Постанова

від 05.11.2024 по справі 735/424/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 листопада 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/424/24

Головуючий у першій інстанції - Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1395/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів - Висоцька Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,-

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок пожежі,-

У С Т А Н О В И В :

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 28.08.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт та заборону відчуження на квартиру з надвірними будівлями і спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити, посилаючись на невмотивованість оскаржуваної ухвали та порушення норм процесуального права при її постановленні.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції у зупиненому провадженні без його поновлення, як наслідок без матеріалів справи, котрі були скеровані судом на експертизу;

- у матеріалах справи відсутні будь-які докази розміру завданої позивачеві шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою та діями/бездіяльністю відповідача, докази співмірності вартості квартири, на яку судом накладено арешт, з заявленими позовними вимогами.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Збіглея І.В., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом у справі встановлено, що в березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього на його користь 891 630 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті пожежі, 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, судових витрат, у том числі 10 000 грн за надання юридичної допомоги.

Позов обґрунтовував тим, що він є власником кв. АДРЕСА_2 в цьому будинку є відповідач. 28.02.2024 близько 22:00 години з вини відповідача, через коротке замикання електромережі, виникла пожежа, внаслідок якої йому завдано збитків та заподіяно моральну шкоду.

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 09.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі (а.с. 79).

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі призначено комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, м. Чернігів, вул. Експертна, 23.

На вирішення експерта поставлено питання:

1. Механізм виникнення пожежі у будинку

АДРЕСА_1 . Яка причина виникнення пожежі в будинку

АДРЕСА_3 . Який розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 внаслідок пошкодження його майна в результаті пожежі.

Постановлено надати експерту для вивчення матеріали цивільної справи (за вимогою).

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

20.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру з надвірними будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири з надвірними будівлями і спорудами (а.с. 2-3).

Заяву обґрунтовував тим, що є підстави вважати, що вказану квартиру може бути відчужено на користь третіх осіб, та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині відшкодування завданої йому шкоди.

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 28.08.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт та заборону відчуження на квартиру з надвірними будівлями і спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 9).

Суд першої інстанції вважав заяву позивача та її мотиви обґрунтованими та задовольнив її.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає. Районний суд обмежився лише формальним висновком про те, що вважає заяву позивача та її мотиви обґрунтованими та задовольнив її без наведення юридичної оцінки зазначених у заяві фактичних обставин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі №623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23, від 11 серпня 2022 року в справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21) та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто заявником обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання та інше.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири позивач посилається на те, що є підстави вважати, що відповідач може відчужити квартиру на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині відшкодування завданої йому шкоди.

Однак, саме лише посилання у заяві на те, що є підстави вважати, що відповідач може відчужити квартиру у даній справі без наведення доказів наявності таких фактичних обставин, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Є слушними доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів розміру завданої позивачу шкоди, а відтак і співмірності застосованого заходу забезпечення позову, оскільки зазначений позивачем розмір 891 630 грн - це орієнтовний побічний збиток від пожежі, завданий житловому будинку по АДРЕСА_5 , співвласниками якого є як позивач, так і відповідач, визначений у звіті про причини виникнення пожежі 28.02.2024.

З урахуванням того, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, апеляційний суд доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову не могла бути задоволена.

У ході апеляційного перегляду знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції у зупиненому провадженні без його поновлення та без матеріалів справи, котрі були скеровані судом на експертизу.

Так, з наявних у справі копій виділених матеріалів справи, інформації з Кабінету судді в підсистемі «Електронний суд» та Єдиного реєстру судових рішень встановлено наступне.

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі призначено комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; провадження у справі зупинено до проведення експертизи (а.с. 81, 82). Матеріали справи направлені до експертної установи, де перебували з 05.06.2024 по 21.06.2024 (а.с. 90).

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 11.07.2024 поновлено провадження у справі у зв`язку із надходженням клопотання експерта, призначено судове засідання на 23.07.2024 (а.с. 84).

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 23.07.2024 клопотання експертів НДЕКЦ МВС України задоволено; провадження у справі зупинено до проведення експертизи (а.с. 85). 24.07.2024 матеріали справи направлені до експертної установи, де з 31.07.2024 по теперішній час знаходяться (а.с. 88, 90).

20.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (а.с. 2-3).

У виділених матеріалах наявна копія ухвали Коропського районного суду Чернігівської області від 28.08.2024, якою поновлено провадження у справі (а.с. 7). Ухвала відсутня в підсистемі «Електронний суд» та в Єдиному реєстрі судових рішень.

28.08.2024 Коропським районним судом Чернігівської області постановлено оскаржувану ухвалу (а.с. 9).

Також у виділених матеріалах наявна копія ухвали Коропського районного суду Чернігівської області від 28.08.2024, якою зупинено провадження у справі (а.с. 10). Ухвала відсутня в підсистемі «Електронний суд» та Єдиному реєстрі судових рішень.

Факт розгляду районним судом питання про забезпечення позову у цій справі без матеріалів цивільної справи підтверджується відповіддю Коропського районного суду Чернігівської області від 04.11.2024 №735/424/24/2862/2024 на запит апеляційного суду, згідно якої цивільна справа №735/424/24 направлена 24.07.2024 до Чернігівського НДЕКЦ МВС України та на даний час справа до суду не повернулась, а також відповіддю Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 05.11.2024 на запит апеляційного суду, згідно якої матеріали цивільної справи №735/424/24 фактично знаходилися в установі з 05.06.2024 по 21.06.2024 та з 31.07.2024 по теперішній час (а.с. 88, 90).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Частиною восьмою статті 259 ЦПК України передбачено, що усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (частина третя статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

У силу вищенаведених вимог закону у випадку постановлення 28.08.2024 судом першої інстанції ухвал про поновлення та зупинення провадження у справі, ці судові рішення мали бути внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень не пізніше 29.02.2024. Такі рішення відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала Коропського районного суду Чернігівської області від 28.08.2024 - скасуванню.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2024 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок пожежі - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко