Ухвала

від 05.11.2024 по справі 922/5387/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5387/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні незалежні системи"</a> на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів: Попков Д. О., Стойка О. В., Медуниця О. Є.) та рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 (суддя Жигалкін І. П.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА-ТАЙФУН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні незалежні системи"</a>, про стягнення 74 448,00 грн та звільнення приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА-ТАЙФУН" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні незалежні системи"</a> (далі - ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи", відповідач) про:

- стягнення неустойки за користування орендованим об`єктом на підставі Договору № 22/01-А від 30.12.2021 у розмірі 74 448,00 грн;

- зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення загальною площею 18,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 58, кімнати: № 706 - 7,4 кв. м.; № 708 9,5 кв. м.; технічне приміщення - 1,6 кв. м. в належному cтані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

04.04.2024 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, повний текст якої складений 25.06.2024, про задоволення позову.

23.07.2024 ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення, а справу - закрити з підстав відсутності предмета позову.

Верховний Суд ухвалою від 09.08.2024 залишив вказану касаційну скаргу без руху та встановив скаржнику строк на усунення її недоліків.

04.09.2024 Верховний Суд постановив ухвалу, якою повернув касаційну скаргу ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи", оскільки скаржник не виконав вимоги ухвали від 09.08.2024 у встановленій у ній строк.

ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" 16.10.2024 повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, а справу - закрити з підстав відсутності предмета позову. Крім того, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначив, що 19.08.2024 направив документи на виконання вимог ухвали від 09.08.2024, проте зазначені документи надійшли до суду 06.09.2024, тобто вже після прийняття ухвали від 04.09.2024 про повернення касаційної скарги заявнику. На підтвердження вказаних обставин надав копію повідомлення заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.09.2024.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо строку на касаційне оскарження

Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частинами другою і третьою цієї статті, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Східний апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову 24.06.2024, а її повний текст склав 25.06.2024, а тому останній день для її оскарження за приписами статті 116 та частини першої статті 288 ГПК України припав на 15.07.2024. Тоді як скаржник повторно звернувся із касаційною скаргою 14.10.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті).

Розглянувши аргументи скаржника на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що такі причини не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тож суд, ураховуючи конкретні обставини справи, має оцінити поважність причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення чи відмову в поновленні цього строку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Із норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України).

Скаржник вперше звернувся із касаційною скаргою у цій справі в межах встановленого законом строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 04.09.2024 цю касаційну скаргу було повернуто скаржнику.

Ухвала про повернення касаційної скарги доставлена до електронного кабінету скаржника 06.09.2024 о 05:29; дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету скаржника - 06.09.2024 о 05:43.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з абзацом 2 частини шостої цієї статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак ухвала про повернення первісно поданої касаційної скарги вручена скаржнику 06.09.2024, а повторно ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" звернулося із касаційною скаргою лише 14.10.2024, тобто більше ніж через місяць після отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги, що в свою чергу навіть перевищує встановлений статтею 288 ГПК України строк на касаційне оскарження судового рішення.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" не навело об`єктивних підстав, які б свідчили про неможливість звернутися з касаційною скаргою в межах розумного строку та не надало доказів, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали подати невідкладно повторну касаційну скаргу після отримання 06.09.2024 ухвали Верховного Суду від 04.09.2024 про повернення вперше поданої касаційної скарги.

Скаржник також не надав доказів (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) на підтвердження направлення документів на виконання вимог ухвали від 09.08.2024 про залишення касаційної скарги без руху саме 19.08.2024, а отже не довів факт усунення недоліків касаційної скарги у визначений в цій ухвалі строк.

ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" не наведені обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження та подання касаційної скарги повторно більше ніж через місяць після отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги.

Тож наведені у клопотанні обставини пропуску строку на касаційне оскарження Верховний Суд визнає неповажними, у зв`язку з чим ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

За змістом частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У касаційній скарзі ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" не визначило жодної підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.

При цьому слід наголосити на тому, що частина друга статті 287 ГПК України надає скаржнику право на оскарження судових рішень у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених цією нормою.

Отже, скаржнику необхідно визначити підстави (підставу) касаційного оскарження постанови апеляційної інстанцій та обґрунтувати їх (її).

Щодо судового збору

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву у цій справі подано у 2023 році, в якому згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Оскільки предмет позову у цій справі складається з 1 майнової (стягнення 74 448,00 грн) та 1 немайнової (звільнення приміщення) вимог, розмір судового збору визначається згідно з частиною другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" і становить 10 736 грн (2 684 грн х 2 х 200 %).

Однак скаржник додав до касаційної скарги квитанцію про сплату судового збору у розмірі 6 056 грн, що на 4 680 грн менше ніж встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом:

1) подання суду клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку;

2) визначення підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених (передбаченої) частиною другою статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням із урахуванням наведеного в цій ухвалі;

3) подання доказів доплати судового збору у розмірі 4 680 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Також Суд зазначає, що виходячи зі змісту повторно поданої касаційної скарги, вона є ідентичною касаційній скарзі поданій вперше, тобто, скаржником не були усунуті недоліки, перелічені в ухвалі від 09.08.2024.

З огляду на наведені обставини колегія суддів наголошує скаржнику на обов`язку сторони виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (стаття 42 ГПК України).

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні незалежні системи"</a> залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач