Постанова

від 31.10.2024 по справі 753/9649/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 753/9649/20

провадження № 61-10246св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Балійчук Людмила Іванівна,

на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В. та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В. про виправлення описки

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

прийняв постанову про наступне:

I. Вступ

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинно встановленої огорожі.

2. Відповідач проти позову заперечував.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та в задоволенні позову відмовив.

4. Позивач оскаржила постанову апеляційного суду та ухвалу цього ж суду про виправлення описки в касаційному порядку. Підставами касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі. Крім того, зазначила, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, безпідставно відмовивши в задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований тим, що:

- позивач є власником садового будинку та земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок;

- відповідач є власником земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою позивача;

- за огорожею ділянки позивача на відстані двох метрів у бік озера знаходиться каналізаційний колодязь вигрібної ями, з якого виконується евакуація стічних вод з ділянки;

- відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки, яка повинна використовуватись відповідно до встановлених меж як проїзд, та побудував огорожу на відстані декількох метрів від огорожі позивача, яка перекриває зовнішню частину її паркану, до якої підхід має бути вільним;

- побудувавши огорожу, відповідач перекрив повністю доступ позивача до каналізаційного люка вигрібної ями позивача та до паркану позивача (паркан відповідача частково закрив фасад землеволодіння позивача з боку озера), що позбавляє позивача доступу до вигрібної ями та до паркану позивача та не дозволяє позивачу здійснювати евакуацію стічних вод з ділянки;

- відповідач незаконно користується самовільно зайнятою земельною ділянкою, на якій розміщено самочинно збудовану огорожу;

- такими діями відповідач чинить їй перешкоди у користуванні каналізаційним колодязем (вигрібною ямою) та огорожею, що завдає шкоди законним правам та інтересам позивача.

7. Враховуючи викладене, позивач просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні огорожею земельної ділянки, яка їй належить, каналізаційним колодязем вигрібної ями, який веде до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно встановленої огорожі.

ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року позов задоволено.

Зобов`язано відповідача усунути перешкоди у користуванні огорожею земельної ділянки, яка належить позивачу, каналізаційним колодязем вигрібної ями, який веде до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно встановленої огорожі.

Стягнено з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з замовленням топографо-геодезичних робіт в розмірі 8 500 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 63 250 грн та судовий збір в розмірі 1 681,60 грн.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з таких підстав:

- відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки, яка повинна використовуватись відповідно до встановлених меж як проїзд, та побудував огорожу на відстані декількох метрів від паркану позивача, який перекриває зовнішню частину її паркану, до якої підхід має бути вільним;

- відповідачем чиняться перешкоди позивачу у користуванні каналізаційнем колодязем (вигрібною ямою) та своєю огорожею;

- наявні передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) підстави для знесення об`єкта самочинного будівництва.

IV. Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 червня 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу представника відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

11. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважав наявними передбачені статтею 376 ЦК підстави для задоволення позову в частині знесення огорожі (паркану), оскільки не врахував, що:

- знесення об`єкта самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності;

- позивач не обґрунтувала, яка саме частина огорожі (паркану) та в який спосіб має бути знесена, для відновлення її порушеного права;

- клопотань про призначення судової експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, яким має бути встановлено, в якій частині створено перешкоди позивачу у користуванні каналізаційним колодязем (вигрібної ями), та чи не вплине знесення частини паркану на конструкцію його іншої частини, позивач не заявляла.

12. Постановляючи ухвалу про виправлення описки, апеляційний суд виходив з того, що у вступній частині вказаної постанови допущено описку та помилково зазначено дату «13 березня 2024» замість вірної «05 червня 2024 року».

13. Оскаржувана ухвала мотивована тим, що при виготовленні повного тексту вищевказаної постанови суду допущено описку, яка в силу приписів частини першої статті 269 ЦПК підлягає виправленню.

V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі представник позивача просить оскаржувані судові рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

15. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:

- апеляційний суд необґрунтовано не врахував доказів, які підтверджують факт встановлення відповідачем огорожі (паркану) на землях загального користування, який частково закрив фасад землеволодіння позивача з боку озера, перекривши доступ як до вигрібної ями, так і до огорожі позивача;

- вважає, що збудована відповідачем огорожа порушує права позивача як користувача суміжної земельної ділянки, порушує правила добросусідства;

- апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційну скаргу було підписано особою, яка не має права її підписувати, і вона не підписана відповідачем;

- після відкриття апеляційного провадження представник позивача зверталась до суду із клопотанням про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК, водночас вказане клопотання було проігноровано апеляційним судом;

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що додані до апеляційної скарги відповідача договір купівлі-продажу земельної ділянки та договір купівлі-продажу садового будинку подані з порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК.

VІ. Рух справи в суді касаційної інстанції

16. 17 липня 2024 року представник позивача звернулась із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції.

17. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

18. 06 серпня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2024 року відзив на касаційну скаргу повернуто без розгляду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року продовжено відповідачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

21. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

VІI. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

22. 02 вересня 2024 року відповідач подав відзив та навів такі мотиви для відмови в задоволенні касаційної скарги:

- не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про неврахування апеляційним судом висновків, викладених Верховним Судом у постановах

від 16 листопада 2021 року у справі № 916/3200/17, від 08 лютого 2023 року у справі № 369/1843/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 761/8238/18, оскільки вказані постанови суду касаційної інстанції не підтверджують наявність підстав для задоволення позовних вимог;

- незаконно побудована попередніми власниками земельної ділянки вигрібна яма, яка знаходиться за межами належної їм земельної ділянки, унеможливлює утримання Садовим товариством «Південне» вулиці Садова, 60 в м. Києві, та викликає труднощі в розпорядженні місцями загального користування;

- вказує, що на теперішній час Садове товариство «Південне» звело на своїй території дитячий майданчик, відстань від якого до незаконно збудованої вигрібної ями становить чотири метри, що порушує норми Державних санітарних норм;

- позивачем подано позов з метою легалізації незаконно побудованої вигрібної ями та подальшого унеможливлення використання дитячого майданчика, а також його знесення.

23. 27 вересня 2024 року представник позивача подала відповідь на відзив, яка мотивована тим, що:

- наведені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу доводи фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судом першої інстанції.

- представнику відповідача нічого не заважало подати свої заперечення та докази як під час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанцій;

- прагнення відповідача здійснити перевірку обставин, які не мають жодного значення для розглядуваної справи, оскільки не стосуються предмету спору та переоцінки доказів, оскільки суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази;

- вважає, що відсутні підстави про залучення нових доказів, поданих відповідачем до касаційної скарги, оскільки такі докази не були подані судами попередніх інстанцій і ними не досліджувались та вони не мають жодного відношення до обставин, які підлягають встановленню в даній справі.

VІІI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24. ОСОБА_1 на праві власності належить садовий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу садового будинку

від 20 червня 2019 року.

25. Також позивач є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 8000000000:90:075:0053, на якій розташований зазначений будинок, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2019 року.

26. ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 8000000000:90:075:0027, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

27. Земельна ділянка відповідача межує із земельною ділянкою позивача.

28. 13 листопада 2019 року позивач уклала договір № 16 на виконання комплексу топографо-геодезичних робіт та надання консалтингових послуг. Предметом вказаного договору було надання послуг з виконання топографо-геодезичних робіт із топографічного знімання земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер №8000000000:90:075:0053, та прилеглої до неї території, зі складанням відповідної технічної документації.

29. Відповідно до технічної документації (геодезичні роботи) щодо виконання контрольної геодезичної зйомки на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:075:0053, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , складеної інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , на земельній ділянці ОСОБА_1 розташований садовий будинок та господарська споруда, які належать позивачу. За огорожею ділянки позивача на відстані 2 м в бік озера знаходиться каналізаційний колодязь вигрібної ями, з якого виконується евакуація стічних вод з ділянки. На даний час доступ до вигрібної ями перекрито огорожею, встановленою з боку землеволодіння ОСОБА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:075:0027. Внаслідок аналізу польових матеріалів, плану місцевості з ЄЦТО м. Києва, космічних знімків минулих років та інших джерел встановлено, зокрема, що:

- огорожі землеволодінь кадастровий номер 8000000000:90:075:0027 та 8000000000:90:075:0053, з боку озера, були встановлені у створі (на одній лінії) так, що до вигрібної ями землеволодіння ОСОБА_1 існував вільний доступ;

- після 24 травня 2018 року (дата останнього з наявних космічних фото-знімків) з боку землеволодіння 8000000000:90:075:0027 було перенесено огорожу (збільшено площу земельної ділянки на 0,0158 га) таким чином, що вона частково закрила фасад з боку озера для землеволодіння 8000000000:90:075:0053, перекривши доступ до вигрібної ями.

30. Актом Державної екологічної інспекції столичного округу № 45

від 14 лютого 2020 року, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та проведеного на підставі скарги позивача, встановлено, що членом СТ «Південне» ОСОБА_2 облаштовано паркан на території прибережної захисної смуги озера Мартишів, а саме на відстані 9-11 м від урізу води; площа самовільно зайнятої ділянки становить 246,45 кв.м. на території прибережної захисної смуги озера Мартишів.

ІХ. Позиція Верховного Суду

31. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5) Верховний Суд зазначає наступне.

32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК).

33. У спірних правовідносинах позивач звернулась за захистом своїх прав шляхом усунення перешкод у користуванні майном (див. пункти 6-7), що відповідає змісту статті 391 ЦК, яка гарантує власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

34. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 вважала, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні каналізаційнем колодязем (вигрібною ямою) та своєю огорожею (парканом), внаслідок того, що позбавляє позивача доступу до вигрібної ями та до її огорожі, не дозволяє позивачу здійснювати евакуацію стічних вод з ділянки, чим порушує її права, тому вважала, що її право підлягає захисту шляхом знесенням самочинно збудованої споруди (див. пункти 7-8).

35. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду, особливості реалізації якого під час розгляду цивільних справ закріплені в статті 4 ЦПК та статтях 15, 16 ЦК.

36. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

37. Верховний Суд звертає увагу на те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

38. Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

39. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

40. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

41. Також визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

42. Таким чином, при вирішенні спору суду необхідно з`ясувати: 1). належний суб`єктний склад; 2). наявність порушеного права позивача; 3). належність обраного способу захисту порушеного права.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом державної екологічної інспекції (див. пункт 30), встановлено, що членом СТ «Південне» ОСОБА_2 облаштовано паркан на території прибережної захисної смуги озера Мартишів, а саме на відстані 9-11 м від урізу води; площа самовільно зайнятої ділянки становить 246,45 кв. м на території прибережної захисної смуги озера Мартишів.

44. Крім того у вказаному акті зазначено, що СТ «Південне» надано інформацію, відповідно до якої, кооператив не погоджував перенесення огорожі на територію прибережної захисної смуги озера Мартишів.

45. Отже, у справі, яка розглядається, при вирішені спору судами попередніх інстанцій не з`ясовано:

- хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний паркан, що впливає на визначення кола осіб, які мають бути залучені до участі у справі;

- чи створює позивачу перешкоди у користуванні її огорожею та каналізаційним люком вигрібної ями розміщення спірного паркана на земельній ділянці, яка позивачу не належить.

46. Далі Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

47. При цьому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

48. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ЦПК щодо законності й обґрунтованості.

49. В свою чергу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки апеляційну скаргу було підписано особою, яка не мала права її підписувати, і вона не підписана відповідачем, є необґрунтованими, виходячи з такого.

50. У частині четвертій статті 62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон від 5 липня 2012 року № 5076-VI), дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

51. Згідно з частинами першою-третьою статті 26 Закону від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

52. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що за правилами зазначеної вище статті повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19 (провадження № 61-13342св21)).

53. У цій справі представництво інтересів ОСОБА_2 в апеляційному суді доручено адвокату Штомпелю В. О. на підставі договору про надання правової допомоги № Б/Н від 10 січня 2023 року (т. 1, а.с. 217), що підтверджує повноваження адвоката на подання апеляційної скарги.

54. За таких обставин немає підстав уважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати.

55. З огляду на встановлені порушення (див. пункти 43-45), інші доводи касаційної скарги (див. пункт 15) судом не аналізуються.

56. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

57. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Балійчук Людмила Іванівна, задовольнити частково.

2. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко