Рішення
від 23.10.2024 по справі 354/117/22
ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/117/22

Провадження по справі № 2/354/75/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретарів судового засідання Старунчак Н.М. , Римарук-Штим`як М.І.

позивача ОСОБА_3

представника позивача адвоката Неште А.І.

відповідача ОСОБА_4

представника відповідачів адвоката Гайтанюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 у січні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.11.2017 року №1655 серії НОМЕР_6, видане державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори, в частині самовільної захопленої земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначила, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебувала у користуванні її батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1962 року, а після їх смерті зазначеною ділянкою користується вона. Наведені обставини підтверджуються Генеральним планом(схемою) від 1962 року. Дана ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 яку відповідачка успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.11.2017 року, за реєстром №1655. Вказана ділянка була приватизована батьком відповідачки ОСОБА_8 на підставі рішення Ворохтянської селищної ради від 12.01.2007 року, після чого йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №18-03-2/000121. З метою приватизації земельної ділянки, що перебуває у її користуванні позивачка звернулась до землевпорядної організації та після проведених обмірів дізналась, що частина земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні включена до складу земельної ділянки відповідачки, а саме: по межі від літери В до Г .17.05.2021 року позивачка звернулась у Ворохтянську селищну раду із заявою про створення земельної комісії з приводу захоплення відповідачкою земельної ділянки. 05.08.2021 року селищна рада надала відповідь, у якій вказала, що відповідачка під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо успадкованої нею земельної ділянки площею 0,5440 га із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027 включила до складу цієї ділянки частину земельної ділянки,(по межі від літери В до Г), якою користується позивачка. Комісія надала відповідачці рекомендації щодо вирішення зазначеної ситуації, однак ОСОБА_4 жодних заходів для відновлення порушених прав позивачки не вжила. Крім цього, ОСОБА_4 у 2022 році на самовільно захопленій частині земельної ділянки розгородила металевий паркан із натягнутою сіткою, який був встановлений батьком позивачки у 1960-х роках. При цьому між позивачкою та попередніми землевласниками-батьками відповідачками жодних розбіжностей чи суперечок щодо землекористування не виникало. За таких обставин, з посиланням на норми ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 90, 152,158 ЗК України просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути на її користь судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02.02.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

15.04.2022 року до суду надійшов відзив на позов, за підписом представника відповідачки у якому зазначено, що ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.Зазначила, що батько відповідачки ОСОБА_8 приїхав у смт. Ворохта у 50-х роках ХХ століття і йому як молодому спеціалісту виділили у користування земельну ділянку площею 0,6800 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку і ведення підсобного селянського господарства. Станом на 1962 рік на вказаній ділянці ОСОБА_8 збудував житловий будинок та два сараї, що підтверджується копію Генерального плану(схеми) за 1962 рік. Вказаною ділянкою батько відповідачки користувався безперервно і станом на 01.01.1992 року вона перебувала у його користуванні на законних підставах. У 1996-1997 році ОСОБА_8 вирішив приватизувати цю ділянку і звернувся із відповідною заявою у Ворохтянську селищну раду за результатами розгляду якої 10.03.1997 року йому був виданий Державний акт на право власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121. При цьому Ворохтянська селищна рада безпідставно змінила конфігурацію земельної ділянки ОСОБА_8 чим по суті вилучила з його користування без його згоди і без прийняття відповідного рішення частину земельної ділянки, яка в його державному акті на право приватної власності на землю позначена літерами В-Г. Після смерті ОСОБА_8 вказану ділянку успадкувала його дружина ОСОБА_7 , яка не оформила спадкових прав, а після смерті матері ділянку успадкувала відповідачка. З метою оформлення спадкових прав ОСОБА_4 виготовила технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,6800 га, розділивши її на дві ділянки площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства та 0,1360 га- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд . При цьому, зі згоди Ворохтянської селищної ради, ОСОБА_4 відновила межі земельної ділянки ОСОБА_8 , що існували станом на 1962 рік. Згідно кадастрового плану на земельну ділянку площею 0,5440 га вказана ділянка із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні відповідачки не межує, бо по лінії межі Б-В знаходяться землі Ворохтянської селищної ради -прохід, що відображено і у державному акті ОСОБА_8 . Частина земельної ділянки, на яку претендує позивачка, ніколи не надавалася ні ОСОБА_3 , ні її батькам у користування у встановленому законом порядку, так само як не вилучалася у батька відповідачки і відповідних доказів не надано. Із долучених копій Генеральних планів(схем) не вбачається площа земельних ділянок, інформація про суміжних землекористувачів, відомості про те чи виносилися межі земельних ділянок в натурі(на місцевості) та чи погоджувались із суміжниками, а також співставленням цих копії із державним актом на право власності виданим ОСОБА_8 вбачається невідповідність конфігурацій земельних ділянок, що свідчить про безпідставність та надуманість доводів позивачки. Сам факт самовільного захоплення матір`ю позивачки частини земельної ділянки батька відповідачки по межі В-Г, не створив у матері позивачки права користування самовільно захопленою частиною земельної ділянки ОСОБА_8 . Відповідно, таке право користування не виникло і в самої позивачки щодо цієї частини земельної ділянки, яка належить відповідачці. Доказів того, що позивачка чи її мати звертались до Ворохтянської селищної ради із клопотанням про надання їм у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 і прийняття відповідного рішення з цього питання не надано. Також ОСОБА_3 не долучила доказів на підтвердження того що землевпорядною організацією на її замовлення були проведені обміри земельної ділянки, якою вона користується. Із долученої до позовної заяви копії листа Ворохтянської селищної ради від 05.08.2021 року №625/02-20 не вбачається, що селищною радою було створено комісію, що заява позивачки була предметом розгляду такої комісії, що така комісія виходила на місце знаходження земельної ділянки позивачки чи відповідачки. Із вказаного листа також не зрозуміло, на підставі чого було встановлено всі зазначені в листі обставини, які факти, матеріали розглядалися і ким саме, перш,. ніж дати відповідь на заяву позивачки, не зрозуміло чи при розгляді такої заяви була присутня відповідачка і чи розглядалися її правовстановлюючі документи. Із копії листа Ворохтянської селищної ради від 04.01.2022 року №13/02-23 вбачається, що в результаті розгляду заяви ОСОБА_3 було здійснено виїзд земельної комісії та встановлено, що земельна ділянка, яка є у використанні ОСОБА_3 більше 20 років, належала покійній матері ОСОБА_6 за якою згідно земельно-кадастрової книги рахується 0,6788 га землі у смт. Ворохта. Проте, наведена у вказаному листі інформація викликає сумнів, оскільки одна її частина суперечить іншій. Також зазначено, що у даному випадку не підлягають застосуванню положення ст.90 ЗК УРСР в редакції 08.07.1990 року, оскільки зі свідоцтва про право на спадщину вбачається, що ОСОБА_6 набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Ворохтянської селищної ради, а отже право власності у неї на це майно виникло, а не перейшло до неї.

04.05.2022 року представник позивачки подала письмові пояснення на відзив, які за змістом є відповіддю на відзив, у яких зазначила, що відзив не підтверджений жодними доказами, що спростовують викладене у позовній заяві та долученими до неї документами та не заслуговує на увагу. Доводи відповідачки є незрозумілими та такими, що не відповідають дійсності, що свідчить про те, що відповідачка намагається ввести суд в оману. Про те, що відповідачка заволоділа частиною земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивачки ОСОБА_3 дізналась від Ворохтянської селищної ради. Уже згодом на замовлення позивачки з метою приватизації земельної ділянки ліцензованою організацією було здійснено обміри земельної ділянки, якою користується позивачка та встановлено, що частина земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні по межі від В до Г включена до земельної ділянки відповідачки. Звернення позивачки у селищну раду для вирішення наявного спору щодо меж земельної ділянки виконано у відповідності із вимогами ч.3 ст.158 ЗК України. У відзиві ОСОБА_4 звертає увагу на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 на яку претендує позивач ніколи не перебувала у власності її матері, однак ні позивач, ні селищна рада ніколи не стверджували, що ОСОБА_6 була власницею спірної ділянки, а посилались на те, що вона була землекористувачем і її право не було припинено у порядку ст.ст.140,142 ЗК України. Не відповідають дійсності твердження про те, що земельна ділянка не перебувала у користуванні позивачки 20 років, адже мати ОСОБА_3 померла у 2014 році у віці 83 роки і останні 10 років позивачка доглядала її та користувалась спірною ділянкою, оскільки її мати не могла самостійно обробляти ділянку в силу віку та за станом здоров`я. Також не заслуговують на увагу доводи відповідачки про те, що Ворохтянською селищною радою не було створено комісію, яка виходила на місце, які повністю спростовуються листом селищної ради №13/02-23 від 04.01.2022 року. На зауваження позивачки та звернення селищної ради щодо необхідності дотримання принципів добросусідства та повернення захопленої частини земельної ділянки відповідачка категорично відмовлялась.

13.05.2022 року представник відповідачки подала заперечення на відповідь на відзив

у яких просила відмовити у задоволенні позову із мотивів, аналогічних наведеним у відзиві на позов. Одночасно подала заяву про проведення письмового опитування позивача як свідка в порядку ст.93 ЦПК України.

25.05.2022 року від представника відповідачки надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подання заяви про письмове опитування позивача як свідка.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року за клопотанням позивача витребувано у Відділі у Надвірнянському районі Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027 та технічну документацію, яка була використана ОСОБА_4 при переоформленні права власності на вказану ділянку. Визнано поважними причини пропуску та поновлено встановлений законом процесуальний строк на подання відповідачкою заяви про письмове опитування позивача як свідка. Повідомлено позивачку про необхідність надати відповідь на постановлені відповідачкою у заяві про письмове опитування від 09.05.2022 року запитання у формі заяви свідка не пізніш як за 5 (п`ять) днів до підготовчого засідання, призначеного на 22.06.2022 року.

У заяві свідка, яка надійшла до суду 12.08.2022 року ОСОБА_3 надала наступні відповіді на поставлені відповідачкою питання: 1) матері позивачки ОСОБА_6 у лютому 1962 року у встановленому законом порядку, який діяв на той час була передана у користування згідно Генерального плану земельна ділянка. У тому ж порядку згідно Генерального плану надавалася у користування земельна ділянка батькові відповідачки ОСОБА_8 , що підтверджується схемою Генерального плану, яка міститься у технічній документації із землеустрою ОСОБА_4 . Рішення Ворохтянської селищної ради про відведення земельної ділянки ні ОСОБА_6 , ні позивачці не приймалося; 2) межі земельної ділянки що є у користуванні позивачки виносились в натурі на місцевість та закріплювались межовими знаками в 1962 році про що свідчить Генеральний план схема, наданий ОСОБА_6 ; 3) мати позивачки погоджувала із суміжним землекористувачем ОСОБА_9 межі її та суміжної земельної ділянки, про що свідчить державний акт на землю, виданий ОСОБА_8 у 1997 році, з якого вбачається, що від В до Г суміжним межівником являється ОСОБА_10 (батько позивачки); 4,5) проект землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки ні позивачкою, ні її матір`ю не виготовлявся та не затверджувався; 6) згідно викопіювання Генерального плану(схеми), яке було видане у лютому 1962 року, згідно кадастрової книги смт. Ворохта за ОСОБА_6 рахувалось 0,6788 га землі, цільове призначення якої не визначено; 7) площа частини спірної земельної ділянки складає 0,0810 га; 8) мати позивачки зверталась до Ворохтянської селищної ради у 1962 році про надання їй у користування земельної ділянки в АДРЕСА_1 , підтвердженням чого є Генеральний план схема; 9) Генеральний план, відомості з по господарської книги Ворохтянської селищної ради, технічний паспорт, виданий на ім`я ОСОБА_6 , який містить схему з викопіювання з Генерального плану, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, яка передавалсь у користування ОСОБА_6 , Державний акт на ім`я батька відповідачки ОСОБА_8 , де суміжним межівником зазначений батько позивачки, відповіді Ворохтянської селищної ради на запити адвокатів підтверджують факт користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 позивачкою та її батьками.

Ухвалою суду від 18.08.2022 року за клопотанням представників сторін витребувано у ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,5440 га, кадастровий номер 2611040300:19:001:0027; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,1360 га, кадастровий номер 2611040300:19:001:0028.

Ухвалою суду від 26.10.2022 року у вказаній справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Худаку М.Я. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

24.10.2023 року до суду надійшов висновок експерта №11/10/23 від 11.10.2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у зв`язку із чим ухвалою суду від 02.11.2023 року провадження у даній справі було поновлено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.01.2024 року витребувано у Ворохтянській селищній раді Надвірнянського району Івано-Франківської області для огляду у судовому засіданні оригінал земельно-кадастрової книги по смт. Ворохта, викопіювання з якої долучено до листа селищної ради №325/02-23 від 19.05.2022 року.

13.02.2024 року судом постановлено ухвалу про участь представника позивачки у судовому засіданні у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів.

26.02.2024 року представник позивача подала заяву про збільшення(уточнення) позовних вимог, відповідно до якої позивачкою в порядку ч.2 ст.49 ЦПК України викладено позовні вимоги у наступній редакції: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.11.2017 року №1165 серії НОМЕР_6, видане державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. на ім`я спадкоємця ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі України площею 0,5440 га з цільовим призначенням(01.03) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, площею 0,5440 га кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_4 , яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1397865826110, номер запису про право власності:23180668. Одночасно просила стягнути на користь позивачки сплачений судовий збір, витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 7500,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі орієнтовний розмір яких становить 24500,00 грн.

01.04.2024 року представник відповідачки подала відзив на заяву про збільшення позовних вимог. Вказала, що відповідачка заявлених позовних вимог не визнає із мотивів, наведених у відзиві на позов. Додатково зазначено, що із кадастрового плану земельної ділянки площею 0,5440 га, із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027, яка знаходиться по АДРЕСА_1 на частину якої претендує позивачка вбачається, що ця земельна ділянка межує із земельною ділянкою позивачки: по межі Б-В знаходяться землі Ворохтянської селищної ради - прохід. Наявність проходу по цій межі також вбачається із державного акта на право приватної власності на землю на ім`я батька відповідачки - ОСОБА_8 . Коли ОСОБА_8 приватизовував свою земельну ділянку, а відповідачка в ході оформлення права на спадщину - здійснювала поділ державного акта на частини і присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, і ОСОБА_8 і ОСОБА_4 погоджували межі земельних ділянок зі суміжними землевласниками чи землекористувачами (в тому числі - Львівською залізницею, Ворохтянською селищною радою). Але із позивачкою такі межі не погоджували, так як земельні, ділянки ОСОБА_11 , а потім - відповідачки ОСОБА_4 не межують із земельною ділянкою позивачки їх розділяє стежка -прохід. Батько відповідачки користувався земельною ділянкою до земель Львівської залізниці. Тому відповідачка, оформляючи свідоцтво про право на спадщину, погоджувала межу земельної ділянки площею 0,5440 га, яка позначена літерами В-Г із Львівською залізницею, літерами Б-В- із Ворохтянською селищною радою. Також зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Проте із заяви про збільшення позовних вимог не вбачається, що визначаючи розмір гонорару представник позивачки виходила із засад розумності та співмірності із заявленими позовними вимогами.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, заяву позивачки про збільшення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 02.04.2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів.

Відповідачка та її представник позов не визнали та просили у його задоволенні відмовити з мотивів, наведених у відзиві на позов та заяву про збільшення позовних вимог.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, за наявними у матеріалах справи доказами.

Судовий експерт ОСОБА_12 у судовому засіданні повністю підтримав наданий ним висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №11/10/23 від 11.10.2023 року.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, судового експерта, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Ворохтянської селищної ради 10.06.1961 року на підставі рішення від 08.06.1961 року, зареєстрованого у Коломийському МБТІ 10.06.1961 року, номер запису 66.

Наведене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане 18.08.2014 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори, за реєстром №1302 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №25713616 від 18.08.2014 року.

Відповідно до викопіювання з Генерального плану(схеми) за 1962 рік, виготовленого на ім`я ОСОБА_6 , загальна площа земельних ділянок, що перебували у користуванні матері позивачки по АДРЕСА_1 становила 5284,9 кв.м.

21.01.1991 року ОСОБА_6 був виданий технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 у матеріалах якого міститься зазначений Генеральний план(схема) земельної ділянки за 1962 року.

Відповідно до викопіювання з Генерального плану(схеми) за 1962 рік, виготовленого на ім`я ОСОБА_8 , загальна площа земельних ділянок, що перебували у користуванні батька відповідачки по АДРЕСА_1 становила 3629,1 кв.м.

Як вбачається із Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121 від 10.03.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000121, батькові відповідачки ОСОБА_8 на підставі рішення Ворохтянської селищної Ради народних депутатів №3 від 28.01.1997 року була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,6800 га, яка розташована на території смт. Ворохта Яремчанської міської ради. Згідно плану зовнішніх меж вказана ділянка по лінії від А до Б межує із землями ОСОБА_13 по лінії від В до Г із землями ОСОБА_10 , по лінії від Б до В-стежка, від Г до Д-Львівська залізниця.

Згідно свідоцтва про спадщину за законом від 28.05.2004 року, виданого державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори, за реєстром №12 спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина ОСОБА_7 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Вказаний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_7 на праві власності 02.07.2004 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Коломийським МБТІ 05.07.2004 року за №4038023.

Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі зави ОСОБА_4 від 05.05.2017 року спеціалізованою землевпорядною організацією ПП «Геопростір» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельних ділянок площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у АДРЕСА_2 . У матеріалах якої наявна копія Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 18-03-2/000121, виданого батькові відповідачки ОСОБА_8 10.03.1997 року на земельну ділянку площею 0,6800 га, з яких:0,5440 га -для ведення підсобного господарства та 0,1360 га- для обслуговування житлового будинку, кадастрові плани земельних ділянок та акти прийомки передачі межових знаків на зберігання від 05.05.2017 року, у яких суміжними землекористувачами зазначено Ворохтянську селищну раду, Львівську залізницю та ОСОБА_14 .

27.04.2017 року ОСОБА_4 звернулась до голови Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості)із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1360 га та для ведення селянського господарства площею 0,5440 га, які розташовані у АДРЕСА_2 .

Пунктами 4.1, 4.2 рішення Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №136-12/2017 від 18.05.2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_4

03.11.2017 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Білецькій Н.В. видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстром №1655, №1651 на земельні ділянки площею 0,5440 га, призначену для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 та площею 0,1360 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2611040300:19:001:0028, що розташовані в АДРЕСА_1 . У вказаних свідоцтвах зазначено, що успадковані земельні ділянки належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, виданого Ворохтянською селищною радою на підставі рішення №3 від 28.01.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року за №000121.

Вказані земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_4 на праві приватної власності 03.11.2017 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №25713616 від 18.08.2014 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №283816287 від 10.11.2021 року.

Листом від 05.08.2021 року за вих.№625/02-20 Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області повідомила ОСОБА_3 про те, що за результатами розгляду поданої нею заяви від 17.05.2021 року про створення земельної комісії для вирішення питання про захоплення земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка, яка є у користуванні заявниці належала її матері ОСОБА_6 , що засвідчує викопіювання з Генерального плану(схеми), яке видане у лютому 1962 року. На замовлення ОСОБА_3 проектною ліцензованою організацією при здійсненні обмірів земельної ділянки(для її подальшої приватизації), якою остання користувалась після смерті матері, стало явним те, що суміжник ОСОБА_4 розробляючи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) площею 0,5440 га кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 (при оформленні спадщини за померлою ОСОБА_15 -на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 , та переоформлення земельних ділянок за померлим ОСОБА_8 на земельні ділянки загальною площею 0,6800 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, зареєстрованого за №000121) включила частину земельної ділянки суміжника ОСОБА_10 (по межі від літери В до Г), якою на даний час користується ОСОБА_3 , яка не належала до спадкового майна, чим і здійснила самовільне захоплення (привласнення) чужого майна(земельної ділянки). Одночасно зазначено, що ОСОБА_4 буде надіслано письмові роз`яснення щодо порядку внесення змін до Державного земельного кадастру та виправлення недоліків(технічних помилок по зміні конфігурації земельної ділянки) щодо невірно визначених меж та інших технічних даних щодо земельних ділянок та повернення ОСОБА_3 належної земельної ділянки.

У листі від 04.01.2022 року за вих. №13/02-23 Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області на адвокатський запит представника позивачки додатково повідомила про те, що у результаті розгляду заяви ОСОБА_3 було здійснено виїзд земельної комісії Ворохтянської селищної ради та встановлено, що земельна ділянка, яка є у використанні ОСОБА_3 більше 20 років, належала покійній матері ОСОБА_6 згідно земельно-кадастрової книги за ОСОБА_6 рахується 0,6788 га землі у смт. Ворохта.

Державний архів Івано-Франківської області листами від 19.04.2022 року за вих. №36/06-07 та від 14.05.2022 року за вих. №42/06-07 у відповідь на адвокатські запити представника відповідачки повідомив, що у протоколах засідань та сесій Ворохтянської селищної Ради депутатів трудящих за 1950-1962 р.р. відомостей про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку ОСОБА_8 , ОСОБА_6 не виявлено.

Із архівної копії протоколу №12 засідання виконавчого комітету Ворохтянської селищної Ради депутатів трудящих від 23.06.1961 року вбачається, що по четвертому питанню: «Про визнання домоволодінь на право особистої власності» селищна рада ухвалила рішення визнати власниками домоволодінь по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_8

Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області у відповіді на адвокатський запит представника відповідачки від 19.05.2022 року за вих. №325/02-23 повідомила, що за матір`ю позивачки ОСОБА_6 обліковувалася земельна ділянка площею 0,6788 га у АДРЕСА_1 згідно земельно-кадастрової книги на підтвердження чого долучено викопіювання із земельно-кадастрової книги Ворохтянської селищної ради, оригінал якої досліджено у судовому засіданні.

Архівний відділ Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у листі від 23.05.2022 року за вих. №12/01.4-02 повідомив, що у рішеннях Ворохтянської селищної ради за 1992-1997 роки немає даних про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_8 , а також немає даних про надання земельної ділянки ОСОБА_6 із земель ОСОБА_8 .

Згідно додатку до рішення виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради №3 від 28.01.1997 року «Про передачу в приватну власність земельних ділянок жителям селища» вбачається, що ОСОБА_8 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,6800 га, в тому числі 0,5440 га-сільськогосподарські угіддя, 0.1360 га- під будівництво.

У відповіді на адвокатський запит представника відповідачки від 01.06.2022 року №349/02-23 Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області вказала, що згідно записів земельно-кадастрової книги за ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 було обліковано 0.6800 га землі, які були передані йому у власність рішенням №23 від 28.01.1997 року.

У відповіді на адвокатський запит представника позивачки від 08.06.2022 року №359/02-23 Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області повідомила, що згідно викопіювання з Генерального плану(схеми), яке було видане у лютому 1962 року АДРЕСА_1 та згідно кадастрової книги смт. Ворохта за покійною ОСОБА_6 рахувалося 0,6788 га землі, цільового призначення якої не визначено. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 рішенням виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради від 28.01.1997 року №3 передані у приватну власність земельні ділянки площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд та площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 . Земельні ділянки не вилучалися із земель ОСОБА_6 . Земельними ділянками, які перебували в користуванні ОСОБА_6 на теперішній час користується ОСОБА_3 .

Згідно схеми земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , складеної ФОП ОСОБА_16 , вбачається, що площа накладки земельної ділянки із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027 площею 0,5440 га на земельні ділянку, площею 0,0874 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 становить 0,0810 га.

Викопіювання з Генерального плану смт. Ворохта орієнтовного місця розташування земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується, що належні відповідачці земельні ділянки із кадастровими номерами 2611040300:19:001:0027 та 2611040300:19:001:0028 та земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивачки між собою межують.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №11/10/23 від 11.10.2023 року встановлено, що площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 відповідно до фактичного користування становить 0,4903 га.

Фактичні розміри та конфігурація вказаної земельної ділянки частково не відповідають площі та конфігурації цієї ділянки, що вказані у Генеральному плані(схемі) земельної ділянки за 1962 рік, виготовленому на ім`я ОСОБА_6 невідповідності полягають в тому, що: частина земельної ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік орієнтовною площею 0,1088 га не включена у фактичну площу земельної ділянки ОСОБА_3 ; частина ділянки фактичного користування орієнтовною площею 0,0238 га розташована поза межами ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік. Фактичне розташування будівель не відповідає розташуванню будівель, що зображені у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік.

Вказана у Генеральному плані(схемі) земельної ділянки за 1962 рік, виготовленому на ім`я ОСОБА_6 конфігурація земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 -частково не відповідає конфігурації ділянки, що вказана у Схемі земельних ділянок сторін, виготовленій ФОП ОСОБА_16 . Невідповідності полягають у тому, що: частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,0286 га, яка б відповідала конфігурації ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік не вказана у Схемі земельних ділянок сторін, виконаній ФОП ОСОБА_16 ; частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,0072 га та 0,0940 га, що вказана у Схемі земельних ділянок сторін, виконаній ФОП ОСОБА_16 не відповідає конфігурації ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік.

Площа ділянки для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027 відповідно до фактичного користування становить 0, 5744 га, площа ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 2611040300:19:001:0028 відповідно до фактичного користування становить 0,1372 га.

По результатах дослідження Генерального плану(схеми) земельної ділянки за 1962 рік, виготовленого на ім`я ОСОБА_8 встановлено, що фактична площа земельних ділянок ОСОБА_4 не відповідає площі ділянки, що вказана у Генеральному плані(схемі) земельної ділянки за 1962 рік, виготовленому на ім`я ОСОБА_8 невідповідності полягають у тому, що: площа ділянки для ведення особистого селянського господарства(під городом) згідно з Генеральним планом(схемою) за 1962 рік становить 0,2429 га (зазначено у експлікації до плану). Таким чином, фактична площа ділянки більша за площу, що вказана у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік на 0,3315 га(0,5744 га-02429 га); площа присадибної земельної ділянки згідно з Генеральним планом(схемою) за 1962 рік становить 0,1200 га. Таким чином, фактична площа ділянки більша за площу, ділянки, що вказана у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік на 0,0172 га(0,1372 га-0,1200).

За результатами дослідження Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, виданого 10.03.1997 року на ім`я ОСОБА_8 встановлено, що фактична площа земельних ділянок ОСОБА_4 не відповідає площі ділянки, що вказана у зазначеному Державному акті. Невідповідності полягають у тому, що: фактична площа цієї ділянки на 0,0304 га більша від площі земельної ділянки для сільськогосподарських угідь(для ведення особистого селянського господарства), вказаної у Державному акті на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року(0,5744 га-0,5440га). Невідповідність у конфігурації полягає у тому, що частини земельної ділянки площею 0,0617 га та 0,0911 га, що вказана у Державному акті на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року, розташовані поза межами фактичного користування даною ділянкою; площа присадибної земельної ділянки згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року становить 0,1360 га. Таким чином, фактична площа ділянки більша за площу ділянки, що вказана у даному Державному акті.

За результатами зіставлення фактичних меж із межами відповідно до правовстановлюючих документів та технічної документації із землеустрою встановлено, що фактична площа земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (2611040300:19:001:0027 площею 0,5440 га) не відповідає площі цієї ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою та правовстановлюючих документів. Невідповідність полягає у розташуванні ділянок № НОМЕР_1 фактичною площею 0,0250 га, №2 фактичною площею 0,0049 га та №3 фактичною площею 0,0005 га поза межами ділянки згідно з технічною документацією із землеустрою та правовстановлюючими документами.

Фактична площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) із кадастровим номером 2611040300:19:001:0028 площею 0,1360 га частково не відповідає площі цієї ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою та правовстановлюючих документів. Невідповідність полягає у розташуванні ділянки № НОМЕР_2 фактичною площею 0,0053 га поза межами ділянки згідно з технічною документацією із землеустрою та правовстановлюючими документами; у розташуванні ділянки № НОМЕР_3 площею 0,0041 га в межах ділянки згідно з технічною документацією із землеустрою та правовстановлюючими документами.

Належні відповідачу ОСОБА_4 земельні ділянки із кадастровими номерами 2611040300:19:001:0027 та 2611040300:19:001:0028 та земельна ділянка, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 на місцевості між собою не межують, між ними розташований прохід-стежка. Досліджувані земельні ділянки: згідно з даними Генеральних планів(схем) від 1962 року на ім`я ОСОБА_6 та на ім`я ОСОБА_8 між собою межують, маючи спільну межу довжиною 34,0 м.; згідно з Викопіюванням з Генерального плану смт. Ворохта-між собою межують; згідно з даними технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі(на місцевості), виготовленої ПП «Геопростір»-між собою не межують.

Належні ОСОБА_4 земельні ділянки із кадастровими номерами 2611040300:19:001:0027 та 2611040300:19:001:0028 згідно каталогу координат поворотних точок меж цих ділянок, що містяться у технічній документації із землеустрою на ці ділянки, виготовленої ПП «Геопростір»-не накладаються на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 та знаходиться по АДРЕСА_1 .

Під час візуально-інструментального обстеження встановлено, що поблизу досліджуваних земельних ділянок розташована залізнична колія та розташовуються межі земельної ділянки із кадастровим номером 2611093000:22:001:0101 площею 36,5898 га цільове призначення- для розміщення і експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. Оскільки дані каталогу координат земельної ділянки Укрзалізниці на період дії воєнного стану в Україні відсутні у відкритому доступі, можливо визначити лише орієнтовну площу накладання цієї ділянки на земельну ділянку ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , яка становить 0,2013 га.

На Схемі розташування земельних ділянок, виконаній сертифікованим інженером-землевпорядником ТзОВ «Юридично-земельний центр ІФ» ОСОБА_17 , позначено земельну ділянку площею 0,0978 га, яка межує із земельної ділянкою ОСОБА_8 згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року та перебувала у користуванні матері позивачки ОСОБА_6

25.06.2024 року за вих. №25/06/24 судовий експерт ОСОБА_12 надав додаткові пояснення на запитання сторін щодо роз`яснення висновку експерта №11/10/23 від 11.10.2023 року у яких зазначив, що станом на 25.06.2024 року останні зміни у конфігурації земельної ділянки Укрзалізниці відбулися 23.01.2024 року. Згідно з останніми змінами у Публічній кадастровій карті України-відсутнє накладання земельної ділянки Укрзалізниці на план ділянки, що зображений у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, виданому 10.03.1997 року на ім`я ОСОБА_8 . Також відсутнє накладання на земельну ділянку ОСОБА_3 фактичною площею 0,4903 га, що графічно зображено у Додатку №5/А до висновку експерта.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Частиною першою ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.2 ст.373 ЦК України, ч.2 ст.78 ЗК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Стаття 79 ЗК України встановлює, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно положень ч.1, 3-5 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера .

Відповідно до ч.ч.2, 3, 5 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться середі іншого у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (пункт 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Відповідно до пунктів 2 та 10 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно до положень ст.20 ЗК УРСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу-в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

За приписами ст.23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ст.27 ЗК України 1990 року підставами припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною серед іншого були визначені: добровільна відмова від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано ділянку; систематичне невнесення земельного податку, а також орендної плати, нераціональне використання земельної ділянки та використання її способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених ст.31 та 32 цього Кодексу. Припинення права користування землею провадиться відповідною Радою народних депутатів.

Частиною другою ст.95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб,

Згідно до вимог ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі .

Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 Закону «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою ст.1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно положень ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою ст.1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини(ч.1 ст.1270 ЦК України).

Частиною першою ст.1297 ЦК України (редакції чинній на час прийняття спадщини відповідачкою) передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-1316/2227/11 зроблено висновок, що: «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо».

У постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №910/1016/17 та від 17.04.2018 року у справі №914/1521/17 зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Судом встановлено та підтверджується дослідженими доказами, що батьки сторін у справі були суміжними землекористувачами. Викопіюваннями з Генерального плану(схеми) за 1962 рік, виготовленими на ім`я матері позивачки ОСОБА_6 та батька відповідачки ОСОБА_8 підтверджується, що земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , які перебували у їх користуванні, безпосередньо межували між собою.

Згідно записів у земельно-кадастровій книзі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області розділ V «Присадибні ділянки особистого користування», оригінал якої оглянуто у судовому засіданні, за матір`ю позивачки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 обліковувалась земельна ділянка площею 0,6788 га, без визначення цільового призначення, право власності на яку остання на момент своєї смерті не оформила.

Після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка успадкувала належний матері житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та відповідно в силу вимог ст.120 ЗК України до неї перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,6788 га, яка перебувала у користуванні її матері.

Однак у 2021 році при проведенні землевпорядною організацією обмірів земельної ділянки позивачки, з метою оформлення права власності не неї встановлено, що на вказану ділянку накладається належна відповідачці земельна ділянка із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027.

За результатами комісійного обстеження Ворохтянською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області був встановлений факт самовільного захоплення частини земельної ділянки, що перебувала у користуванні матері позивачки та після її смерті перейшла у користування ОСОБА_3 , а саме: по лінії межі від В до Г з боку суміжного землевласника ОСОБА_4 при оформленні спадщини після смерті матері ОСОБА_7 , яка в свою чергу успадкувала земельну ділянку після смерті чоловіка ОСОБА_8 .

Наявними у матеріалах справи відповідями Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на адвокатські запити представників сторін підтверджується, що рішення про вилучення у ОСОБА_6 відповідної частки земельної ділянки, що перебувала у її користуванні, в установленому порядку селищною радою не приймалось і доказів протилежного судом не встановлено.

При цьому суд не приймає до уваги в якості належного доказу посилання представника відповідачки на наявні у земельно-кадастровій книзі селищної ради потертості у рядку, де зазначена площа ділянки, що перебувала у користуванні ОСОБА_6 , оскільки зазначене не може слугувати належним доказом на підтвердження факту вилучення чи надання у користування ОСОБА_6 земельної ділянки іншої площі чи, за твердженням сторони відповідача, попереднього набуття нею у приватну власність ділянки меншої площі.

У ході судового розгляду відповідачкою не представлено суду копій відповідних рішень селищної ради про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки чи копій державних актів на право власності на землю, виданих на її ім`я.

Дослідженими доказами також підтверджується, що батькові відповідачки ОСОБА_8 на підставі рішення Ворохтянської селищної Ради народних депутатів №3 від 28.01.1997 року була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,6800 га, з цільовим призначення -для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, з яких: 0,5440 га землі- сільськогосподарські угіддя та 0,1360 га землі-під будівлями.

10.03.1997 року ОСОБА_8 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121 у якому у Плані зовнішніх меж земельної ділянки по лінії від В до Г суміжним землекористувачем зазначений ОСОБА_10 -батько позивачки, і по зазначеній межі конфігурація переданої у власність ОСОБА_8 земельної ділянки мала нерівну, вигнуту форму, через заходження вглиб цієї ділянки земельної ділянки суміжника ОСОБА_10 .

Після смерті ОСОБА_8 вказану земельну ділянку успадкувала його дружина ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та на момент своєї смерті не здійснила державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Після смерті матері відповідачка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121 від 10.03.1997 року, виданого її батькові замовила у ПП «Геопростір» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельних ділянок площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства.

Вказана технічна документація із землеустрою була затверджена рішенням Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №136-12/2017 від 18.05.2017 року, а земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери 2611040300:19:001:0027 та 2611040300:19:001:0028.

Як встановлено судом, при виготовленні технічної документації із землеустрою конфігурація успадкованої відповідачкою земельної ділянки площею 0,5440 га, вказана у Державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_8 від 10.03.1997 року була змінена, частина цієї ділянки зі сторони, де на даний час суміжним землевласником є Укрзалізниця, не увійшла до складу земельної ділянки, а по лінії межі від В до Г вказана ділянка набула прямокутної форми, внаслідок чого до її складу увійшла частина земельної ділянки, що на той час перебувала у користуванні позивачки площею 0,0911 га.

При цьому, фактична площа земельної ділянки із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027, яка перебуває у володінні відповідачки становить 0,5744 га, що на 0,0304 га є більшою від площі, цієї ділянки, вказаної у Державному акті на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року.

Наведені обставини повністю підтверджуються висновком експерта №11/10/23 від 11.10.2023 року за результатами проведеної у ході розгляду справи судової земельно-технічної експертизи.

Вказаний висновок земельно-технічної експертизи суд вважає обгрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам цивільної справи та не викликає сумнівів у суду у своїй достовірності.

Не заслуговують на увагу доводи відповідачки про те, що вона не здійснювала самовільне захоплення земельної ділянки позивачки, а лише відновила межі та конфігурацію земельної ділянки, яка перебувала у користуванні її батька згідно Генерального плану(схеми) за 1962 рік, оскільки зіставленням вказаного викопіювання з Генерального плану(схеми) за 1962 рік, виготовленого на ім`я ОСОБА_8 та Плану зовнішніх меж земельної ділянки, що вказаний у Державному акті на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_8 10.03.1997 року вбачається, що станом на 1962 рік площа земельної ділянки, що була у користуванні батька відповідачки становила 3629,1 кв.м., в тому числі під городом-2429,1 кв.м, натомість у 1997 році у приватну власність ОСОБА_8 була передана земельна ділянка загальною площею 0,6800 га, в тому числі ділянка для введення особистого селянського господарства площею 0,5440 га, після чого конфігурація земельної ділянки була змінена.

У Додатках №№4,7 до висновку експерта №11/10/23 від 11.10.2023 року чітко відображено, що згідно з даними Генеральних планів (схем) за 1962 рік, виготовлених на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_8 земельні ділянки площею 5584,9 кв.м., що перебувала у користуванні ОСОБА_6 та площею 3629,1 кв.м., що перебувала у користуванні ОСОБА_8 , межували між собою зі сторони, де розташовувалась земельна ділянка землекористувача ОСОБА_6 орієнтовною площею 1088,08 кв.м. та мали спільну межу довжиною 34,0 м. Надалі, зазначена ділянка, що перебувала у користуванні ОСОБА_6 , була врахована при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_8 та відображена у Плані зовнішніх меж земельної ділянки у Державному акті на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року по лінії від В до Г.

Відповідних доказів щодо вилучення Ворохтянською селищною радою із користування ОСОБА_8 частини земельної ділянки площею 1088,08 кв.м. по АДРЕСА_1 та передачі її у користування ОСОБА_6 чи ОСОБА_10 відповідачкою суду не надано, а також не спростовано встановлений факт накладення земельних ділянок.

Твердження відповідачки про те, що вона відновила межі земельної ділянки ОСОБА_8 зі згоди Ворохтянської селищної ради є голослівними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема листами селищної ради, яка за результатом комісійної перевірки підтвердила факт самовільного захоплення відповідачкою частини земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_3

Безпідставними є також твердження відповідачки про те, що частина земельної ділянки, яка перебувала у власності її батька згідно Держаного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121 від 10.03.1997 року увійшла до складу земельної ділянки Укрзалізниці із кадастровим номером 2611093000:22:001:0101, оскільки спростовуються відомостями з Публічної кадастрової карти України, що графічно зображено у Додатку №5/А до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №11/10/23 від 11.10.2023 року.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 109 постанови від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16 вказала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони". Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення".

Таким чином, враховуючи те, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі(на місцевості) на успадковану ОСОБА_4 після смерті матері земельну ділянку площею 0,5440 га із цільовим призначення-для ведення особистого селянського господарства була змінена конфігурація зазначеної ділянки, вказана у правовстановлюючому документі на неї -Державному акті на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, виданому 10.03.1997 року на ім`я ОСОБА_8 і у площу вказаної ділянки була включена частина земельної ділянки площею 0,0911 га, яка перебувала у користуванні позивачки, без її вилучення у постійного землекористувача в установленому законом порядку, суд, керуючись принципом jura novit curia, приходить до висновку про протиправність рішення Ворохтянської селищної Надвірнянського району Івано-Франківської області №136-12/2017 від 18.05.2017 року у частині пункту 4.2 яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_4 .

Як встановлено судом, вказана технічна документація слугувала підставою для подальшої реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєння їй відповідного кадастрового номера-2611040300:19:001:0027, після чого відповідачці 03.11.2017 року було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, зареєстроване у реєстрі за №1655, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на зазначене нерухоме майно.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними, згідно ст.77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що у ході судового розгляду позивачкою належними, достатніми та допустимими доказами доведено той факт, що до складу успадкованої ОСОБА_4 після смерті її матері ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,5440 га із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства протиправно включено частину земельної ділянки площею 0,0911 га, яка з 1962 року перебувала у постійному користуванні матері позивачки ОСОБА_6 та якою після її смерті продовжує користуватися позивачка, без її вилучення у постійного землекористувача у встановленому законом порядку, чим позбавлено ОСОБА_3 можливості реалізувати своє право на отримання зазначеної земельної ділянки у власність шляхом безоплатної приватизації.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підлягають до задоволення у повному обсязі шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.2017 року, за реєстром №1655 виданого ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027, яка була сформована вже після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , оскільки до складу спадщини на яку видане зазначене свідоцтво включена частина земельної ділянки, право на яку у спадкодавця за життя в установленому порядку не виникло, із одночасним скасуванням державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі як окремого об`єкта цивільних прав та скасуванням державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на вказану ділянку, враховуючи встановлені судом обставини, які підтверджують незаконність формування спірної земельної ділянки та відповідно незаконність її державної реєстрації.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, від 11.11.2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Частиною 6 ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано:

-Договір про надання правничої допомоги №020/23 від 21.09.2023 року, укладений із адвокатом Неште А.І., за умовами якого клієнт доручає, а виконавець зобов`язується надати клієнту послуги з надання правової інформації, консультації з правових питань, складання процесуальних документів та представництво інтересів клієнта в усіх інстанціях, установах та організаціях державних та комунальних установах, ЦНАПі та судах усіх інстанцій, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі та в порядку, визначених цим договором. Відповідно до п.3.1 договору оплата за надані послуги здійснюється за домовленістю, на підставі акту виконаних робіт з розрахунку розміру прожиткового мінімуму на одну особу станом на дату підписання акту)х40%+1 год витраченого часу, та сплаченого авансу, який в подальшому буде включено у загальну суму;

-Довідку про розрахунок витрат на правничу допомогу(детальний опис проведених(виконаних) робіт адвокатом) у цивільній справі №354/117/22 згідно договору про надання правничої допомоги №020/23 від 21.09.2023 року, відповідно до якої адвокатом надано наступну правничу допомогу: зустріч з клієнтом, попереднє опрацювання матеріалів цивільної справи, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація клієнта, узгодження та формування правової позиції(2 год)-2336.00 грн; написання заяв, клопотань(2 год)-2336,00 грн; підготовка та подання клопотання про долученні доказів до матеріалів справи(1 год) -1168,00 грн.; представництво та захист законних інтересів в суді(відвідування п`ятьох судових засідань та ознайомлення із матеріалами справи) з розрахунку 1 судове засідання +3 год з дорогою Івано-Франківськ-Яремче-Івано-Франківськ(13 год)-15184,00 грн., а всього загальною тривалістю 18 год на загальну суму 21024,00 грн. Відповідно до наведеного розрахунку: 2920,00 грн(розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць станом на дату підписання акту)х40%(% співвідношення, визначене договором про надання правничої допомоги)-1168,00х18 год(кількість витраченого часу для відповідної роботи)=21024,00 грн;

-Акт розрахунку з надання правничої допомоги №015 від 30.04.2024 року, відповідно до якого адвокат надав правничі послуги правової допомоги відповідно до довідки про розрахунок витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню. Розмір виплати адвоката становить 21024,00грн. Оплата згідно даного Акту здійснена 30.04.2024 року у сумі 21024,00 грн. Підписанням даного акту сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень Договору №020/23 від 21.09.2023 року та повну оплату станом на день підписання даного акту.

Вказані докази підтверджують факт понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 21024,00 грн.

Представник відповідачки у відзиві на заяву позивача в порядку ст.49 ЦПК України послалась на те, що при визначенні розміру правничої допомоги представником позивачки не враховано вимоги щодо розумності та співмірності зазначених витрат заявленим позовним вимогам.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають до стягнення на користь позивачки суд враховує складність зазначеної справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, той факт, що кількість судових засідань за участю представника позивачки є більшою, аніж відображено у наданій Довідці про розрахунок витрат на правничу допомогу, той факт, що у ході судового розгляду представником позивачки також надавалась практична допомога з метою зміни конфігурації земельної ділянки відповідачки та добровільного врегулювання спору, та приходить до висновку, що понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 21024,00 грн, оскільки підтверджуються доказами надання адвокатом правничих послуг у справі, заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, зазначені витрати є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Підстав для зменшення їх розміру суд не вбачає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3414,80 грн. Водночас суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки понесених витрат по оплаті судової земельно-технічної експертизи, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження розміру зазначених витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку-задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 03 листопада 2017 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. на ім`я ОСОБА_4 , зареєстроване у реєстрі за №1655 на земельну ділянку площею 0,5440 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 26110400300:19:001:0027.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5440 га з кадастровим номером 26110400300:19:001:0027, цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства у Державному земельному кадастрі.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,5440 га з кадастровим номером 26110400300:19:001:0027, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1397865826110, номер запису про право власності: 23180668, дата державної реєстрації: 03 листопада 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 3414(три тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 80 коп. та 21024(двадцять одну тисячу двадцять чотири) гривні 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_4 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5

Третя особа: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78595, вул. Д. Галицького, 41 смт. Ворохта, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04354522.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК

СудЯремчанський міський суд Івано-Франківської області 
Дата ухвалення рішення23.10.2024
Оприлюднено12.11.2024
Номер документу122924476
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом.

Судовий реєстр по справі —354/117/22

Ухвала від 19.12.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Мальцева Є. Є.

Ухвала від 09.12.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Мальцева Є. Є.

Рішення від 23.10.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Рішення від 23.10.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 02.04.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 13.02.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 29.01.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 02.11.2023

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 26.10.2022

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 26.10.2022

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні