Постанова

від 04.11.2024 по справі 910/9669/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 910/9669/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представники учасників справи не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 (повний текст складено 27.05.2024)

за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г.

про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/9669/21 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гансо Компані»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича

про витребування майна та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

02.04.2024 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пилипчук В.Г. (далі - виконавець, Пилипчук В.Г.) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Компанії 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу (далі - заява).

Заявник зазначив, що у поясненнях на подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», Компанія) скаргу на дії виконавця повідомляв, що орієнтовний розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає 15 000,00 грн і докази понесення таких витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Виконавець посилається на узгодження ним з АО «Джастлікторс» гонорару адвоката у розмірі 15 000,00 грн за комплексне ведення справи №910/9669/21.

До пояснень виконавець долучив договір про надання правової допомоги №7/1/20 від 05.02.2020 (далі - договір), додаткову угоду №17 від 226.10.2023 до договору.

До поданої заяви виконавець долічив: детальний опис робіт (наданих послуг); акт про надання правової допомоги №18 відповідно до договору про надання правової допомоги №7/1/20 від 05.02.2020; рахунок №18-7/1/2020 від 01.04.2024.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. Стягнуто із ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на користь виконавця Пилипчука В.Г. витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої виконавцем Пилипчуком В.Г. заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим судовим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати, справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва у справі №910/3027/24 про банкрутство ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Скаржник вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі має розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Також, на думку скаржника, суд не надав належної оцінки наданим виконавцем доказам та доводам Компанії.

Позиції учасників справи.

Від виконавця відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9669/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 до надходження матеріалів справи №910/9669/21.

26.09.2024 матеріали справи №910/9669/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/9669/21. Розгляд справи призначено на 04.11.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та постановою Верховного Суду від 21.09.2022, задоволено позов ТОВ «Гансо Компані» до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А. (далі - Нотаріус):

- витребувано у Компанії на користь позивача нерухоме майно - майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Будіндустрії, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552597580000), заг. площею 28223,1 м2, до складу якого входять: адміністративно-побутовий корпус (літ. А) заг. площею 1643,7 м2, цех баштових кранів (літ. Б) заг. площею 3833,7 м2, механо-складальний цех, заготовчий цех, цех ремонту екскаваторів, адміністративно-господарські приміщення (літ. В) заг. площею 11361,00 м2, виробничий корпус (літ. Г) заг. площею 9805,8 м2, киснева станція, приміщення балонів кисневої рампи, навіс кисневої станції (літ. Д) заг. площею 81,4 м2, будинок РОУ (літ. Е) заг. площею 125,5 м2, очисні споруди, споруди для зливних і виробничих каналізацій (літ. З) заг. площею 26,7 м2, блок-пост заводської готовності (літ. И) заг. площею 3,10 м2, заготовче відділення, столярний цех, склад матеріалів (літ. К) заг. площею 1227,2 м2, склад шихти, блок кімната (літ. Л) загальною площею 115,00 м2 (далі - Майно);

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 17:10:55, 54422313 від 05.10.2020 17:30:04, 54423577 від 05.10.2020 19:12:42, 54599126 від 15.10.2020 22:25:04, 54599147 від 15.10.2020 22:49:37, 54599162 від 15.10.2020 23:10:42, прийняті Нотаріусом;

- стягнуто з Компанії на користь позивача 808120,00 грн судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 видано накази від 12.10.2022 №910/9669/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 №910/9669/21 таким, що не підлягає виконанню.

23.08.2023 Компанія через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подала до Господарського суду міста Києва скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. (далі - виконавець, Пилипчук В.Г.).

02.11.2023 виконавець надав пояснення на подану Компанією скаргу, у якій просив у задоволенні скарги відмовити, а понесені ним витрати на правничу допомогу покласти на скаржника. Також виконавець навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом в суді скарги Компанії, який складає 15 000,00 грн і докази понесення яких будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судом рішення.

12.01.2024 через ЄСІТС «Електронний суд» Компанія подала заяву про залишення скарги на дії виконавця без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

29.03.2024 дослідивши матеріали справи, враховуючи подане скаржником клопотання про залишення скарги без розгляду, Господарський суд міста Києва залишив скаргу Компанії на дії виконавця без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

02.04.2024 виконавець Пилипчук В.Г. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Компанії 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Обґрунтування заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

З наданих у матеріали справи документів суд встановив таке.

05.02.2020 виконавець Пилипчук В.Г. (клієнт) уклав з АО «Джастлікторс» договір №7/1/20 на надання правової допомоги (далі - договір), предметом якого є надання АО «Джастлікторс» усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту в усіх справах, які можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав і законних інтересів клієнта.

Згідно з п. 3.1 договору гонорар - винагорода АО «Джастлікторс» за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

Гонорар АО «Джастлікторс» погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору факт наданих послуг підтверджується актом приймання передачі наданих послуг, підписаним сторонами.

26.10.2023 виконавець Пилипчук В.Г. та АО «Джастлікторс» підписали додаткову угоду №17 до договору, згідно з п. 1 якої клієнт доручив АО «Джастлікторс» надання правової допомоги та ведення справи від свого імені та представництво його інтересів у справі №910/9669/21 за скаргою, поданою Компанією, на дії виконавця Пилипчука В.Г.

За комплексне ведення справи у суді першої інстанції гонорар складає 15 000,00 грн (п. 3 додаткової угоди №17).

01.04.2024 сторони підписали акт про надання правової допомоги №18, згідно з яким АО «Джастлікторс» надало виконавцю Пилипчуку В.Г. правову допомогу у справі №910/9669/21 за поданою Компанією скаргою, погоджений сторонами гонорар складає 15 000,00 грн.

Компанія звернулась з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому просила відмовити у задоволенні поданої виконавцем Пилипчуком В.Г. заяви про ухвалення додаткового рішення; у разі, якщо суд дійде висновку, що заява підлягає задоволенню, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката до 1 000,00 грн за участь у судовому засіданні. Компанія посилається на суперечливість та недоведеність розміру понесених витрат, а також надання документів, які не підтверджують надання послуг.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема в абз. 2 підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 він наголосив на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм у оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5).

У випадках, встановлених ч. 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу (ч. 6).

Суд встановив, що виконавець Пилипчук В.Г. уклав з АО «Джастлікторс» договір про надання правничої допомоги і сторони цього договору погодили гонорар у розмірі 15 000,00 грн. АО «Джастлікторс» надало клієнту правничу допомогу, яку клієнт прийняв без зауважень.

Щодо поданого Компанією клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу колегія суддів відзначає, що саме Компанія подала скаргу на дії виконавця Пилипчука В.Г., яку в подальшому сама просила залишити без розгляду. Тобто отримання виконавцем правничої допомоги безпосередньо пов`язано з діями Компанії і витрати на таку допомогу мали місце незалежно від того, що Компанія в подальшому просила подану нею скаргу залишити без розгляду.

Такий розмір гонорару відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є обґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Щодо доводів Компанії про те, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі має розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», колегія суддів зазначає, що оскаржуване додаткове рішення є невід`ємною частиною судового рішення щодо поданої Компанією скарги на дії виконавця (ухвали від 29.03.2024), яке було постановлене у справі, що розглядається, а саме у справі №910/9669/21. Ухвала місцевого суду від 29.03.2024 не була оскаржена до апеляційного суду та набрала законної сили у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про прийняття додаткового рішення та стягнення з Компанії на користь виконавця 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/9669/21 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/9669/21 залишити без змін.

3. Справу №910/9669/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак