Постанова

від 06.11.2024 по справі 391/469/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 391/469/20

провадження № 61-3872св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Белашова Костянтина Вадимовича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі договору оренди землі від 24 червня 2010 року, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією та нею, відповідно до якого вона отримала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 66,2379 га на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зі сплатою орендної плати у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки. Строк дії зазначеного договору закінчився 20 серпня 2020 року.

Відповідно до пункту 8 цього договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

04 червня 2020 року вона направила до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, правонаступника Компаніївської районної державної адміністрації, лист-повідомлення разом з проектом додаткової угоди до договору оренди землі.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Враховуючи зазначені норми, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в термін до 04 липня 2020 року повинно було відреагувати на лист-повідомлення у визначений законом спосіб, але станом на 18 серпня 2020 року відповіді так і не було.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 24 червня 2010 року, зареєстрованого у Компаніївському відділі Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДП «ЦДЗК») за № 041037300035, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , у зазначеній нею редакції цієї додаткової угоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2020 року, ухваленим у складі судді Червонописького В. С., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що до закінчення строку дії договору ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з технічних причин, які виникли в автоматизованій системі, не надало заперечення щодо поновлення спірного договору оренди землі, наказ про припинення права оренди спірного договору ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не приймався, та після усунення технічних недоліків ОСОБА_1 було повідомлено щодо поновлення спірного договору оренди на інших умовах, при цьому запропоновано погодження нових істотних умов щодо строку дії договору, розміру орендної плати, а також зобов`язано ОСОБА_1 надати пакет документів.

На час звернення до суду ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не надало ОСОБА_1 заперечень щодо поновлення договору оренди та на період розгляду клопотання ОСОБА_1 існували об`єктивні причини затримки відповіді. Спірна земельна ділянка не передавалася в оренду іншому орендареві, на цей час процедура узгодження істотних умов спірного договору не завершилась, а отже, відсутнє порушення права ОСОБА_1 зі сторони ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, тому і відсутні підстави для задоволення позову.

Також суд зауважив, що повинна щонайменше існувати інша особа, яка також претендує на оренду відповідної земельної ділянки (окрім позивача). У цій справі такої особи (іншого орендаря), щодо якого позивач можливо володіє переважним правом, немає. Позивачем не доведено порушень з боку орендодавця щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі та відсутні правові підстави для захисту свого права з підстав, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 як правонаступника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року провадження у справі зупинено до залучення правонаступників ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року поновлено провадження у справі, оскільки обставини, що спричинили зупинення провадження у справі, усунуто.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2020 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 24 червня 2010 року, зареєстрованого у Компаніївському відділі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037300035, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , в такій редакції, зазначено зміст додаткової угоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 04 червня 2020 року відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди землі, ОСОБА_1 направила ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення про поновлення спірного договору оренди землі разом із проектом відповідної додаткової угоди, який був отриманий відповідачем 04 червня 2020 року, а також інші документи. Додаткова угода відповідачем підписана не була, відповідь не надана.

Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено положенням частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

ОСОБА_1 упродовж строку дії договору оренди, а також після закінчення строку його дії, продовжувала користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувала за неї орендну плату. При цьому факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору відповідачем не спростовано.

Отже, у зв`язку із належним виконанням орендарем обов`язків за договором, своєчасним зверненням до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору із наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до цього договору.

Порушене право позивача підлягає відновленню, оскільки факти належного виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, дотримання нею строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення (продовження) договору оренди землі від 24 червня 2010 року на новий строк, за відсутності протягом одного місяця повідомлення орендодавця про наявність заперечень чи відмову в укладенні договору на новий строк, зміну його умов, продовження користування предметом оренди після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, не спростовано відповідачем.

При цьому поділ земельної ділянки та наявність у третіх осіб охоронюваного законом інтересу на виділені їм земельні ділянки не може бути підставою для відмови у поновленні договору оренди землі, оскільки відповідні дії (надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передача у власність фізичним особам), що призводять до виникнення у третіх осіб правомірних очікувань на подальше отримання земельних ділянок у власність, були вчинені саме відповідачем, який не міг не знати про судовий спір у цій справі, будучи стороною в ній, та про незгоду позивача з бездіяльністю щодо поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2024 року представник особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_3 - адвокат Белашов К. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час перегляду справи встановив, що спірна земельна ділянка площею 66,2379 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:0551, на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області була поділена на 24 земельні ділянки. Однак судом не було встановлено, що на час перегляду справи в апеляційному порядку спірна земельна ділянка площею 66,2379 га, колишній кадастровий номер якої був 3522881600:02:000:0551, перебувала у приватній власності двох осіб: ОСОБА_2 , якій відійшли землі площею 45,5275 га, та ОСОБА_4 - площею 20,7104 га, правонаступником якої на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є ОСОБА_3 .

Отже, суд апеляційної інстанції помилково залучив до участі у справі як відповідача лише ОСОБА_2 .

Вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити і направити справу на новий розгляд.

У квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Любченко В. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки лише через три місяці після ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, тому вона і не могла брати участь у справі. Отже, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року поновлено процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 червня 2010 року між Компаніївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в оренду на строк 10 років земельну ділянку площею 66,2379 га на території Губівської сільської ради Компаніївського районну Кіровоградської області, орендна плата у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Договір зареєстровано 20 серпня 2010 року Компаніївським відділом КРФ ДП «Центр ДЗК» за номером 041037300035.

Пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Законом України від 06 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» до чинного законодавства були внесені зміни, відповідно до яких з 01 січня 2013 року розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.

У подальшому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Відповідно до підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України (далі - ЗК України), безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідно до статті 122 ЗК України наділене повноваженнями з передачі у власність або користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

04 червня 2020 року ОСОБА_1 направила до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення разом з проектом додаткової угоди до договору оренди землі, відповідний лист був зареєстрований ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 04 червня 2020 року за № Д-9492/0/16-20.

У цьому листі-повідомленні, відповідно до пункту 8 договору оренди землі, статті 33 Закону України «Про оренду землі» та частини четвертої статті 122 ЗК України, ОСОБА_1 просила поновити договір оренди землі на той же термін шляхом укладання додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, долучивши такі документи: додаткову угоду - 3 примірники.

Згідно з інформацією Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб по Губівській сільській раді відсутня.

10 вересня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило ОСОБА_1 лист-узгодження істотних умов договору оренди землі, в якому повідомило, що розглянуло лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та з метою узгодження істотних умов у межах строку, визначеного Законом України «Про оренду землі» за договором, зареєстрованим від 20 серпня 2010 року за № 041037300035, запропонувало надати Головному управлінню інформацію щодо наявного витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, агрохімічний паспорт поля та належні докази на підтвердження своєчасної сплати орендної плати (квитанції, платіжні доручення) за період дії договору, а також узгодити істотні умови договору оренди землі у частині встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки землі на рік, продовження строку його дії на 7 років.

Також орендарю повідомлено, що з метою приведення договору оренди землі у відповідність до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (з урахуванням змін внесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 890), фіксації у договорі оренди якісних показників характеристик ґрунтового покриву земельної ділянки на момент укладання додаткової угоди, необхідне встановлення сторонами стану якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки, узгодження питання щодо виготовлення агрохімічного паспорта поля.

В обґрунтування причин зволікання розгляду звернення ОСОБА_1 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надало лист від 17 листопада 2020 року, у якому зазначено, що на час звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в «Автоматизованій системі Док Проф 3.0» існувала не технічна несправність, а була відсутня функція реєстрації наказів (листів) - «Реєстрація документів: 2020-Накази СГ», у зв`язку з чим неможливо було зареєструвати накази (листи) СГ щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення з 17 червня 2020 року до 20 липня 2020 року включно.

Щодо причин тривалої затримки надання відповіді ОСОБА_1 , то це обумовлено вищевикладеним та великим обсягом документації, яка зібралась за період, коли мала місце відсутність функції реєстрації наказів (листів) - «Реєстрація документів: 2020-Накази СГ» в «Автоматизованій системі Док Проф 3.0», що підлягали реєстрації.

Після відновлення функціонування реєстрації наказів (листів) - «Реєстрація документів: 2020-Накази СГ» в «Автоматизованій системі Док Проф 3.0», в порядку черговості, реєструвалась відповідна документація щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі й лист-узгодження істотних умов договору оренди землі від 10 вересня 2020 року № Д-9496/0-183/0/17-20.

У період до набрання законної сили рішенням Компанійського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2020 року у цій справі, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вчинено дії по розпорядженню спірною земельною ділянкою.

Листом-повідомленням від 16 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області проінформувало ОСОБА_1 , що розглянуто її лист-погодження стосовно поновлення договору оренди земельної ділянки і повідомлено, що вказана земельна ділянка передана Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідному органу місцевого самоврядування у комунальну власність, а тому ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не має підстав для задоволення звернення ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу від 04 грудня 2020 року № Ю-ОТГ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області передало у комунальну власність Компаніївської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 3926,1415 га, в тому числі земельну ділянку площею 66,2379 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:0551.

Встановлено, що після ухвалення у цій справі рішення Компанійського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2020 року, до набрання ним законної сили, спірну земельну ділянку, площею 66,2379 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:0551, було поділено на 24 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3522881600:02:000:5273 площею 1,5275 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5274, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5275, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5276, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5277, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5278, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5279, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5280, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5281, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5282, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5283, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5284, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5285, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5286, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5287, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5288, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5289, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5290, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5291, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5292, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5293, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5294, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:5295, площею 2 га, приватна власність; 3522881600:02:000:9053, площею 20,7104 га, державна власність.

В подальшому зазначені земельні ділянки було об`єднано в земельні ділянки з кадастровими номерами: 3522881600:02:000:5305, площею 11,5275 га; 3522881600:02:000:5306, площею 10 га; 3522881600:02:000:5307, площею 12 га; 3522881600:02:000:5308, площею 10 га.

Залишились незмінними земельні ділянки з кадастровими номерами: 3522881600:02:000:9053, площею 20,7104 га, державна власність, та 3522881600:02:000:5284, площею 2 га, приватна власність ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 - адвоката Белашова К. В. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що поділ земельної ділянки та наявність у третіх осіб охоронюваного законом інтересу на виділені їм земельні ділянки не може бути підставою для відмови у поновленні договору оренди землі, оскільки відповідні дії (надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передача у власність фізичним особам), що призводять до виникнення у третіх осіб правомірних очікувань на подальше отримання земельних ділянок у власність, були вчинені саме відповідачем, який не міг не знати про судовий спір у цій справі, будучи стороною в ній, та про незгоду позивача з бездіяльністю щодо поновлення договору оренди землі.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції в своїй постанові встановив, що земельна ділянка площею 20,7104 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:9053, перебувала у державній власності.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Белашов К. В. у касаційній скарзі посилався на те, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції спірна земельна ділянка площею 66, 2379 га, колишній кадастровий номер 3522881600:02:000:0551, перебувала у приватній власності двох осіб - ОСОБА_2 (площею 45,5275 га), вказана особа була залучена судом апеляційної інстанції як відповідач, та ОСОБА_4 (яка за договорами купівлі-продажу від 21 липня 2021 року придбала 11 земельних ділянок, які в подальшому були об`єднані в одну земельну ділянку площею 20,7104 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:0487).

13 серпня 2021 року земельна ділянка площею 20,7104 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:0487, утворена шляхом об`єднання раніше сформованих 11 земельних ділянок (за рахунок поділеної та перенесеної до архівного шару земельної ділянки з кадастровим номером 3522881600:02:000:9053), на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 20,7104 га, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 , що підтверджує інформація, надана ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 04 березня 2024 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 як правонаступника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року провадження у справі зупинено до залучення правонаступників ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи встановлено, що син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини на користь своєї доньки (онуки померлої) - ОСОБА_3 .

Заяву про прийняття спадщини від імені неповнолітньої ОСОБА_3 подала її мати ОСОБА_2 .

Вказана інформація наявна в матеріалах справи та була відома апеляційному суду до ухвалення постанови у справі, так як апеляційному суду була надана копія спадкової справи із зазначеними заявами спадкоємців (т. 2, а. с. 78-100).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року поновлено провадження у справі, оскільки обставини, що спричинили зупинення провадження у справі, усунуто.

Однак поновлюючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням конкретних осіб правонаступників.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 липня 2023 року ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки площею 20,7104 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:0487.

Таким чином, апеляційний суд, визнаючи укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 24 червня 2010 року, зареєстрованого у Компаніївському відділі ДП «ЦДЗК» за № 041037300035, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , не врахував, що земельної ділянки площею 66,2379 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:0551, вже не існує, а також не встановив усіх власників новостворених земельних ділянок, у зв`язку з чим не залучив усіх належних відповідачів до участі у справі.

Отже, ухвалене апеляційним судом рішення безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 , створює для неї несприятливі наслідки, адже вирішено питання щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цих осіб, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право в правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом були незалучені особи, або міститься судження про права та обов`язки цих осіб у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Подібний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Близькі за змістом висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 604/835/15-ц (провадження № 14-649цс18).

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі в справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з`ясувати, чи буде в зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23)).

Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року у справі № 913/567/19).

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

У частині першій статті 378 ЦК України зазначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки визначені в частині третій статті 152 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Оскаржуваним судовим рішенням порушене право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, однак вона не була залучена до участі в справі та була позбавлена процесуальної можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів щодо необґрунтованості позову.

Такі ж висновки про порушення прав дійсного власника земельної ділянки, який не був залучений до участі в справі, сформульовані в постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 607/18157/20 (провадження № 61-10684св22), від 02 жовтня 2024 року у справі № 359/403/20 (провадження № 61-3999св24).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яку позивач вважає порушником його права та до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20), від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22) сформульовані правові висновки про те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Поняття «сторона в спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона в процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами в спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, позивач повинен залучити до участі в справі як відповідачів усіх осіб, на чиї права та обов`язки впливає оскаржуване ним рішення і чиї права можуть бути порушені.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував зазначеного та не дослідив обставини справи, які мають правове значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час перегляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, усунути вказані недоліки на стадії касаційного перегляду неможливо, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводам і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Белашова Костянтина Вадимовича задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець