ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 643/2251/22 Номер провадження 11-кп/814/1097/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора захисника перекладача обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12021221170003494 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Чакар Нарпайського району Самаркандської області Республіки Узбекистан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , особа без громадянства, з середньою освітою, одружений, маючий неповнолітню дитину, несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.15 та ч.1 ст.115 КК України на 8 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь Державної установи «Інститут загальної невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 7997 грн.
Згідно з вироком, ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
У ніч з 20 на 21 грудня 2021 року ОСОБА_9 вживав спиртні напої з раніше знайомим потерпілим ОСОБА_11 в АДРЕСА_2 , за місцем мешкання спільної знайомої ОСОБА_12 .
Внаслідок надмірного вживання алкоголю, приблизно о 23 годині 30 хвилин між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виникла сварка, після чого потерпілий вийшов з квартири та попрямував у бік зупинки громадського транспорту, що розташована поблизу будинку АДРЕСА_3 .
У цей час ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи з мотивів раптово виниклих особистих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків у вигляді смерті ОСОБА_11 , взяв кухонний ніж, наздогнав потерпілого навпроти будинку АДРЕСА_3 та умисно наніс йому з достатньою силою два удари клинком ножа у грудну клітину зліва та лопаткову ділянку зліва, тобто в область серця, заподіявши тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч із ушкодженням за ходом ранового каналу 6-го ребра, міжреберної артерії та лівої легені у 9-му сегменті, а також легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я, у виді непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини по задній поверхні ліворуч.
Після нанесення вказаних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник, не доклавши жодних зусиль для надання допомоги ОСОБА_11 .
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив усі дії, які вважав за необхідне для доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на настання смерті потерпілого, однак, не довів цей умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_11 була надана своєчасна медична допомога.
За змістом апеляційної скарги обвинувачений просить скасувати вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
При цьому не погоджується з кваліфікацією інкримінованих йому дій та зазначає про відсутність умислу на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_11 .
Стверджує, що після нанесення двох ударів ножем припинив свої дії, хоча ніхто не заважав йому, за умови наявності умислу саме на позбавлення потерпілого життя, довести його до кінця.
Вказує, що такі дії були спровоковані потерпілим, який під час розмови принижував його людську гідність та честь.
Не погоджується з висновком суду про те, що зник з місця вчинення кримінального правопорушення, оскільки саме він попрохав викликати швидку допомогу та дочекався приїзду працівників поліції, а також медиків.
Наголошує, що місцевим судом не допитано ряд свідків, показання яких могли б вплинути на результати розгляду кримінального провадження, а було заслухано лише свідків сторони обвинувачення.
У зв`язку з наведеними обставинами стверджує про порушення його права на захист.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, встановивши наявність в обвинуваченого прямого умислу на позбавлення потерпілого життя.
При цьому зазначає, що дійшовши до висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні закінченого замаху на вбивство за обставин, викладених в обвинувальному акті, суд в мотивувальній частині вироку зазначив про наявність в обвинуваченого непрямого умислу на позбавлення потерпілого життя з одночасною вказівкою про цілеспрямованість дій ОСОБА_9 та наявність у нього мети спричинити смерть потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про необхідність скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки наведені в апеляційній скарзі порушення закону неможливо виправити в суді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження , що передбачено п.2, п.3 ч.1ст.409 КПК України.
Згідно з ч.1ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.
Відповідно до ст.374 КПК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.15 постанови №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому.
Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
З матеріалів провадження вбачається, що за результатами судового розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА_9 суд першої інстанції визнав його винуватим у вчиненні закінченого замаху на вбивство.
ОСОБА_9 в судовому засіданні вину в цій частині обвинувачення не визнав і стверджував, що не мав наміру вбивати потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.15 КК України та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7 лютого 2003 року №2, закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Приписами ст.24 КК України встановлено, що умисел поділяється на прямий і непрямий.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, суд вказав, що ОСОБА_9 під час умисного нанесення ударів ножем у життєво важливі органи ОСОБА_11 усвідомлював протиправний характер своїх дій та бажав настання наслідків у вигляді смерті.
Водночас, після аналізу досліджених доказів, суд в мотивувальній частині вироку зазначив, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і свідомо припускав їх настання, тобто діяв з непрямим умислом на позбавлення життя потерпілого.
В подальшому, суд, спростовуючи доводи обвинуваченого щодо відсутності умислу у нього на позбавлення життя потерпілого, прийшов до висновку, що дії ОСОБА_9 були умисними, проте не навів обґрунтувань, з яким же умислом - прямим чи непрямим він діяв.
Вказані обставини свідчать про істотні суперечності висновків суду, унеможливлюють встановлення правильної кваліфікації дій обвинуваченого та, відповідно, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Водночас, обвинувачення має бути викладено в чіткій, категоричній формі, не повинно допускати двоякого трактування і саме такий принцип при складанні вироку та викладенні обвинувачення має належним чином забезпечити виконання завдання кримінального провадження, закріпленого у ст.2 КПК України.
Оскільки наведені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, які неможливо виправити судом апеляційної інстанції, згідно з положеннями п.2, п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України вирок суду підлягає до скасування з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, перевірити доводи апеляційних скарг обвинуваченого та прокурора, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, дослідити обставини, що мають значення для вирішення питання щодо всіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення та у разі, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у його вчиненні буде доведено в установленому законом порядку, вирішити питання щодо передбаченої кримінальним законом відповідальності.
Приписами ст.418 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).
Виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про особу ОСОБА_9 , колегія суддів вважає за необхідне залишити його під вартою до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 днів.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 412, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 задовольнити частково.
Скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 17 листопада 2023 року щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд кримінального провадження №12021221170003494 в суді першої інстанції.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 продовжити до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 днів.
Ухвала апеляційного суд набирає законної сили з моменту її проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2024 |
Оприлюднено | 12.11.2024 |
Номер документу | 122920417 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти життя та здоров'я особи Умисне вбивство |
Кримінальне
Полтавський апеляційний суд
Костенко В. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні