Постанова

від 08.11.2024 по справі 926/767-б/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2024 р. Справа №926/767-б/15

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Малех І.Б.

розглянув апеляційну скаргу засновника Приватної фірми Інтервал ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області (суддя Ковальчук Т.І.) від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 про банкрутство Приватної фірми Інтервал

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 27 травня 2016 року порушив провадження у справі №926/767-б/15 про банкрутство Приватної фірми "Інтервал" за заявою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ".

Постановою від 31 серпня 2016 року суд визнав банкрутом Приватну фірму "Інтервал", відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Ухвалою від 19 лютого 2020 року суд припинив повноваження ліквідатора ПФ Інтервал арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Гусара І.О.

Провадження у справі №926/767-б/15 про банкрутство Приватної фірми Інтервал перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

08 січня 2024 року до Господарського суду Чернівецької області звернувся засновник Приватної фірми Інтервал Пелепчук Віктор Васильович із заявою від 05.01.2024 про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) (вх. № 78 від 08.01.2024). Заявник просив суд:

- визнати, що арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович неналежним чином виконує повноваження ліквідатора банкрута, вчиняє дії, які порушують права кредиторів, боржника, засновника, власника майна Приватної фірми «Інтервал» у справі про банкрутство Приватної фірми «Інтервал»;

- відсторонити арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання обовя`зків ліквідатора Приватної фірми «Інтервал»;

- постановити окрему ухвалу про неналежне виконання арбітражним керуючим Гусаром І.О. професійних обов`язків і направити відповідну інформацію до Міністерства юстиції України і до правоохоронного органу.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25 травня 2023 року у цій справі визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений за результатами аукціону з реалізації студії звукозапису Приватної фірми Інтервал. Однак ліквідатор Гусар І.О. вдається до надуманих підстав для оскарження рішення необлікованими коштами судового збору «щоб забезпечити отримання нелегального доходу, котрий обраховується мільйонами гривень», неналежно виконує покладені на нього обов`язки не звертається до контрагентів про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, не витребовує актив, не звертається щодо визнання права власності студії звукозапису за Приватною фірмою «Інтервал», що є порушенням законодавства про банкрутство та підставою для його відсторонення.

До заяви додано завірену копію договору купівлі-продажу від 17.08.2017 Лот №3 і докази надсилання копії заяви учасникам справи.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 визнав зловживанням процесуальними правами дії засновника Приватної фірми «Інтервал» ОСОБА_1 з подання до господарського суду заяви про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) від 05.01.2024 (вх. №78 від 08.01.2024) та повернув засновнику Приватної фірми «Інтервал» ОСОБА_1 заяву про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) від 05.01.2024 (вх. №78 від 08.01.2024).

Суд першої інстанції вказав, що у заяві не наведено жодних конкретних обставин або фактів, які свідчать, що ліквідатор Гусар І.О. зловживає правом на оскарження судового рішення, до заяви також не додано жодних доказів на підтвердження наведених у ній підстав для відсторонення ліквідатора.

При цьому засновник Приватної фірми Інтервал Пелепчук В.В. уже двічі звертався до суду із заявами від 01.06.2023 та від 15.09.2023 про відсторонення ліквідатора Гусара І.О., в тому числі й з підстав оскарження зазначеного судового рішення згідно із заявою від 15.09.2023. Ухвалами суду від 06.07.2023 та від 06.11.2023 вказані заяви визнані необґрунтованими та в їх задоволенні було відмовлено.

Суд першої інстанції констатував, що заявник ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про відсторонення ліквідатора Гусара І.О. з причини, яка вже була предметом розгляду господарського суду згідно з ухвалою від 06.11.2023, при цьому не навів нових конкретних фактів чи обставин, які є підставами для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень відповідно до частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, та не подав доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Подаючи заяву від 05.01.2024 (вх. № 78 від 08.01.2024) про відсторонення арбітражного керуючого, заявник удався до дій, що охоплюються визначенням зловживання процесуальними права, названими у пунктах 1, 3 частини 2 статті 43 ГПК України

За результатами розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_1 про відсторонення арбітражного керуючого суд першої інстанції дійшов висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, тому повернув заяву від 05.01.2024 (вх. № 78 від 08.01.2024) відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України.

В апеляційній скарзі засновник Приватної фірми «Інтервал» ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 та постановити новий правозастосовний акт, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції про зловживання заявником процесуальними правами.

Зазначає, що є засновником, власником майна Приватної фірми «Інтервал», уповноважена особа засновників у справі про банкрутство. Звернувся до суду із заявою про відсторонення арбітражного керуючого Гусара І.О. і таке звернення не перше і не друге.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 25.05.2023 за результатами аукціону з реалізації студії звукозапису Приватної фірми «Інтервал», що на АДРЕСА_1 (Лот №3), проведеного 14.08.2017, визнав недійсним договір купівлі-продажу майна.

На підставі рішення ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 05.01.2024 про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства).

Підстави звернення до суду із заявами від 01.06.2023 та від 15.09.2023 про відсторонення ліквідатора ОСОБА_2 були іншими, були наведені нові факти і обставини для відсторонення, надані докази.

Також зазначає, що не просить суд відсторонити ліквідатора Гусара І.О. через те, що він замість виконання рішення суду оскаржує його.

ОСОБА_1 стверджує, що подаючи заяву від 05.01.2024 (вх. № 78 від 08.01.2024) про відсторонення арбітражного керуючого не удався до дій, що охоплюються визначенням зловживання процесуальними права, названими у пунктах 1, 3 частини 2 статті 43 ГПК України. висновок суду першої інстанції про зловживання процесуальними правами є помилковим.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 21 березня 2024 року поновив строк на апеляційне оскарження, відкрив провадження за апеляційною скаргою засновника Приватної фірми Інтервал ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 та витребував матеріали справи №926/767-б/15.

Суд ухвалою від 15 квітня 2024 року призначив розгляд справи на 09 травня 2024 року.

Через відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про призначене на 09 травня 2024 року судове засідання (отримання ним ухвали), суд ухвалою від 09 травня 2024 року відклав розгляд справи на 20 червня 2024 року.

Через відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про призначене на 20 червня 2024 року судове засідання (отримання ним ухвали), суд ухвалою від 20 червня 2024 року відклав розгляд справи на 25 липня 2024 року.

Усі ухвали у цій справі суд апеляційної інстанції надсилав ОСОБА_1 на адресою, названою ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в інших процесуальних документах у цій справі ( АДРЕСА_2 ). Однак, поштові відправлення повернулись з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 знає (повинен знати) про подання ним у лютому 2024 року апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 (апеляційну скаргу підписав ОСОБА_1 ) та про вказану ним в апеляційній скарзі адресу для отримання поштової кореспонденції.

Відповідно, ОСОБА_1 повинен докладати зусиль для отримання поштової кореспонденції, цікавитись станом розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги засновника ПФ «Інтервал» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 відсутні з огляду на наступне:

Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на доступ до правосуддя. Кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 ГПК України ).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 42 ГПК України).

Зловживання процесуальними правами господарське процесуальне законодавство забороняє.

Так, частинами 1, 2 статті 43 Господарського кодексу України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

- подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК);

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК).

За обставинами справи, засновник Приватної фірми Інтервал ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою від 05.01.2024 про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) (вх. № 78 від 08.01.2024).

Заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25 травня 2023 року у цій справі визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений за результатами аукціону з реалізації студії звукозапису Приватної фірми Інтервал. Однак ліквідатор Гусар І.О. вдається до надуманих підстав для оскарження рішення необлікованими коштами судового збору «щоб забезпечити отримання нелегального доходу, котрий обраховується мільйонами гривень», неналежно виконує покладені на нього обов`язки не звертається до контрагентів про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, не витребовує актив, не звертається щодо визнання права власності студії звукозапису за Приватною фірмою «Інтервал», що є порушенням законодавства про банкрутство та підставою для його відсторонення.

Суд першої констатував, що ОСОБА_1 уже двічі звертався до суду із заявами від 01.06.2023 та від 15.09.2023 про відсторонення ліквідатора Гусара І.О., в тому числі й з підстав оскарження зазначеного судового рішення згідно із заявою від 15.09.2023. Ухвалами суду від 06.07.2023 та від 06.11.2023 вказані заяви ОСОБА_1 визнані необґрунтованими, в їх задоволенні було відмовлено.

Заявник ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про відсторонення ліквідатора Гусара І.О. з причини, яка вже була предметом розгляду господарського суду згідно з ухвалою від 06.11.2023, при цьому не навів нових конкретних фактів чи обставин, які є підставами для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень відповідно до частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, та не подав доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Зазначене свідчить про те, що подаючи заяву від 05.01.2024 (вх. №78 від 08.01.2024) про відсторонення арбітражного керуючого, заявник удався до дій, що охоплюються визначенням зловживання процесуальними права, наданими у пунктах 1, 3 частини 2 статті 43 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Так, згідно з матеріалами апеляційного оскарження, засновник ПФ Інтервал Пелепчук В.В. звертався до Господарського суду Чернівецької області із заявою від 01.06.2023 про відсторонення ліквідатора ПФ Інтервал арбітражного керуючого Гусара І.О., в якій просив відсторонити ОСОБА_2 від виконання повноважень ліквідатора банкрута, зокрема з тих підстав, що ліквідатор на вимогу ухвали суду не провів інвентаризацію, не подає звіти про нарахування грошової винагороди та витрати у ліквідаційній процедурі, не надав доказів звітування перед комітетом кредиторів, що свідчить про неналежне виконання ліквідатором Гусаром І.О. своїх обов`язків і є підставою для його відсторонення відповідно до статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 06 липня 2023 року у цій справі відмовив у задоволенні заяви засновника Приватної фірми Інтервал Пелепчука В.В.1 від 01.06.2023 про відсторонення арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання повноважень ліквідатора Приватної фірми Інтервал

Суд першої інстанції констатував, що ліквідатор Гусар О.І. належно виконує повноваження ліквідатора ПФ Інтервал у необхідних обсягах, претензій до його роботи від комітету кредиторів чи кредиторів банкрута, які не входять до складу комітету, до суду не надходило, ініціюючий кредитор ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ (голова комітету кредиторів) про відсторонення ліквідатора Гусара І.О. заперечує.

ОСОБА_1 не довів жодними доказами, що арбітражний керуючий Гусар І.О. під час реалізації своїх прав та обов`язків ліквідатора Приватної фірми Інтервал діяв недобросовісно, нерозсудливо та всупереч меті, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), та що ним не було додержано відповідних вимог Закону України Про запобігання корупції щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв). За результатами розгляду заяви засновника ПФ Інтервал Пелепчука В.В. суд дійшов до висновку про необґрунтованість цієї заяви, тому відмовив у її задоволенні.

Надалі засновник ПФ Інтервал Пелепчук В.В. знову звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою від 15.09.2023 про відсторонення ліквідатора ПФ Інтервал (вх. № 3995 від 18.09.2023), просив визнати ліквідатора Гусара І.О. таким, що неналежним чином виконує повноваження банкрута, вчиняє дії, котрі порушують права кредиторів, боржника, засновника, власника майна приватної фірми Інтервал у справі про банкрутство ПФ Інтервал, та відсторонити арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання обов`язків ліквідатора приватної фірми Інтервал з тих підстав, що:

- ліквідатор, в порушення закону, не використовує один рахунок, пов`язаний з ліквідаційною процедурою, джерело походження доходів та витрат не підтверджено та не відображено обліком, одночасно до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 328 від 04.09.2017, платіжну інструкцію № 11 від 19.06.2023 про переказ коштів заінтересованою особою у справі та ліквідатором відповідно;

- переказ коштів ліквідатором (судовий збір) проведено за рахунок фізичної особи, яка не є стороною у справі. Склад та розмір цих витрат за приватну фірму Інтервал не погоджений з забезпеченими кредиторами, комітетом кредиторів;

- на вимогу суду не проведена інвентаризація майна боржника;

- наявність кримінальних проваджень, заінтересованих осіб дає підстави вважати дії ліквідатора такими, що спрямовані на корупційне збагачення за рахунок виявлення та реалізації майна у власних інтересах (т.с. 59, а.с. 148-149).

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 06 листопада 2023 року у цій справі відмовив у задоволенні заяви засновника Приватної фірми Інтервал Пелепчука В.В.1 від 15.09.2023 про відсторонення арбітражного керуючого (вх. № 3995 від 18.09.2023).

Серед іншого суд вказав, що сплата ліквідатором Гусаром І.О. з власних коштів судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду в Чернівецькій області від 25.05.2023 у справі № 926/767-б/15 згідно з платіжним дорученням № 11 від 19.06.2023 на суму 8052,00 грн не суперечить положенням КУзПБ. У силу закону до дискреційних повноважень ліквідатора Гусара І.О. входить вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для оскарження судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство ПФ Інтервал, тому суд не вбачає неналежного виконання обов`язків з боку ліквідатора банкрута в діях щодо оскарження судового рішення від 25.05.2023 та, відповідно, сплати судового збору за апеляційну скаргу.

Також суд зазначив, що твердження заявника про не проведення ліквідатором Гусаром І.О. інвентаризації майна ПФ Інтервал спростовуються матеріалами такої інвентаризації, наявними у справі № 926/767-б/15 (т.с. 57, а.с. 229-245).

Заява засновника Приватної фірми Інтервал Пелепчука В.В. від 05.01.2024 про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) (вх. № 78 від 08.01.2024) містить підстави, які вже були предметом розгляду Господарського суду Чернівецької області.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц зроблено висновок, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду.

Верховний Суд також висловився, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети винесенню законного та обґрунтованого рішення і створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (постанови від 12.08.2019 у справі № 905/945/18 та від 16.10.2019 у справі № 906/936/18).

Ураховуючи усе наведене вище, за результатами розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_1 про відсторонення арбітражного керуючого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і правомірного висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, тому повернув цю заяву відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала Господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому законні підстави для задоволення апеляційної скарги засновника Приватної фірми «Інтервал» ОСОБА_1 відсутні.

За приписами частин 4 і 5 статті 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282,284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2024 року у справі №926/767-б/15 залишити без змін, апеляційну скаргу засновника Приватної фірми «Інтервал» ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2024 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя І.Б. Малех