Постанова

від 30.10.2024 по справі 905/1593/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Львів Справа №905/1593/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді І.Б. Малех

суддів О.В. Зварич

І.Ю. Панова

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Азалія Нова" і Павлюченко О.А., б/н від 10.05.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1373/24, 01-05/1376/24 від 10.05.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року (суддя Король М.Р., повний текст рішення складено 22.04.2024, м. Львів)

у справі №905/1593/23

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", м. Київ

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія Нова", м. Львів

відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Маріуполь

про стягнення 467 048,77 грн.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Легезін О.Г. - в порядку самопредставництва (наказ від 17.12.2020, витяг з ЄДРПОУ);

від відповідача 1 в режимі відеоконференції: Прядко О.О. - адвокат (ордер серія АХ №1186431 від 04.05.2024);

від відповідача 2 в режимі відеоконференції: Прядко О.О. - адвокат (ордер серія АХ №1170812 від 02.02.2024);

ВСТАНОВИВ:

05.12.2023 на розгляд Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія Нова» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021, розрахованої станом на 30.05.2023 в загальному розмірі 467 048,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.12.2023 позовні матеріали ПАТ «Укргазбанк» до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія Нова» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021, розрахованої станом на 30.05.2023 в загальному розмірі 467 048,77 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 вищевказану позовну заяву прийнято для розгляду та відкрито провадження у справі №905/1593/23.

Вищевказані позовні вимоги мотивовано неналежним виконання позичальником та поручителем умов кредитного договору №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021, в частині своєчасного погашення кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість розрахованої станом на 30.05.2023 в сумі 467 048,77 грн.

В обґрунтування даних позовних вимог посилається на положення ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610-612, 623, 625, 627, 629, 631, 633, 634, 1046-1049, 1050, 1054, 1066, 1069 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 216, 217, 220 Господарського кодексу України.

Відповідач 1, з чим погодився відповідач 2, зазначає у поданому відзиві те, що платежі за договором не сплачувались через форс-мажорні обставини, а саме воєнний стан, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Крім того, вказано те, що позивачем у здійсненому розрахунку заборгованості не враховано платіж у розмірі 300 000,00 грн., який було здійснено 30.06.2021.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ «Азалія Нова» та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021, розрахованої станом на 30.05.2023 в загальному розмірі 467 048,77 грн.; стягнуто з ТОВ «Азалія Нова» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3502,87 грн. судового збору та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3502,87 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване неналежним виконання позичальником та поручителем умов кредитного договору №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021, в частині своєчасного погашення кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість розрахованої станом на 30.05.2023 в сумі 467 048,77 грн., яка не спростована відповідачами, а відтак підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідачі - ТОВ «Азалія Нова» та ОСОБА_1 , не погодившись з винесеним рішенням подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- суд не прийняв зауваження відповідача про те, що борг тіла кредиту враховує платіж , зроблений позичальником 30.06.2021 на рахунок в АТ «Укргазбанк» на суму 300 000,00 грн.;

- нарахування відсотків в розмірі 19,2 відсотків річних на прострочену заборгованість під час дії воєнного стану вважає протиправним, оскільки дане суперечить п.6-1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану»;

- в рішенні суду не зазначено докази існування форм мажорних обставин відповідача ТОВ «Азалія Нова», які були подані разом із відзивом.

Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року у справі №905/1593/23 та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Поряд з цим просить дослідити нові докази, подані ними в обґрунтування форс-мажорних обставин, а саме: звернення позичальника до Харківської ТТП для отримання сертифікату про форс мажор від 10.05.2024; витяг із ЄДРРПНМ від 09.05.2024, який посвідчує , що усе належне позивачу і поручителю майно знаходиться у м. Маріуполі; договір оренди майнового комплексу у м. Маріуполь , який орендувало ТОВ «Азалія Нова» у ОСОБА_1 і який в даний час є знищений через бойові дії; акт приймання - передачі майнового комплексу; договір поділу майнового комплексу та витяг про реєстрацію речового права; довідка поліції від 26.01.2024, що посвідчує факт звернення до правоохоронних органів із заявою про знищення майна у м. Маріуполь та лист поліції від 02.05.2024 про внесення відомостей у ЄРДР за ч.1 ст. 438 КК України. В своє обґрунтування посилається на практику суддів яка викладена в рішенні Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі №916/4865/23.

Позивач - ПАТ АБ «Укргазбанк», у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що апелянтом не прийнято до уваги , що виходячи з присів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Крім цього вказує, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань або підстав припинення зобов`язань за кредитним договором. Вважає, що судом першої інстанції вірно вказано щодо недоведеності відповідачем наявності причинно-наслідково зв`язку між невиконанням зобов`язання за кредитним договором та обставинами непереборної сили, на які посилався відповідач. Окремо, просить, звернути увагу на те, що скаржником не доведенно поважність причин неподання документів , що додані до апеляційної скарги. Щодо посилання скаржника на неврахування судом сплаченої позичальником суми в розмірі 300 000,00 грн. , зауважує, що виходячи з наданої відповідачем виписки , вбачається, що перерахування, в тому числі і 30.06.2021 у вказаному розмірі, здійснювалося на поточний рахунок позичальника, який використовується останнім на власний розсуд для ведення господарської діяльності. Погашення ж кредиторської заборгованості, згідно умов п.3.2. кредитного договору здійснювалось на рахунок 7955 , виписки по якому надані суду разом із позовом , що враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення. Відповідно до цього, просить відмовити скаржнику в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

09.10.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від представника ОСОБА_1 - поступило клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, б/н від 09.10.2024 , згідно яких просить поновити відповідачам пропущений строк на подання доповнень до апеляційної скарги і прийняти доповнення до апеляційної скарги; вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 і ТОВ «Азалія Нова» залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Зварич О.В., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Азалія Нова" і ОСОБА_1 , б/н від 10.05.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1373/24, 01-05/1376/24 від 10.05.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року у справі №905/1593/23; витребувано матеріали справи №905/1593/23 в Господарського суду Львівської області.

11.06.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №905/1593/23.

В подальшому, ухвалою суду від 12.06.2024 призначено розгляд справи №905/1593/23 в судове засідання на 03 липня 2024 року.

03.07.2024 розгляд справи відкладено в судове засідання на 24 липня 2024 року.

24.07.2024 в канцелярію суду від представника скаржників поступило клопотання про долучення доказів, б/н від 24.07.2024, згідно якого просить надати відповідачам додатковий строк на подання доказів і просить долучити до матеріалів справи висновок Донецької ТТП щодо істотної зміни обставин за кредитним договором №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021 та сертифікат про форс-мажорні обставини відносно ТОВ «Азалія - Нова», а також висновок Донецької ТТП щодо істотної зміни обставин за кредитним договором №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021 відносно ОСОБА_1

24.07.2024 в судовому засіданні розгляд справи №905/1593/23 відкладено до 28.08.2024.

Судове засідання 28.08.2024 у справі №905/1593/23 не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці членів - колегії Зварич О.В. та Панової І.Ю., що підтверджується відповідними наказами.

Ухвалою суду від 16.09.2024 розгляд справи призначено в судове засідання на 09 жовтня 2024 року, де в подальшому відкладено на 30.10.2024.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Скаржник в апеляційній скарзі просить поновити строк та долучити докази у справі, які описано вище, з посиланням на відсутність представника відповідача в судових засіданнях.

Проаналізувавши надані додаткові докази, суд апеляційної інстанції встановив, що виходячи з дати окремих наданих суду документів, вбачається, що дії направленні на їх отримання, відповідач здійснював вже після ухвалення рішення , що оскаржується. В той же час, інші документи, такі як копії договорів оренди, акти та інше були наявні у відповідача протягом розгляду справи, однак не надані суду в якості доказів обґрунтування власної позиції у встановленні процесуальним законом строки. З огляду на дане, в задоволенні клопотань про долучення доказів слід відмовити і розглядати справу по наявних доказах, які досліджував суд першої інстанції.

В судовому засіданні представники учасників процесу 30.10.2024 підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 16.04.2024 Господарського суду Львівської області у справі №905/1593/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азалія Нова» (позичальник, клієнт) та Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (банк) укладено кредитний договір №1025/2021/СРД-МСБ, за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом у сумі 800 000,00 гривень на поповнення обігових коштів на строк з 03.06.2021 по 15.03.2023.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені в додатку 2 до цього договору, (далі за текстом - «тарифи») та проценти за користування кредитними коштами в наступному розмірі:

За користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п.1.3 цього договору з врахуванням встановленого - графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором, (строкова заборгованість) базова процентна ставка за користування кредитними коштами (далі базова процентна ставка) встановлюється в розмірі 14,2% річних (п. 1.4.1 кредитного договору);

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строк (прострочена заборгованість), відповідно до п.1.3 цього договору, у т.ч. у строки визначені в графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором, та/або відповідно до умов дострокового погашення кредиту встановлених внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, базова процентна ставка встановлюється в розмірі, визначеному в п.1.4.1 договору збільшеного на 5,0% річних (п.1.4.2 кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору, кредит надається банком позичальнику шляхом безготівкового перерахування з позичкового рахунку в національній валюті на поточний рахунок позичальника.

Позивачем свої обов`язки за кредитним договором були виконані в повному обсязі 03.06.2021 (виписку по особовому рахунку долучено до матеріалів справи).

Пунктом 3.3 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п.1.3 цього договору, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в пп.1.4.1 цього договору. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Пунктом 3.4 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п.1. цього Договору, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в пп.1.4.1 цього договору. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 3.5 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3 цього договору, або в день зазначений в письмовому повідомленні банку про дострокове розірвання цього договору .

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк, передбачений цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної у п.1.4.2 цього договору, до дати погашення простроченої заборгованості по кредиту, або настання події припинення, визначеної в п. 7.5.2 цього договору .

У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк процентів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки з обліку простроченої заборгованості.

Пунктом 3.7 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в пп.1.4.2 цього договору. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком у валюті кредиту щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

Відповідно до пунктів 6.2.2 та 6.2.3 кредитного договору, позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі, у встановлені строки, на умовах і в порядку передбаченому кредитним договором повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту та сплачувати плату за кредит.

Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником зобов`язань за позичальник зобов`язаний відшкодувати банку збитки та інші витрати, понесені банком за цим договором з урахуванням п.6.2.3 цього договору, а також сплатити штрафи, пеню.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком, позичальником та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) укладено договір поруки №1025/2021/СРД-МСБ-П від 03.06.2021.

Відповідно до п.1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору укладеному між кредитором та позичальником.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору.

Відповідно до 1.3 договору поруки, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі що і позичальник.

Як зазначив позивач, на момент подання позовної заяви до суду, відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором, договором поруки не виконують, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість за зобов`язаннями по кредитному договору.

Так, загальна сума заборгованості відповідача-1 за кредитним договором №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021р. станом на 30.05.2023 становить 467 048,77 rрн., з яких: заборгованість по кредиту строкова - 0,00 грн., заборгованість по кредиту прострочена - 392622,61 грн., заборгованість по процентах поточна - 0,00 грн., заборгованість по процентах прострочена - 63226, 16 грн., заборгованість по комісії поточна - 0,00 грн., заборгованість по комісії прострочена - 11200,00 грн.

Враховуючи невиконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, позивач з метою захисту своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаної суми, яка стягнута рішенням Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року у даній справі. З даним рішенням не погодились відповідачі подавши спільну апеляційну скаргу.

При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року у справі №905/1593/23, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, ст.174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, договір, відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Обставинами справи встановлено, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є кредитний договір №1025/2021/СРД-МСБ.

Положеннями ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до положень ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В силу положень частин 1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Наявність укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ТзОВ «Азалія Нова» кредитного договору №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021 свідчить про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як встановлено приписами ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З наявного в матеріалах справи розрахунку та виписці по рахунку підтверджено надання банком та отримання ТзОВ «Азалія Нова» кредитних коштів в рамках виконання договору, повернення яких здійснено не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту в розмірі 467 048,77 грн

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Згідно умов кредитного договору, кінцевим строком повернення остаточної суми кредиту є 15.03.2023.

В матеріалах справи відсутні докази повернення всієї суми кредиту по договору №1025/2021/СРД-МСБ від 03.06.2021.

Як і в суді першої, так і в апеляційній інстанціях, скаржник вказує на те, що форс-мажорні обставини, а саме воєнний стан, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.

Згідно з п.7.9 договору, виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін за договором про надання кредиту на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін.

Доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами, в тому числі Торгово-промисловою палатою України. (п.7.8 договору).

Згідно вимог ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно відмічено, те, що саме лише посилання відповідача на воєнний стан, як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов`язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов`язання, а відповідач повинен довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 17.08.2022р. у справі № 922/854/21).

Відповідач не надав суду доказів на час розгляду справи в суді першої інстанції повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню саме спірного договору. Отже, це позбавляє відповідача права посилатися на ці обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.

З врахування наведеного обґрунтованим є рішення суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення з ТзОВ «Азалія Нова» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за фактично одержаним і неповернутим кредитом в розмірі 467 048,77 грн.

Отже, по суті обґрунтування апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

Відтак, з врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 16 квітня 2024 року у справі №905/1593/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 16 квітня 2024 року у справі №905/1593/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Азалія Нова» і ОСОБА_1 без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Азалія Нова" і Павлюченко О.А., б/н від 10.05.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1373/24, 01-05/1376/24 від 10.05.2024) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2024 року у справі №905/1593/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на скаржниів.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №905/1593/23 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2024 .

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова