м.Світловодськ, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 27500; ідентифікаційний код 36983800) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 512 (тридцять одна тисяча п`ятсот дванадцять) грн 94 коп.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.11.2024.

Суддя Т.П. Капцова