Ухвала

від 08.11.2024 по справі 756/6448/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 756/6448/23

провадження № 61-13990 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними актів приймання-передачі, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 14 грудня 2023 року подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження, який просив поновити, посилаючись на те, що він ознайомився з оскаржуваною ухвалою 01 грудня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року залишено без руху, визнано неповажними причини для поновлення строку на апеляційне оскарження та надано строк для наведення обгрунтованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 направив документи на усунення недоліків апеляційної скарги.

Доповнюючи раніше подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, заявник вказує, що він є внутрішньо переміщеною особою, волонтером та, починаючи з вересня 2023 року і до січня 2024 року, був постійно зайнятий справами благодійних фондів як волонтер та був у відрядженнях.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року, занесену до протоколу судового засідання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням доказів на підтвердження цих обставин, ОСОБА_1 не вказано наявність перешкод, які унеможливили звернення з апеляційною скаргою у межах строку, встановленого законом, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 358 ЦПК України.

До Верховного Суду 19 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, у якій просив її скасувати та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали отримав 17 жовтня 2024 року. Клопотання підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Доводи заявника зводяться до того, що апеляційним судом позбавлено його права на судовий захист, оскільки не взято до уваги поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому зазначає, що апеляційний суд проігнорував статус внутрішньо переміщеної особи, не врахував, що повномаштабне вторгнення російської федерації на територію України, введення військового стану в Україні та його постійна волонтерська діяльність є поважною, непереборною та об`єктивною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Встановивши, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 14 грудня 2023 року, апеляційний суд дійшов вірного висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року, занесеної до протоколу судового засідання.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що єдиною умовою поновлення пропущеного процесуального строку, в тому числі і строку на апеляційне оскарження, є визнання причин пропуску такого строку поважними. При цьому, поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановивши, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження,апеляційний суд застосувавши правильно положення статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник не навів поважних причин пропуску строку та не надав доказів про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі заявника, причин, які б зумовили поважність пропуску строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не дослідив причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідні докази є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, яке містить висновки по суті розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Визнаючи неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції належно обгрунтував свої висновки, вказавши, що ОСОБА_1 був обізнаний про протокольну ухвалу від 12 жовтня 2023 року, оскільки брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції, отримав матеріали зустрічної позовної заяви з додатками, заяву про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову та оригінали квитанцій, що підтверджується його розпискою.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції констатував, що наведені заявником обставини, а саме, що він є внутрішньо переміщеною особою, волонтером та, починаючи з вересня 2023 року і до січня 2024 року, був постійно зайнятий справами благодійних фондів як волонтер та був у відрядженнях, не свідчать про поважність причини тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 12 жовтня 2023 року.

З огляду на вказані обставини, враховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу п`ятнадцятиденного строку з моменту проголошення рішення суду першої інстанції, поважність причини пропуску строку заявником належно не обґрунтовано та не підтверджено доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Поновлення процесуального строку за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження правильно врахував, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд вказаної справи, однак реалізуючи свої процесуальні права не цікавився подальшим розглядом справи, в тому числі, з метою отримання копії ухвали місцевого суду, яку мав намір оскаржити в апеляційному порядку, не надав суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги. Наслідки такої процесуальної поведінки були передбачуваними для ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги щодоповажності причини пропуску процесуального строку у зв`язку із запровадження воєнного стану в Україні є безпідставними, оскільки сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обгрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цього строку.

Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 рокуу цій справі, з підстав необгрунтованості касаційної скарги.

Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору вирішенню не підлягає.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара