Ухвала

від 11.11.2024 по справі 379/656/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/656/24

Провадження № 2-др/379/12/24

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Корженко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі єдиний унікальний номер 379/656/24 за позовноюзаявою приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «НИВА» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 до суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 адвокатаШевченкоА.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі ЄУН 379/656/24 за позовом ПОСП «НИВА» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви. Заява обґрунтована тим, що ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 23.10.2024 заяву представниці позивача ПОСП «НИВА» - адвокатки Пєнязькової О.О. про закриття провадження у справі за позовною заявою ПОСП «НИВА» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви задоволено повністю, закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку відсутністю предмета спору. Вказує, що саме з власної вини, зумовленої процесуальною недбалістю та недобросовісною поведінкою, позивачем було пред`явлено позов до ОСОБА_1 при відсутностіпредметуспоруна моментзверненнядосуду.Так,позивачемвмежах йогоправомочностейзаперіод змоментуймовірногопосіву озимогоріпаку 11.08.2023тадомоменту пред`явленняпозовудосуду 17.06.2024небулоздійснено жодноїперевіркистану«своїх» посівів,аактогляду комісіїПОСП«НИВА»від 16.07.2024з`явивсятабув поданийдосудулише 23.10.2024,тобтовжепісля отриманнявідвідповідачавідзиву від08.08.2024напозовнузаяву здокументальнимпідтвердженнямнаявності посівівсоїназемельній ділянцівідповідача.Зазначає,щовсіозначені обставинивказуютьнате,щосамепозивач мігтазобов`язанийбув пересвідчитисявіснуванніоб`єкта йогопретензійно-майновоївимогинамомент пред`явленняпозову.Зацих обставиночевидноюєнеобґрунтованість пред`явленогопозову,щоєсамостійною тадостатньоюпідставоюдля повноговідшкодуванняздійсненихвідповідачем витратнаправничудопомогу врозмірі14000,00грн. На підставі цього, посилаючись на частини 5, 6 ст. 142, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, представник заявника (відповідача) просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ПОСП «НИВА» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн (а.с.35-58 т.2).

11.11.2024 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від представника позивача адвоката Пєнязькової О.О. надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, яке мотивовано тим, що дана заява є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, оскільки твердження представника відповідача щодо зловживання позивачем процесуальними правами у зв`язку з пред`явленням позову при відсутності предмету спору на момент звернення до суду, недобросовісної поведінки позивача, а також щодо необґрунтованості позову, є такими, що ґрунтуються виключно на власних домислах. Зауважує, що у заяві про закриття провадження представник позивача наголошував, що позивач не відмовляється від позову, вважає, що його права порушені відповідачкою, однак, подальший розгляд даної справи не може забезпечити ефективний спосіб правового захисту, оскільки не зможе забезпечити поновлення порушеного права і одержання бажаного результату. Спір щодо визнання права власності на посіви існував між сторонами як на момент пред`явлення позову, так і продовжує існувати після закриття провадження у справі, а єдиною підставою для закриття провадження послугувало виключно фактичне знищення предмета спору в натурі (на місцевості), що сталося не з вини позивача. При цьому наголошує, що знищення посівів спричинене внаслідок протиправних дій саме відповідача, які полягали у невизнанні ним права власності позивача на ці посіви та, як наслідок, у передачі земельної ділянки разом з посівами у користування третій особі. Крім того, у даному випадку обставини справи та докази, зокрема їх належність і достатність, не досліджувалися, оскільки згідно з протоколом судового засідання від 23.10.2024 було розглянуто лише заяву позивача про закриття провадження у справі. Як наслідок, вважає, що твердження представника відповідача щодо необґрунтованості позову є суб`єктивним судженням, зумовленим виключно незгодою з позовними вимогами.

Зважаючи на відсутність розгляду справи по суті, обставини знищення спірних посівів, зокрема фактична дата їх знищення, умови, винні особи тощо, судом не з`ясовувалися, докази не досліджувалися, тому твердження представника відповідача щодо відсутності посівів на момент пред`явлення позову та обов`язок позивача знати про таку обставину на момент пред`явлення позову є необґрунтованими та нічим не підтверджені. Крім того, вказує, що в діях позивача відсутній намір безпідставного затягування чи перешкоджання розгляду справи, а навпаки, після того як позивачу стало відомо про фактичне знищення предмета спору і неможливості в подальшому забезпечити ефективний захист невизнаних та порушених прав, позивач одразу подав заяву про закриття провадження у справі.

Також, звертає увагу суду, що у всіх справах, на постанови Верховного Суду за результатом розгляду яких посилається представник відповідача у заяві від 28.10.2024, йдеться про право відповідача на отримання компенсації понесених судових витрат у випадку подання заяви про залишення позову без розгляду, в той час, як у даній справі позивачем було подано заяву про закриття провадження, відтак правовідносини не є подібними.

В зв`язку з наведеним, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат від 28.10.2024 не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідачем не доведено наявність необгрутованих дій позивача, що відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України є обов`язковою умовою для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку з закриттям провадження у справі.

У судове засідання заявник (відповідач) та його представник -адвокат ШевченкоА.М. не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно. 11.11.2024 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від представника заявника (відповідача) адвоката Шевченко А.М. надійшло клопотання про розгляд заяви без їхньої участі, заяву просить задовольнити у повному обсязі.

Позивач ПОСП«НИВА» всудове засіданнясвого представникане направили; про день, час та місце його проведення були повідомлені належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства. 11.11.2024 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від представника позивача адвоката Пєнязькової О.О. надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за її відсутності з урахуванням наданих суду заперечень.

За таких обставин, згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, висновує таке.

Судом установлено, що позивач приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «НИВА» (далі ПОСП «НИВА») звернулось до суду через представника адвоката Пєнязькову О.О. через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» із позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви.

Ухвалою суду від 24.06.2024 постановлено ухвалу, якою позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.

03.07.2024 на виконання ухвали суду представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою судді від 05.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 26.07.2024, яке відкладено до 20.09.2024 за клопотанням представника відповідача.

19.09.2024 представником позивача через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подано заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою судувід 20.09.2024відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Пєнязькової О.О. про зміну предмету позову в порядку ч. 3 ст. 49 ЦПК України відмовлено. Заяву про зміну предмету позову повернуто.

Ухвалою суду від 20.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.10.2024.

23.10.2024 до початку судового засідання, від представника позивача адвоката Назаренка Р.А. надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення судового збору.

23.10.2024 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача, провадження у справі за позовноюзаявою ПОСП «НИВА» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви закрито у зв`язкуз відсутністюпредмета спору.

Згідно з положеннями статті 270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Таким чином, зі змісту положень статті 270ЦПК України вбачається, що ухвалення додаткового рішення можливе у разі настання визначених частиною першою вказаної статті умов, за наслідками закінчення розгляду справи по суті.

Водночас, суд зазначає, що в межах розгляду цієї справи рішення судом не ухвалювалося, тому не може бути ухвалене додаткове рішення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

У такому випадку вирішення питання судових витрат регулюється ч. 5 ст. 142 ЦПК України, якою передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Так, частиною шостою статті 142ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується (постанова Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18).

Під зловживанням процесуальними правами у ст. 44 ЦПК України визначено наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно з роз`ясненнями п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що покладення судових витрат на позивача у разі закриття провадження у справі можливе за умови доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій або зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне або штучне ініціювання судового провадження за відсутності реального спору, вчинення позивачем свідомих недобросовісних дій, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Враховуючи вищенаведене, суд висновує, що обставини цієї справи не вказують на вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на зловживання ним своїми процесуальними правами. Доводи представника заявника (відповідача) - адвоката Шевченко А.М., викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, про те, що позивач зловживав своїми процесуальними правами у зв`язку з пред`явленням позову при відсутності предмету спору на момент звернення до суду - є безпідставними іґрунтуються виключнона власнійсуб`єктивній позиціїсторони відповідача.

Представник відповідача у справі не довела належними доказами, що дії позивача при зверненні до суду були недобросовісними, а звернення позивача до суду із даним з позовом - необґрунтованим.

Суд вважає, що за обставин цієї справи звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими чи недобросовісними та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на професійну правову допомогу.

Закриття провадження у справі не свідчить про безпідставність і необґрунтованість позову, а також про відсутність спору між позивачем та відповідачем. Представником відповідача не доведено відповідними належними доказами існування необґрунтованих, винних чи недобросовісних дій позивача у даній справі, зловживання ними процесуальними правами. Достовірних доказів необґрунтованості дій позивача в судовому засіданні також не встановлено. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача, відтак суд висновує про відсутність підстав для стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем судових витрат.

На підстави викладеного, керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 247, 258-261, 268, 270, 353, 354-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни про стягнення 14000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі єдиний унікальний номер 379/656/24 за позовною заявою приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «НИВА» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено і підписано 11.11.2024.

Головуючий:В. І. Зінкін