Постанова

від 05.11.2024 по справі 910/16771/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 910/16771/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 (повний текст складено 03.05.2024)

у справі №910/16771/23 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснабфлюси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор"

про стягнення 19 751 371,68 грн,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрснабфлюси" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" (далі - відповідач) та просило стягнути 19 751 371,68 грн, у тому числі: 17679926,40грн основного боргу за поставлений товар, 558 007,54 грн 3% річних та 1513437,74 грн інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №12 від 30.06.2022 позивач у період з 01.07.2022 по 31.08.2022 року поставив відповідачу товар (вапно) на загальну суму 25 629 926,40 грн, який відповідачем був прийнятий, однак вартість товару сплачена не в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є належним і допустимим доказом у справі та викликає сумнів у його достовірності, оскільки з боку відповідача підписаний невідомою особою, а значна частина поданих позивачем видаткових накладних містить істотні недоліки та не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснабфлюси" 17679926,40 грн основного боргу, 557 918,75 грн 3 % річних, 1513437,74 грн інфляційних втрат коштів, а також 296 269,25 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт передачі товару за договором в обсязі про який зазначає позивач в позовній заяві, що виключає можливість задоволення позовних вимог, оскільки наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків викликає сумніви в його достовірності, оскільки підписаний від імені відповідача невідомою особою і вказано посаду "головний бухгалтер", хоч згідно штатного розпису відповідач особи з такою посадою взагалі не має; значна частина доданих позивачем до позовної заяви видаткових осіб не містять обов`язкових реквізитів (не зазначено посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала у здійсненні господарської операції, відсутні документи на підставі діяла особа, яка нібито підписувала видаткові накладні від імені відповідача), тому вказані видаткові не є належними і допустимими доказами по справі.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрснабфлюси", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімвектор", як покупцем, був укладений договір поставки № 12 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти та передати у власність покупцеві товар відповідно до специфікації (специфікацій), узгодженої (них) до Договору, а покупець зобов`язався прийняти такий товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Вказаний правочин, а також специфікації від 30.06.2022 року № 1 та від 25.07.2022 року № 2 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток зазначених суб`єктів господарювання.

Номенклатура товару за даним Договором зазначається у відповідній специфікації/накладній (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього Договору умови поставки товару викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року та узгоджуються у відповідній специфікації (специфікаціях). Поставка товару здійснюється в строки, зазначені у відповідній (них) специфікації (ях), що складається (ються) на підставі письмового замовлення покупця на поставку товару.

За умовами пункту 2.5 Договору датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі товару від постачальника до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній (них) специфікації (ях), що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній, залізничній).

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - це кількість товару, переданого покупцю за одним товаросупровідним документом (накладна/товарно-транспортна накладна/залізнична накладна). Кількість товару, визначена у специфікації, є орієнтовною; поставка товару в кількості, меншій ніж визначена у специфікації, вважається узгодженою з покупцем.

Поставку товару супроводжують наступні документи:

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна/залізнична накладна;

- документ, що підтверджує походження та якість товару (сертифікат якості);

- акт прийому-передачі товару (при залізничному перевезенні).

Документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства станом на дату поставки товару, та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в письмовому замовленні покупця.

Розділом 3 Договору передбачено, що ціна товару, що поставляється покупцю, договірна, узгоджується сторонами у специфікації (ціях), що є невід`ємною частиною Договору. Узгоджена сторонами у специфікації (специфікаціях) ціна товару є твердою та незмінною протягом дії відповідної специфікації. Загальна сума Договору складається із сум вартості всіх партій товару, поставка якого здійснена за цим Договором по всім узгодженим сторонами специфікаціям до даного Договору.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 наведеного правочину умови оплати товару узгоджуються сторонами у відповідній (них) специфікації (ях). Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару покупцем здійснюється у національній валюті України по банківських реквізитах постачальника, зазначених у Договорі.

Умовами пункту 5.5 Договору передбачено, що претензії по якості та кількості товару можуть бути пред`явлені покупцем постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

За умовами пункту 8.1 Договору останній вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року.

У специфікаціях від 30.06.2022 року № 1 та від 25.07.2022 року № 2 до Договору сторони погодили якісні показники, найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару, що поставляється за цією угодою.

Згідно з пунктом 1 означених специфікацій постачальник здійснює поставку товару, зокрема, залізничним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс 2020) - станція Баси (код 445607); одержувач товару - ПАТ "Сумихімпром" (код 1673); відправник товару - ТОВ "Укрспецизвесть-Переробка" (код 0700), на замовлення ТОВ "УСФ". У випадку поставки товару залізничним транспортом датою переходу права власності на товар вважається дата приймання вантажу до перевезення залізницею, зазначена в електронній залізничній накладній.

Відповідно до пунктів 3, 4 вищевказаних специфікацій умови оплати: покупець здійснює оплату партії товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати надходження партії товару. В ціну товару входить вартість перевезення. Термін (строк) поставки: липень-серпень 2022 року.

У позовній заяві позивач вказав, що на виконання умов Договору він протягом періоду з 01.07.2022 року по 31.08.2022 року поставив відповідачу товар - вапно у кількості 3184 тони загальною вартістю 25 629 926,40 грн. Однак відповідач вартість вказаного товару оплатив не у повному обсязі, перерахувавши позивачу за платіжними дорученнями від 25.07.2022 року №31937 на суму 300 000,00 грн., від 02.08.2022 року № 62041 на суму 500000,00 грн., від 03.08.2022 року № 62077 на суму 200 000,00 грн., від 05.08.2022 року № 62102 на суму 500 000,00 грн., від 10.08.2022 року №62190 на суму 250 000,00 грн., від 11.08.2022 року № 62216 на суму 500 000,00 грн., від 15.08.2022 року № 62320 на суму 500 000,00 грн., від 19.08.2022 року №62435 на суму 1 000 000,00 грн., від 24.08.2022 року № 62558 на суму 400000,00 грн., від 25.08.2022 року № 62597 на суму 100 000,00 грн., від 25.08.2022 року № 62607 на суму 200 000,00 грн., від 26.08.2022 року № 62626 на суму 2 000 000,00 грн., від 29.08.2022 року № 62684 на суму 300 000,00 грн., від 30.08.2022 року № 62721 на суму 200 000,00 грн., від 30.08.2022 року №62722 на суму 100 000,00 грн., від 01.09.2022 року № 62852 на суму 300000,00 грн., від 06.09.2022 року № 62945 на суму 300 000,00 грн. та від 23.09.2022 року №63277 на суму 300 000,00 грн. грошові кошти у загальному розмірі лише 7950000,00 грн. та заборгувавши таким чином постачальнику 17679926,40 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору та положень специфікацій від 30.06.2022 року № 1 та від 25.07.2022 року № 2 до нього позивач у період, зокрема з 13.07.2022 року по 31.08.2022 року, поставило на користь покупця погоджений сторонами товар - вапно загальною вартістю, зокрема, 17 679 926,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних видаткових накладних від 13.07.2022 року № РН-0000101 на суму 540 128,16 грн., від 14.07.2022 року № РН-0000102 на суму 553 812,48 грн., від 15.07.2022 року № РН-0000103 на суму 540933,12грн, від 16.07.2022 року № РН-0000104 на суму 540 128,16 грн, від 17.07.2022 року № РН-0000105 на суму 543 348,00 грн, від 18.07.2022 року №РН-0000106 на суму 541 738,08 грн, від 20.07.2022 року № РН-0000107 на суму 549 787,68 грн, від 21.07.2022 року № РН-0000109 на суму 548982,72 грн, від 22.07.2022 року № РН-0000110 на суму 540 128,16 грн, від 23.07.2022 року № РН-0000111 на суму 540 128,16 грн, від 24.07.2022 року № РН-0000112 на суму 542 543,04 грн, від 25.07.2022 року № РН-0000113 на суму 540 933,12 грн, від 26.07.2022 року № РН-0000114 на суму 540 128,16 грн, від 27.07.2022 року № РН-0000115 на суму 548 982,72 грн, від 28.07.2022 року № РН-0000116 на суму 545 762,88 грн, від 02.08.2022 року № РН-0000117 на суму 545 762,88 грн, від 04.08.2022 року № РН-0000118 на суму 540 933,12 грн, від 06.08.2022 року № РН-0000119 на суму 540 128,16 грн, від 08.08.2022 року № РН-0000120 на суму 540 933,12 грн, від 10.08.2022 року № РН-0000122 на суму 548 177,76 грн, від 19.08.2022 року № РН-0000132 на суму 545 762,88 грн, від 22.08.2022 року № РН-0000136 на суму 553 812,48 грн, від 23.08.2022 року № РН-0000137 на суму 544 152,96 грн, від 24.08.2022 року № РН-0000138 на суму 552 202,56 грн, від 25.08.2022 року № РН-0000139 на суму 543 348,00 грн, від 26.08.2022 року № РН-0000140 на суму 550 592,64 грн, від 27.08.2022 року № РН-0000141 на суму 540 933,12 грн, від 28.08.2022 року № РН-0000142 на суму 1081061,28грн, від 29.08.2022 року № РН-0000143 на суму 1 085 891,04 грн, від 30.08.2022 року № РН-0000144 на суму 547 372,80 грн, від 31.08.2022 року № РН-0000145 на суму 540 128,16 грн.

