Рішення

від 30.10.2024 по справі 946/3663/23

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 946/3663/23

провадження № 2/492/250/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки

Позивач звернувсядо судуз вказанимпозовом простягнення звідповідачки аліментівна йогокористь наутримання неповнолітньоїдитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у твердій грошовій сумі в розмірі 9000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачкою у справі було зареєстровано шлюб, від якого народилася вказана дитина, яка з дня народження проживає разом з позивачем. Стан здоров`я дитини задовільний. Відповідачка проживає окремо від позивача та дитини, здорова, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї на утриманні не має, не має майна, що приносить постійний дохід та витрати, офіційно працює та її заробітна плата складає не менш 18000,00 грн. на місяць. Спільній сторін дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який позивач сам не в змозі забезпечити, а відповідачка не приймає участі у витратах на вказану дитину, тобто ухилилася від покладеного на неї обов`язку утримувати свою дитину, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.

Короткий зміст відзиву на позов

До суду від представниці відповідачки надійшли заперечення на позов, які відповідають вимогам відзиву на позов, згідно яких вказала, що заявлені позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що відповідачка не заперечує щодо проживання спільної сторін дитини з позивачем, але сторони не досягли згоди щодо розміру сплати аліментів, які відповідачка має сплачувати на утримання дитини, однак відповідачка надає всіляку допомогу, фінансову підтримку у виді регулярної оплати за додаткові зайняття, купує дитині необхідні речі, одяг, приладдя для школи. Відповідачка має постійний регулярний дохід у виді заробітної плати у розмірі 5490,00 грн. Позивачем не надано доказів його матеріального становища, відомостей про його місце роботи, а також дані про його інші доходи.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Представник позивача, який брав участь у судовому засіданні дистанційно, позовні вимоги позивача підтримав, просив їх задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка та її представниця про дату, час і місце судового засідання неодноразово були повідомлені належним чином, у судове засідання жодного разу не прибули, але до суду від представниці відповідачки один раз надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у відрядженні, що унеможливило її участь у судовому засіданні, призначеному на 08-25 год. 11 вересня 2024 року. У запереченнях на позов представниця відповідачки просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Разом з тим, суд враховує правову позицію, висвітлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якої в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже відповідачка та її представниця зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, суд зазначає, що відповідачка та її представниця зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, учасниками якого вони є, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка та її представниця двічі поспіль були належним чином повідомленими про дату час та місце судового засідання, оскільки представниця відповідачки двічі поспіль була належним чином повідомленою, про дату, час та місце судового засідання, що в силу частини 5 статті 130 ЦПК України вважається врученням повістки і відповідачці. Також, судом було вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки та її представниці про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Відповідачка та її представниця не надали суду доказів неможливості прибути у жодне судове засідання.

Якщо представники сторін судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, повторну неявку відповідачки та її представниці у судове засідання без поважних причин.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, Верховного Суду, беручи до уваги повторну неявку відповідачки та її представниці у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за їх відсутності, оскільки відповідачка з 10 жовтня 2023 року, тобто з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також представниця відповідачки з 17 січня 2024 року, тобто з початку надання відповідачці правової допомоги, до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу у судове засідання не прибули, станом розгляду справи не цікавилися, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтували

Судом встановлено, що неявка у судове засідання відповідачки та її представниці, не є перешкодою розгляду справи по суті.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача на заочний розгляд справи, про що він заявив у судовому засіданні, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з обов`язком батька утримувати малолітню дитину, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22 березня 2023 року, виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Одеса), між ОСОБА_1 (а. с. 7-8, 9, 53-54, 55), позивачем у справі, та ОСОБА_4 , зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 616, при реєстрації якого відповідачка змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_5 » (а. с. 6).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22 березня 2023 року, виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Одеса), малолітня ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком зазначений ОСОБА_1 , позивач у справі, матір`ю ОСОБА_2 , відповідачка у справі (а. с. 10, 58).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/002529682 від 27 березня 2023 року, Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/003571924 від 27 березня 2023 року, Витягу № 112 від 22 травня 2023 року, довідки № 256 від 22 травня 2023 року, довідки № 13-14 від 17 червня 2024 року, ОСОБА_1 , позивач у справі, малолітня дитина сторін ОСОБА_3 , зареєстровані та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11, 12, 14, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 63, 142).

Як вбачається з довідки № 257 від 22 травня 2023 року, Картки реєстрації особи ОСОБА_2 , відповідачка у справі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13, 56-57, 61).

Стан здоров`я малолітньої дитини та відповідачки задовільні.

ОСОБА_2 ,відповідачка усправі,працевлаштована,її дохідза періодз січня2023року погрудень 2023року склав77800,18грн.,що підтверджуєтьсядовідкою фізичноїособи-підприємця ОСОБА_6 (а.с.105).Згідно листа№ 4621/5/15-32-12-02-05від 15лютого 2024року,листа №1500-0703-7/26054від 19лютого 2024року виданихГоловним управліннямДПС вОдеській області,даних відносно ОСОБА_2 ,відповідачки усправі,як занайманого працівникау Реєстрізастрахованих осібДержавного реєструзагальнообов`язкового державногосоціального страхуваннявідсутні (а.с. 127-128, 130).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно частин 1 та 2 статті 27 Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина 3 статті 51 Конституції України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом частини 8 статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За нормами частин 1 та 2 статті 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України, встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно вимог статей 80, 184 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторонами не надано суду жодних доказів, підтверджуючих обставини, які відповідно до вимог статті 182 СК України судом необхідно врахувати при визначенні розміру аліментів, тому суд визначає розмір аліментів на підставі наявних у справі доказів.

Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2 статті 182 СК України).

Оцінюючи вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80, 82 ЦПК України вважає, що зазначені докази є належними, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилаються сторони, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину, яка проживає разом з батьком, позивачем у справі, та домовленості щодо розміру сплати аліментів на утримання дитини сторони не досягли, про що не заперечувала відповідачка, тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Виходячи з аналізу перелічених норм закону, враховуючи обставини та матеріали справи, надані суду сторонами докази, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що відповідачка проживає окремо від дитини, зобов`язана утримувати свою малолітню дитину, яка проживає разом з батьком до досягнення нею повноліття в розмірі, визначеному судом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обов`язок ОСОБА_2 , відповідачки у справі, як матері вказаної дитини, утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, суд з урахування встановлених у судовому засіданні доказів у справі дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання вказаної дитини у розмірі 3350,00 грн., що дорівнює 50 відсотків встановленого судом доходу відповідачки, щомісячно.

В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт можливості відповідачки сплачувати аліменти у розмірі, зазначеному позивачем, який не надав суду жодного переконливого доказу такої можливості відповідачки, зокрема сплачувати аліменти на його користь на утримання дитини у розмірі 9000,00 грн., чим позивач не виконав вимоги статей 12, 81 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому у наявній справі аліменти з відповідачки мають бути присуджені з 26 травня 2023 року.

Аналізуючи вищезазначені норми права, беручи до уваги встановлені судом обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивачки та якими доказами вони підтверджуються, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд не бере до розгляду надані сторонами: характеристику за місцем навчання ОСОБА_3 (а. с. 16, 64); довідки з місця навчання ОСОБА_3 (а. с. 17, 65); роздруківку оголошення з сайту OLX про пошук працівника (а. с. 18, 66-67); копію чеку, скріншота переписки (а. с. 101), оскільки зазначені документи відповідно до положень статті 76 ЦПК України не містять інформацію щодо предмета доказування, тому не стосуються предмета доказування.

Також, суд не бере до уваги надані суду представницею відповідачки фотографії (а. с. 102, 133), оскільки зазначені фотографії відповідно до положень статті 78 ЦПК України одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто не виконані вимоги щодо їх автентичності.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, оскільки наявна справа про стягнення аліментів.

Беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, звернувся до суду із зазначеним позовом 26 травня 2023 року, на підставі статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь держави у зв`язку з задоволенням позовних вимог позивача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Також, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з недостатньою кількістю суддів (у період з липня 2017 року по вересень 2021 року кількість суддів у суді зменшилася з 5 до 1; у травні, липні 2024 року призначено 2 суддів), щодо яких мало здійснюватися автоматизований розподіл справ, навантаження на одного суддю, яка тривало у суді здійснювала правосуддя, вийшло за межі фізичних можливостей.

В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.

У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст. 6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.

Отже, у судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал, тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, призвело до надмірного навантаження, яке утворилося на суддю, яка тривалий час одна замість п`яти суддів здійснювала правосуддя у суді, що вийшло за межі фізичних можливостей, унеможливило розгляд наявної справи у строки, передбачені ЦПК України.

На підставі статей 141, 180-183, 184, 191 СК України, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 212, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-281, 284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_6 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 26 травня 2023 року, і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складене 04 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Нєдов Олексій Сергійович, місце роботи: вул. Сонячна, будинок 5, офіс 302, місто Одеса, 65007.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Представниця відповідачки: адвокат АО «НУМІНУМ» Нестеренко Вікторія Володимирівна, місце роботи: АДРЕСА_8 .

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.