Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/23592/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/23592/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сухоярська Л.М.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої оосби-1: не з`явився

від третьої оосби-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015, повний текст якого складено та підписано 23.02.2015

у справі №910/23592/14 (судді - Спичак О.М., Мудрий С.М., Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІКТОС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр"

2. ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло"

про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 23 305 419, 32 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, за договором іпотеки від 29.08.2007 р., в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин" за кредитним договором № 12 від 22.02.2007 у загальному розмірі 23305419,32 грн, а саме: адміністративно-складську будівлю з підвалом, зазначену на плані під літерами Д-3, Д-2 (окрім приміщення І-го поверху № 21), п/д, Д`-3 (окрім приміщень ІІІ поверху № 16, 17, 18), загальною площею 3518,2 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з офіційного сайту інформаційно-ресурсного центру України стало відомо, що третя особа - ТОВ «БМБ Маргарин», який є позичальником за кредитним договором, з 31.03.2014 знаходиться в стані припинення. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що він має всі правові підстави для дострокового стягнення кредитних коштів відповідно до п. 2.8.2. Кредитного договору. Станом на 10 вересня 2014 року заборгованість третьої особи перед позивачем за вказаним кредитним договором складає 23 305 419,32 грн, яка складається з: 1) 20 680 924,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2 624 494,37 грн - заборгованість за відсотками. Для забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору, між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 29 серпня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 1730 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є.

Доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ "Беарс Логістик Центр" з позовом не погоджувався, посилаючись на те, що позивач всупереч пункту 5.2.2 кредитного договору не направляв на адресу відповідача жодного повідомлення, що стосується порушення вимог або настання випадків, передбачених п. 2.8. Кредитного договору. Докази про таке повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Також відповідач у своєму відзиві послався на те, що 17.12.2014 р. третя особа отримала від позивача повідомлення про відступлення права вимоги № 70350 від 14.11.2014 р. Цим повідомленням позивач повідомив третю особу про відступлення права вимоги за Кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло». Одночасно з відступленням прав вимоги за Кредитним договором позивач відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло» права за іпотечним договором, зареєстрованим в реєстрі за № 1730, та за яким звертається стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31323628 від 19.12.2012 р. станом на час розгляду спору іпотекодежателем спірного майна є ТОВ «Марко Поло». За наведеного, ТОВ "Беарс Логістик Центр" вважало, що права позивача за кредитним договором та право на звернення стягнення належать не позивачу, а ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло», у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2015 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задоволено повністю, звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 29.08.2007 р., а саме: адміністративно-складську будівлю з підвалом, зазначену на плані під літерами Д-3, Д-2 (окрім приміщення І-го поверху № 21), п/д, Д`-3 (окрім приміщень ІІІ поверху № 16, 17, 18), загальною площею 3518,2 кв м, що розташовані в Черкаській області, місто Черкаси, по вулиці Смілянська (раніше вул. Комсомольська), буд. 173/1, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" за кредитним договором № 12 від 22.02.2007 р., в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 23305419,32 грн. Крім того, вказаним рішенням встановлено спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором від 29.08.2007 р. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення мотивоване тим, що за наслідком внесення до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення ТОВ «БМБ Маргарин» термін виконання всіх грошових зобов`язань «ТОВ «Беарс Логістик Центр» вважається таким, що настав, у зв`язку чим на підставі пункту 4.3 іпотечного договору ПАТ «БГ Банк» отримав право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки. Станом на момент розгляду спору по суті, відповідачем зобов`язання, забезпечені іпотечним договором, не виконано, грошових коштів на користь Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» не перераховано. Крім того, відповідачем не надано доказів, що підтверджують страхування переданого в іпотеку майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" 27.02.2015 р. подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржуване рішення суду скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

А саме апелянт посилається на те, що:

- позивачем в порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» вимога про усунення порушень Кредитного договору відповідачем не надсилалась;

- суд першої інстанції порушив положення статті 22 ГПК України (в редакції станом на час розгляду справи судом) та вийшов за межі позовних вимог, самостійно змінив предмет позову та виклав його в резолютивній частині рішення;

- визначаючи спосіб реалізації іпотечного майна шляхом продажу на аукціоні, суд першої інстанції з порушенням статті 39 Закону не визначив початкову ціну продажу;

- порушено правило виключної підсудності, що визначено в статті 16 ГПК України (в редакції станом на час розгляду справи судом);

- у позивача відсутнє право на майно, адже між банком та ТОВ «ФК «Марко Поло» укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.

Апелянтом подано письмові пояснення (від 25.06.2015), в яких сторона звертала увагу на чинності договорів відступлення права вимоги. У зв`язку з цим, на думку скаржника, права позивача за кредитним договором та право на звернення стягнення йому не належать, а передані ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло»; підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Від ТОВ "БМБ Маргарин" надійшли письмові пояснення від 23.04.2015, в яких третя особа не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням та підтримує вимоги апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд першої інстанції не застосував норму матеріального права щодо презумпції правомірності правочину, адже договір про відступлення права вимоги є чинним і станом на час подання цих пояснень у судовому порядку недійсним не визнано.

В письмових поясненнях (від 26.09.2018) ПАТ "БГ Банк" зазначало, що в силу недійсності правочинів про відступлення права вимоги згідно судових рішень у справі № 910/2924/15-г Банк являється єдиним належним кредитором за кредитним договором № 12 від 22.02.2007. Також рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2014 у справі № 925/1600/14, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015, стягнуто з позичальника кредитну заборгованість за договором № 12 від 22.02.2007. Питання щодо визначення вартості предмету іпотеки врегульовано самим скаржником, оскільки при зверненні до суду в межах справи № 925/1691/17 відповідачем подано висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки, що складений ТОВ «Експерт Прайм» станом на 13.12.2017 та становить 1 718 940,00 грн.

Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких сторона визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 справу №910/23592/14 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2, суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. Роз`яснено учасникам справи про те, що апеляційне провадження у справі №29/103 зупинено відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 до набрання законної сили судового рішення у справі №925/1691/17. Запропоновано учасникам справи надати Північному апеляційному господарському суду інформацію щодо набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1691/17.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, у зв`язку з тим, що Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 звільнено у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/23592/14.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/23592/14 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Алданова С.О.

09.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 повідомлено учасників справи про призначення до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» про заміну сторони її правонаступником у справі №910/23592/14 на 12.07.2023. Встановити учасникам апеляційного провадження строк до 03.07.2023 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" заяви про заміну сторони її правонаступником у справі №910/23592/14. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" про заміну його у справі №910/23592/14, як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВІКТОС» (02094, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52; ідентифікаційний код: 40866784) задоволено. Замінено позивача у справі №910/23592/14 - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; ідентифікаційний код: 20717958) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВІКТОС» (02094, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52; ідентифікаційний код: 40866784). Зобов`язано апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" у строк до 02.08.2023 надати Північному апеляційному господарському суду письмову інформацію щодо наявності або відсутності підстав для поновлення провадження у справі №910/23592/14, зокрема надати інформацію щодо набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1691/17.

14.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІКТОС» до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача. Також, до клопотання додано копію рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2024 по справі № 925/1691/17 з відміткою про набрання законної сили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі №910/23592/14. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на №910/23592/14 на 24.06.2024. Встановлено учасниками справи строк для подання письмових пояснень до 17.06.2024. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

14.05.2024, засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості співвідповідача.

11.06.2024, засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просить клопотання позивача про залучення ОСОБА_1 в якості співвідповідача задовольнити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 залучено до участі у справі №910/23592/23 у якості співвідповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер обліку картки платника податків НОМЕР_1 ). Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі №910/23592/14 на 07.08.2024. Зобов`язано позивача надіслати залученому до участі у справі у якості співвідповідача - ОСОБА_1 копію позовної заяви з усіма додатками до неї, копію рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 та копію апеляційної скарги з додатками. Зобов`язано залученого співвідповідача ОСОБА_1 в строк до 31.07.2024 подати відзиви на позову заяву та на апеляційну скаргу. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань та відповідей на відзив в письмовій формі до 31.07.2024.

У судовому засіданні 07.08.2024 оголошено перерву до 09.09.2024.

09.09.2024 судове засіданні у цій справі не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою у місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 повідомлено учасників справи про призначення справи №910/23592/14 до розгляду на 09.10.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2024 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідачів та третіх осіб не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, до матеріалів справи залучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачам.

Судову кореспонденцію Північного апеляційного господарського суду треті особи не отримали, які були надіслані за їх адресами, повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач-1 та третя особа-1 просили розглядати справу без їх участі.

Виходячи зі змісту ст. 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил №270 (в редакції на день видачі та направлення судового наказу), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, та у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 14.06.2024 у справі №910/8002/23.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

03.10.2024 третя особа-1 подала заяву, до якої долучила копії:

- договору застави обладнання №38 від 28.02.2007 та додатку №1 до договору;

- договору №1 від 20.07.2007 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №2 від 29.08.2007 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №4 від 27.08.2009 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №5 від 15.02.2010 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №6 від 19.08.2010 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №7 від 29.08.2011 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №8 від 17.08.2012 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №9 від 28.12.2012 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №10 від 28.03.2013 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- договору №11 від 27.03.2014 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання №38 від 28.02.2007;

- додатку №1 до Договору;

- договору часткового задоволення вимог заставодержателя від 26.09.2024;

- акта приймання-передачі від 01.10.2024.

Протокольною ухвалою від 09.10.2024 на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України залишено без розгляду заяву третьої особи-1 про залучення копій договору застави обладнання №38 від 28.02.2007 та додатку №1 до нього, а також копій договорів №2 від 29.08.2007, №4 від 27.08.2009, №5 від 15.02.2010, №6 від 19.08.2010, №7 від 29.08.2011, №8 від 17.08.2012, №9 від 28.12.2012, №10 від 28.03.2013, №11 від 27.03.2014 про внесення змін та доповнень до Договору, оскільки заявник не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо заяви третьої особи-1 про залучення копій договору часткового задоволення вимог заставодержателя від 26.09.2024 та акта приймання-передачі від 01.10.2024 колегія суддів, зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).

Отже, протокольною ухвалою суду від 09.10.2024 залишено без розгляду зазначені вище додаткові докази, оскільки їх не існувало на момент прийняття рішення.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22 лютого 2007 року між позивачем - ВАТ «Універсальний банк розвитку і партнерства» (правонаступником якого є ПАТ «БАНК ПЕРШИЙ», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол № 2 від 29.07.2014 р.) було змінено найменування банку на Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК» (надалі - позивач) та ТОВ «БМБ МАРГАРИН» (надалі - позичальник, третя особа-1) був укладений кредитний договір № 12 про надання відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії, відповідно до умов якого банком відкривається кредитна лінія з загальним лімітом в сумі 11 160 500,00 грн. (одинадцять мільйонів сто шістдесят тисяч п`ятсот) гривень, в межах якої позичальнику надаються в користування грошові кошти для діяльності на поповнення обігових коштів, зі сплатою 19 % річних за користування сумою кредиту, отриманого позичальником в національній волюті України, то 14 % річних за користування сумою кредиту, отриманого позичальником в іноземній валюті.

Додатком № 1 до вказаного кредитного договору є заява відповідача про надання суми кредиту.

До вказаного кредитного договору сторонами були укладені наступні договори та додатки: 1) Договір № 1 від 20.07.2007 року про внесеним змін та доповнень до Кредитного договору; 2) Додаток № 2 від 03.05.2007 року до Кредитного договору; 3) Договір № 2 від 29.08.2007 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 4) Додаток № 3 від 25.05.2007 року до Кредитного договору; 5) Договір № 3 від 03.06.2008 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 6) Договір № 4 від 05.02.2009 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 7) Договір № 5 від 25.02.2009 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 8) Договір № 6 від 03.03.2009 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 9) Договір № 7 від 23.03.2009 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 10) Договір № 8 від 03.08.2009 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 11) Договір № 9 від 05.10.2009 року про внесення змін та доповнень договору; 12) Договір № 10 від 05.11.2009 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 13) Договір № 11 від 15.02.2010 року про внесення змій та доповнень до Кредитного договору; 14) Договір № 12 від 29.04.2010 року про внесеним змін та доповнень до Кредитного договору; 15) Договір № 13 від 19.08,2010 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 16) Договір № 14 від 29.08.2011 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 17) Договір № 15 від 28.09.2011 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 18) Договір № 16 від 29.08.2011 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 19) Договір № 17 від 24.11.2011 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 20) Договір № 18 від 22.12.2011 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 21) Договір № 19 від 26.01.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 22) Договір № 20 від 24.02.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 23) Договір № 21 від 22.03.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 24) Договір № 22 від 17.08.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 25) Договір № 23 від 30.10.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 26) Договір № 24 від 30.11.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 27) Договір № 25 від 27.12.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 28) Договір № 26 від 31.01.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 29) Договір № 27 від 28.03.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 30) Договір № 28 від 30.04.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 31) Договір № 29 від 31.05.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 32) Договір № 30 від 27.06.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 33) Договір № 31 від 31.07.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 34) Договір № 32 від 22.08.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 35) Договір № 33 від 30.09.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 36) Договір № 34 від 31.10.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 37) Договір № 35 від 29.11.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 38) Договір № 36 від 10.12.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 39) Договір № 37 від 18.12.2013 року про внесення змін та поповнень до Кредитного договору; 40) Договір № 38 від 30.12.2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 41) Договір № 39 від 31.01.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 42) Договір № 40 від 28.02.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 43) Договір № 41 від 27.03.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 44) Договір № 42 від 30.04.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 45) Договір № 43 від 30.05.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 46) Договір № 44 від 27.06.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 47) Договір № 45 від 31.07.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору; 48) Договір № 46 від 29.08.2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору, кредит позичальнику надається в межах суми ліміту, зазначеного в п.1.1. договору на підставі письмової заяви позичальника, викладеної у формі, передбаченій цим договором, та за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Сторонами кредитного договору були оформлені наступні заяви про надання суми кредиту: 1) заява від 20.07.2007 року на суму 110 000,00 доларів США; 2) заява від 04.06.2008 року на суму 200 000,00 гривень; 3) заява від 23.02.2007 року на суму 400 000,00 доларів США; 4) заява від 27.02.2007 року на суму 1 810 000,00 доларів США; 5) заява від 15.02,2010 року на суму 2 500 000,00 гривень; 6) заява від 27.08.2012 року на суму 8 550 000,00 гривень; 7) заява від 23.08.2012 року на суму 5 750 000,00 гривень; 8) заява від 22.08.2012 року на суму 4 100 000,00 гривень; 9) заява від 10.12.2013 року на суму 150 000,00 гривень; 10) заява від 27.11.2013 року на суму 300 000,00 гривень; 11) заява від 17.12.2013 року на суму 200 000,00 гривень; 12) заява від 26.12.2013 року на суму 300 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1 договору № 22 від 17.08.2012 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 12, сторони домовились викласти п.1.1. кредитного договору № 12 в наступній редакції: Банк на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 26 000 000,00 гривень зі сплатою 24 відсотків річних за користування сумою кредиту, отриманого позичальником в національній валюті України.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору, після підписання цього договору, банк відкриває для обліку заборгованості позичальника по кредиту наступні рахунки в ВАТ «УБРП»:

- для обліку суми заборгованості по кредиту в національній валюті України - рахунок № 2063530147427 та для обліку відсотків рахунок нарахованих доходів № 2068030147427;

- для обліку суми заборгованості по кредиту в доларах США - рахунок № НОМЕР_2 та для обліку відсотків рахунок нарахованих доходів № НОМЕР_3;

- для обліку суми заборгованості по кредиту в євро - рахунок № НОМЕР_4 та для обліку відсотків рахунок нарахованих доходів № НОМЕР_5.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, банк видає кредит позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту у гривнях та/або доларах США, згідно з п.1.2. цього договору на рахунок позичальника згідно з заявою позичальника. При цьому днем надання кредиту вважається дата зарахування суми кредиту повністю або частково на рахунок позичальника згідно з заявою позичальника.

Факт видачі Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» грошових коштів у межах встановленого ліміту підтверджується копіями меморіального ордеру та виписками з позичкових рахунків позичальника, які залучені до матеріалів справи, а також не заперечується представниками сторін.

Відповідно до п. 1.3 договору № 41 від 27.03.2014 р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 12 (про надання відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії) від 22.02.2007 р., строк повернення кредиту - 06.02.2015 р. або строк, встановлений у відповідності з п. 2.7, 2.8 цього договору.

В п. 2.8.2. кредитного договору, сторони домовились згідно ст. 212, 1050, 1052 ЦК України, що зобов`язання позичальника повернути банку кредит раніше календарної дати, визначеної п. 1.3. цього договору, виникає у позичальника в разі, зокрема, початку процедури ліквідації чи реорганізації позичальника, та/або порушення господарським судом справи про банкрутство позичальника, та/або погіршення фінансового стану позичальника в порівнянні з фінансовим станом на момент укладення цього договору, та/або недостатності забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 3 договору № 8 від 03.08.2009 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 12 від 22.02.2007 року, сторони домовились викласти та доповнити пункт 2.8. договору в наступній редакції: «Для випадків, визначених пунктом 2.8. цього договору, строком погашення кредиту є 121-й календарний день, зокрема, за днем настання описаної події у відповідному підпункті п.2.8. Договору».

За доводами позивача, 02.04.2014 з офіційного сайту інформаційно-ресурсного центру України йому стало відомо, що третя особа - ТОВ «БМБ Маргарин», який є позичальником за вказаним кредитним договором, з 31.03.2014 знаходиться в стані припинення.

У зв`язку з цим, ПАТ «БГ Банк» зазначає, що у відповідності до п. 2.8.2. Кредитного договору у банку виникло право на дострокове стягнення кредитних коштів. За розрахунком позивача станом на 10 вересня 2014 року заборгованість третьої особи перед позивачем за вказаним кредитним договором складає 23 305 419,32 грн., яка складається з: 1) 20 680 924,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2 624 494,37 грн. - заборгованість за відсотками.

Для забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору, між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 29 серпня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 1730 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору іпотеки, іпотекодавець (відповідач) передає, а іпотекодержатель (позивач) приймає в наступну іпотеку належне Іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі за номером 173/1 загальною площею 5634,3 кв.м., що розташовані в Черкаській області, м. Черкаси, по вул. Смілянська (вул. Комсомольська), реєстраційний номер за РПВН 14407751, (далі - предмет іпотеки). Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1,4070 га., переданої іпотекодавцю в оренду відповідно до Договору оренди землі, укладеного 21.11.2005 р. з Черкаською РДА та зареєстрованого у Черкаському РВ РФ ДП «Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах» 28.11..2005 року за № 040579600574.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Русько-Полянської сільської ради за № ЯЯЯ 601755 від 17.08.2007 року, виданого на підставі рішення виконкому Русько-Полянської сільської ради № 81 від 13.08.2007 року, зареєстрованого КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 20.08.2007 р. за РН № 14407751 (витяг № 15647553), що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за № 15647940 від 20.08.2007 року; Свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Русько-Полянської сільської ради за № САВ 290091 від 03.08.2007 року, виданого на підставі рішення виконкому Русько-Полянської сільської ради № 73 від 27.07.2007 року, зареєстрованого КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.08.2007 р. за РН № 14407751 (витяг № 15471929), що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за № 15647940 від 03.08.2007 року.

Відповідно до п.1.3. договору іпотеки, переданий в іпотеку об`єкт нерухомості складається з адміністративно-складської будівлі з підвалом, зазначеної в плані під літерою «Д-3, Д-2, (окрім приміщення 1-го поверху № 21), п/д, Д'-З (окрім приміщення 3- го поверху № 16,17,18) - площею 3649,60 кв.м.; адміністративно-складського комплексу, зазначених на плані під літерою «Е-5», приміщень 3-го поверху (а саме № 16,17,18), зазначених на плані під літерами «Д'-З», електрощитової (а саме: приміщення першого поверху № 21 площею 6,7 кв.м.), зазначених на плані під літерами «Д-2», - площею 1917,9 кв.м., прохідної літера «Г» площею 14,6 кв.м., трансформаторної літера «К», площею 52,2 кв.м.; разом загальною площею - 5634,3 кв.м.

Відповідно до п.1.5. договору іпотеки, за згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 24 059 565,00 (двадцять чотири мільйона п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн.

Відповідно до п. 4.5.4. договору, у разі невиконання боржником взятих на себе зобов`язань, кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 4.8. цього договору, а за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Відповідно до п. 1 договору № 10 від 29.03.2013 року про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, сторони домовились викласти пункт 1.1. Іпотечного договору в наступній редакції: « 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим договором, Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку належне Іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, а саме: адміністративно-складську будівлю з підвалом, зазначеної в плані під літерою «Д-3, Д-2, (окрім приміщення 1-го поверху № 21), п/д, Д'-З (окрім приміщення 3-го поверху № 16,17,18) - загальною площею 3518,20 кв.м. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею -1,4070 га, переданої Іпотекодавцю в оренду згідно з Договором оренди землі, укладеним 01.02.2012 року з Черкаською районною державною адміністрацією та зареєстрованого у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області за № 712490004002059, кадастровий номер земельної ділянки 7124985200:03:005:0365.

Відповідно до п. 3.1.7. договору іпотеки, Іпотекодержатель має право у випадках та на умовах, передбачених Кредитним договором та/або цим договором та законодавством України, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити його за рахунок забезпечені згідно цього договору вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі, суму заборгованості за кредитом, плату за користування кредитом, збитки, неустойки, штрафи, пені, іншу заборгованість та витрати, пов`язані із пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрати, пов`язані із утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки тощо.

Відповідно до п. 3.4.3. договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний за свій рахунок застрахувати предмет Іпотеки в страховій компанії, страхові поліси та/або договори страхування якої задовольняють іпотекодержателя на повний розмір заставної вартості на період дії цього договору від ризиків, вказаних іпотекодержателем; надати іпотекодержателю належним чином засвідчені копії договору страхування та/або страхового полісу та документу, що підтверджує сплату страхового внеску. Іпотекодавець зобов`язується використовувати суму страхового відшкодування, отриману ним за часткове пошкодження предмету іпотеки, на відновлення в будь-який спосіб заставної вартості предмету іпотеки.

Відповідно до п. 4.3. договору іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» було прийнято рішення про припинення юридичної особи, про що 31.03.2014 було внесено запис до ЄДРПОУ, то позивач вважає, що він має правові підстави для дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки згідно умов договору.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Як вже зазначалось у цій постанові, в кредитному договорі його сторонами (позивачем і третьою особою) було узгоджено умову щодо дострокового повернення кредитних коштів, зокрема, у випадку початку процедури ліквідації чи реорганізації позичальника, та/або порушення господарським судом справи про банкрутство позичальника, та/або погіршення фінансового стану позичальника в порівнянні з фінансовим станом на момент укладення цього договору, та/або недостатності забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (п. 2.8.2 кредитного договору).

Встановлений позивачем факт внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про перебування ТОВ "БМБ Маргарин" в стані припинення за рішення засновників став підставою для звернення Банку до суду, зокрема, з позовом про стягнення з позичальника 20 680 924,95 грн заборгованості за кредитом, 2 624 494,37 грн - відсотків за користування кредитними коштами, всього 23 305 419,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані пунктом 2.8.2 кредитного договору, нормами статті 91 Господарського кодексу України, статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статей 212, 526, 1050, 1052 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.11.2014 у справі № 925/1600/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015, позовні вимоги ПАТ "БГ БАНК" до ТОВ "БМБ Маргарин" про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 23 305 419,32 грн задоволено та стягнуто на користь банку означену суму.

Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 відхилено доводи позичальника щодо ненаправлення банком повідомлення та констатовано, що наведене не є підставою для звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань в порядку та в строки, передбачені пунктом 2.8 цього договору.

Отже судовими рішеннями у справі № 925/1600/14 встановлено обставини щодо виникнення у банку права на дострокове повернення кредитних коштів згідно п. 2.8 кредитного договору та наявності підстав для задоволення відповідного позову в заявлених банком сумах. Відповідач означених обставин в порядку статті 74, частини 5 статті 75 ГПК України не спростовав.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у №921/107/15-г/16, постанові Верховного Суду від 28.09.2022 № 127/16249/18.

Право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежить від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору, що у даній справі встановлено судовими рішеннями у справі № 925/1600/14.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку", згідно з частиною 3 статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки як шляхом позасудового врегулювання, так і в судовому порядку.

Так, в статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік способів захисту порушеного права іпотекодержателя в позасудовому порядку, а саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду, унормовано положеннями статті 39 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина 2 статті 35 зазначеного Закону).

Згідно приписів ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержатилем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, недотримання вимог частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17).

Отже, за змістом частини 1 статті 33 та частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до суду у будь-який час за захистом своїх порушених прав (частина 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

В контексті вищевикладеного, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апелянта в частині ненадання судом належної оцінки обставинам справи та незастосуванні до спірних правовідносин положень статті 35 Закону України "Про іпотеку". Одночасно Суд звертає увагу на те, що обмеження заявника у праві на судовий захист фактично призвели б до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, та суперечили б положенням частини 2 статті 124 Конституції України.

Апеляційною інстанцією також було враховано, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2014 у справі № 925/1600/14, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015, стягнуто з позичальника кредитну заборгованість за договором № 12 від 22.02.2007 у зв`язку із виникненням у позивача права дострокового стягнення кредитних коштів відповідно до п. 2.8.2. Договору (перебування позичальника з 31.03.2014 в стані припинення).

Судом першої інстанції обґрунтовано було відхилено заперечення відповідача про безпідставність позовних вимог у зв`язку з відсутністю на даний момент запису в ЄДР про припинення ТОВ «БМБ Маргарин», оскільки умови п. 2.8.2 Кредитного договору надають право позичальнику на дострокове стягнення заборгованості у випадку навіть початку процедури ліквідації незалежно від того чи була вона завершена, чи ні.

Щодо аргументів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень статті 39 Закону України "Про іпотеку" в частині визначення початкової ціни продажу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі 235/3619/15-ц та від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц.

Отже надання сторонам можливості визначити початкову ціну продажу майна в межах виконавчого провадження не виключає можливості здійснити реалізацію майна на підставі справедливо визначеній ринковій вартості майна.

Крім того, 06.09.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні", яким було внесено зміни у статтю 39 Закону України "Про іпотеку" редакція якої визначає, що початкова ціна визначається виключно на етапі виконавчого провадження виконавцем.

Відносно посилань апелянта на відсутність у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з відступленням банком права вимоги за кредитним та іпотечними договорами новому кредитору - ТОВ «ФК «Марко Поло», колегія зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі №910/2924/15-г, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною і зареєстрований в реєстрі № 1025; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло"; застосовано наслідки недійсності правочину - Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 року шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" повернути Публічному акціонерному товариству "БГ Банк" оригінали всіх документів, які зазначені в Акті прийому-передачі документації (Додаток № 2 до Договору від 12.11.2014).

Оскільки презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку спростована, то підстав для висновку про відсутність у позивача права вимоги за іпотечним договором не вбачається.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції під час вирішення цього спору було порушено положення статті 22 ГПК України колегією суддів відхиляються, оскільки пред`явлений позивачем позов стосується звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 39 Закону України «Про іпотеку». Тоді як, названа норма встановлює два способи реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

В змісті таких вимог до судового рішення про реалізацію предмета іпотеки згідно названої норми стороною позивача подано клопотання про застосування конкретного визначеного ним способу - шляхом проведення прилюдних торгів. Тобто предмет позову про звернення стягнення на предмет іпотеки залишився незмінним, а лише був уточнений спосіб реалізації майна. У зв`язку з цим, ствердження апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог визнаються неспроможними та відхиляються.

Щодо доводів апелянта про порушення судом правил виключної підсудності (стаття 16 ГПК України в редакції станом на час розгляду справи судом першої інстанції) колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на час постановлення оскаржуваного рішення від 17.02.2015 керувався висновками суду касаційної інстанції щодо належності таких спорів до категорії справ, визначених в ч. 2 ст. 15 ГПК України (до прикладу Постанова Вищого господарського суду України 10 вересня 2014 року у справі № 5/039-11).

Надалі, в Постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 р. № 2 внесено зміни шляхом доповнення пункту 20.7 наступного змісту: «Також за правилами статті 16 ГПК визначається підсудність справ у спорах про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на це майно».

З урахуванням наведеного вище, апеляційна інстанція не вбачає наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення через порушення правил виключної підсудності, позаяк на час розгляду цього спору Господарським судом міста Києва він належав до підсудності саме цього суду.

Резюмуючи вищенаведене в сукупності, Суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог у цій справі. Переконливих аргументів скарга не містить.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі №910/23592/14 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 08.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова