Постанова

від 16.10.2024 по справі 757/61503/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року

справа № 757/61503/21

провадження № 22-ц/824/8963/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.

при секретарі: Бобко К.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Дитяча музична школа № 9 м. Києва, Відділ культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року, постановлене під головуванням судді Григоренко І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дитячої музичної школи № 9 м. Києва, Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.06.2023 року, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »;

-поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному мистецькому навчальному закладі Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 на посаді викладача мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано з 08.11.2021 року;

- стягнути з Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення від роботи) за період часу з 08.11.2011 року по 01.03.2022 року у розмірі 121 265,04 грн, та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона працює на посаді викладача мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано в Дитячій музичній школі № 9 м. Києва. 09.11.2021 року відповідачем-1 їй було вручено наказ Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким позивача з 08.11.2021 року відсторонено від виконання посадових викладача мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю в неї щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до усунення причин, що зумовили відсторонення. Зазначала, що в жодному документі, підписаному між нею та відповідачем, зобов`язання робити обов`язкові профілактичні щеплення з її боку немає, так само, які і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності профілактичних щеплень. Позивач вважає, що її було відсторонено від роботи незаконно, оскільки Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено перелік обов`язкових щеплень, у якому немає щеплення проти COVID-19, а ст. 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено такої підстави відсторонення від роботи як відмова працівника від щеплення. Наголошувала, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» не передбачено вакцинації проти COVID-19. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України позивачем нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення від роботи) за період часу з 08.11.2011 року по 01.03.2022 року у розмірі 121 265,04 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року в позові відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19, а лише затверджує перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Відтак, вакцинація проти COVID-19 для позивача була добровільною та позивач не мав права відсторонювати від роботи ОСОБА_1 . Вказана позиція також підтверджується судовою практикою.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту відмови позивача від вакцинації, зокрема довідка за формою №063-2/о за підписом особи та медичного працівника.

Також апелянт вказує на запровадження дистанційної роботи для викладачів Дитячої музичної школи з 23.01.2021 року по 22.11.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Відділ культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач як працівник навчального закладу підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, проте відмовилася від щеплення та не надала документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй профілактичного щеплення, тому керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників цього наукового закладу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на законних підставах видав наказ про відсторонення позивача від роботи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1980 року перебуває у трудових відносинах з Дитячою музичною школою № 9 м. Києва, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а. с. 10 - 12).

Наказом Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 відсторонено без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків за посадою викладач мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано у зв`язку з відсутністю в неї щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до усунення причин, що зумовили відсторонення (а. с. 8).

Наказом № 18 від 01.03.2022 року Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 допущено ОСОБА_1 з 01.03.2022 року до виконання посадових обов`язків за посадою викладач мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано та відновлено нарахування і виплату заробітної плати.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004). Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, а саме: у випадках, перелічених у статті 46 Кодексу законів про працю України або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частинами першою, третьою статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

У Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб (стаття 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення») затвердженому Наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133 (із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 521 від 25 лютого 2020 року) до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено COVID-19.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928) затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та визначено працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до указаного Переліку, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, у тому числі, закладів загальної середньої освіти.

Указану постанову з 08 листопада 2021 року доповнено пунктом 46-1, яким передбачено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - Перелік № 2153);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, зокрема: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. […].

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Наказ № 98 від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 винесено відповідно пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказу Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

При вирішенні питання щодо відсторонення від роботи колегія суддів приймає до уваги наявний в матеріалах справи Наказ комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9, від 23.09.2021 року № 78, яким встановлено для викладачів, в тому числі, ОСОБА_1 , режим дистанційної роботи з 23.09.2021 року до 22.11.2021 року (а.с. 133).

Отже, відсторонення ОСОБА_1 від роботи відбулося в період перебування закладу освіти в дистанційному режимі.

Відповідач не обґрунтував необхідності та не довів, що позивач, працюючи поза межами закладу освіти, створювала загрозу для учнів чи працівників закладу освіти.

У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому він спростовує заявлені працівником вимоги. Отже, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються дії роботодавця, саме відповідач повинен довести, що ці дії вчинені без порушення законодавства про працю.

Проте, у цій справі відповідачем не доведено нагальність потреби у відстороненні позивачки від роботи.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої ОСОБА_1 , а тому наказ Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » є незаконним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки на час ухвалення рішення суду першої інстанції наказом Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 01.03.2022 допущено ОСОБА_1 з 01.03.2022 року до виконання посадових обов`язків за посадою викладач мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано та відновлено нарахування і виплату заробітної плати, вимоги позивача про поновлення її на посаді задоволенню не підлягають.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 758/16903/21, від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 заробітна плата останньої становила у вересні 2021 року - 34970,29 грн; у жовтні 2021 року - 14601,86 грн.

У вказаний період кількість робочих днів складала 43 дні, отже середньоденна заробітна плата становить 62187,38/43 дні = 1446,21 грн.

Кількість робочих днів за період відсторонення від роботи (з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року) становить 78 днів.

Середній заробіток за час відсторонення від роботи складає: 112 804,38 грн (1446,21 грн х 78 днів) та підлягає стягненню на користь позивача.

Судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позову

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року скасувати, постановити нове, наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до Дитячої музичної школи № 9 м. Києва, Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального мистецького навчального закладу Печерського району Дитяча музична школа № 9 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » № 98 від 08.11.2021 року.

Стягнути з Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 112 804,38 грн

Стягнути з Дитячої музичної школи № 9 м. Києва, Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації судовий збір по 2270 грн з кожного на користь держави.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді