Ухвала

від 02.12.2024 по справі 950/2173/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №950/2173/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1274/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Розбій

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України.

У рамках даного кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке вмотивована обґрунтованістю пред`явленого останньому обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та є актуальними, а також тим, що строк дії попередньої ухвали, якою обвинуваченому було продовжено дію вказаного запобіжного заходу закінчується 27 липня 2024 року.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, клопотання прокурора було задоволено.

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 24 год. 00 хв. 13 вересня 2024 року без визначення розміру застави.

Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що у судовому засіданні прокурором не було доведено, шо інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , на що суд уваги не звернув, як і не врахував пояснення останнього, який вважав такий запобіжний захід занадто суворим, посилався на незадовільний стан здоров`я та просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства.

Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 був повідомлений належним чином, на підтвердження чого на адресу апеляційного суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від прокурора надійшла заява про здійснення апеляційного розгляду без його участі.

При цьому, захисник ОСОБА_6 , який приймає участь у розгляді даного провадження у режимі відеоконференції, не наполягав на обов`язковій участі його підзахисного у судовому засіданні та вважав за можливе здійснити розгляд поданої в інтересах останнього апеляційної скарги у його відсутність.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що ніхто із учасників провадження не заявив клопотання про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності обвинуваченого та прокурора.

Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника ОСОБА_6 на підтримку апеляційних доводів та вимог, прокурора, який вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити її без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.

Так, висновок суду про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, поданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України та продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтований наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких було встановлено з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

На спростування доводів апелянта щодо відсутності доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів зазначає, що останній обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, з застосуванням насильства, за який, у разі визнання винуватості, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, він є особою, неодноразово судимою за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, при цьому судимості не зняті та не погашені.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки підставою для цього стали вищезазначені обставини, які свідчать про наявність ризиків, які існують і не зменшились, з врахуванням того, що на час розгляду клопотання прокурора судовий розгляд ще тривав.

Що стосується доводів апелянта про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не було враховано пояснення ОСОБА_7 щодо незадовільного стану здоров`я, то вони є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження того, що стан здоров`я обвинуваченого є настільки незадовільним, що його слід звільнити з-під варти, доказів надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження того, що належна процесуальна поведінка останнього буде забезпечена при застосуванні до нього більш м`яких запобіжних заходів.

Інших доводів, які не були враховані судом та за яких клопотання прокурор не підлягало б до задоволення, захисником в апеляційній скарзі не наведено і таких обставин під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Також, при прийнятті даної ухвали колегія суддів враховує і практику Європейського суду з прав людини, який, у своїх рішеннях, неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З огляду на те, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , становить небезпеку для суспільства, його фактичні обставини, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою є виправданим.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 16 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4