Ухвала

від 05.11.2024 по справі 911/1898/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1898/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича б/н від 25.10.2024 року (вх. №8417/24 від 25.10.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспорта у справі № 911/1898/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ», м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО», Сумська обл., с. Шостка

2) ОСОБА_1 , м. Київ

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ АГРОТЕХНІКИ», Сумська обл., м. Глухів

про солідарне стягнення 1799356,89 грн.

секретар судового засідання: Д.С.Бабяк

представники:

від позивача Прусов В.

від відповідачів не з`явились

приватний виконавець Кошарний О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ АГРОТЕХНІКИ» про солідарне стягнення 1799356,89 грн. задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО», ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ АГРОТЕХНІКИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» 1235147,44 грн. основного боргу, 193258,86 грн. 24 % річних, 161000,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 187028,83 грн. інфляційних втрат та 22894,76 грн. пені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» 8996,65 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» 8996,65 грн. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ АГРОТЕХНІКИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» 8996,65 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

10.05.2023 Господарським судом Київської області видано відповідні накази на примусове виконання рішення.

До суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного О.В. надійшла заява б/н від 25.10.2024 року (вх. №8417/24 від 25.10.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянки ОСОБА_1 .

Згідно ч. ч. 1 - 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ч. ч. 1 4 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного О.В. б/н від 25.10.2024 року (вх. №8417/24 від 25.10.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспорта у справі №911/1898/22 у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 29.10.2024 року розгляд заяви приватного виконавця Кошарного О.В. б/н від 25.10.2024 року (вх. №8417/24 від 25.10.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у справі №911/1898/22 призначено на 05.11.2024.

Відповідач 2 ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 05.11.2024 року не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, заперечення стосовно поданої заяви приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника не подала.

Приватний виконавець у судовому засіданні 05.11.2024 року вимоги заяви підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2024 року вимоги поданої приватним виконавцем заяви про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника підтримав.

Розглянувши у судовому засіданні 05.11.2024 матеріали справи, заяву про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у справі №911/1898/22, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. п. 1-2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

На виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного О.В. знаходиться виконавче провадження №72007231 з виконання наказу Господарського суду Київської області №911/1898/22, виданого 10.05.2023 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "САТ АГРО" та ТОВ "Світ Агротехніки" на користь ТОВ "БЕСТ ЛІЗІНГ" 1235147,44 грн. основного боргу, 193258,86 грн. 24% річних, 161000,00 грн. штрафу, 187028,83 грн. інфляційних витрат та 22894,76 грн. пені. Всього 1799329,89 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним О.В. 12.06.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримала 20.06.2023, що підтверджується квитанцією про отримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що в межах виконавчого провадження №72007231 приватним виконавцем було здійснено наступні дії: накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у відповідних банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 1979631,87 грн. (постанова від 12.06.2023); з метою перевірки майнового стану боржника здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 де зареєстрована ОСОБА_1 , про що складено акт перевірки майнового стану від 19.12.2023; згідно повідомлення приватного виконавця №568 від 04.09.2024 останній просив Адміністрацію ДПС України забезпечити особливий контроль за громадянкою ОСОБА_1 при перетині нею державного кордону України та вжити відповідних заходів щодо перевірки її документів та проведення інтерв`ю для встановлення мети поїздки та джерел походження коштів (які перевозить із собою).

Під час виконання рішення суду приватним виконавцем встановлено, що згідно довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належала 1/2 частина 2 кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, під час розгляду справи №911/1898/22 вищезазначене нерухоме майно було подароване боржником своїй матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно Договору дарування частини квартири 20.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В.

Вказані дії ОСОБА_1 , на думку приватного виконавця, направлені на невиконання рішення у справі №911/1898/22.

Приватним виконавцем зазначено, що згідно відповіді ДФС України №165116600, ОСОБА_1 ніде не працює, кошти згідно рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1898/22 не сплачує.

Згідно відповіді ПФУ України №183725079, ОСОБА_1 ніде не отримує дохід.

Згідно відповіді МВС України №183725387, ОСОБА_1 не має рухомого майна (транспортних засобів).

Примусовими заходами з рахунків ОСОБА_1 списано 22004,00 грн., на даний час кошти на рахунках відсутні.

На запит приватного виконавця Державною прикордонною службою України повідомлено, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , неодноразово перетинала державний кордон України після відкриття виконавчого провадження. В`їзд 24.07.2023 - виїзд 02.08.2023; в`їзд 22.11.2023 - виїзд 01.12.2023.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 18.01.2024, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Не дивлячись на вижиті приватним виконавцем заходи в межах виконавчого провадження №72007231 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/1898/22 від 10.05.2023, судове рішення боржником так і не було виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено.

Так, відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Але, згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

При цьому, враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, виконавець повинен довести суду факт вжиття всіх достатніх та своєчасних заходів з метою примусового виконання судового рішення, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 у справі №910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто, вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме, Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність у приватного виконавця права на звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи до виконання зобов`язань за судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013р у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019р. у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст.ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Таким чином, враховуючи, що станом на день розгляду заяви, боржник ухиляється від виконання рішення суду у справі №911/1898/22, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного О.В. б/н від 25.10.2024 року (вх. №8417/24 від 25.10.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорта у справі №911/1898/22 до виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1898/22.

Керуючись ст.ст. 234, 337 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного О.В. б/н від 25.10.2024 року (вх. №8417/24 від 25.10.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспорта у справі № 911/1898/22 задовольнити.

2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, згідно виконавчого провадження №72007231 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 10.05.2023 №911/1898/22.

3. Копію даної ухвали направити боржнику та приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Кошарному О.В.

Ухвала набирає законної сили у відповідності ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складання відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 08.11.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць