Ухвала

від 31.10.2024 по справі 1-679/2011

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-679/2011 Номер провадження 11-кп/814/1742/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 з секретарем з участю прокурора захисника засудженоїОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07.06.2024 щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кам`яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, жительки АДРЕСА_1 , засудженої вироком Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2012 за ч.3 ст.358 КК (в ред. 07.04.2011 року); за ч.4 ст.358 КК (в ред. 07.04.2011 року); за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК, ст.70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_8 про її звільнення від відбування покарання, в порядку ст. 80 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2012 щодо неї.

В обґрунтування оскаржуваного рішення суд зазначив, що в матеріалах кримінальної справи наявні відомості про ухилення засудженої ОСОБА_8 від відбування покарання та оголошення її у розшук.

В апеляційній скарзі захисник захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити його клопотання та звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2012.

При цьому зазначає, що вирок стосовно ОСОБА_8 набрав законної сили 20.06.2013 та протягом більше десяти років виконаний не був.

Вказує, що ОСОБА_8 не притягувалась до кримінальної відповідальності за ст.389 та ст.390 КК України і не вчиняла будь-якого іншого нового злочину до закінчення строку давності, не переховувалася від правоохоронних органів, вела активний спосіб життя, користувалася офіційними медичними послугами. Доступу до офіційного місця реєстрації у с. Садки Кременчуцького району ОСОБА_8 не мала з 2011 року у зв`язку з недопуском до місця проживання її колишнім чоловіком ОСОБА_11 та за рішенням суду, яким вона була позбавлена права користування житлом, проте проживала у іншому населеному пункті Кременчуцького району, а тому вирок суду щодо ОСОБА_8 , на думку апелянтів, було виконано не з вини останньої, а з причин невиконання вироку органами виконання покарань, оскільки сам по собі розшук ОСОБА_12 та складені працівниками поліції декілька листів з цього приводу не свідчить про ухилення останньої від виконання вироку.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого відбування покарання, заміна покарання більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання чи його пом`якшення на підставі Закону України про амністію чи акта про помилування, застосовується судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не буде виконано в такі строки; 10 років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк більше 10 років - за особливо тяжкий злочин.

При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування призначеного покарання, і відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У такому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 частини першої ст. 80 КК України, подвоюються.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 засуджено вироком Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2012 за ч.3 ст.358 КК України на1 рік 6 місяців позбавлення волі (в ред. 07.04.2011 року); за ч.4 ст.358 КК України до штрафу в сумі 850 грн. (в ред. 07.04.2011 року); за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України до штрафу в сумі 5464167 грн. На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засудити на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_8 залишено попередню підписка про невиїзд.

Засуджена ОСОБА_8 особисто оскаржувала даний вирок в апеляційному порядку, який ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 20.06.2013 залишено без змін, а в подальшому, її захисник, скористався правом на касаційний перегляд.

Отже, ОСОБА_8 була засуджена за вчинення тяжкого злочину і був обізнана про наявність щодо нього обвинувального вироку та призначеного покарання, який набрав законної сили і є чинним.

Як слідує з матеріалів справи, і даний факт не заперечується апелянтами в апеляційній скарзі, ОСОБА_8 з метою виконання вироку, який набрав законної сили, до правоохоронних органів не зверталась і причинами невиконання судового рішення не цікавилась.

Розглядаючи клопотання щодо ОСОБА_8 , місцевий суд дослідив матеріали кримінальної справи щодо неї та встановив, що Кременчуцьким РВП ГУНП в Полтавській області щодо засудженої у 31.10.2017 заведена оперативно-розшукова справа для розшуку засудженої та виконання вироку щодо неї.

В подальшому, на запит місцевого суду, 10.05.2024 УКР ГУНП в Полтавській області надало відповідь, згідно якої в межах оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_8 проведено ряд оперативно-розшукових заходів, проте її місцезнаходження встановлено не було.

Як зазначається у поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_8 не проживала за зареєстрованим місцем проживання та перебувала у іншому населеному пункті Кременчуцького району.

Невчинення ОСОБА_8 сумлінних дій, направлених на повідомлення правоохоронні органи, щодо зміни місця свого проживання, є обставиною яка указує на ухилення останньої від виконання вироку. Ведення обвинуваченою активного способу життя, як стверджують апелянти, не звільняє її від обов`язку повідомляти про своє місцезнаходження.

Щодо доводів сторони захисту про необхідність дослідження усією оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_8 , колегія суддів зазначає, що згідно діючого законодавства, матеріали оперативно-розшукової справи щодо розшуку засуджених на стадії виконання вироку розсекреченню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив фактичні обставини і вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_8 свідомо ухилилась від відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2012 за вчинення тяжкого злочину, з чим погоджується і колегія суддів, а, відтак, підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 405 та 407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07.06.2024 щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4