Постанова

від 05.11.2024 по справі 274/7770/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/7770/23 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 32 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 274/7770/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка - Агро» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сачка Андрія Вікторовича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. у місті Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка - Агро» (далі ТОВ «Андріяшівка - Агро», Товариство, Позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило визнати укладеною додаткову угоду від 01 вересня 2023 року до договору оренди землі, укладеного 03 липня 2014 року між ними та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 1,1683 га, кадастровий № 1820880200:06:000:0349, розташованої на землях Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, у наступній редакції:

"Додаткова угода

до договору оренди землі від 03.07.2014 р.

01 вересня 2023 року село Андріяшівка

Товариство з обмежено відповідальністю "Андріяшівка - Агро", іменоване надалі "Орендар", в особі директора Базилівського Бориса Леонідовича , який діє на підставі Статуту, з одного боку, і ОСОБА_1 , іменована надалі "Орендодавець" (РНОКПП НОМЕР_1 ) з іншого боку, разом надалі іменовані Сторони, а кожен окремо - Сторона, уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) до Договору оренди землі від 03.07.2014 р. (далі - Договір) про нижченаведене:

1. Із врахуванням обставин, встановлених рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.03.2023 р. по справі № 274/6193/21 "Орендар" та "Орендодавець" дійшли згоди внести зміни до Договору від 03.07.2014 р.

2. Змінити перше речення п. 8 Договору та викласти його в наступній редакції:

"Цей Договір укладено на строк до 01.11.2026 р.".

3. Інші умови вищевказаного Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4. Дана Угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін.

5. Дана Угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та її державної реєстрації.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН:

ОРЕНДАР: ТОВ "Андріяшівка - Агро", адреса: вул. Садова, 6, с. Андріяшівка Бердичівського р-ну, п.i.13364 ЄДРПОУ 36533031 Директор

---

Борис БАЗИЛІВСЬКИЙОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

---

".

Також ТОВ «Андріяшівка - Агро», просило стягнути із відповідача на їх користь понесені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, Товариство зазначало, що 03 липня 2014 року ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, площею 1,1683 га, кадастровий № 1820880200:06:000:0349, розташованої на землях Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки із ТОВ «Андріяшівка - Агро» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 липня 2014 року.

Згідно пункту 41 цього Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а строк його дії - 10 років ( пункт 8 Договору).

У січні 2021 року Товариству з інформаційної довідки Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру стало відомо про те, що Державним реєстратором Червоненської селищної ради Андрушівського району Попілем В.В. 24 березня 2021 року дію договору припинено і з цього дня дані права зареєстровано за новим орендарем - ФОП ОСОБА_3 .

З метою захисту майнових прав Товариства на оренду зазначеної земельної ділянки, зважаючи на відсутність відповідного волевиявлення на припинення договірних відносин, ТОВ «Андріяшівка-Агро» звернулося із відповідним позовом до суду до ФОП ОСОБА_3 та інших про визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року по справі № 274/6193/21 позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду про припинення договору оренди, укладеної 20 січня 2020 року між ТОВ «Андріяшівка-Агро» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо вище зазначеної земельної ділянки. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 10 грудня 2020 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки.

Отже, даний договір оренди землі, укладений із Товариством діяв з моменту його державної реєстрації, 30 липня 2014 року до державної реєстрації додаткової угоди про припинення Договору оренди землі, 24 березня 2021 року, тобто 6 років 8 місяці та 19 днів.

Після ухвалення Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області рішення від 13 березня 2023 року, право оренди землі Товариства було поновлено внаслідок державної реєстрації цього права 26 червня 2023 року.

Тому, Товариство вважає, що строк, протягом якого він не діяв (з 24 березня 2021 року до 26 червня 2023 року) не має зараховуватися до загального строку дії договору.

А тому, на виконання пункту 8 Договору оренди землі, строк дії договору визначений до 01 листопада 2026 року (26.06.2023 + 3 роки 4 місяців 6 днів (строк, який залишився після 24 березня 2021 року до припинення 10 річного строку дії договору без врахування укладення додаткової угоди про його припинення)).

Товариство звернулося до орендодавця з листом про підписання додаткової угоди про визначення строку дії Договору оренди землі від 03 липня 2014 року на строк до 01 листопада 2026 року.

Проте, ОСОБА_1 помилково зауважила, що строк дії договору оренди землі від 03 липня 2014 року визначений до 30 липня 2024 року у зв`язку із цим відмовилася укладати будь-які додаткові угоди із Орендарем.

На підставі наведеного ТОВ «Андріяшівка-Агро» звернулося із позовом до суду щодо захисту своїх майнових прав.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2024 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, представник відповідачки - адвокат Сачок А.В. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути із позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Вказує, що ОСОБА_1 звернулась до Товариства з заявою про розірвання договору. Директор Товариства ОСОБА_4 задовольнив заяву та виготовив угоду про припинення договору оренди.

Зазначає, що відповідно до рішення суду по справі №274/6193/21 встановлено, що директор ОСОБА_4 діяв всупереч інтересів Товариства та недобросовісно, чим порушив абзац перший частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, за змістом якої орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Вказує, що факт протягом певного періоду право оренди позивача на земельну ділянку не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не впливає на сам строк дії договору та не свідчить про продовження такого строку дії договору оренди. Враховуючи принцип свободи договору, за відмови орендодавця від продовження строку договору оренди землі, суд не вправі змінювати цей строк.

Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на законі, а підстави застосування аналогії права відсутні, оскільки правовідносини щодо строку оренди землі врегульовані чинним законодавством.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд не звернув уваги, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року по справі №274/6193/21, стягнуто матеріальну шкоду на користь ТОВ «Андріяшівка-Агро». Тобто, за користування земельною ділянкою в 2021 році, Товариство стягнуло збитки та упущену вигоду, тим самим, незаконно вимагає продовжити дію договору на період 2021 року (у справі №274/6193/21 позивачем вибрано спосіб захисту стягнення упущеної вигоди за 2021 рік).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились.

Від представника відповідачки надійшла заява про розгляд справи без нього та ОСОБА_1 і підтримання апеляційної скарги.

Представник позивача надіслав додаткові пояснення по апеляційній скарзі, де просить відмовити у її задоволенні. Також долучив до цих пояснень копію висновку науково-правової експертизи (фахівця у галузі права) від 14 березня 2024 року, яка підлягає поверненню у відповідності до положень статей 360, 367 ЦПК України.

При таких обставинах, суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2 статті 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка - Агро» укладено договір оренди землі від 03 липня 2014 року, об`єктом якого земельна ділянка площею 1,1683 га, кадастровий № 1820880200:06:000:0349, яка знаходиться на території Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а.с.8).

Відповідне право оренди зареєстровано за Товариством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 липня 2014 року, що підтверджується витягом від 30 липня 2014 року з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та інформацією від 23 серпня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.9, 10 - 11).

Ці обставини також встановлені рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року у справі № 274/6193/21 за позовом Товариства до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного реєстратора Червоненської селищної ради Андрушівського району Попіля В.В., фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , про визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди землі, яке набрало законної сили 12 квітня 2023 року (а.с.13-19).

Необхідно зазначити, що вказане рішення, враховуючи матеріали даної справи, містить очевидну описку у даті укладання договору оренди землі - 20 червня 2014 року, тоді як правильною є дата - 03 липня 2014 року.

Встановлено, що за умовами договору оренди ОСОБА_1 передала в оренду Товариству земельну ділянку строком на 10 років (а.с.8).

Відповідно до пункту 41 прикінцевих положень договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом першої інстанції на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року у справі № 274/6193/21 встановлено, що 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством в особі директора ОСОБА_4 укладено угоду про припинення договору оренди земельної, за умовами якої вони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 03 липня 2014 року площею 1,1683 га, кадастровий № 1820880200:06:000:0349, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Будучи директором, ОСОБА_4 не міг не знати, що Товариство займається сільськогосподарською діяльністю з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих у власників паїв землях на території села Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених у 2014 році строком на 10 років.

Останньому було достовірно відомо, що Товариство зацікавлене у тому, що б у нього в оренді перебували земельні ділянки, у тому числі ті, які стосуються предмета спору, протягом усього строку відповідних договорів оренди.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , знаючи, що десятирічний строк дії договорів, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кожним окремо, і Товариством, які стосуються предмету спору, станом на 20 січня 2020 року не закінчився, уклав від імені Товариства з вказаними фізичними особами угоди від 20 січня 2020 року про припинення відповідних договорів оренди земельних ділянок на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на яких їх було укладено.

Таким чином, він діяв всупереч інтересів Товариства та не добросовісно, чим порушив абзац 1 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, за змістом якої орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. ОСОБА_4 порушив права Товариства, зокрема, всупереч волі останнього припинив право оренди земельних ділянок, та зловжив правом представляти Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису, чим порушив частини другу та третю статті 13 Цивільного кодексу України, зміст яких наводився вище.

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кожен, укладаючи з Товариством в особі директора ОСОБА_4 оспорювані угоди від 20 січня 2020 року про припинення договорів оренди земельних ділянок, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який їх було укладено, достовірно знаючи, що ці договори оренди земельних ділянок укладені на строк десять років, також порушили права Товариства, зокрема, припинили право оренди земельних ділянок, чим порушили частину 2 статті 13 ЦК України.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди землі від 10 грудня 2020 року щодо земельної ділянки площею 1,1683 га, кадастровий № 1820880200:06:000:0349, строком на десять років, відповідне право оренди зареєстровано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 березня 2021 року, що убачається з інформації від 16 вересня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та оглянутих судом матеріалів реєстраційної справи.

Припинення права оренди Товариства у зв`язку з укладенням 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 угоди про припинення договору оренди земельної було зареєстровано 24 березня 2021 року, що підтверджується інформацією від 23 серпня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10 - 11).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року у справі № 274/6193/21 визнано недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 20 січня 2020 року Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,1683 га, кадастровий № 1820880200:06:000:0349, та визнано недійсним договір оренди землі, укладений 10 грудня 2020 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1683 га, кадастровий № 1820880200:06:000:0349.

На підставі цього рішення право оренди землі Товариства було повторно зареєстровано 26 червня 2023 року, що підтверджується інформацією від 23 серпня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10 - 11).

Згідно висновку суду безпосередньо через дії директора Товариства ОСОБА_4 , який діяв всупереч інтересів Товариства та недобросовісно, порушуючи частини 2 та 3 статті 13, абзац 1 частини 3 статті 92 ЦК України, та дії ОСОБА_1 , яка діяла, порушуючи частину 2 статті 13 ЦК України, Товариство у період 24 березня 2021 року до 26 червня 2023 року (три роки чотири місяців та шість днів) було незаконно позбавлено права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 03 липня 2014 року, тобто строк дії цього договору фактично зменшився на вказаний строк.

Таке позбавлення Товариства права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, тобто фактичне зменшення строку дії цього договору, не відповідає положенням законодавства України, зокрема, статтям 526, 759, 763, 792 ЦК України, статті 19 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин суд дійшов висновку, що право Товариства було порушено на оренду земельної ділянки на строк два роки шість місяців та двадцять вісім днів.

Суд вважав, що позов Товариства підлягає задоволенню, проте з урахуванням того, що договір оренди землі від 03 липня 2014 року набрав чинності 03 липня 2014 року, а не 30 липня 2014 року, тобто строк його дії (строк укладення) має бути продовжено не до 01 листопада 2026 року, як зазначено у додатковій угоді від 01 вересня 2023 року до договору оренди землі від 03 липня 2014 року, а до 05 жовтня 2026 року, та без посилання на те, що додаткова угода набуває чинності з моменту її державної реєстрації, оскільки остання на даний час не передбачена законодавством України.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції мотивуючи наступним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Андріяшівка - Агро» фактично вказувало, що підставою для укладення додаткової угоди є недобросовісність поведінки орендодавця щодо дострокового припинення на певний час правовідносин по договору оренди, що підтверджується рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року у справі № 274/6193/21, а тому Товариство було позбавлено законного права володіння та користування спірною земельною ділянкою протягом3 років 4 місяців та 6 днів.

Таким чином Товариство вважало, що саме на цей строк необхідно продовжити строк договору оренди земельної ділянки кадастровий номер кадастровий № 1820880200:06:000:0349 від 03 липня 2014 року, посилаючись на положення статей 93, 152 ЗК України, статей 251, 526, 598, 63, 638 ЦК України та на положення статей 6, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного Кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 роз`яснила, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про оренду землі», яким із тексту ст. ст. 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» - ст. ст. 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.

Наведене узгоджується також із раніше висловленими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, про те, що з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.

Умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (стаття 6 ЦК України).

Як уже зазначено статтею 19 Закону України «Про оренду землі» визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Водночас Законом № 340-IX, який у відповідній частині набрав чинності 16 січня 2020 року (див. пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»), частину першу статті 19 Закону № 161-XIV доповнено двома реченнями такого змісту: «Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права».

Дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони Договору скріпили його своїми підписами та вказали в ньому дату укладення (03 липня 2014 року), що відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 15 Закону № 161-XIV, і саме з цієї дати відповідно до другого речення частини першої статті 19 цього Закону слід обчислювати 10-річний строк дії цього правочину.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 1820880200:06:000:0349 від 03 липня 2014 року строк оренди спливає через 10 років із дня його укладення - 03 липня 2024 року.

Вирішуючи спір у цій справі та задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями статті 652 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)».

Законодавцем передбачено, що у випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що визнання судом додаткової угоди укладеною за своїм змістом є зміною правовідношення, яке виникло раніше на підставі первісного договору (угоди), можливість такої зміни передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України, та, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про задоволення позову.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить із такого.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 при розгляді справи № 233/4198/18 та від 08 квітня 2020 року при розгляді справи № 233/2070/19, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 зазначив, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин (п.94). Продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (п.102).

Аналіз вищезазначених правових позицій та норм права дає підстави зробити висновок про те, що для визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 03 липня 2014 року у зв`язку із зміною істотних умов необхідна взаємна згода та наявність волевиявлення на те обох сторін.

Така взаємна згода сторін у цьому випадку відсутня, що підтверджується листом ОСОБА_1 від 11 вересня 2023 року, в якому вона вказала, що не бажає поновлювати дію договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Андріяшівка-Агро», не має наміру підписувати будь-які додаткові угоди та вказала, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку, використовувати її для власних потреб на свій розсуд.

Стаття 652 ЦК України передбачає зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин . Зокрема, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, у абз. 2 частинах 1, 2, 4 статті 652 ЦК України закріплено, що: зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові від 08 грудня 2020 року у справі № 910/11888/19 Верховний Суд вказав, що за змістом положень статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 914/865/22 зазначено, що аналіз норм статті 652 ЦК України вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Отже, для внесення змін до договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи зміни чи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 81 ЦПК України, обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна чи розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли зміна чи розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Вирішуючи спір, місцевий суд вказав, що в момент укладення договору оренди землі від 03 липня 2014 року Товариство та ОСОБА_1 виходили з того, що строк дії договору становить десять років і що зміна цього строку через протиправні дії директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не настане, Товариство намагалося усунути незаконне зменшення строку дії договору шляхом звернення до ОСОБА_1 з пропозицію підписати додаткову угоду від 01 вересня 2023 року до цього договору про збільшення строку дії договору. З меншення строку дії договору позбавило Товариство того, на що воно розраховувало при укладенні договору (а саме - що зможе користуватися земельною ділянкою, яка є об`єктом договору, десять років), Товариство не несло ризик зменшення строку дії договору через незаконні дії ОСОБА_1 .

Але з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини з таким висновком погодитись не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено, що через дії директора ОСОБА_4 , який діяв всупереч інтересів Товариства та недобросовісно, порушуючи частини 2 та 3 статті 13, абзац 1 частини 3 статті 92 ЦК України, та дії ОСОБА_1 , яка діяла, порушуючи частину 2 статті 13 ЦК України, Товариство у період з 24 березня 2021 року до 26 червня 2023 року було незаконно позбавлено права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 03 липня 2014 року, тобто строк дії цього договору фактично зменшився на 3 роки 4 місяців та 6 днів.

Частина 1 статті 92 ЦК України передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина третя статті 92 ЦК України).

Необхідно врахувати, що договір оренди землі укладено 03 липня 2014 року між Товариством та ОСОБА_1 , тобто між суб`єктом господарської діяльності та фізичною особою.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину юридичної особи - суб`єкта господарської діяльності є іншими ніж в іншої сторони- фізичної особи, яка є слабшою стороною у цих правовідносинах.

Отже, Товариство шляхом вільного волевиявлення прийняло на себе ризик настання обставин, пов`язаних з виконанням договору оренди землі, укладеного із ОСОБА_1 від 03 липня 2014 року.

Також необхідно зазначити, ключовою обставиною є те, що дії самої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» в особі діючого на той час директора ОСОБА_4 призвели до припинення вказаного договору оренди землі та укладення такого договору з іншим підприємством.

Будучи директором ОСОБА_4 від імені Товариства вчинив ряд подібних правочинів із власниками орендованих земельних ділянок на території села Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, а тому орендодавець не мав можливості контролювати дії орендаря.

Окрім того, рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року у справі № 274/1258/21 стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» матеріальну шкоду (збитки), в тому числі отриману від неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 314 450 гривень.

Отже, часткове відшкодування шкоди є певною сатисфакцією порушеного його права, а тому подальше продовження строку дії договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди з орендодавцем призведе до непропорційного втручання у його (орендодавця) права та свободи як людини та громадянина.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні умови, визначені частиною 2 статті 652 ЦК України, дотримання яких необхідне для зміни умов договору на підставі істотної зміни обставин.

У зв`язку з наведеним відсутні також підстави вважати про наявність виняткового випадку, за якого допускається зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).

Таким чином, враховуючи недоведеність Товариством одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України та наявності виняткового випадку щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , визначеного частиною 4 статті 652 ЦК України, відсутність волевиявлення і згоди відповідача на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, відповідача, а також те, що договір оренди землі від 03 липня 2014 року припинив свою дію через сплив строку, на який його укладено, колегія суддів вважає, що правові підстави для внесення змін до цього договору за рішенням суду - відсутні.

Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, із позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір у сумі 4026,00 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сачка Андрія Вікторовича задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка - Агро» - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка - Агро» на користь ОСОБА_1 4026 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 11 листопада 2024 року.