Ухвала

від 11.11.2024 по справі 947/32732/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/32732/24

Провадження № 1-кс/947/15375/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024160000001162 від 17.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого прокурором клопотання, відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024160000001162 розпочатого 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на адресу СУ ГУНП в Одеській області надійшли матеріали УСБУ в Одеській області про те, що посадові особи державних органів влади в Одеській області вимагають неправомірну вигоду за не вжиття заходів реагування відносно гр. ОСОБА_7 стосовно несплати орендної платні за користування земельними ділянками.

Допитаний у якості свідка громадянин ОСОБА_7 показав, що у власності його дружини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває комплекс будівель та споруд «Красноокнянський сир завод», розташований за адресою АДРЕСА_1 . Проте, права власності чи користування на земельну ділянку, яка знаходиться під даним комплексом остання на даний час не оформила.

Так 01.07.2024 ОСОБА_7 на мобільний телефон зателефонував голова Окнянської селищної ради ОСОБА_4 , який домовився зі свідком про зустріч. Того ж дня в кафе «Ля Фамілія» відбулася зустріч свідка із ОСОБА_4 . У ході якої ОСОБА_4 , продемонстрував документи, згідно яких земельній ділянці, на які перебуває комплекс будівель та споруд «Красноокнянський сир завод» було присвоєно кадастровий номер. Повідомивши при цьому свідку про необхідність укладення із селищною радою договору щодо користування земельною ділянкою, та пригрозивши, що він має право звернутися до суду із позовом про нарахування та сплати суми орендної плати з моменту набуття права власності на зазначений майновий комплекс, тобто з 01.09.2004 року.

12.09.2024 під час чергової зустрічі в кафе «Ля Фамілія» у м. Подільськ ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що у разі зацікавлення його особисто шляхом надання певної суми грошових коштів, він розгляне питання, щодо невжиття заходів пов`язаних із стягненням суми заборгованості за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майновий комплекс тобто не буде ініціювати питання щодо звернення з позовною заявою до суду відносно стягнення заборгованості у вигляді несплаченої суми за користування вказаної земельної ділянки та забезпечить відтермінування укладення договорів оренди на зазначену земельну ділянку. Наприкінці розмови ОСОБА_4 сказав свідку подумати та найближчим часом прийти до нього на зустріч із конкретною пропозицією при цьому показавши жестом рук натякаючи на грошові кошти.

08.10.2024 під час чергової зустрічі у приміщенні кафе «Ля Фамілія» розташованому за Одеська область , Подільський район, вул. Кузовкого, 12 а. ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою та можливості укладення договору оренди з селищною громадою. На що ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_7 , що займає відповідальне становище та є головною ланкою у прийнятті підлеглими йому службовими особами відповідних рішень.

29.10.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відбулась розмова з приводу питання, щодо подачі документів для укладення договору оренди земельної ділянки на комплекс «Красноокнянський сир завод», у ході розмови він на пропозицію вийти, повідомив, що можем і вийти, а може і тут поставити, натякаючи ОСОБА_7 що кошти той можу залишити прямо зараз у нього в кабінеті.

Розуміючи, що поставив ОСОБА_7 у безвихідне становище ОСОБА_4 словами висунув вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди у сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень особисто йому за не вчинення ним службових повноважень, пов`язаних із стягненням суми заборгованості за користування земельною ділянкою.

31.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.10.2024 був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено і вилучено роздруківки щодо банківських рахунків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на 13 арк.

31.10.2024 на підставі постанови слідчого вилучене майно визнано речовими доказами в рамках означеного кримінального провадження.

З метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання прокурор звертається до слідчого судді із даним клопотанням про арешт вилученого майна.

В судовому засіданні:

-прокурор вимоги поданного клопотання підтримав, просив його задовольнити. На запитання слідчого судді у судовоум засіданні щодо значення вилученого майна до обставин даного кримінального провадження відповіді не наддав.

-власникмайна тайого представник щодо питання накладення арешту на означене майно поклалися на розсуд суду.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів. При цьому згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За фактичними обставинами даного кримінального провадження, 31.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.10.2024 проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено і вилучено роздруківки щодо банківських рахунків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на 13 арк.

01.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Як вбачається з клопотання сторона обвинувачення наразі звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт вилученого за місцем проживання ОСОБА_4 майна з метою забезпечення речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації як виду покарання.

На теперішній час сторона обвинувачення у клопотанні формально лише зазначає, що: «з метою запобігання можливості пошкодження, знищення, псування, перетворення, відчуження вищевказаного вилученого майна, яке містить інформацію про вчинення кримінального правопорушення, з метою виконання завдань та дотримання загальних засад кримінального провадження, виявлення та фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення за допомогою проведення відповідних судових криміналістичних експертиз, забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об`єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні і які мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження, підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації як міри покарання», водночас жодних доказів, які б хоча б на мінімальному рівні могли свідчити на користь обґрунтованості власних доводів попросту не надає.

Слідчий суддя зауважує, що на теперішній час, з огляду на зміст поданого прокурором клопотання слід зазначити, що воно не містить ані будь-яких документів, якими б підтверджувалося доказове значення вилученого майна, ані власне відповідного обґрунтування, в зв`язку з чим сторона обвинувачення в цілому прийшла до переконання про їх доказове значення у кримінальному провадженні.

Так, слідчий суддя зазначає, що згідно ч. 1ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, при цьому, прокурор в судовому засіданні не спромігся навіть надати відповідь на запитання слідчого судді щодо значення вилученого майна для розслідуваного кримінального провадження.

Слідчий суддя також зауважує, що на теперішній час, з огляду на зміст поданого прокурором клопотання слід зазначити, що воно не містить ані будь-яких документів, якими б підтверджувалося доказове значення вилученого майна, ані власне відповідного обґрунтування, в зв`язку з чим сторона обвинувачення в цілому прийшла до переконання про їх доказове значення у кримінальному провадженні.

Серед іншого,не можезалишити позаувагою слідчийсуддя йту обставину,що прокурор, користуючись наданимийому процесуальнимиправами,які відповідаютьзагальній засадікримінального провадженняу виглядідиспозитивності,при розглядіданого клопотанняобмежився формальнимобґрунтуванням поданогоклопотання уформі загальногопідтримання вимог,викладених утакому клопотанні.

Й на сам кінець, слідчий суддя не може не звернути увагу, що доводи сторони обвинувачення в частині визначення підстав, мети та необхідності накладення арешту зводяться до цитування норм кримінального процесуального кодексу України, а відтак, на думку слідчого судді є формальними та жодним чином необгрунтованими.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що подане стороною обвинувачення клопотання є необґрунтованим, доводи, які зазначені в ньому не підтверджуються долученими до нього матеріалами, що свідчить про необхідність відмови в його задоволенні, оскільки прокурором не доведено та документально не підтверджено, що вилучене майно є доказом у даному кримінальному провадженні, а відтак, що наявні підстава, мета та необхідність в арешті майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024160000001162 від 17.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відмовити.

Майно, яке було тимчасово вилучене 31.10.2024року уході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме роздруківки щодо банківських рахунків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на 13 арк на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України повернути особі, у якої воно було вилучено.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1