Постанова

від 11.02.2025 по справі 354/117/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/117/22

Провадження № 22-ц/4808/134/25

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.

секретар Гудяк Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гайтанюк Мар`яни Миколаївни на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

28 січня 2022 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.02.2024 року обґрунтовано тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебувала у користуванні батьків позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1962 року, що підтверджується Генеральним планом(схемою) від 1962 року. Після смерті батьків зазначеною ділянкою користується позивач. Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , яку відповідач успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.11.2017 року, за реєстром №1655, та була приватизована батьком відповідачки ОСОБА_6 на підставі рішення Ворохтянської селищної ради від 12.01.2007 року, після чого йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №18-03-2/000121.

З метою приватизації земельної ділянки, що перебуває в користуванні, позивачка звернулась до землевпорядної організації та після проведених обмірів дізналась, що частина земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, включена до складу земельної ділянки відповідачки, а саме: по межі від літери В до Г. З відповіді селищної ради від 05.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо успадкованої нею земельної ділянки площею 0,5440 га із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027 включила до складу цієї ділянки частину земельної ділянки (по межі від літери В до Г), якою користується позивачка. Комісія надала відповідачці рекомендації щодо вирішення зазначеної ситуації, однак ОСОБА_1 жодних заходів для відновлення порушених прав позивачки не вжила.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.11.2017 року №1165 серії НМТ №818032, видане державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі України площею 0,5440 га з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресоювул.Руднєва в смт. Ворохта, Івано-Франківської області із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, площею 0,5440 га кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_1 , яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1397865826110, номер запису про право власності:23180668. Одночасно просила стягнути на користь позивачки сплачений судовий збір, витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 7500,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі орієнтовний розмір яких становить 24500,00 грн.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано недійснимсвідоцтво про право на спадщину за законом видане 03 листопада 2017 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. на ім`я ОСОБА_1 , зареєстроване у реєстрі за №1655 на земельну ділянку площею 0,5440 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 26110400300:19:001:0027.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5440 га з кадастровим номером 26110400300:19:001:0027, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства у Державному земельному кадастрі.

Скасовано державнуреєстрацію прававласності ОСОБА_1 на земельнуділянкуплощею0,5440га кадастровим номером26110400300:19:001:0027,цільовепризначення-дляведення особистогоселянського господарствау Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна:1397865826110, номер запису про право власності: 23180668, дата державної реєстрації: 03 листопада 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 3414,80 грн та 21024 грн витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гайтанюк М.М. подала апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що рішення винесено внаслідок неповного з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що позивач належним чином не довела факт користування спірною земельною ділянкою, на яку вона претендує. Як на доказ користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 посилалася на Генеральний план (схему) за 1962 рік, виготовлений на ім`я ОСОБА_4 , а як на доказ самовільного захоплення відповідачкою земельної ділянки, посилалася на схему земельних ділянок, розроблену ФОП ОСОБА_7 . Проте судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що земельна ділянка позивачки, яка відображена в Генеральному плані (схемі) за 1962 рік, суттєво відрізняється за конфігурацією від земельної ділянки позивачки, яка вказана в схемі земельних ділянок, яка розроблена ФОП ОСОБА_7 та форма другої частини земельної ділянки, яка знаходиться після пішохідної стежки, у Генеральному плані (схемі) за 1962 рік, мала форму прямокутної трапеції, а згідно схеми земельних ділянок, розробленої ФОП ОСОБА_7 , має іншу форму. При цьому площа земельної ділянки, на яку претендує позивачка не зазначена, зазначена ділянка у встановленому законом порядку не виділялась, а межі не виносились.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки й тій обставині, що висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи N11/10/23 від 11.10.2023 року встановлено, що фактичні розміри та конфігурація земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , частково не відповідає площі та конфігурації цієї ділянки, що вказані у Генеральному плані (схемі) ділянки за 1962 рік, виготовленому на ім`я ОСОБА_4 . Так, частина земельної ділянки, що зображена у Генеральному плані (схемі) за 1962рік орієнтовною площею 0,1088 га не включена у фактичну площу ділянки ОСОБА_2 та частина ділянки фактичного користування орієнтовною площе 0.0238 га розташована поза межами ділянки, що зображена у Генеральному плані (схемі) за 1962, рік та фактичне розташування будівель позивачки не відповідає розташуванню будівель, що зображені у Генеральному плані (схемі) за 1962 рік.

При цьому відповідачка належним чином набула право власності на спірну земельну ділянку у встановлений законом способом, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 03.11.2017 року, виданих державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори на земельні ділянки: площею 0,5440 га, призначену для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 та площею 0,1360 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2611040300:19:001:0028, що розташовані в АДРЕСА_1 . Успадковані земельні ділянки належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, виданого Ворохтянською селищною радою на підставі рішення №3 від 28.01.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року за №6000121;

З огляду на вищевказане просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_2 адвокат Неште А.І. подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі належних доказів. Всі аргументи, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були дослідженні впродовж розгляду справи в суді першої інстанції, надана належна оцінка.

При виготовленні технічної документації із землеустрою конфігурація успадкованої ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,5440 га, яка вказана у Державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_6 (її батька) від 10.03.1997 року була змінена: зі сторони, де на даний час суміжним землевласником є Укрзалізниця, не увійшла до складу земельної ділянки, а по лінії межі від В до Г вказана ділянка набула прямокутної форми, внаслідок чого до її складу увійшла частина земельної ділянки, що на той час перебувала у користуванні позивачки площею0,0911 га.

При цьому, фактична площа земельної ділянки із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027, яка перебуває у володінні відповідачки становить 0,5744 га, що на 0,0304 га є більшою від площі ділянки, вказаної у Державному акті на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року. Наведені обставини повністю підтверджуються висновком експерта №11/10/23 від11.10.2023 року. Так, у Додатках NN4,7 до висновку експерта чітко відображено, що згідно з даними Генеральних планів (схем) за 1962 рік, виготовлених на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_8 земельні ділянки площею 5584,9 кв.м., що перебувала у користуванні ОСОБА_4 площею 3629,1 кв.м., що перебувала у користуванні ОСОБА_8 , межували між собою зі сторони, де розташовувалась земельна ділянка землекористувача ОСОБА_4 орієнтовною площею 1088,08 кв.м. та мали спільну межу довжиною 34,0 м. Надалі, зазначена ділянка, що перебувала у користуванні ОСОБА_4 , була врахована при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та відображена у Плані зовнішніх меж земельної ділянки у Державному акті на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року по лінії від В до Г.

Відповідних доказів щодо вилучення Ворохтянською селищною радою із користування ОСОБА_6 частини земельної ділянки площею 1088,08 кв.м. по АДРЕСА_1 та передачі її у користування ОСОБА_4 чи ОСОБА_9 відповідачкою суду не надано, а також не спростовано встановлений факт накладення земельних ділянок.

Тому вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

05 лютого 2025 року, під час розгляду справи в апеляційному суді, представник ОСОБА_1 адвокат Гайтанюк М.М. подала заяву про застосування строків позовної давності у справі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою не користується з 2017 року, після оформлення ОСОБА_1 право власності, проте з позовом до суду звернулась у січні 2022 року, тобто з пропуском строку позовної давності. При цьому позивач не надала жодних доказів поважності пропуску строку позовної давності.

Заслухавши доповідьсудді, відповідача ОСОБА_1 , її представника адвоката Гайтанюк М.М., які підтримали доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Неште А.І., яка заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що доказів вилучення Ворохтянською селищною радою із користування ОСОБА_6 частини земельної ділянки площею 1088,08 кв.м. по АДРЕСА_1 та передачі її у користування ОСОБА_4 чи ОСОБА_9 відповідачкою суду не надано, а також не спростовано встановлений факт накладення земельних ділянок.

Твердження відповідачки про те, що вона відновила межі земельної ділянки ОСОБА_6 зі згоди Ворохтянської селищної ради спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема листами селищної ради, яка за результатом комісійної перевірки підтвердила факт самовільного захоплення відповідачкою частини земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_2 .

Також суд не прийняв до уваги твердження відповідачки про те, що частина земельної ділянки, яка перебувала у власності її батька згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121 від 10.03.1997 року, увійшла до складу земельної ділянки Укрзалізниці із кадастровим номером 2611093000:22:001:0101, оскільки це спростовується відомостями з Публічної кадастрової карти України, що графічно зображено у Додатку №5/А до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №11/10/23 від 11.10.2023 року.

Відтак позивачем достатньо доведено факт порушення відповідачем її права користування спірною земельною ділянкою.

Однак з висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено,що ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Ворохтянської селищної ради 10.06.1961 року на підставі рішення від 08.06.1961 року, зареєстрованого у Коломийському МБТІ 10.06.1961 року, номер запису 66.

Наведене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане 18.08.2014 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори, за реєстром №1302 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №25713616 від 18.08.2014 року.

Відповідно до викопіювання з Генерального плану(схеми) за 1962 рік, виготовленого на ім`я ОСОБА_4 , загальна площа земельних ділянок, що перебували у користуванні матері позивачки по АДРЕСА_1 становила 5284,9 кв.м.

21.01.1991 року ОСОБА_4 був виданий технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , у матеріалах якого міститься зазначений Генеральний план(схема) земельної ділянки за 1962 року.

Відповідно до викопіювання з Генерального плану (схеми) за 1962 рік, виготовленого на ім`я ОСОБА_6 , загальна площа земельних ділянок, що перебували у користуванні батька відповідачки по АДРЕСА_1 , становила 3629,1 кв.м.

Як вбачається із Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121 від 10.03.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000121, батькові відповідачки ОСОБА_6 на підставі рішення Ворохтянської селищної Ради народних депутатів №3 від 28.01.1997 року була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,6800 га, яка розташована на території смт. Ворохта Яремчанської міської ради. Згідно з планом зовнішніх меж вказана ділянка по лінії від А до Б межує із землями ОСОБА_10 по лінії від В до Г із землями ОСОБА_9 , по лінії від Б до В-стежка, від Г до Д-Львівська залізниця.

Згідно з свідоцтвом про спадщину за законом від 28.05.2004 року, виданим державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори, за реєстром №12, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_5 .. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Вказаний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_5 на праві власності 02.07.2004 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Коломийським МБТІ 05.07.2004 року за №4038023.

Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі зави ОСОБА_1 від 05.05.2017 року спеціалізованою землевпорядною організацією ПП «Геопростір» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельних ділянок площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у АДРЕСА_2 . У матеріалах наявна копія Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 18-03-2/000121, виданого батькові відповідачки ОСОБА_6 10.03.1997 року на земельну ділянку площею 0,6800 га, з яких:0,5440 га -для ведення підсобного господарства та 0,1360 га - для обслуговування житлового будинку, кадастрові плани земельних ділянок та акти прийомки передачі межових знаків на зберігання від 05.05.2017 року, у яких суміжними землекористувачами зазначено Ворохтянську селищну раду, Львівську залізницю та ОСОБА_11 ..

27.04.2017 року ОСОБА_1 звернулась до голови Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості)із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1360 га та для ведення селянського господарства площею 0,5440 га, які розташовані у АДРЕСА_2 .

Пунктами 4.1, 4.2 рішення Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №136-12/2017 від 18.05.2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_1

03.11.2017 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Білецькій Н.В. видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстром №1655, №1651 на земельні ділянки площею 0,5440 га, призначену для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 та площею 0,1360 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2611040300:19:001:0028, що розташовані в АДРЕСА_1 . У вказаних свідоцтвах зазначено, що успадковані земельні ділянки належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, виданого Ворохтянською селищною радою на підставі рішення №3 від 28.01.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року за №000121.

Вказані земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності 03.11.2017 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №25713616 від 18.08.2014 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №283816287 від 10.11.2021 року.

05.08.2021 року Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області повідомила письмово ОСОБА_2 про те, що за результатами розгляду поданої нею заяви від 17.05.2021 року про створення земельної комісії для вирішення питання про захоплення земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка, яка є у користуванні заявниці, належала її матері ОСОБА_4 , що засвідчує викопіювання з Генерального плану(схеми), яке видане у лютому 1962 року. На замовлення ОСОБА_2 проектною ліцензованою організацією при здійсненні обмірів земельної ділянки(для її подальшої приватизації), якою остання користувалась після смерті матері, стало явним те, що суміжник ОСОБА_1 , розробляючи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) площею 0,5440 га кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 (при оформленні спадщини за померлою ОСОБА_12 - на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 , та переоформлення земельних ділянок за померлим ОСОБА_6 на земельні ділянки загальною площею 0,6800 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, зареєстрованого за №000121) включила частину земельної ділянки суміжника ОСОБА_9 (по межі від літери В до Г), якою на даний час користується ОСОБА_2 , яка не належала до спадкового майна, чим і здійснила самовільне захоплення (привласнення) чужого майна(земельної ділянки). Одночасно зазначено, що ОСОБА_1 буде надіслано письмові роз`яснення щодо порядку внесення змін до Державного земельного кадастру та виправлення недоліків(технічних помилок по зміні конфігурації земельної ділянки) щодо невірно визначених меж та інших технічних даних щодо земельних ділянок та повернення ОСОБА_2 належної земельної ділянки.

У листі від 04.01.2022 року за вих. №13/02-23 Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області на адвокатський запит представника позивачки додатково повідомила про те, що у результаті розгляду заяви ОСОБА_2 було здійснено виїзд земельної комісії Ворохтянської селищної ради та встановлено, що земельна ділянка, яка є у користуванні ОСОБА_2 більше 20 років, належала покійній матері ОСОБА_4 , як зазначено в земельно-кадастрової книги за ОСОБА_4 рахується 0,6788 га землі у смт. Ворохта.

Державний архів Івано-Франківської області листами від 19.04.2022 року за вих. №36/06-07 та від 14.05.2022 року за вих. №42/06-07 у відповідь на адвокатські запити представника відповідачки повідомив, що у протоколах засідань та сесій Ворохтянської селищної Ради депутатів трудящих за 1950-1962 р.р. відомостей про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку ОСОБА_6 , ОСОБА_4 не виявлено.

Із архівної копії протоколу №12 засідання виконавчого комітету Ворохтянської селищної Ради депутатів трудящих від 23.06.1961 року вбачається, що по четвертому питанню: «Про визнання домоволодінь на право особистої власності» селищна рада ухвалила рішення визнати власниками домоволодінь по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_6

Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області у відповіді на адвокатський запит представника відповідачки від 19.05.2022 року за вих. №325/02-23 повідомила, що за матір`ю позивачки ОСОБА_4 обліковувалася земельна ділянка площею 0,6788 га у АДРЕСА_1 згідно земельно-кадастрової книги на підтвердження чого долучено викопіювання із земельно-кадастрової книги Ворохтянської селищної ради, оригінал якої досліджено у судовому засіданні.

Архівний відділ Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у листі від 23.05.2022 року за вих. №12/01.4-02 повідомив, що у рішеннях Ворохтянської селищної ради за 1992-1997 роки немає даних про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_6 , а також немає даних про надання земельної ділянки ОСОБА_4 із земель ОСОБА_6 .

Згідно з додатком до рішення виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради №3 від 28.01.1997 року «Про передачу в приватну власність земельних ділянок жителям селища» ОСОБА_6 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,6800 га, в тому числі 0,5440 га-сільськогосподарські угіддя, 0.1360 га- під будівництво.

У відповіді на адвокатський запит представника відповідачки від 01.06.2022 року №349/02-23 Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області вказала, що за записами земельно-кадастрової книги за ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 було обліковано 0.6800 га землі, які були передані йому у власність рішенням №23 від 28.01.1997 року.

У відповіді на адвокатський запит представника позивачки від 08.06.2022 року №359/02-23 Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області повідомила, що згідно викопіювання з Генерального плану(схеми), яке було видане у лютому 1962 року АДРЕСА_1 та згідно кадастрової книги смт. Ворохта за покійною ОСОБА_4 рахувалося 0,6788 га землі, цільового призначення якої не визначено. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 рішенням виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради від 28.01.1997 року №3 передані у приватну власність земельні ділянки площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд та площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 . Земельні ділянки не вилучалися із земель ОСОБА_4 . Земельними ділянками, які перебували в користуванні ОСОБА_4 , на теперішній час користується ОСОБА_2 .

З схеми земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складеної ФОП ОСОБА_7 , вбачається, що площа накладки земельної ділянки із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027 площею 0,5440 га на земельні ділянку, площею 0,0874 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 становить 0,0810 га.

Викопіювання з Генерального плану смт. Ворохта орієнтовного місця розташування земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджується, що належні відповідачці земельні ділянки із кадастровими номерами 2611040300:19:001:0027 та 2611040300:19:001:0028 та земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивачки між собою межують.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №11/10/23 від 11.10.2023 року встановлено, що площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , відповідно до фактичного користування становить 0,4903 га.

Фактичні розміри та конфігурація вказаної земельної ділянки частково не відповідають площі та конфігурації цієї ділянки, що вказані у Генеральному плані(схемі) земельної ділянки за 1962 рік, виготовленому на ім`я ОСОБА_4 , невідповідності полягають в тому, що частина земельної ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік орієнтовною площею 0,1088 га не включена у фактичну площу земельної ділянки ОСОБА_2 ; частина ділянки фактичного користування орієнтовною площею 0,0238 га розташована поза межами ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік. Фактичне розташування будівель не відповідає розташуванню будівель, що зображені у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік.

Вказана у Генеральному плані(схемі) земельної ділянки за 1962 рік, виготовленому на ім`я ОСОБА_4 конфігурація земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 - частково не відповідає конфігурації ділянки, що вказана у Схемі земельних ділянок сторін, виготовленій ФОП ОСОБА_7 .. Невідповідності полягають у тому, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,0286 га, яка б відповідала конфігурації ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік не вказана у Схемі земельних ділянок сторін, виконаній ФОП ОСОБА_7 ; частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,0072 га та 0,0940 га, що вказана у Схемі земельних ділянок сторін, виконаній ФОП ОСОБА_7 не відповідає конфігурації ділянки, що зображена у Генеральному плані(схемі) за 1962 рік.

Площа ділянки для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2611040300:19:001:0027 відповідно до фактичного користування становить 0, 5744 га, площа ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 2611040300:19:001:0028 відповідно до фактичного користування становить 0,1372 га.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ч.5ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку,визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.78, ч.2 ст.90 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст.152 ЗК України.

Зокрема, частинами першою та другою цієї статті передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно дост.152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з нормою ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Частиною першою ст.10 З-ну України «Про місцеве самоврядування в Україні»(надалі - Закон №280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

За правиламистатті 25 Закону №280/97-ВРсільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВРвизначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Статтею 21ЦКУкраїни визначено, що суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 520/15132/19 (провадження № 61-14687св20), від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту».

У постанові від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) Велика Палата Верховного Суду робила висновок, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина другастатті 166 ЗК України).

Судом встановлено, що рішенням Ворохтянської селищної ради №3 від 28.01.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року за №000121, передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,6800 га цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства. (а.с.17 Т.1)

Державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори 03.11.2017 року Білецькій Н.В. видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстром №1655, №1651 на земельні ділянки площею 0,5440 га, призначену для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2611040300:19:001:0027 та площею 0,1360 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2611040300:19:001:0028, що розташовані в АДРЕСА_1 . У вказаних свідоцтвах зазначено, що успадковані земельні ділянки належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №18-03-2/000121, виданого Ворохтянською селищною радою на підставі рішення №3 від 28.01.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 10.03.1997 року за №000121.( т.1 а.с. 15-21)

Пунктами 4.1, 4.2 рішення Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №136-12/2017 від 18.05.2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,5440 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 .

Отже, спірні земельні ділянки передані відповідачу у власність відповідно до розпорядження органу місцевого самоврядування, яке є чинним.

У позовній заяві фактичною підставою позову визначено порушення права позивача на користування земельною ділянкою.

Разом з тим, згідно з висновком експерта №11/10/23 від 11.10.2023 року належні відповідачу ОСОБА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 2611040300:19:001:0027та 2611040300:19:001:0028 згідно з каталогом координат поворотних точок меж цих земельних ділянок, що мстяться в технічній документації із землеустрою на ці земельні ділянки, виготовленої ПП «Геопрострі», не накладаються на земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача ОСОБА_2 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 2-25 Т.2)

У справі, що переглядається, позивачем не надано доказів набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку за рахунок частини земельної ділянки, яка б на законних підставах перебувала в користуванні ОСОБА_2 , та земельної ділянки загального користування, яка не підлягає приватизації. З наданих експертом висновків вбачається, що дійсно, частина земельної ділянки, яка є у фактичному користуванні відповідача, не відповідає межам земельної ділянки згідно з актом від 10.03.1997 року, виданого батьку відповідача. Але будь-яких доказів на підтвердження порушення права саме ОСОБА_2 на користування спірною земельною ділянкою нею не надано, що вказує на відсутність порушеного права станом на час вирішення спору судом. Листи Ворохтянської селищної ради від 05.08.2021 року, 04.01.2022 року не можуть слугувати таким доказом, за умови відсутності належних доказів права користування позивача або її матері саме на цю земельну ділянку, крім Генерального плану забудови 1962 року, який сам по собі не замінює землевпорядної документації, яка є результатом низки рішень органів, які розпоряджаються земелею . Так, з цих письмових повідомлень селищної ради неможливо встановити, на підставі яких даних рада прийшла до висновку про захват ОСОБА_1 частини земельної ділянки саме ОСОБА_2 .. Отже, такі листи, не можуть слугувати беззаперечним належним і допустимим доказом обґрунтованості позовних вимог. Разом з тим, як вбачається з земельної документації відповідача, рішенням виконкому Ворохтянської селищної ради від 28.01.1997 року, ОСОБА_6 батьку ОСОБА_1 вирішено передати у приватну власність 0,6800 га землі, що записано в земельнокадастровій книзі, яка складалася з сільськогосподарської землі і ділянки під забудову (т.1 а.с.144, 147), в той час, як з даних земельнокадастрової книги неможливо встановити, з яких земель складалася земельна ділянка, що була у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , розміром 6788 (т.1 а.с.147, 180).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку із вищенаведеним колегія суддів не може погодитися із висновком суду про те, що позивач належно і достатньо довела власні вимоги, не врахувала, що позивач не підтвердила своє право користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а згідно з правилами ч.1 ст.81цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши обставини справи і проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку відповідача та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності, поданої представником відповідача, апеляційний суд виходить з наступного.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гайтанюк М.М. на стадії апеляційного розгляду справи заявила про пропуск позивачем строку звернення до суду з даними вимогами.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦПК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року в справі № 6-3063цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) викладено висновок про те, щостворення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Гайтанюк М.М. були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції та брали участь в судових засідань, що підтверджується протоколами судових засідань від 21.11.2023, 16.02.2024, 23.02.2024, 30.04.2024, 02.07.2024, 23.10.2024 (а.с. 38, 65, 71, 115, 132, 142 Т.2), тому апеляційний суд не приймає до розгляду заяву від 05.02.2025 представника відповідача про застосування строку позовної давності і не вирішує її по суті.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 376, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гайтанюк Мар`яни Миколаївни задовольнити.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 лютого 2025 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Луганська