Постанова

від 05.11.2024 по справі 905/1197/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Харків Справа № 905/1197/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників:

позивача Дем`янець Яна Вікторівна (поза межами приміщення суду) довіреність №023040/24 від 25.09.2024, свідоцтво ЧК №001010 від 16.10.2018

1-го відповідача не з`явився

2-го відповідача не з`явився

3-го відповідача не з`явився

4-го відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вх.2313Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.09.2024 про відмову в забезпеченні позову

у справі №905/1197/24 (суддя Фурсова С.М., повний текст ухвали підписано 23.09.2024)

за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк», місто Київ,

до відповідачів

1. Фермерського господарства «Агро-Борова», Донецька область, місто Слов`янськ,

2. ОСОБА_1 , Харківська область, Ізюмський район, село Довгеньке,

3. Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода», Харківська область, Ізюмський район, село Богуславка,

4. Фермерського господарства «Борова-Агро», Донецька область, місто Слов`янськ,

про стягнення 11.485.219,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фермерського господарства «Агро-Борова», ОСОБА_1 , Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода», Фермерського господарства «Борова-Агро» про солідарне стягнення 11.485.219,37 грн, з яких: 10.000.000,00 грн заборгованість за кредитом, 1.485.219,37 грн заборгованість за відсотками.

20.09.2024 від АТ «Сенс Банк» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на кошти, що належать ФГ «Агро-Борова», які знаходяться на всіх рахунках ФГ «Агро-Борова» в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ФГ «Агро-Борова», у межах ціни позову 11.485.219,37 грн;

- накладення арешту на кошти, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_1 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ОСОБА_1 , у межах ціни позову 11.485.219,37 грн;

- накладення арешту на кошти, що належать Приватному підприємству Приватна агрофірма «Злагода», які знаходяться на всіх рахунках Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода» в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Приватному підприємству Приватна агрофірма «Злагода», у межах ціни позову 11.485.219,37 грн;

- накладення арешту на кошти, що належать ФГ «Борова-Агро», які знаходяться на всіх рахунках ФГ «Борова-Агро» в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Фермерському господарству «Борова-Агро», у межах ціни позову 11.485.219,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.09.2024 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову у справі №905/1197/24 відмовлено.

Позивач АТ Сенс Банк з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.09.2024 у справі №905/1197/24 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву АТ «Сенс Банк» від 20.09.2024 про забезпечення позову задовольнити. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що означена ухвала вимогам ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України не відповідає, у зв`язку з чим, користуючись правом учасника справи на апеляційний перегляд (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 8 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 254, п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України), подає на це судове рішення апеляційну скаргу.

Крім того, позивач просить апеляційний суд визнати поважними причини пропуску та поновити строк для подання додаткових доказів. Прийняти, дослідити та оцінити наступні докази, які не були подані до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від АТ «Сенс Банк», але які стосуються обставин, на які наявні посилання в апеляційній скарзі: Договір застави рухомого майна №PSMB000128/5 від 10.02.2021 (зі змінами до нього), копія якого додається; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №93784644 від 26.09.2024, Витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №75430731 від 06.10.2021 та №75709500 від 21.10.2021, копії яких додаються; Договір іпотеки №PSMB000128/4 від 09.02.2021, копія якого додається; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №395329523 від 17.09.2024, копія якої додається; Довідку АТ «Сенс Банк» від 26.09.2024 №44126-58, копія якої додається; Договір застави товарів в обороті №CLMB2021100/4 від 06.10.2021 (зі змінами до нього), копія якого додається; Договір застави товарів в обороті №CLMB2021100/5 від 21.10.2021 (зі змінами до нього), копія якого додається; Лист ФГ «АГРО-БОРОВА» від 22.05.2024 №22/05-1.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Сенс Банк. Встановлено строк до 28.10.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи до 28.10.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Призначено справу до розгляду на 05.11.2024. Витребувано матеріали справи №905/1197/24 з Господарського суду Донецької області.

25.10.2024 на виконання ухвали апеляційного суду від 07.10.2024 матеріали оскаржуваної ухвали у справі №905/1197/24 надійшли з Господарського суду Донецької області.

Розглянувши надане клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7,13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

Судовою колегією враховується, що надані позивачем додаткові докази існували станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції, були відомі позивачу, але не були ним додані до матеріалів справи, що виключає можливість долучення таких доказів до матеріалів справи та надання їм правової оцінки судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, на думку апеляційного господарського суду, наявних в матеріалах справи документів достатньо для повного та всебічного розгляду справи, у зв`язку із чим відсутня необхідність в дослідженні нових доказів.

Відповідачі не скористались наданим ст. 263 ГПК України процесуальним правом, відзивів на апеляційну скаргу не надали, своїх представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в ході судового засідання не погодилася з оскаржуваною ухвалою, підтримала доводи наведені в апеляційній скарзі, просила її задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення ухвали апеляційного господарського суду від 07.10.2024 до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними 08.10.2024.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 23.09.2024 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 25.09.2024 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників відповідачів у даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів, в загальному розмірі 11.485.219,37 грн в зв`язку з неналежним виконання з боку позичальника Фермерського господарства «Агро-Борова» взятих на себе зобов`язань за умовами кредитного договору №CLMB2021100 від 06.10.2021 та Додаткових угод №1, №2 про надання траншу, та направлено на солідарне стягнення з Фермерського господарства «Агро-Борова» - як Позивачальника, а також з ОСОБА_1 , Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода», Фермерського господарства «Борова-Агро», - як солідарних поручителів за Договорами поруки №CLMB2021100/1 від 06.10.2021, №CLMB2021100/2 від 06.10.2021, №CLMB2021100/3 від 06.10.2021 заборгованості тіла кредиту та частини несплачених відсотків за кредитним договором №CLMB2021100 від 06.10.2021.

Крім того, заявник на підтвердження власної правової позиції щодо необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту зазначає наступне:

- позичальник ухиляється від виконання свого обов`язку з повернення кредитних коштів;

- існує декілька справ про стягнення з відповідача та/або поручителів значних сум грошових коштів;

- розмір статутних капіталів підприємств керівником або кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_1 не достатньо для покриття заявленої до стягнення суми заборгованості;

- у період з 11.01.2024 по 03.09.2024 ОСОБА_1 було відчужено 320 земельних ділянок загальною площею 1 395,7513 га, вартістю 43.437.300,00 грн, шляхом передачі їх в статутний капітал новоствореного підприємства ТОВ «Агро Схід Україна», засновником (учасником) якого є ОСОБА_1 . У подальшому, 29.04.2024 проведено державну реєстрацію змін відомостей про учасників товариства, в результаті якої кінцевим бенефіціарним власником стала ОСОБА_2 . Решта земельних ділянок мають обтяження іпотекою на користь іншого банку в якості забезпечення виконання основного зобов`язання;

- згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №361588289 від 11.01.2024 та №395290686 від 17.09.2024 по відповідачам 3, 4 належне їм на праві власності нерухоме майно обтяжене іпотекою на користь іншого банку в якості забезпечення виконання основного зобов`язання. Решта записів - це право оренди (користування) нерухомим майном, де ПП ПАФ «Злагода» та ФГ «Борова-Агро» є орендарями. При цьому, як свідчить порівняльний аналіз вищевказаних інформаційних довідок, у проміжок часу між січнем та вереснем 2024 року по цим особам відбулось зменшення зареєстрованих прав оренди (користування) земельними ділянками: 428 та 610 записів станом на січень, 281 та 524 станом на вересень по ПП ПАФ «Злагода» та ФГ «Борова-Агро» відповідно, що може мати негативний вплив на загальні обсяги виробництва даними господарствами готової сільгосппродукції, а відтак значне падіння їх виручки (доходів). Отже, як слідує з наведеного, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачі 3, 4 не мають у власності нерухомого майна, вільного від обтяжень, та знижують обсяги виробництва, що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку задоволення поданого банком позову у цій справі, виконання судового рішення, з огляду на розмір заявленої до стягнення заборгованості, може бути утруднене, так як позивач може бути не в змозі задовольнити свої вимоги за рахунок майна цих поручителів;

- згідно з відомостями з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо рухомого майна відповідачів 1, 2, 3, 4 міститься чимало записів накладення обтяжень у 2023-2024 роках, частина з яких на теперішній час припинена. На переконання банку, зазначене дозволяє, серед іншого, виснувати, що з боку відповідачів 1, 2, 3 має місце укладення договорів застави за наявності невиконаного зобов`язання перед АТ «Сенс Банк», а з боку відповідачів 1, 2, 4 має місце створення преференцій у задоволенні вимог окремих кредиторів на шкоду іншим кредиторам боржника, у тому числі, АТ «Сенс Банк» (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Банком), внаслідок чого виникає ризик незадоволення його вимог і у подальшому, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення заявленого Банком позову.

На переконання заявника, вищевикладені фактичні обставини та докази, доводять те, що відповідачі діють недобросовісно, що у своїй сукупності беззаперечно доводить той факт, що відповідачі можуть вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення і у цій справі, можуть здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвати його на споріднених осіб, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у цій справі про стягнення заборгованості. Таким чином, існує реальна загроза, (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.

Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави та не подані належні докази того, що невжиття визначених у заяві заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист прав позивача за позовом. Зокрема, засоби забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань, передбачені пунктом 2.1 спірного Договору кредиту; вимоги позивача щодо повернення кредитних коштів вже є забезпеченими як договорами поруки, так і іншими майновими цінностями; виникнення обставин обтяжень більшої частини майна відповідачів за наявності невиконаного зобов`язання перед АТ «Сенс Банк» свідчить не про їх намір ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань, а є наслідком бездіяльності самого позивача у реалізації власних прав; зменшення ж зареєстрованих прав оренди (користування) земельними ділянками станом на вересень по ПП ПАФ «Злагода» та ФГ «Борова-Агро» відповідно є логічним з огляду на місце розташування таких земельних ділянок по відношенню до території проведення активних бойових дій.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначені заходи забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №916/938/24 свідчать про те, що застосування процесуальних норм статей 136, 137 ГПК України залежить від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність у цій категорії судових рішень, адже не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 в справі №914/1570/20 зокрема вказано про те, що важливим є момент об`єктивного існування […] того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що при використанні механізму забезпечення позову ключовими моментами є те, що:

- обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості;

- учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як вбачається, група компаній ФГ «Агро-Борова», ПП Приватна агрофірма «Злагода», ФГ «Борова-Агро», - є аграрними підприємствами, характер доходу яких сезонний, а отже мінливий, отримується восени після збору врожаю. Компенсацію оборотних коштів яких не вистачає навесні, здійснюється за рахунок товарного кредиту, який надають постачальники засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу тощо. При цьому, постачання зазначених товарно-матеріальних цінностей на умовах товарного кредиту здійснюється під певні гарантії (заставу майна, фінансові та аграрні розписки тощо).

Позовна вимога АТ «Сенс Банк» стосується стягнення заборгованості за кредитним договором №CLMB2021100 від 06.10.2021, де пунктом 2.1 сторони закріпили механізм забезпечення належного виконання Позичальником (ФГ «Агро-Борова») Договору, зокрема:

а) неустойкою, пенею, штрафними санкціями, що передбачені цим Договором;

б) порукою Кириченка Сергія Олександровича на всю суму зобов`язань Позичальника за цим Договором та на строк дії цього Договору;

в) порукою ПП ПАФ «Злагода» на всю суму зобов`язань Позичальника за цим Договором та на строк дії цього Договору;

г) порукою ФГ «ЮГ» (ФГ «Борова-Агро») на всю суму зобов`язань Позичальника за цим Договором та на строк дії цього Договору;

ґ) заставою рухомого майна/товарів в обороті, що належать Позичальнику на праві власності.

Засоби забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань, передбачені цим пунктом Договору, крім зазначеного у підпункті «а», оформлюються окремими документами, що укладаються (складаються) одночасно з цим Договором або після його укладення та іменуються надалі «Документи забезпечення».

Крім того, колегія суддів звертає увагу ще на один пункт спірного Договору, а саме пункт 4.5, згідно якого будь-який Транш може бути наданий Банком Позичальнику лише після виконання усіх наступних умов:

- Банку сплачені комісії, в тому числі згідно з пунктами 5.1-5.2 цього Договору;

- укладені у належній формі і набули чинності усі договори забезпечення;

- застава рухомого майна та/або майнових прав, зазначених у пункті 2.1 цього Договору, зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, і Банк має відповідний витяг зі згаданого реєстру;

- Банку відшкодовані витрати, сплачені останнім за внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про реєстрацію застави згідно з Документами забезпечення;

- майно, зазначене у підпункті «ґ» пункту 2.1. цього Договору, застраховане на користь Банку, договір страхування зазначеного майна набув чинності та Банку надані документи, що підтверджують набуття ним чинності;

- цей Договір після його укладення затверджений рішенням уповноваженого органу управління Позичальника, і Банку наданий оригінал такого рішення;

- загальний розмір заборгованості за цим Договором та за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РБМВ000128 від 09.02.2021, Додатковим договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №СLМВ000206 від 26.01.2020 до договору на комплексне банківське обслуговування №35604785 від 08.11.2018, Додатковим договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №СLМВ000405 від 20.10.2020 до договору на комплексне банківське обслуговування № 35604785 від 08.11.2018 з урахуванням суми Траншу, що запитується до видачі, не може перевищувати 20.000.000,00 грн;

- сума заборгованості по Кредиту з урахуваннями суми Траншу, що запитується до видачі, забезпечена заставою майна, зазначеного в підпункті «г» пункту 2.1. цього Договору, загальною вартістю, що становить більше ніж 120% від суми заборгованості по Кредиту.

Отже, вимоги позивача щодо повернення кредитних коштів вже є забезпеченими не тільки договорами поруки, а й іншими майновими цінностями.

В той же час з матеріалів оскарження, вбачається, що заявник:

- не підтвердив намір приховування активів від звернення на них;

- жодними доказами не довів, що відповідачі 2, 3, 4 ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань за договорами поруки №CLMB2021100/1 від 06.10.2021, №CLMB2021100/2 від 06.10.2021, №CLMB2021100/3 від 06.10.2021;

- зменшення зареєстрованих прав оренди (користування) земельними ділянками: 428 та 610 записів станом на січень, 281 та 524 станом на вересень по ПП ПАФ «Злагода» та ФГ «Борова-Агро» обгрунтовується місцем розташування таких земельних ділянок по відношенню до території проведення активних бойових дій;

- наявність судових справ про стягнення з відповідача та/або поручителів значних сум грошових коштів не є свідченням реального існування заборгованості в такому розмірі, адже обґрунтованість вимог позивачів та дійсний розмір заборгованості буде встановлюватись судом в кожному конкретному випадку.

- посилання позивача на розміри статутних капіталів відповідачів є безпідставним, оскільки ці обставини ніяким чином не підтверджують і не спростовують загрози невиконання судового рішення.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та на майно Позичальника та Поручителя, заявник просить накласти арешти на грошові кошти та на майно, що належать кожному з відповідачів окремо на загальну суму 45.940.877,48 грн, що значно перевищує ціну позову 11.485.219,37 грн. При цьому, з огляду на специфіку роботи аграрних підприємств, фактично паралізує їх господарську діяльність.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Колегія суддів констатує, що заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що грошові кошти та майно відповідачів можуть зникнути шляхом відчуження. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Проте, заявником не надано відповідних доказів.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом із тим, заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача здебільшого грунтуються на доказах, які не були подані позивачем до суду першої інстанції, що робить неможливим прийняття їх до уваги з урахуванням приписів статті 269 ГПК України та припущеннях, що зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи АТ Сенс Банк, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного і правового обґрунтування та не спростовують висновків місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 23.09.2024 справі №905/1197/24 прийнята при належному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв`язку з чим, апеляційна скарга АТ Сенс Банк не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.09.2024 у справі №905/1167/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова