Ухвала
від 07.11.2024 по справі 618/366/20
ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

07.11.2024 Суддя Бугера О. В..

Справа № 618/366/20

Провадження № 2-в/644/2/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

За участю представника відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» адвоката Агєєвої А.О.,

Представника 3-ї особи ТОВ «АРІВАПАК» Жирова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №618/366/20 про відновлення втраченого судового провадження цивільної справи №618/366/20, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності та стягнення збитків та упущеної вигоди, -

УСТАНОВИВ:

10.10.2023 року до суду надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №618/366/20 про відновлення втраченого судового провадження цивільної справи №618/366/20, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності та стягнення збитків та упущеної вигоди. Відповідно до ухвали вбачається, що представником позивача адвокатом Качановим Є.О. подано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17.11.2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08.11.2021 року.

Ухвалою від 28.04.2022 року було поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження та витребувано із Карлівського районного суду Полтавської області матеріали цивільної справи. Станом на 27.07.2023 року вимоги ухвали Верховного Суду від 28.04.2022 року про направлення справи не виконано, справа до суду не надійшла.

Відповідно до рішення ВРП від 20.04.2023 року за №399/0/15-23, було змінено територіальну підсудність справ Шевченківського районного суду Харківської області та Дворічанського районного суду Харківської області на Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

При зверненні до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 04.08.2023 року було повідомлено суддю Касаційного цивільного суду Верховного Суду Олійника А.С. про відсутність даної справи в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

На адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №618/366/20, для вирішення питання про відновлення втраченого провадження. В рамках справи було постановлено судові рішення першої та апеляційної інстанції, справу розглянуто по суті, подано касаційну скаргу, розгляд якої не є можливим без матеріалів цивільної справи, яка не передавалась з Дворічанського районного суду Харківської області, а тому є підстави для відновлення втраченого провадження.

Ухвалою суду було відкрито провадження за заявою та надіслано копію ухвали сторонам, з роз`ясненням вимог п.2, 3, 4 ч.1 ст.493 ЦПК України щодо надання суду документів, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи.

Представником позивача було надано суду копії адвокатських запитів до ДФС та митниці, апеляційну скаргу на рішення суду, заперечення на клопотання Відповідача про залучення до справи доказів, адвокатські запити, відповідь на відзив до Харківського апеляційного суду, клопотання щодо заперечень долучення нових доказів, пояснення ТОВ «АРІВАПАК» до Харківського апеляційного суду, заперечення на письмові пояснення відповідача, пояснення.

Представником відповідача ТОВ « ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» подано до суду заяву, в якій зазначено, що відповідач здійснював свою господарську діяльність за адресою: Україна, Куп`янський район, смт. Дворічна, вулиця Сонячна, 38. На території підприємства були організовані робочі місця, здійснювалось зберігання різної документації (як в електронному, так і в паперовому вигляді), що стосується діяльності підприємства. З початку повномасштабного вторгнення територія Дворічанської селищної громади тривалий час перебувала під окупацією, після звільнення від окупації територія перебуває під постійними обстрілами та є територією де тривають активні бойові дії. Тобто, з 24.02.2022 року і по теперішній час відповідач не має доступу до об`єктів нерухомого і рухомого майна, в тому числі комп`ютерної техніки, документів, що знаходяться за вказаною вище адресою у смт. Дворічна. До заяви додано документи у вигляді скан-копій, що наявні в розпорядженні відповідача: висновок експерта №003-СІВ/21 від 24.05.2021 року за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складений судовим експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем, директором Відокремленого структурного підрозділу «Центр судової експертизи і експертних досліджень» ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України; висновок експерта №004-СІВ/21 від 17.06.2021 року за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складений судовим експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем, директором Відокремленого структурного підрозділу «Центр судової експертизи і експертних досліджень» ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України; лист ГУ ДПС у Харківській області від 15.03.2021 року №8284/6/20-40-07-12-12; лист-відповідь Слобожанської митниці Держмитслужби за №7.14-08-1/7-14-27/ЗПІ/2795 від 09.03.2021 року з додатком «6305321900.xls»; Технічні умови 22.2-37352840-002:2013 зі змінами; технологічний процес виготовлення вкладишів згідно ТУ У 22.2-37352840-002:2013 зі змінами №1:2016 з додатком від 09.03.2016 р.. Зазначала, що у разі відновлення доступу до місць зберігання документів у смт. Дворічна або у випадках їх знаходження в паперових /електронних копіях за умови збереження цілісності, такі документи будуть надані відповідачем у повному обсязі.

Представником ТОВ «АРІВАПАК» неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на необхідність вжиття заходів для відновлення інформації на серверах товариства, та частково було надано матеріали наявні в розпорядженні 3-ї особи на 74 аркушах та на 79 аркушах ( в тому числі додатки до позовної заяви, додатки до письмових пояснень).

Представник позивача подав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, просив відновити провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти відновлення провадження заперечувала, посилалась на те, що зібрані матеріали не свідчать про можливість відновлення справи в повному обсязі, посилалась на сталу практику касаційної інстанції з означеного питання, сторона відповідача не має повного доступу до носіїв інформації з метою надання всіх копій документів як поданих ними, як стороною, так і отриманих в ході розгляду справи, надані документи позивачем та третьою особою в хаотичному порядку не надають можливості суду вирішити питання про достатню кількість матеріалів для відновлення, що не перешкоджає позивачу звернутись до суду із новим позовом.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні суду пояснив, що ними надано всі матеріали справи, які наявні в їх розпорядженні, це як фотокопії аркушів справи, що були отримані під час ознайомлення зі справою в Дворічанському районному суді Харківської області, так і документи отримані від сторін, а також їх пояснення та докази. Вважав, що поданих сторонами документів достатньо для відновлення провадження. Зазначав, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції свідків не допитували, експертизи не призначались.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.04.2020 року позивачем ОСОБА_1 подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності, стягнення збитків та упущеної вигоди, рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 27.11.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовлено, постановою від 08.11.2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Дворічанського районного суду м.Харкова від 17.11.2020 року без змін. Представником позивача адвокатом Качановим Є.О. подано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17.11.2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08.11.2021 року. За повідомленням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільна справа з Дворічанського районного суд Харківської області до суду не надходила та на зберіганні суду не перебуває. Тобто, дане провадження є втраченим, враховуючи , що с. Дворічна до 12.09.2022 року перебувало в окупації, дотепер перебуває в зоні проведення активних бойових дій та територіальна підсудність Дворічанського районного суду Харківської області змінена.

Відповідно ст. 493 ЦПК при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

За ч. ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК Українина підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

При цьому, суд на підставі п. 4 ч. 5 статті 12 ЦПК сприяє встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження та враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

Судом отримано інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а саме, 16.04.2020 року позивачем ОСОБА_1 подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності, стягнення збитків та упущеної вигоди. Ухвалою від 21.04.2020 року було відкрито провадження та витребувано докази, ухвалою від 27.10.2020 року закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд, рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 27.11.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовлено.

29.12.2020 року було подано представником ОСОБА_1 Качановим Є.О. апеляційну скаргу на рішення суду, ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.12.2020 року було витребувано матеріали цивільної справи з Дворічанського районного суду Харківської області, ухвалою від 19.01.2021 року було залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалою від 12.02.2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження, ухвалою від 22.02.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи та призначено до апеляційного розгляду, постановою від 08.11.2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Дворічанського районного суду м.Харкова від 17.11.2020 року без змін.

Відповідні судові ухвали, рішення (вступна, резолютивна частини та повний текст рішення), постанова (вступна, резолютивна частини та повний текст постанови), отримані судом з Єдиного державного реєстру судових рішень та з Автоматизованої системи документообігу суду.

Окрім того, судом також отримано від сторін по справі та з Автоматизованої системи документообігу суду позовну заяву, заяви про збільшення позовних вимог, вимог про стягнення витрат, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, заперечення на заперечення, Інформацію з Реєстру, висновки експертиз, Технічні умови, відповіді ДФС та ДМС, апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на касаційний перегляд справи, що є гарантією права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя статті 494 ЦПК України).

В ухвалі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України свідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втраченого у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю".

Тлумачення статті 494 ЦПК України свідчить, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, віднесено на розсуд суду та залежить від мети такого відновлення. Так, на підставі зібраних і перевірених матеріалів, суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У зв`язку з цим слід враховувати, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, залежить від мети такого відновлення.

Суд враховує, що позовна заява була подана позивчем до Дворічанського районного суду Харківської області 16.04.2020 року, судом першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено, позивач оскаржував дане рішення в апеляційному порядку та постановою апеляційної інстанції рішення залишено без змін. Метою відновлення втраченого судового провадження в даному випадку є касаційне оскарження прийнятого рішення першою інстанцією та постанови апеляційної інстанції. Позивач очікує на касаційний перегляд зазначених судових рішень, а відмова у відновленні втраченого провадження потягне за собою повторне звернення з такою самою заявою та судовий розгляд спочатку.

З урахуванням наведеного, суд, оцінивши у сукупності надані сторонами документи, отримані документи з Автоматизованої системи документообігу, з Єдиного державного реєстру судових рішень, прийшов до висновку про достатність зібраних судом матеріалів для відновлення втраченого судового провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 488-489, 493 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі №618/366/20, провадження №2/618/101/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності та стягнення збитків та упущеної вигоди, яке складається з:

1) позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності та стягнення збитків та упущеної вигоди Вих. №03/02-20 від 14.04.2020 року, що зареєстрована Дворічанським районним судом Харківської області 16.04.2020 року;

2) ухвала Дворічанського районного суду Харківської області від 21.04.2020 року про відкриття провадження у справі та витребування доказів;

3) ухвала Дворічанського районного суду Харківської області від 27.10.2020 року про закриття підготовчого засідання і призначення судового розгляду;

4) ухвала Харківського апеляційного суду від 30.12.2020 року про витребування із Дворічанського районного суду Харківської області цивільної справи;

5) ухвала Харківського апеляційного суду від 19.01.2021 року про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17.11.2020 року;

6) ухвала Харківського апеляційного суду від 12.02.2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17.11.2020 року;

7) ухвала Харківського апеляційного суду від 22.02.2021 року про закінчення підготовки до апеляційного розгляду справи та призначення справи до апеляційного розгляду;

8) висновок експерта №003-СІВ/21 від 24.05.2021 року за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складений судовим експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем, директором Відокремленого структурного підрозділу «Центр судової експертизи і експертних досліджень» ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України;

9) висновок експерта №004-СІВ/21 від 17.06.2021 року за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складений судовим експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем, директором Відокремленого структурного підрозділу «Центр судової експертизи і експертних досліджень» ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України;

10) лист ГУ ДПС у Харківській області від 15.03.2021 року №8284/6/20-40-07-12-12, з додатком Інформації з ЄРПН щодо реєстрації ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» податкових накладних на реалізацію товару «Вагонний вкладиш м`який разовий», код УКТЗЕД 6305321900, за період з 08.02.2014 по 13.04.2020;

11) лист-відповідь Слобожанської митниці Держмитслужби за №7.14-08-1/7-14-27/ЗПІ/2795 від 09.03.2021 року з додатком «6305321900.xls»;

12) Технічні умови 22.2-37352840-002:2013 зі змінами;

13) Технологічний процес виготовлення вкладишів згідно ТУ У 22.2-37352840-002:2013 зі змінами №1:2016 з додатком від 09.03.2016 р.;

14) Інформація про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»;

15) Інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АРІВАПАК»;

16) Довідка про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 ;

17) Інформація Державної митної служби України від 05 травня 2020 року № 23-01/23-04/8.19/442, щодо обсягу експорту товару з кодом згідно з УКТЗЕД 6305321900, здійсненого ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» за період з 01.01.2018 по 13.04.2020, з додатком в друкованому вигляді на 1 аркуші;

18) Інформація Головного управління ДПС у Харківські області станом на 12.05.2020 з Єдиного реєстру податкових накладних щодо експорту та реалізації підприємством ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» товару «Вагонний вкладиш м`який разовий» за період з 01.01.2018 по 13.04.2020 з додатками на 3-х аркушах;

19) Відзив ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» на позовну заяву ОСОБА_1 від 25.05.2020 року вих№227, що зареєстрований Дворічанським районним судом Харківської області 27.05.2020 року;

20) Заява про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 від 25.05.2020 року вих.№01/05-20, що зареєстрована Дворічанським районним судом Харківської області 28.05.2020 року;

21) Дублікат квитанції №0.0.1718371787.1 на суму 9405,73 про сплату судового збору ОСОБА_1 ;

22) Заява представника відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» про залучення доказів до матеріалів справи від 09.06.2020 року вих. №252, що зареєстрована Дворічанським районним судом Харківської області 10.06.2020 року;

23) Науково-практичний висновок щодо використання корисної моделі, яка охороняється патентом на корисну модель, вих. №126/01-794 від 03.06.2020 року, підготовлений к.ю.н., доцентом кафедри цивільного права №2 ОСОБА_3 , та д.ю.н. професором, завідувачем кафедри цивільного права №2 ОСОБА_4 ;

24) Письмові пояснення представника відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» від 22.06.2020 року вих. №284, що зареєстровані Дворічанським районним судом Харківської області 22.06.2020 року; від 22.06.2020 року вих. №284, що зареєстровані Дворічанським районним судом Харківської області 23.06.2020 року;

25) Відповідь на відзив відповідача №227 від 22.05.2020 року представника позивача, що зареєстрована Дворічанським районним судом Харківської області 14.07.2020 року;

26) Висновок патентного повіреного №260 ОСОБА_5 щодо дослідження об`єктів інтелектуальної власності від 22 червня 2020 року №1920-2;

27) Висновок №08/01-2020 науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності;

28) Титульний лист Статуту ТОВ «АРІВА ПАК»;

29) Клопотання позивача про збільшення розміру судових витрат від 10.07.2020 року вих. №06/07-20;

30) Рахунок №2206 від 22.06.2020 року про вартість фахового дослідження №1920-2 від 22.06.2020 року ФОП ОСОБА_5 ;

31) Дублікат квитанції №0.0.1754824956.1 про оплату позивачем ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_5 рахунку №2206 від 22.06.2020 року - 7000 грн;

32) Рахунок №15 від 17.06.2020 року про вартість експертизи №08/01-2020 від 17.06.2020 року НДІ інтелектуальної власності НАПрН України;

33) Дублікат квитанції №0.0.1740941078.1 про оплату позивачем ОСОБА_1 рахунку №15 від 17.06.2020 року - 12000 грн;

34) Заперечення представника відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» від 29.07.2020 року вих. №326, що зареєстровані Дворічанським районним судом Харківської області 31.07.2020 року;

35) Заперечення позивача на заперечення відповідача №326 від 29.07.2020 року, що зареєстровані Дворічанським районним судом Харківської області 24.09.2020 року;

36) Апеляційна скарга позивача на рішення суду;

37) Заперечення позивача від 11.10.2021 року №01/12-21 на клопотання відповідача про залучення до справи доказів;

38) Адвокатський запит Качанова Є.О. вих №02/02-20 від 27.02.2020 до Державної податкової служби України;

39) Відповідь на відзив ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» від позивача ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду вих. №1/11-21 від 05.11.2021;

40) Клопотання представника позивача до Харківського апеляційного суду вих. №02/04-21 від 05.04.2021 щодо заперечень долучення нових доказів;

41) Адвокатський запит Качанова Є.О. вих №01/02-20 від 27.02.2020 до Державної митної служби України;

42) Пояснення ТОВ «АРІВАПАК» до Харківського апеляційного суду;

43) Заперечення представника позивача на письмові пояснення відповідача від 19.07.2021 року до Харківського апеляційного суду, вих. №02/12-21 від 11.10.2021;

44) Пояснення представника позивача до Харківського апеляційного суду від 05.11.2021 року;

45) Зображення ВВ-3д сайту gis.com.ua (додаток 1 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

46) Зображення ВВ-К сайту gis.com.ua (додаток 2 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

47) Ілюстративне фото розвантаження напіввагона (додаток 3 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

48) Специфікація №1 до договору №12/01-01-72 від 23.03.2016 р. між ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та ДП «Артемсіль»; (додаток 4 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

49) Зображення ВВ-3к сайту gis.com.ua (додаток 6 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

50) Зображення ВВМР сайту arivapak.com. (додаток 7 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

51) Фото ВВМР (додаток 8 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

52) Фото ВВМР на рамі (додаток 9 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

53) Фото Гумові амортизатори, які є одним з технологічних рішень ВВМР (додаток 10 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

54) Фото завантаження ВВМР з амортизуючою системою (додаток 11 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

55) Договір №НГЗ-Д-17-467 від 01.12.2017 року між ТОВ «АРІВАПАК» та ТОВ «МГЗ» на поставку ВВМР (додаток 12 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

56) Додаток №1 від 01.12.2017 року до Договору №НГЗ-Д-17-467 від 01.12.2017 року (додаток 13 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

57) Реєстр реалізації ВВМР ТОВ «АРІВАПАК» з бази ІС-підприємство з 2017 року (додаток 14 до пояснень 3-ї особи від 02.11.2021);

58) Пояснення 3-ї особи ТОВ «АРІВАПАК» від 15.05.2020 року до Дворічанського районного суду Харківської області;

59) Клопотання про витребування доказів представника позивача від 13.04.2020 року, що зареєстроване Дворічанським районним судом Харківської області 16.04.2020 року;

60) Лист ТОВ «ЦЕНТРТРАНСКОМ» до ТОВ «АРІВАПАК» від 23.07.2019 року №2-07/2;

61) Договір поставки продукції №419 від 11.07.2019 року між ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та «ТОВ «ТОВ «ЦЕНТРТРАНСКОМ»;

62) Специфікація №1 до Договору поставки №419 від 11.07.2019 року;

63) Рахунок на оплату №223 від 11.07.2019 року;

64) «Сертификат качества «Вагонный вкладыш мягкий разовый ВВМР (размер 250х310х1320)»;

65) Експрес накладна «Нова пошта» №59000435449466 від 17.07.2019 року;

66) Лист ТОВ «АРІВАПАК» до ТОВ «ЦЕНТРТРАНСКОМ» від 29.07.2019 року №375-29/07/19;

67) Лист ТОВ «ЦЕНТРТРАНСКОМ» до ТОВ «АРІВАПАК» від 02.08.2019 року №2-08/1;

68) Договір купівлі-продажу №02/08-19 від 02.08.2019 року між ТОВ «ЦЕНТРТРАНСКОМ» до ТОВ «АРІВАПАК»;

69) Специфікація №1 від 02.08.2019 року до Договору купівлі-продажу №02/08-19 від 02.08.2019 року між ТОВ «ЦЕНТРТРАНСКОМ» до ТОВ «АРІВАПАК»;

70) Експрес накладна «Нова пошта» №59998082323668 від 03.08.2020 року;

71) Лист ТОВ «АРІВАПАК» до ОСОБА_1 від 05.08.2019 року №381-05/08/19;

72) Лист ОСОБА_1 до ТОВ «АРІВАПАК» від 08.08.2019 року;

73) Договір купівлі-продажу №01-09/08/19 від 09.08.2019 року між ТОВ «АРІВАПАК» та ОСОБА_1 ;

74) Специфікація №1 від 09.08.2019 року до Договору купівлі-продажу №01-09/08/19 від 09.08.2019 року між ТОВ «АРІВАПАК» та ОСОБА_1 ;

75) Висновок експертів №213/19 за результатами комісійного експертного дослідження у сфері власності від 11.11.2019 року Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України;

76) Технічні умови ТУ У 25.2.-36623421-002:2011;

77) Платіжне доручення №@PL134788 від 03.09.2019 року на суму 16295,40 грн, призначення платежу Вагонний вкладиш м`який разовий 250х310х1320 ( 4 шт. ЗЭ), ОСОБА_1 ;

78) рішення у цивільній справі №618/366/20, провадження №2/618/101/20, від 17.11.2020 року Дворічанського районного суду Харківської області:

«Справа № 618/366/20

Провадження № 2/618/101/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

Дворічанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Кучеренко О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Качанова Є.О.,

представника відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» - адвоката Біловуса Р.В.,

представника третьої особи ТОВ «АРІВАПАК» - Жирова С.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності, стягнення збитків та упущеної вигоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a> про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності, стягнення збитків та упущеної вигоди, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до патенту на корисну модель № 119079, опублікованого 11.09.2017 року у бюлетені № 17 Державного підприємства «Український інститут інтелектуальні власності» (далі - Укрпатент) він є винахідником та власником корисної моделі: «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» чинного з дати публікації.

11 вересня 2017 року ОСОБА_1 , як власник корисної моделі уклав ліцензійний договір № 1/11-09/17 з товариством з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», за яким надав останньому виключну ліцензію на використання вказаної корисної моделі «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» у господарській діяльності, а саме право виробництва та реалізації за вказаним патентом вагонних вкладишів м`яких разових.

Умовами ліцензійного договору зокрема було визначено наступне: згідно з п.1.3. договору вид ліцензії на використання корисної моделі за цим Договором - «виключна».

Під виключною ліцензією у цьому договорі розуміється дозвіл Ліцензіатові (ТОВ "АРІВАПАК") на використання корисної моделі в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1. ліцензійного договору, сторони дійшли згоди, що за використання корисної моделі, Ліцензіат сплачує Ліцензіару ліцензійну винагороду (роялті), з моменту досягнення виробничих показників у кількості 60 000 одиниць виробленої продукції.

Згідно з п. 3.2. ліцензійного договору, розмір ліцензійної винагороди (роялті), починаючи з наступної за 60 000 одиницею продукції виробленої Ліцензіатом складає близько 10 % від ринкової вартості одиниці продукції та становить на день укладання цього договору 436,80 гривень за кожну одиницю продукції, що у свою чергу еквівалентно 14 євро на день підписання цього договору.

Крім того, за п.4.2. ліцензійного договору, у разі якщо випадки протиправного використання третіми особами корисної моделі, яка охороняється патентом на території, стануть відомі Ліцензіату, Ліцензіат зобов`язаний негайно повідомляти Ліцензіару, а той у свою чергу має право на будь-який законний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

З моменту укладення відповідного ліцензійного договору ОСОБА_1 очікував якнайскорішого економічного ефекту у вигляді роялті, як винахідник та власник патенту на корисну модель № 119079 за яким виготовляються вагонні вкладиші, очікуючи досягнення ТОВ «АРІВАПАК» виробничих показників у 60000 одиниць продукції.

У свою чергу 23 липня 2019 року ТОВ «АРІВАПАК» дізналося з офіційного листування з контрагентом ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ», що вагонні вкладиші м`які, для виробництва яких необхідно застосування ознак формули, що охороняється патентом на корисну модель № 119079 були придбані останнім у товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, яке виробляє їх та навіть надало оригінал сертифікату якості на продукцію, яке однак ніколи не отримувало від позивача жодного дозволу (ліцензії) на використання патенту на корисну модель № 119079 чи інших об`єктів його інтелектуальної власності.

Третя особа, звернулася до ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ» з листом у якому просив дозволу останнього на купівлю вагонних вкладишів м`яких придбаних у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», з метою проведення у подальшому необхідних експертиз позивачем, який є власником патенту. Отримавши згоду на це, третя особа придбала виготовлені відповідачем вагонні вкладиші за договором купівлі-продажу № 02/08-19 від 02.08.2019.

У свою чергу третя особа сповістила позивача, що відповідачем протиправно з порушенням його прав на інтелектуальну власність виготовляється вагонний вкладиш м`який, який містить усі ознаки формули патенту на корисну модель № 119079. З метою встановлення об`єктивності цих висновків та їх обґрунтованості та доведеності, третя особа запропонувала позивачу придбати вагонні вкладиші м`які виготовлені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» для подальших експертиз та прийняття рішення захисту прав інтелектуальної власності.

08 серпня 2019 року у листі № б/н позивач ухвалив підписання Договору купівлі-продажу на купівлю трьох вагонних вкладишів м`яких разових, які були вироблені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та супроводжувалися первинною документацією виробника, зокрема оригіналом сертифікату якості виробника, з метою проведення технічного огляду та фахових експертиз на предмет їх контрафактності та використання без дозволу інтелектуальної власності позивача, а саме патенту на корисну модель № 119079.

11 вересня 2019 року позивач звернувся до Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України з метою проведення експертного дослідження зразку вагонного вкладишу м`якого придбаного у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та відповіді на питання чи використана останніми при виробництві кожна ознака формули патенту на корисну модель № 119079 власником якої є позивач.

12 листопада 2019 року позивач отримав висновок експертів Науково-дослідного Центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України № 213/19 у якому було вказано, що експерти прийшли до наступного висновку: «у вагонному вкладиші м`якому разовому, виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом України № 119079.

Позивач вважає, що ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» свавільно, ігноруючи чинне законодавство, без належного дозволу, протиправно здійснює виробництво власної продукції, а саме вагонних вкладишів м`яких, використовуючи інтелектуальну власність позивача.

Своїми діями відповідач наносив суттєвий економічний збиток позивачу, оскільки окрім протиправного виробництва на території України він здійснював реалізацію контрафактної продукції, як на території України так і здійснюючи її експорт за кордон. Таким чином, він вчинив безпосередній вплив на економічні результати використання позивачем власної корисної моделі, оскільки позбавив позивача на тривалий час реальних ринкових обставин для отримання роялті з боку третьої особи, з якою мав ліцензійний договір та очікував якнайскорішого досягнення реалізації 60000 одиниць.

Позивач зазначив, що до сьогодні має місце бездозвільне виготовлення відповідачем вагонного вкладишу м`якого разового за патентом позивача без отримання права від останнього на таке виготовлення, що є прямим порушенням ст. 41, 54 Конституції України та ч.ч. 2, 5-7 ст. 28 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Такі порушення відповідно до ст. 34 вказаного Закону вважаються порушеннями прав власника патенту.

У зв`язку з цим просив суд зобов`язати відповідача припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності, а саме бездозвільне виготовлення вагонних вкладишів м`яких разових та «ВВ-Зк вагонний вкладиш завантаження клапан» та стягнути з відповідача на користь позивача: 1) упущену вигоду у розмірі 10 % від ринкової вартості трьох одиниць контрафактної Продукції куплених позивачем для проведення експертизи та отримання висновку про контрафактність продукції за аналогією із роялті в сумі 625,40 гривень; 2) суму витрат у розмірі 16295,40 гривень, які позивач витратив на придбання продукції відповідача з метою проведення експертизи та отримання висновку про контрафактність продукції відповідача; 3) суму витрат у розмірі 42013,20 гривень, які були сплачені позивачем Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України з метою проведення останніми експертного дослідження та надання експертного висновку про копіювання відповідачем усіх ознак формули захищених патентом на корисну модель № 119079, яка належить позивачу; 4) компенсації за моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень; 5) вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000,00 гривень; 6) судовий збір у розмірі 1104,27 гривні, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Качанов Є.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» - адвокат Біловус Р. В. у судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи ТОВ «АРІВАПАК» Жиров С.В. просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

22 травня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ТОВ «АРІВАПАК», згідно яких ТОВ «АРІВАПАК» та ОСОБА_1 уклали ліцензійний договір № 1/11-09/17 від 11.09.2017, за яким ТОВ «АРІВАПАК» отримало виключну ліцензію на використання вказаної корисної моделі та виробництво вагонних вкладишів м`яких разових.

Однією із істотних умов ліцензійного договору було відтермінування виплат роялті власнику корисної моделі, оскільки з точки зору рентабельності виробництва та загального обсягу інвестицій необхідних для налагодження та початку серійного виробництва ТОВ «АРІВАПАК» не мало економічної можливості здійснювати відповідний розрахунок за період недосягнення відповідного рівня прибутковості виробництва. Таким чином сторони ліцензійного договору № 1/11-09/17 від 11.09.2017 досягли згоди щодо виплати ліцензійної винагороди (роялті) у розмірі 10 % від ринкової вартості одиниці продукції та становило на день укладання ліцензійного договору 436,80 гривень за кожну одиницю продукції (еквівалент) 14 євро, з моменту досягнення виробничих показників у кількості 60000 (шістдесят тисяч) одиниць виробленої продукції.

23 липня 2019 року ТОВ «АРІВАПАК» дізнався з листа ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ», яке зверталося з пропозицією придбання вагонних вкладишів м`яких, що вони виробляються товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС». Враховуючи, що ліцензійний договір передбачав виключну ліцензію на відповідну технологію на території України для ТОВ «АРІВАПАК», а власник патенту ОСОБА_1 іншої ліцензії чи дозволу нікому не надавав, ТОВ «АРІВАПАК» повідомила ОСОБА_1 про необхідність захисту його прав інтелектуальної власності, які порушені виробником контрафактної продукції - ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС».

ТОВ «АРІВАПАК» внаслідок протиправних дій відповідача отримує негативні економічні наслідки, оскільки, по-перше реалізація відповідачем контрафактної продукції, аналогічної продукції, яку виробляє ТОВ «АРІВАПАК» знижує їх долю на ринку цієї продукції, особливо внаслідок того, що ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» може занижувати вартість власної продукції, оскільки жодних встановлених законодавством чи договором витрат на інтелектуальну складову у собівартості продукції не враховує, а по-друге фактично на невизначений строк відтермінував отримання дивідендів та частини прибутку від господарської діяльності на яку розраховував, як ТОВ «АРІВАПАК» так і власник патенту ОСОБА_1 після досягнення показників у реалізації 60 000 одиниць, оскільки за приблизними підрахунками, які потребують підтвердження даними з Державної митної служби України та Державної податкової інспекції України, відповідач реалізував близько 11 000 одиниць контрафактної продукції.

Відповідач до сьогодні здійснює протиправне виробництво вагонного вкладишу м`якого разового за патентом ОСОБА_1 без отримання від останнього дозволу на таке виготовлення. Таким чином, ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» грубо порушує право інтелектуальної власності позивача, завдає значних економічних збитків та виготовляє продукцію, яка визнана кваліфікованою експертизою - контрафактною.

У зв`язку із вищевикладеним, ТОВ «АРІВАПАК» у повному обсязі підтримує аргументи та позовні вимоги позивача за поданим ним позовом та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

27 травня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджувався, просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Експертиза була проведена на замовлення ОСОБА_1 , здійснювалася на підставі матеріалів, які були надані експертам позивачем. Враховуючи той факт, що законодавством України експерту заборонено з власної ініціативи збирати матеріали, експерти були обмежені лише тими матеріалами, що надав їм позивач. У зв`язку із цим викликає сумніви те, що зразки продукції, які були надані позивачем до експертної установи, дійсно було придбано саме у відповідача. Позивач у своїй позовній заяві наголошує на тому, що було укладено низку договорів поставки та купівлі-продажу, а саме: 1) 11.07.2019 - договір поставки укладений між ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та ТОВ «Центртранском»; 2) 02.08.2019 - договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «АРІВАПАК» та ТОВ «Центртранском»; 3) 09.08.2019 - договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «АРІВАПАК» та ОСОБА_1 . Посилання позивача на те, що до експертної установи були надані документи, що підтверджують факт купівлі та походження об`єкту, що становить контрафактну продукцію не є підтвердженням того, що експертам на дослідження було надано продукцію, яка виробляється саме ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС». Не зазначено які докази або безпосередні характеристики матеріалу, що надавався експертам підтверджують зв`язок матеріалів та відповідача, чи були наявні на продукції певні засоби індивідуалізації. У зв`язку із цим походження продукції, які були досліджені експертами на думку відповідача є сумнівними та невстановленими.

З огляду на вказані обставини висновок експерта № 213/19 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності відповідач вважає неналежним та недопустимим доказом.

Крім цього, як зазначається у висновку, дослідженню підлягав і сертифікат якості на вагонний вкладиш м`який разовий - ВВМР. В сертифікаті є посилання на технічні умови, на підставі яких здійснювалося виробництво цієї продукції.

У вищезазначених договорах поставки та купівлі-продажу також є посилання на сертифікат якості та/або технічні умови.

Так, у п. 3.1 Договорі-1 зазначено, що якість продукції має відповідати сертифікату якості або вимогам ТУ 22.2-37352840-002:2013.

Відповідно до п. 5.1 Договору-2 документом, що посвідчує якість товару є сертифікат якості виробника товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору-3 документом, що посвідчує якість товару є сертифікат якості виробника товару.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Центртранском», який придбав у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» продукцію та в подальшому передав її ТОВ «АРІВАПАК» був обізнаний щодо зазначених в сертифікаті технічних умов.

Технічні умови вкладишів з полімерних матеріалів 22.2-37352840-002:2013 були розроблені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та затверджені і взяті на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014.

З наведеного вбачається, що розроблені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» технічні умови є нормативним документом, зважаючи на його затвердження уповноваженим суб`єктом.

Відповідач звертає увагу на те, що ці технічні умови були взяті на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014, в той час як патент було зареєстровано 11.09.2017.

Щодо доводів позивача про порушення його прав інтелектуальної власності у зв`язку із виробництвом ідентичної продукції, відповідач посилається на норми ч. 1 ст. 470 ЦК України, яка вказує, що будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Аналогічні положення містяться й в приписах ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

З наведеного вбачається, що зазначені норми, що закріплені у ЦК України та ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначають пріоритетне право на використання корисної моделі за особою, яка почала її раніше використовувати. У зв`язку із цим, враховуючи той факт, що ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» почало здійснювати виробництво продукції із використанням корисної моделі, на яку набагато пізніше було отримано ОСОБА_1 патент не свідчить про те, що права інтелектуальної власності позивача порушуються. Навпаки законодавство України прямо встановлює право попереднього користувача, тобто ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» на безоплатне продовження використання корисної моделі, яка використовувалася відповідачем ще до подання заявки позивачем про отримання патенту.

23 червня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», в яких зазначено, що 23.03.2016 між ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та ДП «АРТЕМСІЛЬ» було укладено договір № 12/01-01-72; 31.01.2017 між ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та ДП «АРТЕМСІЛЬ» було укладено договір № 12/01-01-15.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору № 12/01-01-72 продавець (ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС») зобов`язується у 2016 році поставити покупцеві (ДП «АРТЕМСІЛЬ») товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити товар. Найменування та кількість товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору № 12/01-01-72 цей договір набирає чинності з 23.03.2016 і діє до 31.12.2016. але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору № 12/01-01-15 продавець (ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС») зобов`язується у 2017 році поставити покупцеві (ДП «АРТЕМСІЛЬ») товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити товар. Найменування та кількість товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору № 12/01-01-15 цей договір набирає чинності з 31.01.2017 і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Наявність вказаних договорів та специфікацій до них свідчить про те, що ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» почало виготовлення та реалізацію продукції із використання корисної моделі раніше дати подання заявки на отримання патенту ОСОБА_1 . Договори були укладені 23.03.2016 та 31.01.2017, а заявку на отримання патенту ОСОБА_1 було подано 28.03.2017.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» має право на безоплатне продовження використання корисної моделі, оскільки здійснювало її використання ще до дати подання заявки про отримання патенту ОСОБА_1 . Провадження господарської діяльності ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» щодо використання цієї корисної моделі підтверджується договорами та специфікаціями. Також відповідач звертає увагу суду, що у специфікаціях міститься посилання на ТУУ 22.2-37352840-002:2013, які були розроблені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та взяті на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014.

Відповідач вважає, що наявність документів, що підтверджують той факт, що ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» раніше почало використовувати корисну модель ніж ОСОБА_1 подав заявку на отримання патенту, свідчить про відсутність порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_1 , оскільки на підставі законодавства України ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» має право попереднього користування.

14 липня 2020 року представник позивача - адвокат Качанов Є.О. надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що для експертизи було передано максимально необхідну кількість документації, у тому числі оригінали документів, що супроводжували купівлю зразків товару у відповідача, зокрема оригінал сертифікату якості на ці зразки, виданий безпосередньо відповідачем, який прямо визнає їх виробництво та вказує, що дійсно на ці зразки відповідачем були оформлені вказані документи, однак ці зразки вироблені за його словами не за корисною моделлю позивача, а мають посилання на ТУУ 22.2-37352840-002:2013.

Щодо наявності на продукції, яка проходила експертизу певних засобів індивідуалізації (логотипу), позивач вважає, що відповідач не мав, і, у зв`язку із розумінням контрафактності власної продукції, не міг мати згаданого ним логотипу на свою продукцію, оскільки це створило б додатковий беззастережний доказ фальсифікації та контрафактного виробництва. Позивач у свою чергу, виробляючи свою продукцію відкрито з моменту отримання права інтелектуальної власності, не мав необхідності реєстрації торговельної марки (логотипу), оскільки добре розумів, що станом на вересень 2017 року на ринку не представлені інші крупні виробники, крім ТОВ «АРІВАПАК», яке отримало ліцензію (дозвіл) на таке виробництво.

Позивач вважає, що за наявності ТУУ у 2014 році, за умови того, що у них були передбачені технологічні, технічні чи конструктивні особливості, визначені у патенті позивача, було б саме звернення відповідача для реєстрації та захисту його інтелектуальної власності ще у 2014 році. Оскільки, якби він володів технологією та технічними даними патенту у 2014 році, цей спір був би неможливим, а власником корисної моделі був би відповідач. Вказані у ТУУ матеріали та опис не мають нічого спільного із технологічною та конструктивною формулою, описаною та захищеною у патенті на корисну модель позивача, опубліковану 11.09.2017 року.

Саме тому, відповідач почав виробництво та реалізацію контрафактної продукції тільки з червня 2018 року, тобто йому знадобився майже рік з моменту відкритої публікації формули патенту позивача на те, щоб зуміти скопіювати її та налагодити серійне виробництво контрафактної продукції.

Позивач зазначив, що ТУУ відповідача не містить технологічної, технічної та конструктивної формули виробництва товару описаної у формулі патенту на корисну модель № 119079, яка належить позивачу.

З огляду на вказане доводиться неможливість виробництва відповідачем вагонних вкладишів м`яких разових (ВВМР) без застосування даних викладених у формулі патенту позивача, та неможливість виробництва та реалізації вагонних вкладишів м`яких разових (ВВМР) до 13.06.2018, оскільки навіть з опублікованої у відкритому доступі формули корисної моделі, відповідач витратив майже рік на те, щоб розібратися у ньому та налагодити їх виробництво.

Крім того, позивач звернувся до патентного повіреного № 260 ОСОБА_5 та замовив висновок щодо дослідження об`єктів інтелектуальної власності, а саме деталізованого співставлення ТУУ відповідача та патенту на корисну модель позивача з метою відповіді на питання чи визначені у ТУУ ті технологічні вирішення, технічні та конструктивні особливості, які б у сукупності складали кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі) захищеної патентом позивача.

Позивач звернувся до центру експертних досліджень Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України з клопотанням про проведення експертного дослідження науково-практичного висновку № 126-01-794 від 03.06.2020 р. та наданні експертного висновку з питань, що носять суперечливий характер.

На підставі вищевикладеного та за результатами відповідного дослідження та експертного висновку позивач просив задовольнити позовні вимоги.

31 липня 2020 року від представника ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому останнім зазначено, що за документами, що були додані позивачем до позову (згадані вище договори та Висновок експертів №213/9), вбачається, що для проведення дослідження було надано продукцію, яка була придбана у відповідача через ТОВ «ЦЕНТРТРАНСКОМ». У зв`язку із цим, вироблена відповідачем продукція з використанням ТУУ є ідентичною тієї продукції, яка виробляється із використанням корисної моделі, на яку позивачем було отримано патент. Такого висновку дійшли експерти Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності. У зв`язку із цим можна дійти висновку, що позивач наводить різні твердження: з одного боку, говорить про те, що відповідач порушив його права, оскільки виробляє продукцію, яка є ідентичною продукції, для виготовлення якої застосовується корисна модель, на яку він отримав патент. На підтвердження такої позиції, позивач надав висновок експертів. З іншого боку, позивач вказує, що науково- практичний висновок, підготовлений фахівцями Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого не підлягає застосуванню з огляду на те, що надані фахівцям ТУУ не містять технологічної, технічної та конструктивної формули виробництва товару, описаної у формулі патенту на корисну модель № 119079. Проте, наголошує на тому, що фахівцям Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого для проведення дослідження було надано копію висновку експертів №213/19 від 11.11.2019 року, у зв`язку із цим, доводи позивача щодо відсутності формули у ТУУ не мають значення, через встановлення факту ідентичності товару експертами.

Посилання позивача на те, що «логічним та простим кроком при наявності ТУУ у 2014 році, за умови того, що у них передбачені технологічні, технічні чи конструктивні особливості, визначені у патенті позивача, було б саме звернення відповідача для реєстрації та захисту його інтелектуальної власності ще у 2014 році» взагалі не мають жодного значення, оскільки отримання патенту для реєстрації результатів інтелектуальної діяльності є правом, а не обов`язком винахідника.

Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач порушив його права, оскільки ним були раніше розроблені ТУ, а саме у 2011 році, тоді як відповідач зареєстрував їх лише у 2014 році. На погляд відповідача, це взагалі не є предметом розгляду у цій справі, оскільки позовні вимоги пов`язані із нібито порушенням прав інтелектуальної власності на корисну модель, на яку було отримано патент. Вважає, що подані позивачем до суду ТУ 2011 є неналежним доказом у справі, у зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

24 вересня 2020 року до суду від представника позивача - адвоката Качанова Є. О. надійшло заперечення на заперечення відповідача в яких зазначено, що у відповідному ТУ 2014 року взагалі відсутня технічна та конструктивна інформація, відсутня технічна формула виробу, яка б дозволяла виробити вагонний вкладиш м`який разовий, тому відповідач тим самим прямо підтвердив власну протиправну поведінку із виробництва контрафакту, використовуючи інтелектуальну власність позивача. Більш того, відповідач не приймає до уваги той факт, що посилання на ТУ у сертифікаті якості демонструє основне призначення цього документу, оскільки Технічні умови - документ, що встановлює тільки загальні вимоги по якості готової продукції та процесу її виробництва, однак жодним чином не є документом, що встановлює конструкторську, технологічну та технічну частину виробничого процесу.

Вказані дані містились тільки у формулі та описовій частині патенту на корисну модель №119079 зареєстровану позивачем у 2017 році. Саме цим і пояснюється початок виробництва цієї продукції відповідачем тільки після їх публікації, а перша реалізація тільки 13.06.2018, а не у 2014 році, як намагається в цьому переконати відповідач.

Щодо посилання відповідача на те, що реєстрація об`єкту інтелектуальної власності у ДП «Укрпатент» є правом, а не обов`язком відповідача, то саме це на увазі і мав позивач у своїй відповіді на відзив, оскільки, якби відповідач знав технологічну та конструктивну формулу виробництва вагонних вкладишів м`яких разових у 2014 році, напевно це призвело б його до бажання захистити свою інтелектуальну власність, а ось повна відсутність будь-яких дій з цього приводу з боку відповідача, при тому, що він здійснює виробництво такої продукції у промислових масштабах, у сукупності з іншими беззаперечними фактами та зібраними у справі доказами, яскраво демонструють повну відсутність у нього таких знань саме до публікації об`єкту інтелектуальної власності позивача, а саме корисної моделі № 119079 у відкритому доступі. Представник позивача просив врахувати вказані заперечення на заперечення відповідача та задовольнити позовну заяву.

28 травня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Качановим Є. О. до суду було подане клопотання про збільшення позовних вимог, згідно яких він просив суд зобов`язати відповідача припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності, а саме бездозвільне виготовлення вагонних вкладишів м`яких разових (згідно з бухгалтерською документацією відповідача) та «ВВ-Зк вагонний вкладиш завантаження клапан» (згідно із даними сайту відповідача) та стягнути з відповідача на користь позивача: 1) упущену вигоду у розмірі 10 % від ринкової вартості 13534 одиниць контрафактних вагонних вкладишів разових протиправно виготовлених відповідачем на загальну суму 65734510,09 гривень, а саме 6573451,01 гривень; 2) суму витрат у розмірі 16295,40 гривень, які позивач витратив на придбання продукції відповідача з метою проведення експертизи та отримання висновку про контрафактність продукції відповідача; 3) суму витрат у розмірі 42013,20 гривень, які були сплачені позивачем Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України з метою проведення останніми експертного дослідження та надання експертного висновку про копіювання відповідачем усіх ознак формули захищених патентом на корисну модель № 119079, яка належить позивачу; 4) компенсації за моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень; 5) вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000,00 гривень; 6) судовий збір у розмірі 10510,00 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду.

14 липня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Качановим Є. О. до суду було подане клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого останній просив збільшити стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача на 19000,00 гривень, які були сплачені позивачем за фаховий висновок спеціаліста (рахунок № 2206 від 22 червня 2020 року) та за експертизу об`єкту інтелектуальної власності (рахунок № 15 від 17 червня 2020 року).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

28 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заявку та 11 вересня 2017 року одержав патент в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» (т.1 а.с.15-16).

Згідно ліцензійного договору № 1/11-09/17 від 11 вересня 2017 року, ОСОБА_1 надалі іменується «Ліцензіар» та товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК» надалі іменується «Ліцензіат» уклали ліцензійний договір про передачу прав на використання корисної моделі № 119079 про наступне:

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, за яким Ліцензіар надає Ліцензіату за винагороду дозвіл (виключну ліцензію) на використання корисної моделі № 119079, що охороняється патентом;

1.4. Ліцензія за цим договором надається Ліцензіатові для використання та (або) розповсюдженні ним продукції відповідно до умов цього договору та для виговлення вагонних вкладишів з амортизуючою системою установки, який визначений у патенті;

1.5 Під використанням Ліцензіатом корисної моделі у цьому Договорі розуміється виготовлення продукції способом, що охороняється патентом, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, застосування або інше введення в господарський оборот/цивільний обіг, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення) чи зберігання у зазначених цілях продукції виготовленої безпосередньо способом, що охороняється патентом;

4.2 Про випадки протиправного використання третіми особами корисної моделі, яка охороняється патентом на території, що стали відомі Ліцензіату, Ліцензіат зобов`язаний негайно повідомляти Ліцензіару, а той у свою чергу має право на будь-який законний спосіб захисту своїх прав та інтересів (т.1 а.с.22-26).

ТОВ «АРІВАПАК» дізналося з офіційного листування з контрагентом ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ» від 23 липня 2019 року № 23-07/2, що вагонні вкладиші м`які були придбані останнім у товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, тому про системну закупівлю мова може йти, виключно після здійснення необхідних випробувань вже придбаних зразків. При цьому надало оригінал сертифікату якості на продукцію (т. 1 а. с. 28, 29-33, 34, 35, 36).

З листа від 29 липня 2019 року № 375-29/07/19, вбачається що ТОВ «АРІВАПАК» звернулася до ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ», у якому ТОВ «АРІВАПАК» просить дозволу останнього на купівлю вагонних вкладишів м`яких придбаних у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», з метою проведення у подальшому необхідних експертиз позивачем, який є власником патенту (т. 1 а. с. 38). Отримавши згоду на це (т. 1 а. с. 39), третя особа придбала виготовлені відповідачем вагонні вкладиші за Договором купівлі-продажу № 02/08-19 від 02.08.2019 року (т. 1 а. с. 40-41).

У свою чергу третя особа сповістила позивача, що відповідачем протиправно з порушенням його прав на інтелектуальну власність виготовляється вагонний вкладиш м`який, який містить усі ознаки формули патенту на корисну модель № 119079. З метою встановлення об`єктивності цих висновків, їх обґрунтованості та доведеності, третя особа запропонувала позивачу придбати вагонні вкладиші м`які виготовлені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» для подальших експертиз та прийняття рішення про захист прав інтелектуальної власності (т. 1 а. с. 44).

З висновку експертів за результатами комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 11 листопада 2019 року № 213/19 вбачається, що у вагонному вкладиші м`якому разовому, виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом України № 119079 (т.1 а.с.52-73).

З детальної інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що вид діяльності ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» - виробництво готових текстильних виробів, крім одягу (основний); виробництво інших текстильних виробів н.в.і.у; виробництво тари з пластмас; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно інформації Державної митної служби України від 05 травня 2020 року № 23-01/23-04/8.19/442, щодо обсягу експорту товару з кодом згідно з УКТЗЕД 6305321900, здійсненого ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» за період з 01.01.2018 по 13.04.2020 становить: кількість оформлених МД - 36; опис товару: мішки пакувальні для сипучих вантажів із синтетичних текстильних матеріалів: гнучкі проміжні контейнери великої місткості з поліпропіленової тканини: Вагонний вкладиш м`який разовий - ВВМР (розмір 250х310х1320), Виробник: ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», торгівельна марка - немає даних, країна виробництва: UA; кількість кг - 479595 (т. 1 а.с. 136-137).

Згідно інформації Головного управління ДПС у Харківські області станом на 12.05.2020 з Єдиного реєстру податкових накладних щодо експорту та реалізації підприємством ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» товару «Вагонний вкладиш м`який разовий» за період з 01.01.2018 по 13.04.2020, була реалізована вказана продукція в кількості та на суму зазначену в даних накладних (т. 1 а. с. 139-142).

Згідно науково-практичного висновку щодо використання корисної моделі, яка охороняється патентом на корисну модель: 1) реєстрація Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУ У 22.2-37352840-002:2013, затверджених і взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014, є однією з умов наявності у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» права попереднього користувача на корисну модель (патент № НОМЕР_1 ); 2) ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» на підставі положень законодавства України має право продовжувати використання технічного вирішення (відповідно до Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУУ 22.2-37352840-002:2013, затверджених і взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014), яке пізніше було запатентоване ОСОБА_1 як корисна модель (патент № НОМЕР_1 ) при наявності усіх інших умов, необхідних для права попереднього користування; 3) використання іншою особою корисної моделі за умови, якщо є докази її використання до дати подачі заявки на патент та наявності інших умов, необхідних для права попереднього користування, не є порушенням прав власника патенту; 4) якщо ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» має право на використання корисної моделі (патент № НОМЕР_1 ) як попередній користувач, то воно не повинно отримувати від патентовласника дозвіл на вчинення таких дій і сплачувати винагороду за використання корисної моделі (т. 2 а.с. 4-15).

23 березня 2016 року та 31 січня 2017 року між ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та ДП «АРТЕМСІЛЬ» були укладені договори № 12/01-01-72 та № 12/01-01-15 відповідно, згідно яких продавець (ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС») зобов`язується у 2016 році та у 2017 році, відповідно, поставити покупцеві (ДП «АРТЕМСІЛЬ») товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити товар. Найменування та кількість товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (т. 2 а. с. 48-50, 52-54).

У специфікації № 1 до договору № 12/01-01-72 від 23.03.2016 та специфікації № 1 до договору № 12/01-01-15 від 31.01.2017, містяться посилання на ТУУ 22.2-37352840-002:2013 (т. 2 а. с. 51, 55).

Згідно висновку патентного повіреного № 260 ОСОБА_5 щодо дослідження об`єктів інтелектуальної власності від 22 червня 2020 року № 1920-2, у вказаних Технічних умовах ТУУ 22.2-37352840-002:2013 від 08.02.2014 в описовій частині містяться тільки вихідні дані про принципову схему вкладишу та не міститься описання кожної ознаки корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» опублікованого 11.09.2017 у бюлетені № 17 ДП «Укрпатент», що не дає можливості ідентифікувати вироблену відповідно до цих ТУУ 22.2-37352840-002:2013 продукцію, як таку, що навіть на теоретичному рівні може містити усі ознаки корисної моделі за патентом № 119079 опублікованої 11.09.2017 (т. 2 а. с. 88-91).

Згідно висновку науково-правої експертизи № 08/01-2020 Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України від 10 липня 2020 року, встановлено наступне: 1) у науково-практичному висновку № 126-01-794 від 03.06.2020, підготовленому ОСОБА_3 , не здійснено аналіз змісту Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУ 22.2-37352840-002:2013, взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014; 2) для підготовки науково-практичного висновку № 126-01-794 від 03.06.2020 не надані документи, які підтверджують відомість ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» технічного рішення, що охороняється патентом України на корисну модель № 119079, до дати подання заявки на зазначену корисну модель; 3) реєстрація Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУ 22.2-37352840-002:2013, взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014, не підтверджує здійснення значної і серйозної підготовки ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» до використання корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 для виникнення у такого товариства права попереднього користувача на зазначену корисну модель; 4) реєстрація ТУ не є однією із умов наявності у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» права попереднього користувача на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 ; 5) для підготовки науково-практичного висновку № 126-01-794 від 03.06.2020 не надані документи, які підтверджують наявність у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» права попереднього користувача на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 ; 6) згідно висновку експертів № 213/19 від 11.11.2019 у вагонному вкладиші м`якому разовому, виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» використана кожна ознака корисної моделі. Оскільки такий вкладиш вироблено у 2019 р., зазначене підприємство не має право попереднього користувача на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 ; 7) виготовлення вкладишів м`яких разових, вироблених ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» відповідно до ТУ, без дозволу власника патенту на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 є порушенням прав такого власника, якщо жодних документів, що свідчать про використання такої корисної моделі чи здійснення значної та серйозної підготовки для такого використання до дати подачі заявки на зазначену корисну модель не має, а також відсутні інші підстави використання такої корисної моделі без надання дозволу власником патенту, передбачені ст. 30 та 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (т. 2 а. с. 92-109).

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 422 ЦК України, право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб`єктів цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Статтею 462 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Згідно положень ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на корисну модель є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Згідно абз. 4 ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

На підставі ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об`єктом корисної моделі, правова охорона якому надається згідно з Законом, може бути: продукт, процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Згідно ч. 1 ст. 462 ЦК України, набуття права власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

Частиною 2 ст. 28 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено, що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається, зокрема, виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

За змістом ч. 1 ст. 465 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступною за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу (корисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Відповідно до ч. 1 ст. 470 ЦК України, будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд вважає, що позивачем не надано достатньо належних і допустимих доказів для задоволення його позовних вимог.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив наявні у справі докази, з`ясував обставини, на які посилається позивач та його представник, як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, вивчив матеріали справи, і приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, юридична адреса: індекс 62702, Харківська область, Дворічанський район, смт Дворічна, вул. І Кінна, буд. 38, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК», юридична адреса: індекс 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності, стягнення збитків та упущеної вигоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2020 року.

Суддя Є. О. Бунін»;

79) постанови Харківського апеляційного суду від 08.11.2021 року у справі №618/366/20, провадження №22-ц/818/1668/21:

«ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 листопада 2021 року

м. Харків

справа № 618/366/20

провадження № 22-ц/818/1668/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК» про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності, стягнення збитків та упущеної вигоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17 листопада 2020 року, постановлене під головуванням судді Буніна Є.О., в залі суду в смт Дворічна Дворічанського району Харківської області (повний текст судового рішення складено 26 листопада 2020 року), -

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІВАПАК» про припинення неправомірного використання інтелектуальної власності, стягнення збитків та упущеної вигоди.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; позивач зазначає, що він є винахідником та власником корисної моделі: «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» відповідно до патенту на корисну модель № 119079, опублікованого 11.09.2017 року. Відповідач - ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» без належного дозволу виготовляє вагонний вкладиш м`який, який містить усі ознаки формули патенту на корисну модель № 119079. При цьому відповідач не спростував результати експертизи Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №213/19 та визнає копіювання кожної ознаки корисної моделі № 119079. ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»</a> надало відзив на апеляційну скаргу, просило залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17 листопада 2020 року - залишити без змін. Крім того, товариство просило залучити до справи докази, які не були подані до суду першої інстанції з поважних причин. Відповідач зазначає, що в рамках експертного дослідження №213/19 не досліджувався об`єкт, вироблений ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС». Відсутні також докази, що вироблена відповідачем продукція підпадає під формулу патенту на корисну модель, вироблену позивачем. ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» добросовісно використав в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому у корисній моделі. Відповідач почав виготовлення та реалізацію продукції із використання корисної моделі раніше дати подання позивачем заявки на отримання патенту.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного використання відповідачем його інтелектуальної власності; у зв`язку з цим відсутні підстави для стягнення збитків та упущеної вигоди.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 28 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заявку для отримання патенту на корисні моделі № 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» (а.с.16 т.1).

11 вересня 2017 року позивач отримав патент в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» (а.с.15 т.1).

Згідно ліцензійного договору № 1/11-09/17 від 11 вересня 2017 року, ОСОБА_1 («Ліцензіар») та ТОВ «АРІВАПАК» («Ліцензіат») уклали ліцензійний договір про передачу прав на використання корисної моделі № 119079 про наступне:

За договором поставки продукції №419 від 11 липня 2019 року ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» (постачальник) та ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ» (покупець) домовилися про те, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію - вагонний вкладиш м`який разовий. Якість продукції має відповідати сертифікату якості або вимогам ТУ У 22.2-37352840-002:2013 (а.с.29-36 т.1).

29 липня 2019 року ТОВ «АРІВАПАК» звернулася до ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ» з листом, в якому зазначило, що виняткове право на виробництво «Вагонних вкладишів м`яких разових» на території України мають виключно ті підприємства, з якими укладено ліцензійні договори з власником авторської технології виробництва вагонних вкладишів - ОСОБА_1 , який розробив та зареєстрував корисну модель № 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» - об`єкт права інтелектуальної власності, що охороняється патентом (а.с.38 т.1).

ТОВ «АРІВАПАК» також зазначило, що вони є єдиним підприємством на території України, з ким укладено відповідний ліцензійний договір власником патенту. Тому є обґрунтовані підозри, що ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» здійснює виробництво підробки аналогічної продукції. Також ТОВ «АРІВАПАК» просило дозволу ТОВ «ЦЕНТРАНСКОМ» на купівлю вагонних вкладишів м`яких, придбаних у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», з метою проведення у подальшому необхідних експертиз для підтвердження чи спростування факту підробки цієї продукції.

Листом від 05 серпня 2019 року ТОВ «АРІВАПАК» повідомила ОСОБА_1 , як власника корисної моделі № 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки», про те, що відповідачем протиправно виготовляється вагонний вкладиш м`який, який містить усі ознаки формули патенту на корисну модель № 119079. З метою встановлення об`єктивності цих висновків, їх обґрунтованості та доведеності, ТОВ «АРІВАПАК» запропонувало позивачу придбати вагонні вкладиші м`які, виготовлені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», для подальших експертиз та прийняття рішення про захист прав інтелектуальної власності (а. с. 44 т.1).

09 серпня 2019 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав у ТОВ «АРІВАПАК» вагонні вкладиші м`які у кількості 3 одиниці (а.с.46 т.1).

11 вересня 2019 року позивач направив Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України лист із зразком вагонного вкладишу м`якого, придбаного у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», в якому поставив питання: «Чи використана кожна ознака, включена до незалежного пункту формули корисної моделі «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» за патентом України № 119079, або ознака еквівалентна їй у виробі «Вагонний вкладиш м`який разовий», виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»?». (а.с.49 т.1).

12 листопада 2019 року позивач отримав висновок експертів Науково-дослідного Центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України № 213/19 у якому було вказано, що експерти прийшли до наступного висновку: «у вагонному вкладиші м`якому разовому, виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом України № 119079 (а.с.51-74 т.1).

Згідно інформації Головного управління ДПС у Харківські області станом на 12.05.2020 року з Єдиного реєстру податкових накладних щодо експорту та реалізації підприємством ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» товару «Вагонний вкладиш м`який разовий» за період з 01.01.2018 року по 13.04.2020 року, була реалізована вказана продукція в кількості та на суму зазначену в даних накладних (а. с. 139-142 т.1).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач без належного дозволу, протиправно здійснює виробництво продукції «Вагонний вкладиш м`який разовий», тоді як виробником та власником патенту на корисні моделі №119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» є позивач. ОСОБА_1 вважає, що має місце бездозвільне виготовлення відповідачем вагонного вкладишу м`якого разового за його патентом без отримання права на таке виготовлення, що є прямим порушенням ст. 41, 54 Конституції України та ч.ч. 2, 5-7 ст. 28 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Такі порушення відповідно до ст. 34 вказаного Закону вважаються порушеннями прав власника патенту. У зв`язку з цим ОСОБА_1 , з урахуванням збільшених позовних вимог (а.с.173 т.1), просив суд:

1) зобов`язати відповідача припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності, а саме бездозвільне виготовлення вагонних вкладишів м`яких разових та «ВВ-Зк вагонний вкладиш завантаження клапан»;

2) стягнути з відповідача на користь позивача упущену вигоду у розмірі 10 % від ринкової вартості 13 534 одиниць контрафактних вагонних вкладишів м`яких разових, протиправно виготовлених відповідачем на загальну суму 65 734 510,09 грн., а саме- 6 573 4510,1 грн.;

3) стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат у розмірі 16 295,40 грн., які позивач витратив на придбання продукції відповідача з метою проведення експертизи та отримання висновку про контрафактність продукції відповідача;

4) стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат у розмірі 42 013,20 гривень, які були сплачені позивачем Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України з метою проведення останніми експертного дослідження та надання експертного висновку про копіювання відповідачем усіх ознак формули захищених патентом на корисну модель № 119079, яка належить позивачу;

5) стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.;

6) стягнути з відповідача на користь позивача вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000 грн.;

7) стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 10 510 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

14 липня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Качановим Є. О. до суду було подане клопотання про збільшення позовних вимог (а.с.135-136 т.2), згідно якого останній просив збільшити стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача на 19 000 грн., які були сплачені позивачем за фаховий висновок спеціаліста (рахунок № 2206 від 22 червня 2020 року) та за експертизу об`єкту інтелектуальної власності (рахунок № 15 від 17 червня 2020 року).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать корисні моделі.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).

Положення ч.ч.1, 2 ст.432 ЦК України передбачають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Відповідно до вимог абз. 4, 13, 14 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель).

Патент (патент на винахід, патент на секретний винахід, патент на корисну модель, патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і права на винахід (корисну модель).

За положеннями ст. 6 ч. 2 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", об`єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура рослини і тварини тощо), процес (спосіб).

Як визначено у ч.ч. 1-2 ст. 459 ЦК України, винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

Об`єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Згідно із ст. 462 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

За правилами ст. 463 ЦК України, суб`єктами права інтелектуальної власності на корисну модель та промисловий зразок є: 1) винахідник, автор промислового зразка; 2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Згідно із ч. 1 ст. 424, ст.464 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За нормами ч. 2 ст. 464 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 465 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання цих прав відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно ч. 1 ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

За змістом ч. 7 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", ст. ст. 1108, 1109 ЦК України, володілець патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію, укласти ліцензійний договір) на використання винаходу (корисні моделі) на підставі ліцензійного договору.

Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 3-4 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання суб`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 ЦК України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Статтею 28 Закону передбачено, що права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

За роз`ясненнями, що містяться у абз. 1-5 п. 83 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом інтелектуальної власності" №12 від 17 жовтня 2012 року, особливістю процесу доказування у справах про порушення прав інтелектуальної власності на корисну модель є правова презумпція, встановлена у частині другій статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Згідно з цією нормою будь-який продукт, виготовлення якого охороняється патентом, за відсутності доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

- продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

- існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу, і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

В такому разі обов`язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, стосовно якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Отже, за цією нормою патентовласника звільнено від доказування факту виготовлення нового продукту іншою особою із застосуванням запатентованого процесу. Тягар доказування протилежного покладається на іншу особу, яка виготовила цей продукт.

Відповідно до ст. 470 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач без належного дозволу, протиправно здійснює виробництво запатентованого товару. ОСОБА_1 вважає, що має місце бездозвільне виготовлення відповідачем вагонного вкладишу м`якого разового за його патентом без отримання права на таке виготовлення.

Разом з тим відповідачем надано до суду технічні умови вкладишів з полімерних матеріалів 22.2-37352840-002:2013, з яких убачається, що вказані технічні умови вкладишів з полімерних матеріалів 22.2-37352840-002:2013 були розроблені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та затверджені і взяті на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014 року (а. с. 188-210 т.1).

23 березня 2016 року та 31 січня 2017 року між ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та ДП «АРТЕМСІЛЬ» були укладені договори № 12/01-01-72 та № 12/01-01-15, згідно яких продавець (ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС») зобов`язується у 2016 році та у 2017 році, відповідно, поставити покупцеві (ДП «АРТЕМСІЛЬ») товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити товар. Найменування та кількість товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору ( а. с. 48-50, 52-54 т.2).

У специфікації № 1 до договору № 12/01-01-72 від 23.03.2016 року та специфікації № 1 до договору № 12/01-01-15 від 31.01.2017 року, містяться посилання на ТУУ 22.2-37352840-002:2013 ( а. с. 51, 55 т.2).

27 травня 2020 року ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» направило на адресу кафедри цивільного права №2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого запит щодо використання корисної моделі, яка охороняється патентом на корисну модель.

Згідно науково-практичного висновку щодо використання корисної моделі, яка охороняється патентом на корисну модель встановлено ( а.с. 4-15 т.2):

1) реєстрація Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУ У 22.2-37352840-002:2013, затверджених і взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014 року, є однією з умов наявності у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» права попереднього користувача на корисну модель (патент № НОМЕР_1 );

2) ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» на підставі положень законодавства України має право продовжувати використання технічного вирішення (відповідно до Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУУ 22.2-37352840-002:2013, затверджених і взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014), яке пізніше було запатентоване ОСОБА_1 як корисна модель (патент № НОМЕР_1 ) при наявності усіх інших умов, необхідних для права попереднього користування;

3) використання іншою особою корисної моделі за умови, якщо є докази її використання до дати подачі заявки на патент та наявності інших умов, необхідних для права попереднього користування, не є порушенням прав власника патенту;

4) якщо ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» має право на використання корисної моделі (патент № НОМЕР_1 ) як попередній користувач, то воно не повинно отримувати від патентовласника дозвіл на вчинення таких дій і сплачувати винагороду за використання корисної моделі.

Крім того згідно висновку патентного повіреного № 260 ОСОБА_5 щодо дослідження об`єктів інтелектуальної власності від 22 червня 2020 року № 1920-2, у вказаних Технічних умовах ТУУ 22.2-37352840-002:2013 від 08.02.2014 року в описовій частині містяться тільки вихідні дані про принципову схему вкладишу та не міститься описання кожної ознаки корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» опублікованого 11.09.2017 року у бюлетені № 17 ДП «Укрпатент», що не дає можливості ідентифікувати вироблену відповідно до цих ТУУ 22.2-37352840-002:2013 продукцію, як таку, що навіть на теоретичному рівні може містити усі ознаки корисної моделі за патентом № 119079 опублікованої 11.09.2017 року ( а. с. 88-91 т.2).

1) у науково-практичному висновку № 126-01-794 від 03.06.2020 року, підготовленому ОСОБА_3 , не здійснено аналіз змісту Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУ 22.2-37352840-002:2013, взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014 року;

2) для підготовки науково-практичного висновку № 126-01-794 від 03.06.2020 року не надані документи, які підтверджують відомість ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» технічного рішення, що охороняється патентом України на корисну модель № 119079, до дати подання заявки на зазначену корисну модель;

3) реєстрація Технічних умов на вкладиші з полімерних матеріалів ТУ 22.2-37352840-002:2013, взятих на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014 року, не підтверджує здійснення значної і серйозної підготовки ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» до використання корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 для виникнення у такого товариства права попереднього користувача на зазначену корисну модель;

4) реєстрація ТУ не є однією із умов наявності у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» права попереднього користувача на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 ;

5) для підготовки науково-практичного висновку № 126-01-794 від 03.06.2020 року не надані документи, які підтверджують наявність у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» права попереднього користувача на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 ;

6) згідно висновку експертів № 213/19 від 11.11.2019 року у вагонному вкладиші м`якому разовому, виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», використана кожна ознака корисної моделі. Оскільки такий вкладиш вироблено у 2019 році, зазначене підприємство не має право попереднього користувача на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 ;

7) виготовлення вкладишів м`яких разових, вироблених ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» відповідно до ТУ, без дозволу власника патенту на корисну модель за патентом України № НОМЕР_1 є порушенням прав такого власника, якщо жодних документів, що свідчать про використання такої корисної моделі чи здійснення значної та серйозної підготовки для такого використання до дати подачі заявки на зазначену корисну модель не має, а також відсутні інші підстави використання такої корисної моделі без надання дозволу власником патенту, передбачені ст. 30 та 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» ( а. с. 92-109 т.2).

Відповідно до частини 1 статті 31 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» будь- яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу (корисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання заявки.

Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Матеріали справи свідчать про те, що 28 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заявку для отримання патенту на корисні моделі № 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» (а.с.16 т.1). 11 вересня 2017 року позивач отримав патент в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 119079 «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» (а.с.15 т.1).

11 вересня 2019 року позивач направив Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України лист із зразком вагонного вкладишу м`якого, придбаного у ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», в якому поставив питання: «Чи використана кожна ознака, включена до незалежного пункту формули корисної моделі «Вагонний вкладиш з амортизуючою системою установки» за петентом України № 119079, або ознака еквівалентна їй у виробі «Вагонний вкладиш м`який разовий», виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС»?». (а.с.49 т.1).

12 листопада 2019 року позивач отримав висновок експертів Науково-дослідного Центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України № 213/19 у якому було вказано, що експерти прийшли до наступного висновку: «у вагонному вкладиші м`якому разовому, виробництва ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС», використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом України № 119079 (а.с.51-74 т.1).

Зі змісту висновку експертів № 213/19 убачається, що дослідженню підлягав, в тому числі, сертифікат якості на вагонний вкладиш м`який разовий - ВВМР, скріплений печаткою ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС». Вказаний сертифікат містить посилання на технічні умови, на підставі яких здійснювалося виробництво продукції. Зокрема, зазначено, що технічні умови вкладишів з полімерних матеріалів 22.2-37352840-002:2013 були розроблені ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ СІСТЕМС» та затверджені і взяті на облік ДП «Харківстандартметрологія» 08.02.2014 року (а. с. 188-210 т.1).

В силу ст. 470 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Статтею ст. 4 (В) Паризької конвенції «Про охорону промислової власності» від 20 березня 1883 року, ратифікована Україною 25 грудня 1991 року, визначено, що права, набуті третіми особами до дня першої заявки, що є підставою для права пріоритету, зберігаються відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни Союзу.

Таким чином, на законодавчому рівні визначено випадки добросовісного використання промислового зразка: фактичний користувач того чи іншого незареєстрованого промислового зразка має право в подальшому продовжувати використання його і після реєстрації такого промислового зразка іншою особою, без її дозволу і безоплатно. Вказане нормативне правило охороняє права попереднього користувача на всіх стадіях: від дати подання заявки на реєстрацію, заявлення пріоритету - першості у поданні заявки, до видачі патенту, та після його видачі.

У цьому випадку (у випадку наявності у певної особи права попереднього користувача) володілець патенту на промисловий зразок не має права забороняти її використання попереднім користувачам у силу Закону.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта є одним із видів доказів у справі, тому такі висновки оцінюються судом з урахуванням усіх обставин справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів дослідження експертом співставлення товарів, які позивач вважає своїм винаходом.

Сам факт наявності поставок тотожного товару, не свідчить про порушення відповідачем прав позивача, з урахуванням права попереднього користувача.

До суду апеляційної інстанції сторонами були надані нові докази, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а саме: висновки експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Колегія суддів не приймає до уваги докази, надані сторонами до суду апеляційної інстанції, оскільки вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції, при цьому сторонами не наведено підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову через недоведеність позовних вимог, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 10.11.2021 року».

Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2024 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: суддя О.В. Бугера


Суд	Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
Дата ухвалення рішення	07.11.2024
Оприлюднено	12.11.2024
Номер документу	122892642
Судочинство	Цивільне
Категорія	Заява про відновлення втраченого провадження

Маміна О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 07.11.2024 по справі 618/366/20ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Судовий реєстр по справі —618/366/20

Ухвала від 07.11.2024

Ухвала
від 07.11.2024 по справі 618/366/20
ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА