Постанова

від 07.11.2024 по справі 638/16613/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 638/16613/24

провадження № 22-ц/818/3739/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

заявник - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж,

боржник - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року в складі судді Малахової О.В.

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернувся досуду ззаявою провидачу судовогонаказу простягнення зОСОБА_1 заборгованості за надані послуги, в якій просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж заборгованість за надані послуги в розмірі 15633,32 грн та судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Ухвалою суддіДзержинського районногосуду м.Харкова від10вересня 2024року увидачі судовогонаказу зазаявою Ізюмськогокомунального підприємстватеплових мереждо ОСОБА_1 про видачусудового наказупро стягненнязаборгованості за надані послуги -відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді Ізюмське комунальнепідприємство тепловихмереж подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в заяві підприємство просить стягнути заборгованість лише з ОСОБА_1 , а тому незрозуміло, яке значення для розгляду справи має довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом за період заборгованості інші особи. Зазначив, що ОСОБА_1 є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , а тому несе тягар утримання житла.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж необхідно задовольнити, ухвалу судді скасувати.

Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції керувався п.8 ч.1 ст. 165 ЦПК України та виходив із того, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, а саме до заяви про видачу судового наказу не надано довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом за період заборгованості, заявленої до стягнення, також не надано доказів щодо перебування квартири у власності боржника.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у вересні 2024 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги, в якій просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж заборгованість за надані послуги в розмірі 15633,32 грн та судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж вказано наступну адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

З відповіді № 775337 від 09 вересня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23-24).

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року у видачі судового наказу за заявою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги -відмовлено.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наказне провадження це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.

Частиною 1 статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.

Згідно із частиною 3 статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Частиною 1 ст. 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема п. 8 цієї статті передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір.

З матеріалів справи вбачається, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж у заяві про видачу судового наказу зазначає, що боржник ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

З відповіді № 775337 від 09 вересня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , отже він є споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, іншої домовленості щодо оплати комунальних послуг між ним та іншими особами матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має відповідати за порушення зобов`язань з оплати спожитих послуг.

На зазначене суд першої інстанції не завернув увагу, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу саме на підставі п.8 ч.1 ст. 165 ЦПК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.367, 368,ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задовольнити.

Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року - скасувати та направити справу для вирішення питання щодо видачі судового наказу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова