Ухвала

від 05.11.2024 по справі 712/5082/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/184/24 Справа № 712/5082/21 Категорія: ч. 1 ст. 366 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретарки - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 16.10.2023 р. у кримінальному провадженні № 12020250000000241 від 07.09.2020 р., -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеним вироком ОСОБА_7 , який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, українець, громадя-

нин України, має вищу освіту, неодружений,

є особою з інвалідністю II групи, працює нача-

льником відділу контролю за використанням та

охороною земель у Звенигородському, Лисян- ському, Катеринопільському, Тальнівському, Шполянському районах, м. Ватутіному Управ -

ління з контролю за використанням та охоро-

ною земель Головного управління Держгеока-

дастру у Черкаській області, раніше не

судимий, проживає

АДРЕСА_2 ,

визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України виправданий за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати за проведення судових почеркознавчих експертиз у сумі 7518,70 грн. віднесені на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.

Питання про речовий доказ судом вирішене відповідно до вимог КПК України.

Вироком суду встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 483/0/50-18-К від 17.09.2018 р. ОСОБА_7 з 18.09.2018 р. призначений на посаду начальника відділу контролю за використанням та АДРЕСА_1 .

Згідно з розділом 2 Посадової інструкції начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у АДРЕСА_1 (далі - Посадова інструкція), метою його діяльності є організація та забезпечення здійснення заходів державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до розділу 3 Посадової інструкції, до основних обов`язків начальника відділу входить:

- забезпечення виконання інспекційних функцій (начальник відділу є одночасно старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Черкаської області);

- підписання документів щодо здійснення функцій з державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

- здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності та у частині родючості ґрунтів;

- обстеження земельних ділянок, яким завдана шкода внаслідок їх самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням;

- здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вжиття заходів щодо її відшкодування в установленому законом порядку.

Відповідно до розділу 4 Посадової інструкції, начальник відділу має наступні права:

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законом порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові до виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодування завданої власнику земельної ділянки збитків;

- безперешкодно обстежувати в установленому законом порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних та фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних, а також письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства;

- одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань.

Таким чином, в силу ст. 18 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою, тому що під час виконання повноважень начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у АДРЕСА_1 мав право здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Так, начальник відділу контролю за використанням та охороною земель у АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , вступивши у липні 2020 року у злочинну змову з ОСОБА_8 , діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, під час розгляду матеріалів щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП за фактом самовільного зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Журжинці Лисянського району Черкаської області, вніс до офіційних документів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/01-20 від 17.08.2020 р. та постанови про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р., завідомо неправдиві відомості за наступних обставин.

21.07.2020 р. ОСОБА_7 на підставі плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на ІІІ квартал 2020 року, а також листа Звенигородської місцевої прокуратури від 06.07.2020 р., здійснив обстеження земельної ділянки 7122883600:04:001:0601, що знаходиться в адміністративних межах АДРЕСА_3 , за результатами якого встановив факт самовільного зайняття її частини площею 24 га шляхом вирощування сільськогосподарської культури соняшник.

В цей же день, перебуваючи в с. Журжинці Лисянського району Черкаської області ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_8 .

Під час зустрічі ОСОБА_8 повідомив, що він знайде особу, яка визнає свою вину у самовільному захопленні вказаної земельної ділянки та її сільськогосподарському обробітку, а також сплатить штраф та шкоду заподіяну внаслідок вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, метою ОСОБА_8 було приховування своїх протиправних дій щодо незаконного сільськогосподарського обробітку земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 та отримання формального приводу для збору вирощеного насіння соняшнику з вказаної земельної ділянки шляхом отримання протоколу про адміністративне правопорушення.

У подальшому, в період часу з 21.07.2020 по 17.08.2020 р. ОСОБА_8 незаконно, використовуючи особисті персональні дані жительки АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив ОСОБА_7 в тому, що остання готова визнати свою вину у самовільному зайнятті частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Також, ОСОБА_8 направив ОСОБА_7 засобами електронного зв`язку фотокопії паспорта громадянки України на ім`я ОСОБА_9 для складання матеріалів щодо вчинення нею адміністративного правопорушення. Вказаними діями ОСОБА_8 створив необхідні умови для складання ОСОБА_7 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_9 та внесення до нього недостовірних відомостей, чим сприяв вчиненню ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Після цього, 17.08.2020 р. ОСОБА_7 на виконання спільного з ОСОБА_8 умислу, перебуваючи у приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, в порушення вимог ст. ст. 245, 251, 256, 276 КУпАП, склав та зареєстрував протокол про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/01-20 від 17.08.2020 р. та постанову про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р. на ОСОБА_9 , при цьому, не здобувши доказів причетності останньої до вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та вніс до протоколу про адміністративне правопорушення від 17.08.2020 р. недостовірні відомості щодо місця його складання: с. Журжинці Лисянського району Черкаської області, вчинення ОСОБА_9 самовільного захоплення частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га, а також повідомлення ОСОБА_9 про місце та час розгляду щодо неї справи про адміністративне правопорушення об 11 год. 00 хв. 17.08.2020 р. в приміщенні сільської ради с. Журжинці Лисянського району Черкаської області, хоча останній не знаходився за вказаною в протоколі адресою, а перебував в межах м. Черкаси.

В цей же день, ОСОБА_7 близько 20 год. 30 хв., перебуваючи в м. Черкаси, зустрівся з ОСОБА_8 та передав йому матеріали про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_9 за ст. 53-1 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/01-20 від 17.08.2020, припис № 367-ДК/186Пр/03/01-20 від 17.08.2020, постанова про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020, розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020) з метою проставлення у вказаних документах підписів від імені ОСОБА_9 .

Після цього, ОСОБА_8 у невстановлений в ході розслідування час, але не пізніше 29.08.2020 р., за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, достовірно знаючи, що підписи від імені ОСОБА_9 у протоколі про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/01-20 від 17.08.2020 р., приписі № 367-ДК/186Пр/03/01-20 від 17.08.2020 р., постанові про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р., розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020 р., відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-21/2654-ПЧ від 09.03.2021 р., виконані не ОСОБА_9 , а іншою особою, повернув один примірник даних документів ОСОБА_7 , чим сприяв останньому у вчиненні злочину.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у АДРЕСА_1 , вступивши в липні 2020 року у злочинну змову з ОСОБА_8 , діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, під час розгляду матеріалів щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601, площею 24 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Журжинці Лисянського району Черкаської області, вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/0-20 від 17.08.2020 р. та постанови про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р..

ОСОБА_7 обвинувачувався у службовому підробленні, а саме у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованим виправданням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити за ч. 1 ст. 366 КК України до 4 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування строком на 3 роки. Звільнити від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити в зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вимоги закону не виконав, побудував своє рішення на суперечливих, не перевірених достатньо доказах. Крім того, суд у своєму рішенні взагалі не оцінив письмові докази сторони обвинувачення, формально їх перелічивши у своєму рішенні, необґрунтовано надав оцінку показанням свідків та невірно зробив висновок про недоведеність того, що ОСОБА_7 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення.

Так, судом в основу прийнятого рішення були покладені показання ОСОБА_7 , який повідомив, що ним було здобуто достатньо доказів причетності ОСОБА_9 до самовільного заняття земельної ділянки.

Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які могли б свідчити про наявність хоча б одного із доказів, які необхідно долучати до протоколу про адмінправопорушення (пояснення особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Також, місцевим судом критично не оцінено показання ОСОБА_7 про те, що у протоколі про адмінправопорушення внесені помилкові дані про час та місце його складання.

Прокурором у ході дослідження письмових доказів повністю було підтверджено факт відсутності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Журжинці Лисянського р-ну, про що свідчать дані протоколу огляду носія DVD-R на якому міститься інформація про з`єднання мобільного телефону з а. н. ОСОБА_7 з прив`язкою до базових станцій; зокрема, встановлено, що 17.08.2020 р. мобільний телефон з а. н. ОСОБА_7 був в м. Черкаси.

Судом не поставлено під сумнів показання обвинуваченого про те, що він жодного разу не бачив ОСОБА_9 , він не передавав їй протокол про адмінправопорушення № 367-ДК/146П/07/01-20 від 17.08.2020 р., припис № 367-ДК/186Пр/03/01-20 від 17.08.2020 р., постанову про накладення адмінстягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р., розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020 р., він не бачив хто підписував від імені останньої вказані матеріали, він жодного разу не телефонував до ОСОБА_9 , про що свідчить відсутність телефонних з`єднань, він жодним чином не поставив під сумнів похилий вік ОСОБА_9 (75 років), яка могла самовільно зайняти земельну ділянку і здійснити на ній вирощування соняшника (розорати, засіяти, виростити та зібрати урожай).

Разом з тим, судом взято до уваги як єдино правильні показання ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , які мають суттєві розбіжності між собою, оскільки останній вказав, що він отримав від ОСОБА_7 якісь документи, щоб передати їх ОСОБА_9 , однак передав її внучці ОСОБА_10 і через деякий час він їх у неї забрав, які саме це були документи йому не відомо, хоча ОСОБА_7 надав суду інші показання і стверджував, що ОСОБА_8 повністю був обізнаний у отриманих документах та інше.

Також, судом не взято до уваги і той факт, що і сам ОСОБА_8 жодного разу не зустрічався з ОСОБА_9 , а лише спілкувався із її сином ОСОБА_11 , який скористався правом, наданим йому ст. 63 Конституції України.

У ході дослідження доказів прокурором було надано суду висновок експерта № СЕ-19/124-21/2654-ПЧ від 09.03.2021 р., відповідно до якого, підпис від імені ОСОБА_9 у графі « ОСОБА_9 » протоколу про адмінправопорушення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/146П/07/01/-20 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_9 у графі « ОСОБА_9 (підпис)» постанови про накладення адмінстягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01/-20 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_9 у графі « ОСОБА_9 (підпис) постанови про накладення адмінстягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01/-20 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_9 у графі «Громадянка ОСОБА_9 підпис» розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020 р., виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.

Однак, результати, зазначені у вказаній експертизі судом не взяті до уваги та будь-якої оцінки їм не надано.

Разом з тим, суд надав перевагу суперечливим та неправдивим показанням ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_8 , які повністю змогли переконати суд в тому, що саме ОСОБА_9 у віці 75 років самостійно здійснила захоплення земельної ділянки і здійснила її обробіток та інше. Судом навіть не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що його мати ОСОБА_9 за станом здоров`я не має змоги прибути до суду для дачі показань, більше того вона навіть не може прибути до найближчого територіального суду за місцем свого проживання для допиту в режимі відеоконференції, тому що її хвороба цього не дозволяє.

Враховуючи викладене, узагальнюючи надані прокурором суду докази встановлено, що ОСОБА_7 , як уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, в порушення ст. 280 КУпАП не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення ОСОБА_9 , чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи були підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд прокурору або органу досудового розслідування, а також не з`ясував інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи, безпідставно використав особисті дані особи та незаконно вніс вказану інформацію до офіційних документів, яка повністю не відповідає дійсності.

За таких обставин, діями ОСОБА_7 надано можливість третім особам сплатити необґрунтовано занижену заподіяну державі матеріальну шкоду в сумі 45654 грн. та надати ОСОБА_8 можливість здійснити збір вирощеного урожаю.

Суд залишив поза увагою доказ сторони обвинувачення, а саме відомості, які зазначені в довідці форми 6-зем на земельну ділянку з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Журжинці Лисянського району Черкаської області, де вказано, що вона відноситься до земель на якій розташовується пам`ятка археології національного значення - городище ІХ-IV ст. до н.е., реєстровий №230025-Н та яка відноситься до особливо цінних земель, що призвело до руйнування культурного шару пам`ятки, розмір майнової шкоди по якій здійснюється за іншим розрахунком і становить набагато більшу суму ніж визначено ОСОБА_7 ..

Крім того, необґрунтовано судом зазначено про отримання стороною обвинувачення доказів, зібраних у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України, а обвинувачення пред`явлено ОСОБА_7 за ст. 366 КК України, оскільки постанова слідчого про перекваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення не є доказом, який підтверджував чи спростовував факт вчинення обвинуваченим злочину.

Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження не обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані при розслідуванні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Отже, основним та першочерговим документом, який підтверджує обставини здобуття доказів у кримінальному провадженні є витяг з ЄРДР, а не постанова про перекваліфікацію злочину.

Твердження суду про сплату ОСОБА_9 штрафу 26.08.2020 р. у відділенні АТ «Приватбанк» не підтверджено жодним доказом у справі, а тому посилання суду на вказані обставини є безпідставним. Згідно матеріалів кримінального провадження штраф сплачувався третьою особою за присутності ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інших осіб, яка на думку сторони обвинувачення не знала істини у матеріалах про адміністративне правопорушення.

У запереченні на апеляційну скаргу прокурора, ОСОБА_7 висловив свою думку про те, що виправдувальний вирок суду щодо нього є об`єктивним.

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити із вказаних у ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора, вважаючи вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпеченні доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 р. № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 3682 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що не доведено те, що в діянні ОСОБА_7 є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд, згідно вимог ст. 94 КПК України, під час розгляду справи перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів у оскаржуваному вироку детальний аналіз низки досліджених доказів.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Згідно ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, здійснюючи оцінку кожного доказу за правилами ч. 1 ст. 94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Так, зі змісту безпосередньо досліджених судом апеляційної інстанції доказів випливає, що у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав та надав показання про те, що у 2020 році він працював начальником відділу контролю за використанням охороною земель у АДРЕСА_1 . 21.07.2020 р. на підставі листа Звенигородської місцевої прокуратури та плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, він перебував у службовому відрядженні в селах Лисянського району та здійснив обстеження земельних ділянок; встановлювалось, які земельні ділянки використовуються, які культури ростуть, тощо. Так, було встановлено, що обробляються 6 масивів в полі в с. Журжинці, зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га, росте культура соняшник, але не можна встановити хто її сіяв. Тому він звернувся за допомогою до сільського голови Журжинецької сільської ради ОСОБА_12 (нині померла), щоб остання допомогла встановити осіб, причетних до засівання земельних ділянок. ОСОБА_12 сказала, що зв`яжеться з людьми і з`ясує, хто обробляв земельні ділянки. Тим часом, ОСОБА_7 поїхав на перевірку в інше село. Коли він повернувся того ж дня, біля приміщення сільської ради чекали ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Останній сказав, що його родина має відношення до засівання земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601, при цьому, правовстановлюючі документи у них відсутні. 21.07.2020 р. в с. Журжинці не оформлялись документи перевірки, оскільки вони мали бути надруковані, із заповненням відомостей щодо порушників. ОСОБА_7 обмінявся телефонами з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . У подальшому, обвинувачений звертався до ОСОБА_17 за допомогою у пошуку людей, які здійснювали засівання (обробіток) інших масивів в Журжинцях , щоб вони вийшли на зв`язок. ОСОБА_8 позитивно характеризувався сільською головою, був фермером, з активною громадською позицією, в нього була сільськогосподарська техніка, він часто їздив в м. Черкаси по справах; тому він викликав довіру у ОСОБА_7 . Натомість, ОСОБА_14 був невиїзний. ОСОБА_7 вказав, що він не зустрічався особисто зі ОСОБА_9 , спілкувався з нею виключно по телефону ОСОБА_8 . Остання зізналась у зайнятті ділянки та консультувалась, чи можна приватизувати цю земельну ділянку, іншу ділянку, продиктувала всі свої дані, запитувала про відповідальність за зайняття ділянки, тощо. ОСОБА_14 скидав ОСОБА_7 на телефон паспортні дані та документи ОСОБА_9 для оформлення адміністративних матеріалів. Для цього використовувався телефон ОСОБА_17 , через те, що у ОСОБА_18 був кнопковий телефон.

В подальшому, ОСОБА_7 були підготовлені та надруковані документи перевірки, і він попросив ОСОБА_17 передати їх ОСОБА_9 на підпис. Попередньо зі ОСОБА_9 була розмова (по телефону), що їй передадуть документи, вона ознайомиться, підпише, якщо будуть зауваження - вкаже. Потім документи з підписом особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_9 ), були повернуті ййому і вже 17.08.2020 р. він передав їх на реєстрацію. Всі документи складались одним числом, що було пов`язано з необхідністю дотримання ним строків і неможливістю часто їздити в с. Журжинці з м. Черкаси. ОСОБА_7 вважав, що ним здобуто достатньо доказів причетності ОСОБА_9 до самовільного зайняття земельної ділянки, враховуючи її визнавальні пояснення та усні пояснення свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_17 . Крім того, 25.08.2020 р. ОСОБА_9 особисто сплатила в банку шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в сумі 45654 гривень; також, сплачено штраф за постановою. Постанова про накладення стягнення ніким не оскаржувалась. Будь-які претензії з боку сім`ї ОСОБА_9 щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності відсутні.

ОСОБА_7 також показав, що в протоколі про адміністративне правопорушення невірно вказане місце складання - с. Журжинці Лисянського району замість м. Черкаси, це помилкові дані. Він планував, що підготує пакет документів по декільком порушникам і вручить людям під час наступних своїх відряджень. З 21.07.2020 по 17.08.2020 р. у нього було 8 відряджень по районах. Всі матеріали були надруковані (в т.ч. місце складання в протоколі), не вистачало лише дати складання, інше заповнювалось в електронному вигляді. Частина документів була ним особисто передана порушникам. Проте, безпосередньо прибути в с. Журжинці для оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_9 він не зміг з технічних причини, не було транспорту. Натомість, в період «ковідних» обмежень та проблем з транспортом люди з сіл не приїздили в м. Черкаси. Стосовно того, що підпис на документах не належить ОСОБА_9 йому нічого не було відомо, він не бачив хто підписував документи, чи ОСОБА_9 чи хтось із членів її сім`ї. Пізніше, йому стало відомо, що документи імовірно підписувала онука ОСОБА_9 - ОСОБА_10 .

ОСОБА_7 зазначив, що він не мав умислу на внесення неправдивих відомостей до документів, навпаки, хотів, щоб держава отримала в бюджет надходження. Також, ОСОБА_7 вказав, що в нього не було злочинної змови з ОСОБА_8 . Так, дійсно у період часу з 21.07.2020 по 17.08.2020 р. засобами мобільного зв`язку він зв`язувався з ОСОБА_8 ; таких з`єднань було 51, з них 16 розмов; кількість дзвінків була пов`язана з поганим зв`язком в селі. Він спілкувався з ОСОБА_8 , який вказував, що знає людей, які обробляють самовільно зайняті земельні ділянки і допоможе вийти з ними на зв`язок; потім безпосередньо спілкувався по телефону з шістьма порушниками (в т.ч. ОСОБА_9 ); далі з ОСОБА_8 щодо передачі документів (трьом особам-порушникам), інше.

Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції надав показання про те, що він є сином ОСОБА_9 , та скориставшись положеннями ст. 63 Конституції України, відмовився давати показання стосовно обставин притягнення до адміністративної відповідальності матері - ОСОБА_9 , обробітку нею земельної ділянки в АДРЕСА_3 , сплати шкоди за зайняття ділянки, тощо. Також, свідок ОСОБА_11 зазначив, що за станом здоров`я, його матір - ОСОБА_9 не зможе прибути до суду для допиту в якості свідка. Стосовно обставин обстеження земельних ділянок в липні 2020 року в с. Журжинці та зустрічі з ОСОБА_7 , свідок зазначив, що він вже не пам`ятає вказаних подій.

Свідок ОСОБА_9 на неодноразові судові виклики до суду не з`явилась, сторона обвинувачення не забезпечила явку свідка в судове засідання.

Свідок ОСОБА_8 , допитаний в суді першої інстанції надав показання про те, що влітку 2020 року в с. Журжинці приїздила перевірка з м. Черкаси щодо використання земель. Свідок зазначив, що він зустрічався з ОСОБА_7 біля сільської ради під час обстеження земельних ділянок. Під час цієї зустрічі був присутній ОСОБА_14 , який повідомляв, що його мати має відношення до засівання земельної ділянки площею 24 га в с. Журжинці. В подальшому ОСОБА_8 зустрічався з ОСОБА_7 , коли останній передав документи на підпис ОСОБА_9 . Зокрема, по дорозі до себе додому, він заїхав забрав документи у ОСОБА_7 в м. Черкаси, а потім завіз їх в с. Журжинці і передав внучці ОСОБА_9 - ОСОБА_10 . Через деякий час, він повернувся і забрав підписані документи, їх винесла внучка ОСОБА_10 ; потім, відвіз документи ОСОБА_7 в м. Черкаси. Які саме документи передавались, йому невідомо, знає, що це стосувалося зайняття земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що у вказаний період часу він зв`язувався з ОСОБА_7 засобами мобільного зв`язку. В селі був поганий зв`язок, тому було багато з`єднань без розмов. Також, ОСОБА_8 надсилав ОСОБА_7 фото документів ОСОБА_9 . Свідок показав, що ОСОБА_14 розповідав, що вони (їх сім`я) сплатила шкоду за зайняття земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_9 зверталась до нього, чи зможе він змолотити посіяний урожай на спірній земельній ділянці в АДРЕСА_3 . Він погодився, в подальшому між ними було укладено договір про збирання урожаю соняшнику. Далі, під час збору ним урожаю, приїхали невідомі люди в масках, викинули його з комбайну і чужий комбайн зібрав урожай і вивіз з поля. Після вказаних подій, сім`я ОСОБА_20 телефонували на урядову гарячу лінію щодо рейдерського захоплення урожаю. Також, свідку було відомо, що ОСОБА_9 зверталась до сільського голови, вказуючи, що це несправедливо, вона купувала посівний матеріал, платила людям за роботу, поплатила штрафи, шкоду і в них забрали весь урожай. Претензій до сплати штрафів і шкоди не мала.

Свідок ОСОБА_8 також пояснив, що він не має відношення до засівання вказаної земельної ділянки та не здійснював її обробіток. Люди в селі говорили, що засівання здійснювала сім`я ОСОБА_20 ; свідок вказав, що засівання землі могла організувати ОСОБА_9 . Йому відомо, що саме вона платила гроші дівчатам за сапання, запитувала чи можна тут обробляти культури гербіцидами. Крім того, незважаючи на похилий вік, ОСОБА_9 була активною жінкою, хорошою господинею і підприємцем в селі, тонами сушили сливи, мала городи картоплі, вирощувала малину, інше - для продажу. Свідок вказав, що знає ОСОБА_9 більше 15 років та зазначив, що остання могла і в телефонному режимі організувати засівання землі, обробіток, збір урожаю, тощо. ОСОБА_8 зазначив, що скільки він пам`ятає (з 2009 року) спірна земельна ділянка завжди була оброблена, про належність цих земель до земель історико-культурного призначення свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_21 допитана в суді першої інстанції надала показання про те, що в серпні 2020 року вона працювала в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та відповідно до своїх посадових обов`язків, здійснювали реєстрацію вихідної документації - матеріалів перевірок, наказів, службових записок. Зокрема, інспектори передавали на реєстрацію пакет матеріалів перевірки: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис; постанову про накладення адміністративного стягнення; розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; повідомлення. Пересвідчившись у заповненні всіх відомостей в документах (в т.ч. наявність підписів порушника; відмітки про відмову від підпису, тощо), відбувалась їх реєстрація, з присвоєнням номерів, та скануванням в електронному вигляді. Така реєстрація здійснювалась протягом двох днів.

Крім того, суд першої інстанції дослідив письмові докази у даному кримінальному провадженні, які на думку сторони обвинувачення, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме:

- дані витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.09.2020 р., відповідно до якого до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12020250000000241 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом складання в серпні 2020 року службовими особами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, зловживаючи службовим становищем, ряду протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП за фактом самовільного зайняття земельних ділянок в адміністративних межах с. Журжинці та Хижинці Лисянського району Черкаської області, не врахувавши при цьому, факт належності даних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення; в результаті таких дій було знижено розмір завданої правопорушенням шкоди, чим заподіяно істотну шкоду державним інтересам (письмові докази у кримінальному провадженні № 12020250000000241, 2021 р., а. пр. 1 - далі письмові докази, 2021 р.);

- дані протоколу огляду від 10.09.2020 р., згідно з яким старшим слідчим СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_22 було проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 42020251140000041 від 19.08.2020 р., внесеного до ЄРДР за ч. 2 ст. 197-1 КК України, та виготовлено фотокопії матеріалів: лист Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 30.06.2020 р. № 02/01-03-25/443/02/01-03-25/11677; акт про пошкодження об`єкту (пам`ятки) культурної спадщини від 26.06.2020 р.; постанова про накладення адміністративного стягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01-20; протокол про адміністративне правопорушення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/146П/07/01-20; лист на адресу відділу у Лисянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 31.08.2020 № 10247/24/28-20/1; лист відділу у Лисянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01.09.2020 р. № 10-23-0.290-150/107-20; довідка відділу у Лисянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01.09.2020 р. № 10-23-0.290-150/107-20 (станом на 01.01.2016 р.). Вказані у протоколі документи було приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12020250000000241 від 07.09.2020 р. (письмові докази, 2021 р., а. пр. 2);

- дані ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 24.09.2020 р. у справі № 711/6688/20 про надання тимчасового доступу до речей і документів (письмові докази, 2021 р., а. пр. 11-12);

- дані протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.10.2020 р., згідно з яким у приміщенні ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 131) було вилучено оригінали документів, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.07.2020 р. № 367-ДК/383/АП/09/01-20; акт обстеження земельної ділянки від 21.07.20 р. № 367 - ДЧ/109/АО/10/01 - 20; протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 від 17.08.2020 р. № 367-ДК/146П/07/01-20; припис від 17.08.2020 р. № 367-ДК/186Пр/03/01-20; постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01-20; розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; повідомлення № 367-ДК/116ШК/11/01-20 від 17.08.2020 р.; копії квитанцій; відомості про земельну ділянку; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 223358312; лист Звенигородської місцевої прокуратури від 06.07.2020 р. № 31/3-373 вих-20; копію наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 17.07.2020 р. № 367-ДК; копія наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 17.09.2018 р. № 485/0/50-18-К; посадова інструкція начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Звенигородському, Лисянському, Катеринопільському, Тальнівському, Шполянському районах та м. Ватутіному Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області ОСОБА_23 від 27.01.2020 р.; план роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Черкаській області на ІІІ квартал 2020 року (письмові докази, 2021 р., а. пр. 14-17);

- дані висновку експерта № 1/1850 від 10.11.2020 р. з ілюстративною таблицею, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_7 в графі « ОСОБА_7 підпис», акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 21.07.2020 р. № 367-ДК/383/АП/09/01-20, виконаний ОСОБА_7 .

Підпис від імені ОСОБА_7 в графі « ОСОБА_7 підпис», акту обстеження земельної ділянки від 21.07.2020 р. № 367-ДК/109/АО/10/01-20, виконаний ОСОБА_7 .

Підпис від імені ОСОБА_7 в графі « ОСОБА_7 », протоколу про адміністративне правопорушення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/146П/07/01-20, виконаний ОСОБА_7 .

Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «підпис» припису від 17.08.2020 р. № 367-ДК/186Пр/03/01-20, виконаний ОСОБА_7 .

Підпис від імені ОСОБА_7 в графі « ОСОБА_7 підпис» постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01-20, виконаний ОСОБА_7 .

Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «підпис ОСОБА_7 » розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020 р., виконаний ОСОБА_7 .

Підпис від імені ОСОБА_7 в графі « ОСОБА_7 » повідомлення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/116ШК/11/01-20, виконаний ОСОБА_7 (письмові докази, 2021 р., а. пр. 35-47);

- дані висновку експерта № 1/1849 від 10.11.2020 р. з ілюстративною таблицею, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_9 у протоколі про адміністративне правопорушення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/146П/07/01/-20, виконаний ймовірно не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_9 .

Підпис від імені ОСОБА_9 у приписі від 17.08.2020 р. № 367-ДК/186Пр/03/01/-20, виконаний ймовірно не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_9 .

Підпис від імені ОСОБА_9 у постанові про накладення адміністративного стягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01/-20, виконаний ймовірно не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_9 .

Підпис від імені ОСОБА_9 у розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020 р., виконаний ймовірно не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_9 .. Вирішити питання у категоричній формі не видалось можливим через недостатню кількість порівняльного матеріалу(письмові докази, 2021 р., а. пр. 48-57);

- дані ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 01.12.2020 р. у справі № 711/8227/20 (письмові докази, 2021 р., а. пр. 58-59);

- дані протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.12.2020 р., відповідно до якого в приміщенні ПрАТ «Київстар» було вилучено інформацію на оптичному носії DVD-R з написом «Київстар» вх. 28372 вих. 17861 (письмові докази, 2021 р., а. пр. 61-64);

- дані листа СУ ГУНП в Черкаській області від 17.12.2020 р. «Про залучення працівників УОТЗ ГУНП в якості спеціалістів в порядку ст. 71 КПК України», яким доручено провести аналіз телефонних з`єднань абонентських номерів: НОМЕР_1 ( ОСОБА_7 ); НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ( ОСОБА_8 ); НОМЕР_4 ( ОСОБА_11 ), НОМЕР_5 ( ОСОБА_9 ), (письмові докази, 2021 р., а. пр. 65);

- дані листа УОТЗ ГУНП в Черкаській області від 29.12.2020 р. № 2895/18/02-2020 «Про результати аналізу інформації, отриманої від операторів телекомунікації» (письмові докази, 2021 р., а. пр. 66-102);

- дані протоколу огляду предметів від 30.12.2020 р., згідно з яким об`єктом огляду є носій DVD-R «Verbatium», на якому нанесено рукописні написи ПрАТ «Київстар» вх. 28372 вих № 17861; за результатами перегляду інформації, встановлено з`єднання мобільного телефону з а.н. НОМЕР_1 ( ОСОБА_7 ) з прив`язкою до базових станцій; зокрема, встановлено, що 17.08.2020 р. мобільний телефон з а.н. НОМЕР_1 був у м. Черкаси (письмові докази, 2021 р., а. пр. 103-109);

- дані висновку експерта № СЕ-19/124-21/2654-ПЧ від 09.03.2021 р. з ілюстративною таблицею, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_9 у графі « ОСОБА_24» протоколу про адміністративне правопорушення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/146П/07/01/-20 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_9 у графі « ОСОБА_9 (підпис)» припису від 17.08.2020 р. № 367-ДК/186Пр/03/01/-20 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_9 у графі « ОСОБА_9 (підпис)» постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01/-20 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_9 у графі «Громадянка ОСОБА_9 підпис» розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020 р., виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою (письмові докази, 2022 р., а. пр. 1-10);

З матеріалів провадження встановлено, що суд першої інстанції провів судовий розгляд згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, та зазначив, з яких підстав взяв до уваги одні докази і відкинув інші, й обґрунтовано дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку. При цьому, суд дійшов висновку, що матеріали кримінального провадження не містять належних та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 ..

Згідно наданих письмових доказів, відомості про кримінальне провадження № 12020250000000241 від 07.09.2020 р. внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України («Зловживання службовим становищем») і всі слідчі дії також проводились за вказаною кваліфікацією; обвинувачення ОСОБА_7 пред`явлено за ч. 1 ст. 366 КК України. Орган досудового розслідування не надав суду постанови про зміну кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 364 на ч. 1 ст. 366 КК України.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду кримінального провадження доказами, а тому є недоведеною.

При цьому, апеляційний суд також погоджується повністю з висновком місцевого суду про те, що здобутих у провадженні доказів на які посилається сторона обвинувачення, явно недостатньо для доведення «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч. 1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується лише прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), а отже обов`язковою умовою є усвідомлення обвинуваченим неправдивого характеру таких відомостей.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

З досліджених доказів сторони обвинувачення вбачається, що ОСОБА_7 інкримінувалось внесення неправдивих відомостей в протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9 - відомості щодо місця складання протоколу (с. Журжинці Лисянського району Черкаської області), вчинення ОСОБА_25 самовільного захоплення частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га, а також повідомлення ОСОБА_9 про місце та час розгляду щодо неї справи про адміністративне правопорушення об 11 год. 00 хв. 17.08.2020 р. в приміщенні сільської ради с. Журжинці Лисянського району Черкаської області. Неправдивими відомостями в постанові про накладення адміністративного стягнення є відомості щодо вчинення ОСОБА_9 самовільного захоплення частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_7 усвідомлював та завідомо знав про неправдивий характер тих відомостей, які вносились ним до протоколу про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/0-20 від 17.08.2020 р., та постанови про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р.

Так, з матеріалів вказаного кримінального провадження достовірно встановлено, що ОСОБА_9 зверталась до свідка ОСОБА_8 з пропозицією чи зможе він змолотити посіяний урожай на спірній земельній ділянці в АДРЕСА_3 . Свідок ОСОБА_8 погодився, в подальшому між ними було укладено договір про збирання врожаю соняшнику. Під час збору ним врожаю, приїхали невідомі люди в масках, викинули його з комбайну і чужий комбайн зібрав урожай та вивіз з поля. Після вказаних подій, сім`я ОСОБА_20 телефонували на урядову гарячу лінію щодо рейдерського захоплення урожаю. Також, свідку було відомо, що ОСОБА_9 зверталась до сільського голови, вказуючи, що це несправедливо, вона купувала посівний матеріал, платила людям за роботу, поплатила штрафи, шкоду і в них забрали весь урожай. Свідок ОСОБА_8 також показав, що засівання землі могла організувати ОСОБА_9 . Йому відомо, що саме вона платила гроші дівчатам за сапання, запитувала чи можна тут обробляти культури гербіцидами. Крім того, незважаючи на похилий вік, вона була активною жінкою, хорошою господинею і підприємцем в селі, тонами сушили сливи, мала городи картоплі, вирощувала малину, інше - для продажу. Свідок вказав, що знає ОСОБА_9 більше 15 років, та зазначив, що остання могла і в телефонному режимі організувати засівання землі, обробіток, збір урожаю, тощо. ОСОБА_8 зазначив, що скільки він пам`ятає (з 2009 року) спірна земельна ділянка завжди була оброблена, про належність цих земель до земель історико-культурного призначення свідку нічого не відомо.

Вказаний свідок був допитаний місцевим судом безпосередньо, 23.01.2023 р., (т. 1, а. пр. 142-143), при цьому попереджався про кримінальну відповідальність про дачу завідомо неправдивих показань. Відтак апеляційний суд не вбачає обґрунтованих підстав недовіряти даним показань цього свідка.

Таким чином з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 , незважаючи на доволі значний вік, займалась фермерською (підприємницькою) діяльністю, в т.ч. здійснювала обробіток землі, хоча й не сама безпосередньо, проте організовувала для цього людей (наймала людей, платила за роботу гроші, з`ясовувала чи можна вносити гербіциди), навіть уклала договір про збирання урожаю соняшнику на спірній земельній ділянці в АДРЕСА_3 зі свідком ОСОБА_8 .

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 про те, що обвинувачений ОСОБА_7 жодним чином не поставив під сумнів похилий вік ОСОБА_9 (75 років), яка могла самовільно зайняти земельну ділянку і здійснити на ній вирощування соняшника (розорати, засіяти, виростити та зібрати урожай) не підлягають до задоволення та спростовуються даними показань свідка ОСОБА_8 .

Також з матеріалів провадження вбачається, що допитаний безпосередньо в місцевому суді 19.10.2022 р. свідок ОСОБА_11 - син ОСОБА_9 , особи, стосовно якої складено протокол та постанову про адміністративне правопорушення, скориставшись положеннями ст. 63 Конституції України, відмовився давати показання, а явку свідка ОСОБА_9 в судове засідання сторона обвинувачення не забезпечила.

Тобто, даний свідок не надав якихось викривальних показань стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , який згідно версії сторони обвинувачення, вніс щодо його матері завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/0-20 від 17.08.2020 р. та постанови про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р. та склав офіційні документи з неправдивими відомостями, зокрема в постанові про накладення адміністративного стягнення неправдивими є відомості щодо вчинення ОСОБА_9 самовільного захоплення частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122883600:04:001:0601 площею 24 га.

На переконання апеляційного суду, така процесуальна поведінка свідків ОСОБА_9 та її сина - ОСОБА_11 поряд з іншими доказами, які є не достатніми для доведення вини ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, також свідчить про те, що у сім`ї ОСОБА_9 та її сина - ОСОБА_11 претензій до дій ОСОБА_7 , як начальника відділу контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, не було.

Додатково необхідно зазначити, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р. не оскаржувалась і залишилась чинною, а ОСОБА_9 не звертались зі скаргами щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, законність притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності не оскаржувалась у встановленому законом порядку.

Об`єктивних даних про те, що ОСОБА_9 була незаконно притягнута до адміністративної відповідальності у справі немає, не встановлено таких даних і при апеляційному розгляді вказаного кримінального провадження.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, виглядає нелогічним поведінка ОСОБА_9 , яка 25.08.2020 р. сплатила в банку шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки згідно документів, складених ОСОБА_7 , а 26.08.2020 р. був сплачений штраф ще й за постановою в розмірі 170 грн., інакше як те, що ОСОБА_9 погодилась із встановленими порушеннями та притягненням її до адміністративної відповідальності її дії суд розцінити не може.

Всі обставини, на переконання апеляційного суду, не дають підстав стверджувати, що надані органом досудового слідства докази доводять вину ОСОБА_7 поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_7 усвідомлював та завідомо знав про неправдивий характер тих відомостей, які вносились ним до протоколу про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/0-20 від 17.08.2020 р. та постанови про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020 р.

З дій обвинуваченого ОСОБА_7 вбачаються дії, які можуть не відповідати його функціональним (посадовим) обов`язкам, проте лише це не може слугувати підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за відсутністю доказів, що в його діях був умисел про внесення до офіційних документів завідомо неправдивих даних.

Крім того, стороною обвинувачення, під час розгляду вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції і під час розгляду вказаного кримінального провадження в суді апеляційної інстанції беззаперечно не доведений факт злочинної змови між обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також не доведений факт зловживання службовим становищем з боку ОСОБА_7 , як про це вказано в обвинувальному акті.

Крім цього, необхідно зазначити, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України обвинуваченому ОСОБА_7 не інкримінується, а відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Що стосується письмових доказів у провадженні, а саме даних висновку експерта № СЕ-19/124-21/2654-ПЧ від 09.03.2021 р., відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_9 у графі « ОСОБА_9 » протоколу про адміністративне правопорушення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/146П/07/01/-20, припису від 17.08.2020 р. № 367-ДК/186Пр/03/01/-20, постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.08.2020 р. № 367-ДК/143По/08/01/-20, розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки від 17.08.2020 р., виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою, то, на думку апеляційного суду, вказаний доказ дійсно підтверджує не справжність підпису ОСОБА_9 та є підтвердженням порушень виконання посадових обов`язків ОСОБА_7 , проте він не підтверджує того, що обвинувачений ОСОБА_7 дійсно знав, що цей підпис є несправжнім, враховуючи ще й те, що він особисто не бачив хто його поставив.

На думку апеляційного суду цей доказ ніяким чином не доводить наявність умислу про неправдивий характер тих відомостей, які вносились ОСОБА_7 до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення.

Інші докази, надані стороною обвинувачення та досліджені судом, не містять достатніх відомостей про наявність умислу на вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а показання свідків фактично надані на користь сторони захисту.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду кримінального провадження доказами, а тому є недоведеною, доказів на які посилається сторона обвинувачення, недостатньо для доведення «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та вважає обґрунтованим такий висновок місцевого суду, оскільки він постановлений із зазначенням причин, чому суд дійшов таких висновків та з посиланням на матеріали провадження. Що безсумнівно вказує на не доведеність стороною обвинувачення у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 6.12.1998 р. встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на сторону обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь особи. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати суду докази, достатні для визнання його винуватим.

Таким чином, суд першої інстанції безпосередньо допитавши обвинуваченого, свідків та вивчивши письмові докази, надані стороною обвинувачення та які наявні в матеріалах кримінального провадження, дослідивши докази сторони захисту, виклавши аналіз цих доказів у вироку, заслухавши в дебатах доводи прокурора, захисника, обвинуваченого дійшов переконання, що докази, які були зібрані під час досудового розслідування, не підтверджують висунутого проти ОСОБА_7 обвинувачення. В ході судового розгляду у справі стороною обвинувачення не доведено факту службового підроблення, тобто внесення до офіційних документів (протоколу про адміністративне правопорушення № 367-ДК/146П/07/01-20 від 17.08.2020 р. та постанови про накладення адміністративного стягнення № 367-ДК/143По/08/01-20 від 17.08.2020,) завідомо неправдивих відомостей шляхом зловживання службовим становищем службовою особою при виконанні нею своїх посадових обов`язків, не доведено умислу щодо внесення до офіційних документів неправдивих відомостей та умислу на складання завідомо неправдивого офіційного документу, що в свою чергу вказує на не доведеність в діях ОСОБА_7 як об`єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачувався, так і суб`єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення.

На переконання апеляційного суду, в даному кримінальному провадженні немає тієї сукупності зібраних доказів для того, що б з точки зору достатності та взаємозв`язку можна було б стверджувати про достатність законних підстав для прийняття судом відповідного процесуального рішення про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого йому діяння повністю доведена.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, місцевий суд прийняв рішення про виправдання ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю наявності у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України і з таким рішенням повністю погоджується апеляційний суд.

Виконуючи завдання кримінального провадження, суд з`ясував передбачені ст. 91 КПК України обставини й ретельно перевірив версію сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_7 ознак інкримінованого йому кримінального правопорушення, зіставивши й проаналізувавши наявні у провадженні та отримані в ході його розгляду дані, суд вмотивовано вирішив, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, й всупереч посиланням прокурора в апеляційній скарзі, при оцінці доказів, дотримався вимог ст. ст. 84, 86 та 94 КПК України.

Враховуючи викладене, імперативність приписів ст. 17 КПК України та неспроможність зазначених у апеляційній скарзі доводів прокурора, суд, керуючись ст. 373 КПК України, правомірно ухвалив виправдувальний вирок.

Апеляційний суд зауважує, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення, чого в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення зроблено не було.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просив провести судове слідство - дослідити всі письмові докази сторони обвинувачення, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, але які досліджені з порушеннями, зокрема відсутній належний аналіз усіх доказів.

Проте, апеляційний суд відмовив у задоволенні такого клопотання, тому що відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Апеляційний суд вважає, що у даному випадку вказане клопотання обумовлене виключно незгодою з оцінкою доказів місцевим судом. Крім того, прокурор ОСОБА_6 не навів достатніх та обґрунтованих підстав для проведення судового слідства, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги прокурора про те, що виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_7 необхідно скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованим виправданням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити за ч. 1 ст. 366 КК України до 4 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування строком на 3 роки. Звільнити від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити в зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України не підлягають задоволенню, оскільки вони не знайшли свого об`єктивного підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються доказами, які належним чином оцінені місцевим судом із зазначенням причин, чому одні докази взяті до уваги, а інші докази відхилені. Суд першої інстанції цим доказам в цілому дав належну юридичну оцінку, і які в своїй сукупності та своєму взаємозв`язку не доводять вини обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції побудував своє рішення на суперечливих, не перевірених достатньо доказах, у своєму рішенні взагалі не оцінив письмові докази сторони обвинувачення, формально їх перелічивши у своєму рішенні, необґрунтовано надав оцінку показанням свідків є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому що з матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції належним чином оцінив зібрані у справі докази, надав їм обґрунтовану оцінку, в т. ч. даним показань свідків, дійшов обґрунтованого висновку, зокрема про те, що вони в сукупності не підтверджують доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України поза розумним сумнівом.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевий суд невірно зробив висновок про недоведеність того, що ОСОБА_7 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, оскільки в основу прийнятого рішення були покладені показання ОСОБА_7 , який повідомив, що ним було здобуто достатньо доказів причетності ОСОБА_9 до самовільного заняття земельної ділянки, але в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які могли б свідчити про наявність хоча б одного із доказів, які необхідно долучати до протоколу про адмінправопорушення (пояснення особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення), то апеляційний суд вважає такі доводи такими, що не підлягають до задоволення, тому що дійсно до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено ніяких додаткових доказів, проте це не може бути самостійною підставою для того, щоб можна було стверджувати, що його покази про те, що було здобуто достатньо доказів причетності ОСОБА_9 до самовільного заняття земельної ділянки є неправдивими.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевим судом критично не оцінено показання ОСОБА_7 про те, що у протоколі про адмінправопорушення внесено помилкові дані про час та місце його складання, оскільки прокурором у ході дослідження письмових доказів повністю було підтверджено факт відсутності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Журжинці Лисянського р-ну, про що свідчать дані протоколу огляду носія DVD-R на якому міститься інформація про з`єднання мобільного телефону з а. н. ОСОБА_7 з прив`язкою до базових станцій; зокрема, встановлено, що 17.08.2020 р. мобільний телефон з а. н. ОСОБА_7 був в м. Черкаси, то дані доводи не підлягають до задоволення, оскільки з урахуванням встановлених обставин, доказами у справі також не підтверджено наявність прямого умислу в діях ОСОБА_7 щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до протоколу про місце складання, місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9 . Протилежних доказів у даному кримінальному провадженні немає.

Немає також у даному провадженні безперечних доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_7 міг знати про належність вказаної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення.

Крім того, свідок ОСОБА_8 також зазначив у своїх показаннях, що скільки він пам`ятає (з 2009 року) спірна земельна ділянка завжди була оброблена, про належність цих земель до земель історико-культурного призначення свідку нічого не відомо. Таким чином, вказана земельна ділянка з 2009 року оброблювалась і ніяких застережень від імені держави з цього приводу не виникало.

За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 немає.

На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції не було допущено істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 16.10.2023 р., стосовно ОСОБА_7 , яким він визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправданий за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення - залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді