Ухвала

від 28.10.2024 по справі 950/2173/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №950/2173/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1271/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Розбій

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, у залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_1 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК України.

У рамках даного кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке вмотивована обґрунтованістю пред`явленого останньому обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та є актуальними, а також тим, що строк дії попередньої ухвали, якою обвинуваченому було продовжено дію вказаного запобіжного заходу закінчується 27 липня 2024 року.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, клопотання прокурора було задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 24 год. 00 хв. 13 вересня 2024 року без визначення розміру застави.

Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що у судовому засіданні прокурором не було доведено, шо інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , на що суд уваги не звернув, як і не врахував пояснення останнього, який вважав такий запобіжний захід занадто суворим, посилався на незадовільний стан здоров`я та просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляційних доводів та вимог, прокурора, який вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити її без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.

Так, перевіряючи доводи поданого прокурором, в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, клопотання про продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на предмет існування заявлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про їх актуальність та не зменшення, з врахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження.

Так, на спростовування доводів апелянта щодо недоведеності заявлених ризиків, колегія суддів зауважує, що наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено з огляду на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого злочину у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі, з метою уникнення якого останній може вчинити дії щодо переховування від суду, та перешкодити, у такий спосіб кримінальному провадженню, з огляду, також, і на соціальний та матеріальний стан останнього.

При цьому, судом було враховано і те, що у кримінальному провадження, в якому ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 4 ст. 187 КК України, виникла необхідність у допиті експертів, показання яких, при обґрунтуванні висновків за результатом судового розгляду, можливо буде врахувати лише у тому випадку, якщо вони будуть надані під час судового розгляду або отримані у порядку , передбаченому ст. 225 КПК України.

Саме з врахуванням зазначеного, суд і дійшов висновку щодо доцільності продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановивши, при цьому, обставин, які б свідчили відсутність чи зменшення існуючих ризиків та що більш м`які запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі, та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість, підстав не вбачає.

Що стосується доводів апелянта про те, що обвинувачений вважав застосований до нього запобіжний захід занадто суворим, то вони правильність висновку суду першої інстанції жодним чином не спростовують, а посилання захисника на те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 є непереконливими і жодним чином не впливають на наявність встановлених ризиків.

При цьому, інших доводів, за яких у задоволенні клопотання прокурора слід було б відмовлено, апелянтом не наведено.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 184 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , становить небезпеку для суспільства, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_1 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4