Постанова

від 06.11.2024 по справі 2-227/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №2-227/11 Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М. М.

Категорія 5 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М.

за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №2-227/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2011 року, ухвалене під головуванням судді Рибнікової М.М. в м. Коростишів Житомирської області,

в с т а н о в и в :

В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради народних депутатів від 23.10.1975 ОСОБА_2 було відведено під індивідуальне житлове будівництво земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м. Зазначала, що рішенням архітектора Коростишівського району було надано дозвіл на будівництво житлового будинку по типовому проекту №346-3. Вказувала, що рішенням №131 виконкому Коростишівської міської Ради депутатів ОСОБА_2 було надано дозвіл на виконання будівельних робіт. Стверджувала, що на підставі вищевказаних документів було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку №1379/09.06.1976 за адресою: АДРЕСА_1 між виконавчим комітетом Коростишівської міської ради та ОСОБА_2 Вказувала, що ОСОБА_2 були виконані деякі будівельні роботи, а саме: вирито погріб, побудовано цегляну коробку та перекрито дах руберойдом.

Стверджувала, що через деякий час ОСОБА_2 виїхав з м. Коростишева до Ворошиловградської області, а незавершений будинок вирішив продати. Зазначала, що нею у 1985 році було придбано у ОСОБА_2 незавершене будівництво, а саме цегляну коробку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за 5000 карбованців. Вказує, що згодом вказаний вище будинок вона добудувала та вселилася в нього у 1990 році. Стверджувала, що вона зі своїми синами проживають у даному житловому будинку, користуються надвірними спорудами, на протязі тривалого часу (більше 20 років) відкрито, безперервно володіють нерухомим майном. Зазначає, що будинок за її участі належним чином було підключено до інженерних мереж: електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення. Враховуючи вищевикладене просила визнати за нею право власності на будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що починаючи з 1975 року по 1979 року ОСОБА_2 проживав на території Коростишівського району та за цей час він отримав ряд дозвільних документів та розпочав будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що в 1979 році ОСОБА_2 спільно з дружиною переїхали проживати в м. Стаханов Луганської області. Стверджує, що незавершений будинок ОСОБА_2 не продавав, оскільки вирішив залишити його собі. Зазначає, що ОСОБА_2 майже кожного року приїжджав до м. Коростишева, де продовжував його власними силами будувати.

Вказує, що приблизно між 1985 - 1990 роках ОСОБА_2 запропонував своїй двоюрідній племінниці ОСОБА_1 безкоштовно проживати у будинку та доглядати за ним, на що остання погодилася. Стверджує, що ОСОБА_2 жодного договору купівлі-продажу, дарування чи будь-якого іншого правочинну щодо спірного майна не вчиняв та не відчужував спірний будинок із земельною ділянкою. Зазначає, що в 2009 році відповідачем на прохання сина позивача - ОСОБА_4 було видано довіреність для оформлення правовстановлюючих документів. Вказує, що ОСОБА_1 капітально було добудовано будинок, здійснено ремон, оскільки остання доглядала за ним. Зазначає, що в березні - квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з проханням пожити в будинку по АДРЕСА_1 , оскільки мав проблеми з житлом, на що позивачем було відмовлено та повідомлено, що ОСОБА_2 жодного відношення до спірного будинку не має. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 завжди знала кому належить спірний будинок. Вказує, що доказів того, що позивач придбала будинок за 5000 карбованців матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене просить рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

25 липня 2023 року на адресу Житомирського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшов відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивачем по справі було заявлено клопотання про виклик свідків, але сторони по справі позов визнали в повному обсязі. Вказує, що згідно відомостей у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 житловий будинок літера «А» збудований у 1990 році, літня кухня «Б» 1998 року будівництва, сарай літера «В» - 1998 року, гараж - 1998 року та огорожа - 1990 року. Зазначає, що відомості про зареєстроване право власності на спірне домоволодіння є у відкритому доступі з 2011 року, проте відповідач їх не оскаржував. Вказує, що зазначені в апеляційній скарзі обставини, не є поважними і не виправдовують оскарження судового рішення за спливом тривалого часу для дотримання принципу правової визначеності. Стверджує, що ОСОБА_2 мав об`єктивну можливість знати про вибуття будинку АДРЕСА_1 зі свого володіння. Зазначає, що позивач категорично заперечує існування виключних обставин, які виправдовують втручання у принцип правової визначеності і остаточності судового рішення, ухваленого в 2011 році.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

20 липня 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.07.2023.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року було зупинено апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю до залучення у справі правонаступників ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2024 року було поновлено провадження у даній цивільній справі №2-227/11.

З метою встановлення кола правонаступників ОСОБА_2 Житомирським апеляційним судом зроблено запит до Коростишівської міської об`єднаної територіальної громади щодо кола осіб, які проживали за адресою місця проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 та зроблено запит до Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області про направлення копії спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відповіді Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №75792328 від 13.02.2024 спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася.

Разом з тим, відповідно до довідки Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області №410 від 21.07.2020 ОСОБА_2 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.08.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 17.05.2014 було зареєстровано шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_7 ».

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.01.2024 ОСОБА_8 ( дружина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) померла - ІНФОРМАЦІЯ_3 (до закінчення 6-ти місячного строку для прийняття спадщини після смерті чоловіка).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року було зупинено провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю до вступу у справу правонаступників після смерті дружини ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

22 липня 2024 року Житомирським апеляційним судом зроблено запит до Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області про надання копій спадкових справ щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та щодо майна ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно інформаційної довідки №77843407 від 01.08.2024 спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася.

Відповідно до інформаційної довідки №77843435 від 01.08.2024 спадкова справа щодо майна ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 заведена 05.07.2024 приватним нотаріусом Мошковським О.С.

Згідно копії спадкової справи №67/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_9 .

Разом з тим, листом №322/02-14 від 05.07.2024 ОСОБА_9 роз`яснено, що нею не подано до нотаріуса документів, які підтверджують факт проживання однією сім`єю більше п`яти років із спадкодавцем, та для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини їй необхідно звернутися до суду для встановлення вищезазначеного факту.

Станом на день розгляду справи ОСОБА_9 не подано клопотання про залучення її до розгляду справи як правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , а також не надано доказів того, що остання звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Орім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до відповіді Коростишівської міської ради на запит приватного нотаріуса Мошковського О.С. відповідно до записів погосподарської книги Коростишівської міської ради №2 на 2016-2024 роки вбачається, що ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з нею на день її смерті був зареєстрований її чоловік - ОСОБА_2 .

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року поновлено провадження у даній цивільній справі №2-227/11.

Згідно з статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи - сторони в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступників за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1219 ЦК передбачено, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

У справі, що переглядається спірні правовідносини щодо визнання права власності за набувальною давністю допускають правонаступництво.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Разом з тим, в ході апеляційного перегляду справи колегією суддів було вчинено всі дії щодо встановлення спадкоємців (правонаступників) померлого ОСОБА_2 , які вважаються такими, що прийняли спадщину згідно статті 1268 ЦК України, проте кола можливих спадкоємців (правонаступників) померлого ОСОБА_2 встановлено не було.

Пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Хоча спірні правовідносини у даній справі і допускають процесуальне правонаступництво, однак спадкоємці (правонаступники) після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлені, тому наявні правові підстави для закриття провадження у справі.

Щодо рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає перевірці апеляційним судом на предмет законності.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради депутатів трудящих від 23 жовтня 1975 року ОСОБА_2 відведено під індивідуальне житлове будівництво земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м.

Згідно рішення архітектора Коростишівського району ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по типовому проекту АДРЕСА_4 , що відведена рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради депутатів трудящих від 23 жовтня 1975 року №599 під індивідуальне житлове будівництво.

Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради депутатів трудящих №131 ОСОБА_2 надано дозвіл на виконання будівельних робіт на зазначеній вище земельній ділянці.

Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 02.06.1976 укладеного між виконавчим комітетом Коростишівської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_2 слідує, що ОСОБА_2 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку в АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв.м.

26 січня 2010 року КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно інформації, що міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно №25313739 від 15.02.2010 будинок, загальною площею 90,4 кв.м., житловою площею 43,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , номер запису 5153.

Зі змісту акту депутата Коростишівської міської ради №256 від 07.02.2011 вбачається, що ОСОБА_1 прописана за адресою: с. Теслівка, проте фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1990 року, разом з синами: ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №330696348 від 29.04.2023 слідує, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності - рішення суду, справа №2-227/2011 від 01.03.2011.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 достовірно знала про те, що спірний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_2 .

Будь - яких доказів того, що ОСОБА_2 відмовився від свого права власності на вказане нерухоме майно матеріали справи не містять, як і доказів того, що ОСОБА_1 придбала вказане нерухоме майно в останнього.

Давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо позивач при заволодінні спірним нерухомим майном не знала і не повинна була знати про відсутність в неї підстав для набуття права власності, однак таких обставин у справі судом не встановлено.

Факт сплати комунальних платежів та утримання нерухомого майна не може бути самостійною підставою для визнання права власності на майно в порядку статті 344 ЦК України.

Аналогійний висновок викладено в постанові Верховного суду від 10 січня 2023 року у справі №462/1720/21 (провадження №61-7977св22).

Таким чином у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Коростишівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис №338 від 12 липня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Хоча спірні правовідносини у даній справі і допускають процесуальне правонаступництво, однак в ході апеляційного перегляду справи колегією суддів було вчинено всі дії щодо встановлення спадкоємців (правонаступників) померлого ОСОБА_2 , які вважаються такими, що прийняли спадщину згідно статті 1268 ЦК України, проте кола можливих спадкоємців (правонаступників) померлого ОСОБА_2 встановлено не було.

Оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, однак спадкоємці (правонаступники) після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлені, з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права, наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2011 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді