Рішення

від 22.10.2024 по справі 755/10324/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/10324/23

Провадження №: 2/755/174/24

"22" жовтня 2024 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

з участю секретарів судових засідань - Назарової І.В., Щербак А.О.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Кайда Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

18 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_3 з наступними вимогами:

1. Визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, розповсюджену Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 інформацію у телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_1 за посипанням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р. на: 1хв. 37 сек. (час), цитування автора (пряма мова): «... ОСОБА_4 пошол на *уй вместе с своим *лять конченым, храмим папой...», що в перекладі на державну мову: «... ОСОБА_5 пішов на *уй разом і своїм *лять закінченим, шкутильгавим татом».

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію та протягом десяти днів з дати набрання рішення суду законної сили розмістити у телеграм - каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ІНФОРМАЦІЯ_1 спростування недостовірної інформації під заголовком: «Спростування», текст наступного змісту: «Інформація, яка поширювалася: у телеграм - каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ІНФОРМАЦІЯ_1 за посипанням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р. на: 1хв. 37 сек. (час), цитування автора (пряма мова): «... ОСОБА_4 пошол на *уй вместе с своим *лять конченым, храмим папой...», що в перекладі на державну мову: «... ОСОБА_5 пішов на *уй разом і своїм *лять закінченим, шкутильгавим татом» є недостовірною, про що я - ОСОБА_2 публічно заявляю».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 250 000 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий за подання позовної заяви та витрати за надання правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що він впродовж 2016 - 2017 років брав участь у виконанні бойових завдань по захисту батьківщини у складі військових підрозділів Збройних Сил України. З урахуванням вимог статей 5 та 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням: серія НОМЕР_1 , виданого Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 «17» лютого 2016 року.

04 березня 2023 року позивачу зателефонував бойовий побратим і запропонував переглянути відео-ролик у телеграм - каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р., оскільки у ньому поширено про мене інформацію, яка принижує мою гідність, честь та ділову репутацію.

Про Телеграм-канал та його принцип роботи позивачу відомо з Вікіпедії за наступним посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_3,

зокрема: Телеграм є спільним проектом ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Офіційно власниками Телеграм є дві компанії, зареєстровані в Белізі і на Віргінських островах. Один з офісів зареєстрований в ОАЕ, а більшість даних розподілено по всьому світу з метою ускладнення доступу спецслужб до інформації. Реєстрація на Телеграм здійснюється за обліковим записом користувача та прив`язується до номера мобільного телефону: щоб авторизуватися, потрібно ввести код авторизації з СМС. Відтак, Telegram-канал- інструмент месенджера Telegram, який дозволяє доставляти інформацію абонентам. Телеграм-канали з`явилися у вересні 2015 року. Принцип роботи. Telegram-канали працюють за абонентською моделлю. Це стрічка новин з елементами блогу. Користувач робить підписку на канал, щоб регулярно отримувати інформацію. Повідомлення, яке надсилається до каналу, надходить абонентам не від імені автора, а від імені каналу. Адмініструвати канал можуть кілька людей, у тому числі й анонімно. Типи каналів. Публічні канали мають постійне ім`я, адресу, їх можна знайти пошуком у Telegram. Приватні канали не можна знайти за допомогою пошуку в Telegram, доступ до каналу здійснюється за генерованим посиланням, яке може бути змінено з метою захисту приватності.

Використання. Блоги. Telegram-канали стали новою формою блогів, більш персоналізованою внаслідок способу доставки постів - користувачу не потрібно заходити і гортати стрічку, він отримує пост як повідомлення. ЗМІ. Telegram-канали часто використовуються редакціями ЗМІ як окремий канал доставки контенту своїм передплатникам. Виходячи з наведеного, Телеграм-канал за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9» є стрічкою новин з елементами блогу. Користувач робить підписку на канал за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою регулярного отримання інформації. Телеграм-канал за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9» створено 6 березня 2020 року, є публічним каналом має постійне ім`я, адресу, його можна знайти пошуком у Telegram, будь- які публікації можна переглянути навіть без підписки. Використовується, за формою блогу, більш персоналізованою внаслідок способу доставки постів - користувачу не потрібно заходити і гортати стрічку, він отримує пост як повідомлення. Водночас, і використовується, як онлайн-медіа з метою доставки контенту своїм перед податникам. Автором, адміністратором Телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9» систематично розміщується інформація - запрошення підписників для огляду інформації на відео-хостингу YouTube на каналі «Інша думка» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5. За вказаним посиланням мені стала відома і наступна інформація: Дата реєстрації каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9»: 14 листопада 2016 року, країна Україна. Мета створення каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9»: викривати продажних і корумпованих політиків, та доносити цю інформацію на суд звичайних людей. Кількість підписників каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9»: 4,4 тис. осіб (станом на 24.05.2023р.) Адміністратор, автор поширеної інформації каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9»: ОСОБА_2 . Додатково на каналі розміщена інформація, з посиланням на сторінки: 1. ОСОБА_8 у Інстаграмі, де зазначається інформація про власника: ОСОБА_10, Громадський діяч, Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9». ІНФОРМАЦІЯ_8. 2. «ІНФОРМАЦІЯ_9» у Телеграмі посилання на сторінку: ІНФОРМАЦІЯ_6, підписниками є 21738 тис. осіб (станом на 24.05.2023). 3. «ІНФОРМАЦІЯ_9» у Інстаграмі посилання неактивне (не відтворюється).

З вище наведеного, стало відомо про «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9» та адміністратора, автора поширеної інформації каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9»: ОСОБА_2 . Водночас, сформувавши запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо організаційно-правову форму Інформаційного агентства «ІНФОРМАЦІЯ_9», зокрема це: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9» ЮРПОУ 44582060), місцезнаходження: Україна, 02125, місто Київ, б. Перова, будинок 24А, квартира 14; провадить діяльність за видом економічної діяльності: 63.91 Діяльність інформаційних агентств (основний), а отже на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9» поширюється дія Закону України «Про медіа» від 13 грудня 2022 року № 2849-ІХ. Засновником, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство ІНФОРМАЦІЯ_9» (ЄДРПОУ 44582060) є ОСОБА_2 , який провадить діяльність Товариства на: - відео-хостингу YouTube на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» (ІНФОРМАЦІЯ_7, підписниками якого є 4,27 тис. осіб (чотири тисячі двісті сімдесят осіб, станом на 24.04.2023р.); - телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» (ІНФОРМАЦІЯ_6, підписниками якого є 21732 тис. осіб (станом на 15.05.2023), що свідчить про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9» (ЄДРПОУ - 44582060) ознак суб`єкта у сфері онлайн -медіа. Водночас, у зазначених інформаційних джерелах ОСОБА_2 оприлюднює інформацію, яку він збирає, одержує, створює, редагує та поширює від свого імені прямо заявляючи про те, що він в такий спосіб провадить журналістську і свій правовий статус журналіста він підтверджує посвідченням. За посвідченням журналіста ОСОБА_2 здійснює письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів; безперешкодно відвідує приміщення суб`єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться; збирає інформацію щодо воєнних дій та розповсюджує її у вище вказаних інформаційних джерелах.

Також, ОСОБА_2 , як автор та адміністратор Телеграм - каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9» особисто: запрошує підписників реєструватися у ТікТок «ІНФОРМАЦІЯ_9» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6/19209, де зазначає, що спілкуватиметься з підписниками у прямому ефірі; повідомляє про наявність боту «ІНФОРМАЦІЯ_9» та просить надавати цікаву інформацію, яку би підписники хотіли б, щоб він розмістив у телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9»; систематично здійснює збір коштів на особисту банківську карту ПриватБанк: НОМЕР_3 . Наведене, безсумнівно дає розуміти та стверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9» (ЄДРПОУ 44582060) є власником Телеграм-каналу, ОСОБА_2 є автором, адміністратором телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9» та автором оспорюваної поширеної недостовірної інформації. Відтак, проглядаючи відео-ролик з поширеною інформацією у автора ОСОБА_2 на головному уборі відтворено найменування Інформаційного агентства «ІНФОРМАЦІЯ_9» та нашиті емблеми «ІНФОРМАЦІЯ_9», як на його головному уборі так і на його верхньому одязі. На думку позивача, наведене є підтвердженням того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9» (ЄДРПОУ 44582060) поширило про нього недостовірну інформацію у телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р., а ОСОБА_2 є автором цієї поширеної інформації.

Отже, переглядаючи відео-ролик у телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р. на: 1хв. 37 сек. (час) йдеться саме про позивача.

Факт поширення даної Інформації для необмеженого кола осіб підтверджується скріншотом з Телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р. та реакцією підписників цього телеграм - каналу, яка висловлена понад 202 учасниками та коментарями 16-ти учасниками. Оскільки позивач є татом ОСОБА_9 - міського голови міста Конотопської області, мова йде саме про позивача. Щодо поширеної інформації, що позивач нібито «...кончений...», що в перекладі на державну мову «…закінчений...», то така інформація, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки він під наглядом лікаря психіатра не перебуває, за психіатричною допомогою ніколи не звертався. Щодо поширеної інформації «...храмой папа...», що в перекладі на державну мову «…шкутильгавий тато...», то така інформація, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності та честі (особисте немайнове право). Адже після участі позивача в АТО в нього дійсно з`явилися певні проблеми зі здоров`ям - погано почали працювати суглоби. І для того, щоб зменшити навантаження на суглоби позивач ходить з паличкою. Однак, така поширена Інформація Відповідачем у телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р. висловлена в брутальній, принизливій, непристойній формі, принижує гідність, честь та ділову репутацію позивача, як учасника АТО і як людини в цілому. Позивач звертав увагу суду на те, що він з Відповідачем особисто взагалі незнайомі, тому така протиправна поведінка автора по відношенню до нього повинна бути розцінена, як поширення недостовірної негативної Інформації про позивача, що порушує його особисті немайнові права, принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

У зв`язку з такою Інформацією позивач втратив соціальне благополуччя та певні концептуальні цінності для належної самоорганізації особистості, а саме: наявна необхідність систематично виправдовуватися, коментувати свій стан здоров`я, зокрема побратимам, з якими позивач брав у часть в АТО, в тому числі і у соціальних мережах мешканцям міста Конотоп та репутаційно резбілітовуватися перед оточуючими у зв`язку із порушенням соціальних репутаційних зв`язків, як учасника АТО, що спостерігається погіршенням самопочуття та станом здоров`я. Відтак, внаслідок порушення немайнового права, позивачу завдано і моральні страждання, що у своїй сукупності призвело до відшкодування моральної шкоди.

Позивач повідомив, що відповідач вже не вперше порушує його права, зокрема: 4 березня 2023 року у телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 розмістив документ: договір купівлі-продажу квартири, що містить персональні дані позивача, а саме: рік вродження, паспортні дані, РНОКПП та місце реєстрації позивача з доступом до нього необмеженому колу осіб, у зв`язку з чим позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

18.07.2023 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

18.08.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків.

31.08.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

За змістом положень ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом викласти письмово свої заперечення проти позову, відзив на позов до суду не подали.

10.11.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у справі закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Також надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним у позові.

Відповідачі та/або їх представники в судове засідання не з`явились, відзивів на позовну заяву не подавали. Уся направлена на адреси відповідачів судова кореспонденція повернулась до суду без вручення адресатам.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку і ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалою на місці постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній та інших заявах по суті справи (з процесуальних питань) і просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, оцінивши докази та аргументи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що надані стороною позивача роздруківки з телеграм-каналу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9» із перекладом інформації на державну мову, та оглянута в судовому засіданні інформація в телеграм-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідає наведеній у позовних вимог інформації, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до честі, гідності і ділової репутації (а.с.24-28, 67 т. 1).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним (ст. 270 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 ЦК України).

За змістом ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як зазначалося вище, відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

При цьому, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Приймаючи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Європейський суд із прав людини підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь, гідність та ділову репутацію, як особистих немайнових прав.

Із пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» слідує, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суду» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у своїй постанові від 22.11.2021 р. у справі № 761/32924/19-ц дав визначення оціночним судженням та фактичним твердженням. Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи. І якщо існування фактів можна довести, то правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Як встановлено судом, позивач вважає недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, яка поширена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 у телеграм - каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2023 р. на: 1хв. 37 сек. (час), цитування автора (пряма мова): «... ОСОБА_4 пошол на *уй вместе с своим *лять конченым, храмим папой...», що в перекладі на державну мову: «... ОСОБА_5 пішов на *уй разом і своїм *лять закінченим, шкутильгавим татом».

Чинним законодавством України передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень до яких, зокрема, віднесено і висловлювання у формі гіпербол, алегорій, сатири.

При цьому не можуть бути спростовані думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири і за формою є брутальними.

Так, алегорією є спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Також, алегорія це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу. Таким чином утворюється переносне значення.

Гіпербола - стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки. Гіпербола часто поєднується з іншими стилістичними прийомами, додаючи їм відповідне забарвлення: гіперболічні порівняння, метафори тощо. Характер, що зображається, або ситуація також можуть бути гіперболічними. Гіпербола властива і риторичному, ораторському стилю, як засіб патетичного підйому, так само як і романтичному стилю, де пафос стикається з іронією.

Сатира - гостра критика окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов`язковими принципами чи встановленими ідеалами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що такі висловлювання відповідача ОСОБА_2 як «... ОСОБА_5 пішов на *уй разом і своїм *лять закінченим, шкутильгавим татом» містять оціночні судження та є його суб`єктивною думкою про особу позивача, не містять фактичних даних, дана інформація була поширена відповідачем у формі сатиричної насмішки, в стані загально-емоційного збудження, викликаного обуренням відповідача щодо відомих йому фактів, які в даному випадку не є предметом спору, а тому не вбачається, що інформація була висловлена ОСОБА_2 в брутальній, принизливій, непристойній формі та направлена на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача, відтак оціночні судження не можуть бути спростованими і не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком. Тому позовна вимога ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Якщо позивач вважає, що оціночні судження або думки ОСОБА_2 принижують його гідність, честь чи ділову репутацію, він вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь (ч. 2 ст. 30 закону України «Про інформацію»). До аналогічного висновку дійшов і Верховний суд у п. 57 постанови від 24.10.2018 р. у справі № 161/4052/16-ц.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні вимог про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію.

Відсутність підстав для визнання оспорюваної інформації недостовірною виключає необхідність спростування поширеної інформації.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням положень ст.ст. 23, 280, 1167 ЦК України, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в даному випадку є похідними від вимог про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, наявність підстав для повного або часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди залежить від результату вирішення по суті основної вимоги.

У зв`язку із тим, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги позивача, не підлягають до задоволення і похідні вимоги, зокрема, щодо зобов`язання спростувати інформацію та відшкодування моральної шкоди.

У даному випадку суд не здійснює аналіз розміру моральної шкоди, що заявлений до стягнення, оскільки для цього відсутні правові підстави з огляду на відмову позивачу у задоволенні основної позовної вимоги про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача.

У позовній заяві позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду, яку він пов`язує з поширенням відносно нього інформації, яка, як він вважає, порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Оскільки суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині спростування поширеної відносно позивача інформації, відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, так як вказана вимога є похідною.

Розподіл судових витрат

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, понесені позивачем, суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»; Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; Закону України «Про інформацію»; Законом України «Про звернення громадян»; ст.ст. 15, 16, 23, 201, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України; ст.ст. 1, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 08 листопада 2024 року.

Суддя :