Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/9669/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9669/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (колегія суддів у складі : Ходаківська І.П. - головуюча, Владимиренко С.В., Демидова А.М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича

у справі № 910/9669/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", 2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича,

про витребування майна та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та постановою Верховного Суду від 21.09.2022, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - Відповідач) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича (далі - Нотаріус):

- витребувано у Відповідача на користь Позивача нерухоме майно - майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Будіндустрії, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,1 м2, до складу якого входять: адміністративно-побутовий корпус (літ. А) загальною площею 1643,7 м2, цех баштових кранів (літ. Б) загальною площею 3833,7 м2, механо-складальний цех, заготовчий цех, цех ремонту екскаваторів, адміністративно-господарські приміщення (літ. В) загальною площею 11361,00 м2, виробничий корпус (літ. Г) загальною площею 9805,8 м2, киснева станція, приміщення балонів кисневої рампи, навіс кисневої станції (літ. Д) загальною площею 81,4 м2, будинок РОУ (літ. Е) загальною площею 125,5 м2, очисні споруди, споруди для зливних і виробничих каналізацій (літ. З) загальною площею 26,7 м2, блок-пост заводської готовності (літ. И) загальною площею 3,10 м2, заготовче відділення, столярний цех, склад матеріалів (літ. К) загальною площею 1227,2 м2, склад шихти, блок кімната (літ. Л) загальною площею 115,00 м2 (далі - Майно);

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 17:10:55, 54422313 від 05.10.2020 17:30:04, 54423577 від 05.10.2020 19:12:42, 54599126 від 15.10.2020 22:25:04, 54599147 від 15.10.2020 22:49:37, 54599162 від 15.10.2020 23:10:42, прийняті Нотаріусом;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 808120,00 грн судового збору.

2. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 видано накази від 12.10.2022 №910/9669/21.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 №910/9669/21 таким, що не підлягає виконанню.

4. Відповідач 17.02.2023 звернувся до господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. (далі - Виконавець) про: визнання дій Виконавця протиправними в частині винесення постанови про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №70136180 від 14.12.2022 та винесення постанови про відновлення виконавчого провадження №70136180 від 02.02.2023; скасування постанови про скасування процесуального документу №70136180 від 02.02.2023; скасування постанови про відновлення виконавчого провадження №70136180 від 02.02.2023 (далі - Скарга).

5. Скаргу мотивовано тим, що рішення суду в цій справі фактично повністю виконано внаслідок вчинення 19.02.2022 приватним нотаріусом дій з реєстрації права власності на Майно за Позивачем, тому виданий на виконання рішення наказ є таким, що не підлягає виконанню.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у задоволенні Скарги відмовлено.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2021 скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для розгляду Скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Згідно з інформаційною довідкою від 17.08.2023 №343214860 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 19.09.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. здійснив державну реєстрацію майнового комплексу загальною площею 28223,10 м2 (Майно) за Позивачем на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі №910/9669/21.

9. Виконавець виніс постанову від 20.10.2022 ВП №70136180 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/9669/21 від 12.10.2022 про витребування від Відповідача на користь Позивача Майна.

10. 13.12.2022 Виконавець склав акт приватного виконавця від 13.12.2022 за участю представника стягувача Ярош С.В. та понятих Байталюк В.В., В`юн В.О., за змістом якого Виконавець при примусовому виконанні ВП №70136180 витребував від Відповідача Майно.

11. Виконавець виніс постанови: від 14.12.2022 ВП №70136180 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 56620507,31 грн; від 14.12.2022 ВП №70136180 про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з виконанням рішення суду.

12. За скаргою Відповідача директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов М.Є. за результатами проведеної перевірки виніс постанову від 01.02.2023 ВП №70136180 про скасування постанови Виконавця від 14.12.2022 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, винесеної у виконавчому провадженні №70136180.

13. Зазначену постанову від 01.02.2023 ВП №70136180 мотивовано тим, що вартість майна, яка застосована для розрахунку основної винагороди визначена приватним виконавцем з порушенням вимог статті 20, абзацу 2 частини 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", а також на підставі довідок про оціночну вартість майна №201-20221031-00043004879, №201-20221031-0004304858 від 31.10.2022, які втратили чинність.

14. Також у вказаній постанові зазначено, що в акті приватного виконавця від 13.12.2022 відсутні відомості про вилучення у боржника майнового комплексу (Майна) та передачу його стягувачу; не зазначено особу, якій передано майновий комплекс; акт передачі майнового комплексу 13.12.2022 приватний виконавець не склав. Наведене свідчить про те, що виконавчі дії щодо витребування у боржника майна та передача його стягувачу відповідно до положень частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець 13.12.2022 не вчинив.

15. З огляду на таке під час здійснення перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішення в межах ВП №70136180 встановлено, що виконавчі дії щодо витребування у боржника майна та передача його стягувачу відповідно до положень частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавець 13.12.2022 не вчиняв, а наявні постанова про стягнення основної винагороди та акт складені з порушеннями.

16. Міністерство юстиції України направило зазначену постанову Виконавцю для вжиття заходів щодо приведення виконавчого провадження №70136180 у відповідність до вимог законодавства у зв`язку зі скасуванням винесеної постанови. Постанова отримана Виконавцем 02.02.2023 та зареєстрована за №65.

17. Виконавець виніс постанову від 02.02.2023 ВП №70136180 про скасування процесуального документу, відповідно до якої скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.12.2022, видану Виконавцем при примусовому виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/9669/21 від 12.10.2022.

18. Також Виконавець виніс постанову від 02.02.2023 ВП №70136180 про відновлення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 №910/9669/21.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 Скаргу задоволено частково, скасовано постанову про скасування процесуального документу №70136180 від 02.02.2023 та постанову про відновлення виконавчого провадження №70136180 від 02.02.2023, у задоволенні решти вимог Скарги відмовлено.

20. Ухвалу мотивовано тим, що скасування зазначених постанов Виконавця є належним поновленням порушеного права Відповідача, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/9669/21 фактично виконано ще до видачі відповідного наказу та відкриття за ним виконавчого провадження, а отже, не потребує примусового виконання.

21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано в частині, якою скасовано постанову про скасування процесуального документу №70136180 від 02.02.2023 та постанову про відновлення виконавчого провадження №70136180 від 02.02.2023; у скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні Скарги; а в решти ухвалу залишено без змін.

22. Постанову мотивовано тим, що з огляду на висновок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про порушення при складанні акта та постанови про стягнення винагороди, Виконавець відповідно до пункту 102 розділу ХІІІ та статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.12.2022 та здійснив заходи щодо відновлення виконавчого провадження.

23. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що судове рішення у справі виконане шляхом внесення запису до Державного реєстру прав про реєстрацію права власності за позивачем, оскільки воно підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом вилучення майна в боржника та передання стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

24. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

25. Відповідач зазначає про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №369/13690/20, від 15.10.2022 у справі №14/5026/1020/2011, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, від 30.06.2021 у справі №201/12569/16, від 30.05.2018 від 14.01.2020 у справі №2-690/11, від 13.11.2019 у справі №314/738/15, застосованих апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові.

26. Відповідач вважає, що наведені в перелічених постановах висновки не є релевантними та не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли в цій справі, оскільки в них задоволено, окрім вимоги про витребування майна, також інші вимоги - про визнання права власності, повернення майна, зобов`язання передати майно.

27. Також Відповідач заперечує проти висновку Верховного Суду, неведеного в перелічених постановах, щодо необхідності виконувати рішення про витребування нерухомого майна в порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом його витребування у боржника та передачі стягувачу.

28. Відповідач наголошує, що відповідно до правового висновку щодо принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Позивачем права власності на Майно 19.09.2022 є свідченням виконання судового рішення в цій справі.

29. Крім того, Відповідач посилається на відсутність доказів того, що він фактично володів Майном та / або перешкоджав Позивачу реалізовувати права власника після виконання рішення суду та реєстрації права власності на Майно за Позивачем, тоді як наявний у матеріалах справи договір суборенди підтверджує обставини розпорядження Позивачем Майном.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. Виконавець та Позивач подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

31. Виконавець вважає, що аргументи Відповідача про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих господарським судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, підлягають відхиленню, оскільки вони зроблені у подібних правовідносинах.

32. На думку Виконавця, Відповідач на власний розсуд тлумачить норми матеріального права, застосовані апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові, лише через суб`єктивну незгоду з їх застосуванням, а також не зазначає, в чому полягає порушення його прав.

33. Виконавець зазначає, що реєстрація за Позивачем права власності на Майно не свідчить саме про фактичне виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 №910/9669/21 і не підтверджує того, що Відповідач не продовжує утримувати Майно в своєму володінні.

34. Позивач стверджує про недоречність посилання Відповідача на порушення апеляційним господарським судом положень пункту 3 частини 1 статті 10 і статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" через незастосування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 13.07.2022 у справі №199/8324/19, оскільки в наведених постановах відсутні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права.

35. На переконання Виконавця і Позивача, оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Позиція Верховного Суду

36. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

37. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду, ухвалені за наслідками розгляду Скарги Відповідача на дії Виконавця в частині оскарження постанов про скасування постанови щодо закриття виконавчого провадження та про відновлення виконавчого провадження з виконання судового рішення в цій справі щодо витребування Майна від Відповідача на користь Позивача.

38. У силу статей 129, 1291 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

39. Принцип обов`язковості судового рішення закріплений також у статтях 2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

40. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

41. У рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

42. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".

43. За вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

44. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

45. Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" серед заходів примусового виконання рішень передбачено вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

46. Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, врегульована статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з частиною 1 якої під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

47. За змістом статей 179, 181, 188 Цивільного кодексу України предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки, є річчю. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). При цьому рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. А до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

48. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 Цивільного кодексу України).

49. Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2 статті 286 Цивільного кодексу України). Зокрема, власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або у відповідних випадках від добросовісного набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України), власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України) тощо.

50. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (на яку послався Відповідач у касаційній скарзі) зауважила, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

51. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

52. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Подібний за змістом висновок наведений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №199/8324/19 (на яку послався місцевий господарський суд у своєму рішенні).

53. Наведені постанови Великої Палати Верховного Суду не містять висновків щодо можливості / неможливості виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння у певний спосіб, окрім внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

54. Водночас, врахувавши викладені в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 правові позиції, Верховний Суд (зокрема у постановах від 08.06.2022 у справі №369/13690/20, від 05.10.2022 у справі №14/5026/1020/2011, від 30.06.2021 у справі №201/12569/16, на які послався апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові) виснував, що рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

55. Верховний Суд зазначив, що обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.

56. З метою його виконання державний та приватний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

57. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.05.2018 і від 14.01.2020 у справі №2-690/11.

58. У постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №914/2614/13 також зазначено, що судове рішення про витребування нежитлових приміщень у боржника не визначає імперативно лише спосіб добровільного виконання рішення та може бути виконано із застосуванням іншого порядку з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України "Про виконавче провадження", положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 для відновлення порушених прав стягувача.

59. При цьому Верховний Суд зауважив, що згідно зі статтею 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою (частина 2 статті 399 Цивільного кодексу України).

60. У постанові від 13.11 2019 у справі №314/738/15-ц Верховний Суд визнав слушним висновок місцевого суду про те, що судове рішення про витребування земельної ділянки повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини 1 статті 10 та статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

61. При цьому Верховний Суд не погодився з твердженням про те, що земельну ділянку, яка відноситься до нерухомих речей, неможливо вважати предметом та фактично вилучити і передати стягувачу в натурі, як передбачено статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", адже це суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 05.11.2014 у справі №6-135цс14, згідно з якою до речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 Цивільного кодексу України належать земельні ділянки, а рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

62. Звертаючись із касаційною скаргою в цій справі, Відповідач посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №369/13690/20, від 15.10.2022 у справі №14/5026/1020/2011, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, від 30.06.2021 у справі №201/12569/16, від 30.05.2018, від 14.01.2020 у справі №2-690/11, від 13.11.2019 у справі №314/738/15, стосовно необхідності виконувати рішення про витребування нерухомого майна в порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом його витребування у боржника та передачі стягувачу.

63. Відхиляючи доводи Відповідача про необхідність відступлення від наведеного висновку під час розгляду цієї справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання. Однак Верховний Суд не вбачає перелічених підстав для відступу від наведеної правової позиції під час розгляду цієї справи, тоді як відповідний висновок є чітким, зрозумілим, послідовним та сприяє однозначному застосуванню зазначених норм матеріального права.

64. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що правовідносини у перелічених справах є не в повній мірі подібними до правовідносин у цій справі. Так, у постановах від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, від 08.06.2022 у справі №369/13690/20, від 30.06.2021 у справі №201/12569/16, від 30.05.2018, від 14.01.2020 у справі №2-690/11, від 13.11.2019 у справі №314/738/15 досліджувалось питання щодо повноти вчинених виконавцем дій, спрямованих на витребування у боржника та передачу стягувачу предмета, зазначеного у виконавчому документі, відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням тих правовідносин, які склалися між учасниками відповідного спору щодо спірного майна та володіння ним. При цьому питання щодо необхідності та достатності реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у відповідних правовідносинах не вирішувалось.

65. А в постанові від 15.10.2022 у справі №14/5026/1020/2011 Верховний Суд зауважив, що з огляду на положення статей 2, 3, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" приватний виконавець не здійснює внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна. Водночас Верховний Суд дійшов висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження та виконання виконавцем судового рішення про витребування цілісного майнового комплексу (до складу якого входили об`єкти як нерухомого, так і рухомого майна), адже факт вилучення та передачі спірного майна від боржника до стягувача підтверджений відповідним актом.

66. Натомість, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та постановою Верховного Суду від 21.09.2022, у цій справі вирішено спір про витребування Майна від Відповідача на користь Позивача, який виник у зв`язку безпідставною реєстрацією за Відповідачем права власності на Майно всупереч встановленій забороні на вчинення таких дій.

67. Після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням і на його підставі приватний нотаріус 19.09.2022 здійснив державну реєстрацію права власності на Майно за Позивачем.

68. Вирішуючи питання про наявність / відсутність підстав вважати, що вказане рішення є виконаним внаслідок вчинення зазначених реєстраційних дій щодо Майна, господарські суди як першої, так і апеляційної інстанції не встановили обставин, які б свідчили про фактичне володіння Відповідачем Майном після введення Позивача у володіння Майном шляхом внесення відповідного запису про державну реєстрацію за ним права власності (реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

69. Відповідач у касаційній скарзі стверджує, що наявний у матеріалах справи договір суборенди підтверджує обставини розпорядження Позивачем Майном. Виходячи з встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи, Верховний Суд відхиляє такі доводи, оскільки зазначені обставини не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо дослідження наданих учасниками справи доказів та встановлення на їх підставі певних обставин.

70. Водночас щодо доводів Відповідача про відсутність доказів того, що він фактично володів Майном та / або перешкоджав Позивачу реалізовувати права власника після реєстрації права власності на Майно за Позивачем, Верховний Суд приймає до уваги відсутність посилання в рішенні та постанові господарських судів попередніх інстанцій, касаційній скарзі та відзивах на касаційну скаргу на наявність певних доказів, які підтверджують таку обставину.

71. Виконавець у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що реєстрація за Позивачем права власності на Майно не підтверджує того, що Відповідач не продовжує утримувати Майно в своєму володінні, однак не наводить посилань на певні наявні в матеріалах справи докази, які не отримали правової оцінки господарських судів, однак підтверджують фактичне утримання Відповідачем у себе Майна в розумінні частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України на момент ухвалення спірних постанов Виконавця.

72. З огляду на таке Верховний Суд вважає нерелевантним посилання апеляційного господарського суду на відповідні висновки щодо необхідності застосування під час виконання рішення про витребування нерухомого майна статті 60 Закону України "Про виконавче провадження". Адже встановлені господарськими судами обставини не надають підстав для висновку про невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, попри реєстрацію за Позивачем права власності на Майно, а отже, й про необхідність його примусового виконання в порядку, передбаченому зазначеним Законом, зокрема, для відновлення виконавчого провадження згідно з оспорюваними в цій справі постановами Виконавця, скасованими місцевим господарським судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення Скарги, у зв`язку з чим вважає безпідставним часткове скасування апеляційним господарським судом ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення в скасованій частині про відмову в задоволенні Скарги.

74. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права до встановлених судами обставин. Ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з викладених у цій постанові мотивів. Касаційну скаргу слід задовольнити.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі №910/9669/21 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/9669/21 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк