Постанова

від 11.11.2024 по справі 916/229/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/229/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСТРОВ-6 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 25 березня 2024 року

та додаткове рішення Господарського суду Одеської області

від 08 квітня 2024 року (повний текст складено 15.04.2024)

у справі № 916/229/24

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСТРОВ-6

до відповідача: Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради

про стягнення 136 752,14 грн., -

суддя суду першої інстанції: Лічман Л.В.

місце винесення додаткового рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі №916/229/24 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) ОСТРОВ-6 136 752,14 грн. заборгованості, 3 028,00 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 у справі №916/229/24 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСТРОВ-6 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,ОСТРОВ-6 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №916/229/24 рішення від 25.03.2024 та додаткове рішення від 08.04.2024 Господарського суду Одеської області у даній справі залишено в силі.

Водночас, під час апеляційного перегляду справи №916/229/24, представником ОСББ ОСТРОВ-6 адвокатом Сторожуком Дмитром Івановичем у відзиві на апеляційну скаргу Одеської міської ради було заявлено клопотання про розподіл судових витрат, в тому числі на правову допомогу. При цьому, представником було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 20 000,00 грн. та зазначено про те, що докази остаточного розміру відповідних витрат будуть надані позивачем протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

16.10.2024 від ОСББ ОСТРОВ-6 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про ухвалення додаткового рішення у справі №916/229/24 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу, які були понесені останнім у зв`язку з апеляційним переглядом рішення від 25.03.2024 та додаткового рішення від 08.04.2024 Господарського суду Одеської області у даній справі.

До даної заяви, на підтвердження обґрунтованості вимог позивача, останнім надано: копію договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 №102/1; копію додаткової угоди від 01.05.2024 №3 до договору від 21.12.2022 №102/1; розрахунок часу та перелік видів правової допомоги, наданої адвокатом позивачу, від 15.10.2024 (детальний опис).

Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником ОСББ «ОСТРОВ-6» до винесення постанов, а докази понесення таких витрат протягом 5 днів після винесення постанов у даній справі, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/229/24 шляхом винесення додаткової постанови у відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тому, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 заяву ОСББ ОСТРОВ-6 про ухвалення додаткового рішення, з метою розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи №916/229/24, призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, заява ОСББ «ОСТРОВ 6» розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши заяву представника ОСББ «ОСТРОВ-6» адвоката Сторожука Дмитра Івановича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Матеріали справи свідчать, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначена позивачем на рівні 20 000,00 грн. Аналогічна сума заявлена ОСББ «ОСТРОВ-6» і при зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, на підтвердження розміру якої позивачем надано відповідні докази.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2021 у справі №910/4881/18.

У розумінні вказаних положень законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Також апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.

Матеріали справи свідчать, що для захисту прав та інтересів ОСББ «ОСТРОВ-6» останнім залучено адвоката Сторожука Д.І., з яким укладено Договір про надання правової допомоги від 21.12.2022 №102/1 (далі Договір).

Як вбачається зі вказаного Договору, Клієнт (ОСББ «ОСТРОВ-6») в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає завдання-доручення, а Адвокат бере на себе зобов`язання, відповідно до завдання Клієнта, надавати йому за плату правові (адвокатські) послуги, у тому числі у судових спорах та здійснювати представництво Клієнта в судах (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), визначеної у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною Договору.

Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги Сторонами визначено , що вид, обсяг та вартість наданих послуг адвоката зазначається у відповідній додатковій угоді.

01.05.2024 між ОСББ «ОСТРОВ-6» та адвокатом Сторожуком Д.І. була укладена Додаткова угода №3 до Договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 №102/1, відповідно до якої Адвокат взяв на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта у Південно-західному апеляційному господарському суді при апеляційному перегляді справи №916/229/24.

За умовами даної Додаткової угоди визначений зміст правової допомоги включає в себе наступне: вивчення апеляційної скарги ОМР, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подання його до суду; супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовка та подача інших процесуальних документів, у разі необхідності; участь у судових засіданнях тощо).

Надані послуги, визначені у п. 1 цієї Додаткової угоди, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату у розмірі 20 000,00 грн. протягом 15 днів, з дня винесення постанови апеляційним судом.

Тобто, Сторонами узгоджено фіксований розмір адвокатської винагороди.

У зв`язку з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що оскільки до Договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між Клієнтом та Адвокатом у Додатковій угоді №3 від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом Сторожук Д.І. час на надання послуг правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та Адвокатом у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

15.10.2024 Сторонами підписаний детальний опис наданих послуг, згідно якому Адвокатом надано Клієнту усну консультацію, вивчено апеляційну скаргу ОМР та складено відзив на апеляційну скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що в апеляційному суді представником ОСББ «ОСТРОВ-6» був адвокат Сторожук Д.І., яким складений та надісланий до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, та якій діяв на підставі ордеру від 07.05.2024 серії ВН №1362682 і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.11.2017 р. серії ОД № 003109, які наявні у матеріалах справи.

Таким чином, позивачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції.

ОСББ «ОСТРОВ-6» не надано до суду доказів фактичної оплати позивачем послуг Адвоката, але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому останнім розмірі 20 000,00 грн.

Судова колегія звертає увагу на те що заперечення щодо розміру адвокатських витрат та клопотання про зменшення останніх від відповідача до суду апеляційної інстанції не надійшло, а відсутність такого клопотання сторони виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №904/65/18.

Загальні правила розподілу судових витрат містяться у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч.4 вказаної статті, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).

Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов`язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на відповідача.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (п. 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Так, у даному випадку, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи №916/229/24 зі складністю останньої, судова колегія зазначає, що дана справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій. Вказані позивачем послуги з аналізу документів поглинаються послугою зі складання позовної заяви у даної справі.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21, від 14.12.2023 у справі №916/1629/22 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Крім того, колегія суддів, звертає увагу саме на виконаний на стадії перегляду даної справи адвокатом обсяг робіт (наданих послуг) складення відзиву на апеляційну скаргу, доводи якого є аналогічними позовній заяві, що не потребувало значної кількості дій адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики.

При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

У цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Сторожук Д.І. надавав правову допомогу позивачу в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, відповідно, був цілком обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.

Разом з тим, апеляційна колегія враховує, що апеляційний перегляд справи №916/229/24 відбувався у письмовому провадженні без виклику представників сторін у судове засідання.

Судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Таким чином, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, колегія суддів констатує, що розмір заявлених ОСББ «ОСТРОВ-6» витрат на правову допомогу у вказаній сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з ціною позовних вимог та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому мають надмірний характер. Отже, їх розмір є значно завищеним, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 5 000,00 грн. Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), у зв`язку з чим підлягає відшкодуванню на користь ОСББ «ОСТРОВ-6» за рахунок Одеської міської ради.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Одеської міської ради підлягає стягненню на користь ОСББ «ОСТРОВ-6» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №916/229/24 у розмірі 5 000,00 грн. У стягненні з позивача 15 000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСТРОВ-6 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №916/229/24 задовольнити частково.

Стягнути з Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСТРОВ-6 5 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСТРОВ-6 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/229/24 - відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Матеріали справи №916/229/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.