Постанова

від 05.11.2024 по справі 915/599/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/599/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: С.І. Кравчук

від відповідача за первісним позовом: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 (суддя В.С. Адаховська, м.Миколаїв, повний текст складено 31.07.2024)

у справі №915/599/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги»

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське»

про стягнення 666102,89 грн

та за зустрічним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги»

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою (вх. № 4916/23 від 20.04.2023), в якій просило стягнути з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» заборгованість на загальну суму 666102,89 грн, яка складається з: 354601,28 грн основного боргу за договором на виконання робіт по збиранню врожаю від 01.06.2022 №б/н, 67542,27 грн інфляційних втрат, 14456,76 грн 3% річних, 229502,58 грн пені, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання робіт по збиранню урожаю від 01.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №915/599/23; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

16.06.2023 від Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» до Господарського суду Миколаївської області надійшла зустрічна позовна заява №08/06/23 від 08.06.2023 (вх. №7865/23 від 16.06.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» про визнання недійсним договору на виконання робіт по збиранню урожаю №б/н від 01.06.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Козирське».

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що оспорюваний договір не підписувався повноважним представником Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», а підпис, вчинений у договорі, не належить директору останнього, з огляду на що такий договір є недійсним в силу закону з моменту його вчинення та не створює жодних наслідків для сторін договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» від 08.06.2023 (вх. №7865/23 від 16.06.2023 року) до спільного розгляду разом з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №915/599/23; постановлено розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати одночасно із первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» заборгованість на загальну суму 327534,30 грн, яка складається з: 256321,02 грн основного боргу за договором на виконання робіт по збиранню врожаю № б/н від 01.06.2022, 58999,61грн інфляційних втрат, 12213,67грн 3% річних, а також 4913,02 грн судового збору.

Відмовлено в решті позовних вимог за первісним позовом.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Задовольняючи первісні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 256321,02 грн, Господарський суд Миколаївської області виходив із обґрунтованості позовних вимог в цій частині, оскільки в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором на виконання робіт по збиранню врожаю від 01.06.2022 відповідач не оплатив вартості виконаних позивачем робіт на вказану суму, водночас, відповідач за первісним позовом доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за виконані роботи не надав, доводи позивача за первісним позовом не спростував.

У задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації на підставі пункту 5.4. договору за пошкоджену техніку за актом технічного стану сільськогосподарської техніки від 04.07.2022 №1 та рахунку №2 від 04.07.2022 на суму 98280,26 грн суд першої інстанції відмовив з підстав того, що позивачем за первісним позовом не доведено, що пошкодження сільськогосподарської техніки відбулось у зв`язку з військовими діями в країні, як це передбачено пунктом 5.4. договору. Відповідно, суд відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних.

Прийнявши до уваги порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати виконаних робіт, врахувавши положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наведені позивачем за первісним позовом розрахунки, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 12213,67 грн та 58999,61 грн інфляційних втрат.

Відмову у задоволенні вимоги за первісним позовом про стягнення пені Господарський суд Миколаївської області мотивував тим, що оскільки сторони не передбачили умовами договору можливості сплати пені за порушення замовником строків здійснення розрахунків за виконані роботи та не визначили її розмір, то відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

У задоволенні зустрічного позову місцевим господарським судом відмовлено з огляду на те, що надані позивачем за первісним позовом документи, а саме: договір на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022; реєстр техніки виконавця, яка буде використана на виконання зобов`язань по договору №б/н від 01.06.2022; реєстр транспортних засобів, які мають право перевозити врожай на тік, підписані сторонами за допомогою онлайн-системи обміну електронними документами на порталі «document.online» (http:// document.online/), тобто містять електронні підписи керівників сторін, у тому числі від Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» - Чебана О.О., та електронні печатки сторін. Відтак, доводи позивача за зустрічним позовом щодо непідписання договору уповноваженим представником (директором) Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» у ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Приватне сільськогосподарське підприємство «Козирське» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 у справі № 915/599/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що всупереч статті 99 Господарського процесуального кодексу України судом не призначено експертизу.

Позиція позивача за первісним позовом щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, позивач за первісним позовом зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а доводи і мотиви скаржника є такими, що зводяться до цитування змісту ухваленого судом першої інстанції рішення, без зазначення конкретних, на його переконання, норм матеріального та процесуального права, які порушенні при ухваленні оскаржуваного рішення.

Єдиним доводом скаржника є твердження щодо непризначення судом першої інстанції почеркознавчої експертизи, про що останній клопотав під час розгляду справи у суді першої інстанції. При розгляді клопотання про проведення експертизи Господарський суд Миколаївської області дійшов правильного висновку, що матеріали справи містять договір на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022, підписаний сторонами за допомогою онлайн - системи обміну електронними документами на порталі document.online (http:// document.online/), тобто даний договір містить електронні підписи керівників сторін, у тому числі Чебана О.О., та електронні печатки сторін, а тому підстав для призначення почеркознавчої експертизи та задоволення клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» про призначення експертизи відсутні.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 14.08.2024 за вх.№3143/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 у справі №915/599/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 5895,62 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/599/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.08.2024 від Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» надійшла заява (вх.№3143/24/Д1) про усунення недоліків апеляційної скарги.

27.08.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 у справі №915/599/23. Встановлено строк до 12.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

12.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№3143/24/Д3 від 12.09.2024).

Будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 23.09.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 у справі №915/599/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №915/599/23 призначено на 05.11.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні 05.11.2024, яке відбулось за клопотанням позивача за первісним позовом в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав свою правову позицію у справі.

Скаржник про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі у ньому.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника скаржника.

Заслухавши представника позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

01.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техуслуги», як виконавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством «Козирське», як замовником, було укладено договір на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю зернових на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Виконавець виконуватиме роботи за наведеними нижче умовами та в наступних обсягах: 1) найменування с/г культури озимий ячмінь, площа 500 га, ціна робіт за 1 га, з ПДВ 1770,00 грн, загальна вартість робіт визначається згідно акту приймання-передачі виконаних робіт; 2) найменування с/г культури озима пшениця, площа 500 га, ціна робіт за 1 га, з ПДВ 1770,00 грн, загальна вартість робіт визначається згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору фактичний загальний обсяг робіт визначається сторонами на підставі відомостей програми CROPWISE, отриманих з встановлених за рахунок замовника GPS-трекерів, щодо площі, з якої здійснено збір врожаю, та вказується в акті приймання-передачі виконаних робіт. При цьому, втрати при збиранні не мають перевищувати 2% стоячі 3% полеглі.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за 2 календарні дні до планового початку робіт, зазначеного в пункті 1.2. договору, замовник шляхом надіслання виконавцю листа або в усній формі уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та адреси подачі техніки виконавця.

Максимально дозволений швидкісний режим роботи техніки виконавця під час збирання врожаю на полі становить 8 (вісім) км/год (пункт 2.2. договору).

За умовами пункту 3.1. договору ціна робіт за 1 гектар складає еквівалент 59 дол. США в грн по курсу НБУ на день оплати, з ПДВ. Кінцева загальна вартість виконаних робіт зазначається у відповідному акті приймання-передачі виконаних робіт. Ціна та/або обсяг робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони підписують відповідну додаткову угоду, але не менш ніж 500 га на 1 одиницю техніки і ціна не має бути змінена у меншу сторону від заявленої в пункті 3.1.

Пунктом 3.2. договору визначено, що загальна вартість виконаних робіт (сума до оплати) обчислюється виходячи з актів приймання-передачі виконаних робіт, що підписані сторонами.

Згідно із пунктом 3.3. договору оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт в наступному порядку:

-100% від загальної вартості виконаних робіт через 10 банківських днів після підписання сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт;

-за домовленістю сторін замовник має право переказати на поточний рахунок виконавця передплату в обумовленій сумі.

У пункті 3.4. договору сторони домовилися, що їхні представники здійснюватимуть облік обсягу виконаної роботи шляхом підписання відомостей, на підставі яких представники сторін підписують акт передачі-приймання виконаних робіт або при закінченні обсягів виконаної роботи.

У пункті 4.1.6. договору передбачено обов`язок замовника своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця відповідно до умов договору.

Положеннями пункту 5.4. договору визначено, що якщо під час виконання робіт виконавцем трапиться форс-мажор, пов`язаний з військовими діями, що призведе до часткового або повного пошкодження техніки, а також її комплектуючих, замовник зобов`язаний компенсувати її ремонт або повну ринкову вартість, на момент форс-мажору, виконавцю, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 14 календарних днів.

Відповідно до пункту 6.1. договору всі спірні питання, які виникають між сторонами, повинні вирішуватися шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди в судовому порядку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 7.1. договору).

В матеріалах справи наявна копія договору на виконання робіт по збиранню врожаю від 01.06.2022, з якої вбачається, що вказаний договір з боку Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» підписано директором Чебаном О.О., а з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» - директором Жигорь М.Ю. Підписи сторін скріплені їх печатками.

Також позивач за первісним позовом надав укладений в електронному вигляді договір на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022 разом із файлом, що дозволяє перевірити підписання документу, з якого вбачається, що договір підписаний сторонами за допомогою онлайн - системи обміну електронними документами на вебпорталі «document.online» (http:// document.online/).

У додатку №1 до договору сторони погодили реєстр техніки виконавця, яка буде використана ним для виконання зобов`язань за договором, а саме:

1)модель комбайна: Challenger CH670B, реєстровий №06015АІ, модель жатки: DEUTZ-FANR (vario), 2017 р.в.; ширина захвату жатки: 7,6 м; комбайнер: Коновалов Олег Валерійович;

2)модель комбайна: New Holland CX8080, реєстровий № 21886АН, модель жатки: New Holland (vario), 2014 р.в.; ширина захвату жатки: 9,0 м; комбайнер: Коновалов Олександр Олегович.

21.06.2022 сторонами укладено додаткову угоду до договору (далі додаткова угода), якою пункт 3.3. договору було викладено в наступній редакції:

« 3.3. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку:

-100000,00 грн в якості передплати до 24 червня 2022 р.;

-залишок від загальної вартості виконаних робіт через 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт».

На виконання вимог пункту 3.3. договору (в редакції додаткової угоди) відповідачем здійснено попередню оплату за договором на загальну суму 100000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1298 від 24.06.2022 на суму 80000,00 грн та №373 від 29.06.2022 на суму 20000,00 грн.

Також, на виконання умов договору, виконавцем були надані, а замовником були прийняті роботи на загальну суму 1090404,19 грн, що підтверджується актами надання послуг №1 від 30.06.2022 на суму 685755,69 грн (еквівалент у гривні на дату складання акту) та №2 від 07.07.2022 на суму 404648,50 грн (еквівалент у гривні на дату складання акту). Акти надання послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками контрагентів.

В подальшому, сторонами складено акт перерахунку вартості робіт (надання послуг), яким, на підставі пункту 3.1. договору, здійснено перерахунок вартості виконаних робіт, що надані за актом надання послуг №1 від 30.06.2022 відповідно до курсових різниць, оскільки на момент підписання договору курс долара США становив 29,2549 грн за 1 долар США, а на дату проведення перерахунку 36,5686грн за 1 дол. США.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 08.04.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» 15.04.2024 надало оригінали витребуваних документів, а саме: додаткової угоди від 21.06.2022; акту надання послуг №1 від 30.06.2022; акту надання послуг №2 від 07.07.2022; акту перерахунку вартості робіт (наданих послуг); копію акту звірки взаєморозрахунків за 01.01.2022 28.03.2023 та скріншоти електронної переписки між сторонами у справі.

Позивач за первісним позовом зазначав, що з урахуванням вказаного акту перерахунку вартість робіт була дооцінена на 121438,19 грн, що відображається в акті звірки взаєморозрахунків за 01.01.2022 28.03.2023, підписаним головним бухгалтером Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» Шевченко О.А.

Крім того, позивач за первісним позовом посилався на те, що під час виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» зобов`язань за договором мав місце випадок, наслідки якого зазначені в пункті 5.4. договору, а саме, в процесі експлуатації зернозбирального комбайну New Holland CX 8080 з 15.06.2022 по 03.07.2022 було пошкоджено шину 900/60R32 та косу жниварки New Holland, про що позивачем 04.07.2022 складено акт технічного стану сільськогосподарської техніки №1 за договором.

Як стверджував позивач за первісним позовом, він звертався до відповідача з претензією №1/07 від 04.07.2022, в якій вимагав провести компенсацію за пошкоджену техніку за актом від 04.07.2022 на підставі пункту 5.4. договору, до якої додав підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» акт технічного стану сільськогосподарської техніки від 04.07.2022 №1 за договором та рахунок №2 від 04.07.2022 на суму 98280,26 грн.

На підтвердження направлення Приватному сільськогосподарському підприємству «Козирське» вказаної претензії, договору на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022, акту звіряння, позивач за первісним позовом надав роздруківки скріншотів листування електронної пошти.

Відповідачем за договором було сплачено, з урахуванням попередньої оплати (згідно із платіжними дорученнями №1298 від 24.06.2022 на суму 80000,00 грн, №373 від 29.06.2022 на суму 20000,00 грн), 955521,36 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень №1 від 05.07.2022 на суму 70000,00 грн, №407 від 06.07.2022 на суму 30000,00 грн, платіжних інструкцій №51 від 15.08.2022 на суму 20000,00 грн, №459 від 16.08.2022 на суму 20000,00 грн, №73 від 17.08.2022 на суму 20000,00 грн, №252 від 28.09.2022 на суму 30000,00 грн, №476 від 31.10.2022 на суму 316604,69 грн, №811 від 14.12.2022 на суму 30000,00грн, №38 від 17.01.2023 на суму 49151,00 грн, №477 від 31.10.2022 на суму 269765,67грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо розрахунків за договором, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення основного боргу в сумі 354601,28 грн та нарахованих на суму боргу інфляційних втрат у сумі 67542,27грн, 3% річних у сумі 14456,76грн та пені в сумі 229502,58 грн.

У свою чергу, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що оспорюваний договір на виконання робіт по збиранню урожаю від 01.06.2022 не підписувався повноважним представником Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», підпис вчинений у наданому первісним позивачем договорі не належить директору Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», з огляду на що такий договір є недійсним в силу закону з моменту його вчинення та не створює жодних наслідків для сторін договору.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 Цивільного кодексу України).

Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 цього ж Кодексу).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Приватне сільськогосподарське підприємство «Козирське» посилається на те, що оспорюваний договір на виконання робіт по збиранню урожаю від 01.06.2022 не підписувався повноважним представником Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», підпис вчинений у наданому первісним позивачем договорі не належить директору Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», з огляду на що такий договір є недійсним в силу закону з моменту його вчинення та не створює жодних наслідків для сторін договору.

Основним аргументом, що покладено в основу апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», є відмова суду в проведенні експертизи, про що останній клопотав під час розгляду справи у суді першої інстанції. Клопотання, як і зустрічний позов, мотивовані тим, що Приватному сільськогосподарському підприємству «Козирське» невідомі обставини існування вказаного договору, а сам договір уповноваженими особами Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» не підписувався.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, призначення експертизи є одним з передбачених господарським процесуальним законодавством засобів встановлення судом дійсних обставин справи в процесі розгляду господарської справи, так як деякі обставини в силу своїх особливостей не можуть бути встановлені інакше, як за допомогою спеціальних знань, що використовуються експертом для отримання відомостей про ці обставини.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №910/11002/21.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2023 позивачем за зустрічним позовом одночасно із поданням зустрічної позовної заяви було заявлене клопотання про витребування доказів (вх. №7857/23) та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (вх. №7870/23).

У подальшому позивачем за зустрічним позовом ще двічі заявлялись клопотання про витребування у позивача за первісним позовом оригіналу договору №б/н від 01.06.2022.

08.04.2024 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №4173/24), в якому товариство, з метою спростування доводів відповідача за первісним позовом, просило приєднати до матеріалів справи в якості доказів укладений в електронному вигляді договір на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022, разом із файлом, що дозволяє перевірити підписання документу.

08.04.2024 присутній у судовому засіданні представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» ознайомився з наданими позивачем за первісним позовом договором №б/н від 01.06.2022, укладеним між сторонами за допомогою онлайн - системи обміну електронними документами на порталі «document.online» (http://document.online/), та протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису файлів зазначеного договору.

За наслідками ознайомлення з вказаними документами, представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» в судовому засіданні 08.04.2024 розгляд клопотань про витребування доказів (спірного договору) та про призначення експертизи залишив на розсуд суду.

Ухвалою суду першої інстанції від 08.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотань Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» про витребування оригіналу договору на виконання робіт по збиранню врожаю № б/н від 01.06.2022 та про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Місцевий господарський суд, розглядаючи клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» про призначення експертизи, врахував приписи статей 98, 99 Господарського процесуального кодексу України та дійшов правильного висновку, що оскільки матеріали справи містять договір на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022, підписаний сторонами за допомогою онлайн - системи обміну електронними документами на порталі document.online (http:// document.online/), тобто даний договір містить електронні підписи керівників сторін, у тому числі Чебана О.О., та електронні печатки сторін, відсутні підстави для призначення почеркознавчої експертизи та задоволення відповідного клопотання позивача за зустрічним позовом.

При цьому місцевий господарський суд врахував наступне.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої названої статті договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із статтею 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили (стаття 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

За приписами статті 6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (зараз і надалі - в редакції, чинній на час укладення договору) електронна ідентифікація процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Згідно із пунктом 23 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» унормовує, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, обов`язковим реквізитом договору, укладеного у письмовій формі, є підписи сторін (письмові або електронні підписи).

В матеріалах справи наявні: договір на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022; реєстр техніки виконавця, яка буде використана на виконання зобов`язань по договору № б/н від 01.06.2022; реєстр транспортних засобів, які мають право перевозити врожай на тік. Вказані документи підписані сторонами за допомогою онлайн-системи обміну електронними документами на порталі «document.online» (http:// document.online/), тобто містять електронні підписи керівників сторін, у тому числі від Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» Чебана О.О., та електронні печатки сторін.

Надані позивачем за первісним позовом документи, а саме: договір на виконання робіт по збиранню врожаю № б/н від 01.06.2022; реєстр техніки виконавця, яка буде використана на виконання зобов`язань по договору № б/н від 01.06.2022; реєстр транспортних засобів, які мають право перевозити врожай на тік, у тому числі у форматі файлу з розширенням pdf.p7s.p7s.p7s.p7s, підписано обома сторонами договору та скріплено електронними підписами та печатками сторін, що підтверджується роздруківкою наданого протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, створеного за допомогою онлайн створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису на порталі центрального засвідчувального органу (сso.com.ua).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно виснував, що твердження позивача за зустрічним позовом про те, що оспорюваний договір не було підписано директором Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстави для визнання спірного договору на виконання робіт по збиранню врожаю № б/н від 01.06.2022 недійсним відсутні.

В апеляційній скарзі скаржник вказаний висновок суду жодним чином не спростував.

Водночас матеріали цієї справи свідчать про існування між сторонами відносин, спрямованих на виконання договору на виконання робіт по збиранню врожаю №б/н від 01.06.2022.

Так, на виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору на виконання робіт по збиранню врожаю від 01.06.2022, Товариством з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» було виконано роботи по збиранню врожаю, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт №1 від 30.06.2022 та №2 від 07.07.2022, згідно яких вартість виконаних позивачем робіт складала 1090404,19 грн.

Згодом сторонами складено акт перерахунку вартості робіт (надання послуг), яким, на підставі пункту 3.1. договору, здійснено перерахунок вартості виконаних робіт, що надані за актом надання послуг №1 від 30.06.2022 відповідно до курсових різниць, оскільки на момент підписання договору курс долара США становив 29,2549 грн за 1 долар США, а на дату проведення перерахунку 36,5686 грн за 1 дол. США.

З урахуванням вказаного акту перерахунку, вартість робіт була дооцінена на 121438,19грн, що відображається в акті звірки взаєморозрахунків за 01.01.2022 28.03.2023, підписаного головним бухгалтером Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» Шевченко О.А.

На виконання умов пункту 3.3. договору (в редакції додаткової угоди), відповідачем здійснено попередню оплату за договором на загальну суму 100000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1298 від 24.06.2022 на суму 80000,00 грн та №373 від 29.06.2022 на суму 20000,00 грн.

Крім того, відповідачем за первісним позовом за договором було сплачено, з урахуванням попередньої оплати (згідно із платіжними дорученнями №1298 від 24.06.2022 на суму 80000,00 грн, №373 від 29.06.2022 на суму 20000,00 грн), 955521,36 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень №1 від 05.07.2022 на суму 70000,00 грн, №407 від 06.07.2022 на суму 30000,00 грн, платіжних інструкцій №51 від 15.08.2022 на суму 20000,00 грн, №459 від 16.08.2022 на суму 20000,00 грн, №73 від 17.08.2022 на суму 20000,00 грн, №252 від 28.09.2022 на суму 30000,00 грн, №476 від 31.10.2022 на суму 316604,69 грн, №811 від 14.12.2022 на суму 30000,00 грн, №38 від 17.01.2023 на суму 49151,00 грн, №477 від 31.10.2022 на суму 269765,67 грн.

Проаналізувавши умови, права та обов`язки сторін, а також предмет договору, господарський суд першої інстанції під час вирішення даного спору вірно визначив, що укладений 01.06.2022 між сторонами договір на виконання робіт по збиранню врожаю за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки за результатами виконання робіт позивач мав виконати роботи по збиранню врожаю на визначеній сторонами у договорі площі.

Встановивши фактичні обставини справи та застосувавши до спірних правовідносин положення норм цивільного законодавства, які регулюють взаємовідносини сторін за договором підряду, а саме, частин першої та другої статті 837, частини першої статті 846, статей 843, 854 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором на виконання робіт по збиранню врожаю від 01.06.2022, відповідачем не було оплачено вартості виконаних позивачем робіт на суму 256321,02 грн.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач за первісним позовом доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за виконані роботи не представив, відповідно доводи позивача за первісним позовом не спростував.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуслуги» в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» суми основного боргу в розмірі 256321,02 грн.

У задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації на підставі пункту 5.4. договору за пошкоджену техніку за актом технічного стану сільськогосподарської техніки від 04.07.2022 №1 та рахунку №2 від 04.07.2022 на суму 98280,26 грн суд першої інстанції відмовив з підстав того, що позивачем за первісним позовом не доведено, що пошкодження сільськогосподарської техніки відбулось у зв`язку з військовими діями в країні, як це передбачено пунктом 5.4. договору. Відповідно, суд відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних.

Прийнявши до уваги порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати виконаних робіт, врахувавши положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції перевірив розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, наведені позивачем, та встановив, що позивачем при визначенні останніх днів періодів нарахування процентів річних та інфляційних втрат за актами надання послуг №1 від 30.06.2022 та №2 від 07.07.2022, не враховано часткову оплату за виконану роботу за договором, оскільки в день оплати заборгованість відповідача фактично зменшувалась на суму відповідної оплати.

Як встановив місцевий господарський суд, вказана помилка не вплинула на розмір інфляційних втрат відповідно наданого позивачем розрахунку, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за актами надання послуг №1 від 30.06.2022 та №2 від 07.07.2022 на загальну суму 58999,61 грн, підлягають задоволенню.

Як зазначалось, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 98280,26 грн за рахунком №2 від 04.07.2022.

Відтак, суд відмовив позивачу за первісним позовом у стягненні з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» інфляційних втрат у сумі 8542,66грн (67542,27 58999,61).

Судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру 3% річних та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних, що підлягає стягненню з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», є 12213,67 грн. Отже, суд відмовив позивачу за первісним позовом у стягненні з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» 3% річних у сумі 2243,09 грн (14456,76 12213,67).

Таким чином, перевіривши наведені позивачем за первісним позовом розрахунки, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 12213,67 грн та 58999,61 грн інфляційних втрат.

Відмову у задоволенні вимоги за первісним позовом про стягнення пені Господарський суд Миколаївської області мотивував тим, що оскільки сторони не передбачили умовами договору можливості сплати пені за порушення замовником строків здійснення розрахунків за виконані роботи та не визначили її розмір, то відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Оскільки жодних доводів стосовно неправильності наведених висновків суду першої інстанції, які ним були покладені в основу для часткового задоволення первісного позову, апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині часткового задоволення первісного позову не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваних рішеннях.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 у справі №915/599/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 у справі №915/599/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяГ.І. Діброва