Про належне виконання покупцем своїх зобов`язань з поставки товару (у тому числі щодо його кількості та якості) свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам Договору відповідач покладений на нього обов`язок з повної та своєчасної оплати поставленого йому товару виконав неналежним чином, заборгувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрснабфлюси" 17 679 926,40 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 17 679 926,40 грн основного боргу за поставлений товар, а також 558 007,54 грн 3% річних та 1513437,74 грн інфляційних втрат коштів, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошових зобов`язань.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є належним і допустимим доказом у справі та викликає сумнів у його достовірності, оскільки з боку відповідача підписаний невідомою особою, а значна частина поданих позивачем видаткових накладних містить істотні недоліки та не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню у зв`язку із допущеними помилками в розрахунках 3% річних.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на нас.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору на договору поставки №12 від 30.06.2022, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - це кількість товару, переданого покупцю за одним товаросупровідним документом (накладна/товарно-транспортна накладна/залізнична накладна). Кількість товару, визначена у специфікації, є орієнтовною; поставка товару в кількості, меншій ніж визначена у специфікації, вважається узгодженою з покупцем.

Поставку товару супроводжують наступні документи: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна/залізнична накладна; документ, що підтверджує походження та якість товару (сертифікат якості); акт прийому-передачі товару (при залізничному перевезенні).

Документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства станом на дату поставки товару, та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в письмовому замовленні покупця.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався на те, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є належним і допустимим доказом у справі та викликає сумнів у його достовірності, тоді як значна частина поданих позивачем видаткових накладних (від 20.07.2022 року № РН-0000107, від 21.07.2022 року № РН-0000109, від 22.07.2022 року № РН-0000110, від 23.07.2022 року № РН-0000111, від 24.07.2022 року № РН-0000112, від 25.07.2022 року № РН-0000113, від 26.07.2022 року № РН-0000114, від 27.07.2022 року № РН-0000115, від 02.08.2022 року № РН-0000117, від 04.08.2022 року № РН-0000118, від 06.08.2022 року № РН-0000119, від 08.08.2022 року № РН-0000120, від 10.08.2022 року № РН-0000122) містить істотні недоліки та не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", оскільки у цих документах відсутні відомості про посаду і прізвище особи, яка їх підписала від імені покупця, а також про документи, на підставі яких були підписані відповідні накладні.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені заперечення не свідчать про наявність правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку з оплати поставленого та прийнятого ним товару з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції враховано, що за змістом Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, крім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року в справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року в справі № 916/922/19.

Так, матеріали справи свідчать про те, позивач здійснив поставку на користь відповідача товару, зазначеного, зокрема, у видаткових накладних від 20.07.2022 року № РН-0000107, від 21.07.2022 року № РН-0000109, від 22.07.2022 року № РН-0000110, від 23.07.2022 року № РН-0000111, від 24.07.2022 року № РН-0000112, від 25.07.2022 року № РН-0000113, від 26.07.2022 року № РН-0000114, від 27.07.2022 року № РН-0000115, від 02.08.2022 року № РН-0000117, від 04.08.2022 року № РН-0000118, від 06.08.2022 року № РН-0000119, від 08.08.2022 року № РН-0000120, від 10.08.2022 року № РН-0000122, що додатково підтверджується наданими позивачем копіями підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відбитками їх печаток без жодних зауважень чи заперечень актів приймання-передавання продукції від 13.07.2022 року № РН-0000101 на суму 540 128,16 грн., від 14.07.2022 року № РН-0000102 на суму 553 812,48 грн., від 15.07.2022 року № РН-0000103 на суму 540 933,12 грн., від 16.07.2022 року №РН-0000104 на суму 540 128,16 грн., від 17.07.2022 року № РН-0000105 на суму 543 348,00 грн., від 20.07.2022 року № РН-0000107 на суму 549 787,68 грн., від 21.07.2022 року № РН-0000109 на суму 548 982,72 грн., від 22.07.2022 року № РН-0000110 на суму 540 128,16 грн., від 23.07.2022 року № РН-0000111 на суму 540 128,16 грн., від 24.07.2022 року № РН-0000112 на суму 542 543,04 грн., від 25.07.2022 року № РН-0000113 на суму 540 933,12 грн., від 26.07.2022 року № РН-0000114 на суму 540 128,16 грн., від 27.07.2022 року № РН-0000115 на суму 548 982,72 грн., від 28.07.2022 року № РН-0000116 на суму 545 762,88 грн., від 02.08.2022 року № РН-0000117 на суму 545 762,88 грн., від 04.08.2022 року № РН-0000118 на суму 540 933,12 грн., від 06.08.2022 року № РН-0000119 на суму 540 128,16 грн., від 08.08.2022 року № РН-0000120 на суму 540 933,12 грн., від 10.08.2022 року № РН-0000122 на суму 548 177,76 грн., від 19.08.2022 року № РН-0000132 на суму 545 762,88 грн., від 22.08.2022 року № РН-0000136 на суму 553 812,48 грн., від 23.08.2022 року № РН-0000137 на суму 544 152,96 грн., від 24.08.2022 року № РН-0000138 на суму 552 202,56 грн., від 25.08.2022 року № РН-0000139 на суму 543 348,00 грн., від 26.08.2022 року № РН-0000140 на суму 550 592,64 грн., від 27.08.2022 року № РН-0000141 на суму 540 933,12 грн., від 28.08.2022 року № РН-0000142 на суму 1 081 061,28 грн., від 29.08.2022 року № РН-0000143 на суму 1 085 891,04 грн., від 30.08.2022 року №РН-0000144 на суму 547 372,80 грн., від 31.08.2022 року № РН-0000145 на суму 540 128,16 грн., а також залізничних накладних.

Докази того, що відповідач скористався правом на відмову від прийняття продукції або її повернення постачальнику, у матеріалах справи відсутні.

Крім цього, відтиск печатки відповідача на первинних документах (зокрема, видаткових накладних від 20.07.2022 року №РН-0000107, від 21.07.2022 року №РН-0000109, від 22.07.2022 року №РН-0000110, від 23.07.2022 року №РН-0000111, від 24.07.2022 року №РН-0000112, від 25.07.2022 року №РН-0000113, від 26.07.2022 року №РН-0000114, від 27.07.2022 року №РН-0000115, від 02.08.2022 року №РН-0000117, від 04.08.2022 року №РН-0000118, від 06.08.2022 року №РН-0000119, від 08.08.2022 року №РН-0000120, від 10.08.2022 року №РН-0000122) свідчить про участь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" у здійсненні відповідних господарських операцій.

Під час розгляду справи жодних належних доказів на спростування факту поставки відповідачу товару за вищенаведеними накладними відповідачем надано не було, як і не подано доказів на підтвердження факту повернення отриманого відповідачем товару постачальнику чи його оплати, зокрема, на спірну суму основного боргу в розмірі 17 679 926,40 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача проти позову, які зводяться до неналежного оформлення товаросупровідних документів на поставку товару.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору умови оплати товару узгоджуються сторонами у відповідній (них) специфікації (ях). Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару покупцем здійснюється у національній валюті України по банківських реквізитах постачальника, зазначених у Договорі.

За змістом положень пункту 3 специфікацій від 30.06.2022 року № 1 та від 25.07.2022 року № 2 до Договору покупець здійснює оплату партії товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати надходження партії товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, в порушення умов договору та норм чинного цивільного законодавства, відповідач оплатив отриманий товар частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, і заборгованість відповідача перед позивачем на час подання позову становила 17 679 926,40 грн, що підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої становить 17679926,40 грн і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Позивач просив стягнути 558 007,54 грн 3% річних та 1513437,74 грн інфляційних втрат коштів, які нараховані по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

Перевіривши розрахунок 3% процентів річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок 3% є невірним, оскільки позивач неправильно визначив початкову дату періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого по окремим накладним, а тому, згідно правильного розрахунку, зробленого судом першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню 557 918,75 грн 3 % річних та 1 513 437,74 грн інфляційних втрат, а у стягненні 88,79 грн 3 % річних слід відмовити, отже ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.11.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко