Ухвала

від 08.11.2024 по справі 161/6489/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6489/22 Провадження №11-кп/802/430/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинувачених - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого ОСОБА_14 - ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 02 квітня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.297 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.297 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 02.04.2024:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ківерці Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.297 КК України та призначено йому покарання за: ч.2 ст.127 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців; ч.2 ст.146 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців; ч.1 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років без конфіскації майна; ч.3 ст.297 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 24.11.2021.

На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано строк тримання під вартою з 24.11.2021 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу - залишено без змін, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, починаючи з дати проголошення цього вироку, тобто до 31.05.2024 включно.

Стягнуто з ОСОБА_7 до Державного бюджету України витрати на залучення експертів в розмірі 38113 (тридцять вісім тисяч сто тринадцять) грн. 02 коп.

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Ківерці Волинської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працевлаштованого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст.146, ч.3 ст.185, ч.2 ст. 289, ч.3 ст.297 КК України та призначено покарання за: ч.2 ст.127 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років; ч.2 ст.146 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 9 (дев`ять) місяців; ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці без конфіскації майна; ч.3 ст.297 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з 24.11.2021.

На підставі норми ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_8 зараховано строк тримання під вартою з 24.11.2021 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу - залишити без змін, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, починаючи з дати проголошення цього вироку, тобто до 31.05.2024 включно.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_16 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди. Стягнуто з ОСОБА_8 у користь ОСОБА_16 130006 (сто тридцять тисяч шість) грн. 33 коп. відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 до Державного бюджету України витрати на залучення експертів в розмірі 27915 (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 64 коп.

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Ківерці Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України та призначено йому покарання за: ч.2 ст.127 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; ч.2 ст.146 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з трьохрічним іспитовим строком та покладено на нього такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Стягнуто з ОСОБА_9 до Державного бюджету України витрати на залучення експертів в розмірі 18353 (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн.

91 коп.

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4

в м.Ківерці Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України та призначено йому покарання за: ч.2 ст.127 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; ч.2 ст.146 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з трьохрічним іспитовим строком та покладено на нього такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Стягнуто з ОСОБА_10 до Державного бюджету України витрати на залучення експертів в розмірі 18353 (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн. 91 коп.

Вироком також вирішено питання щодо арешту на майно та щодо долі речових доказів.

Так, обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 визнані винними і засуджені за те, що:

04 жовтня 2021 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні розважального закладу «Bengale» на АДРЕСА_6 , діючи умисно з корисливим мотивом з метою викрадення чужого майна, проник у приміщення службового кабінету співвласника закладу, доступ до якого обмежено, звідки таємно викрав ноутбук марки «Acer Aspire 4745 series» вартістю 3466,33 грн. та грошові кошти в розмірі 19140 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_16 майнову шкоду на загальну суму 22606,33 грн.

В період з 23 год. 00 хв. 23 листопада 2021 року по приблизно 02 год. 00 хв.

24 листопада 2021 року (точного часу не встановлено) в буд. АДРЕСА_1 ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , особою 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, особою 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій, всупереч вимог ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою покарання ОСОБА_17 за розголошення ним інформації щодо вчинення кримінального правопорушення та причетних осіб, а також з метою залякування, щоб він не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинені відносно нього протиправні дії, застосували до ОСОБА_17 катування, що полягало у завданні численних ударів кулаками рук, ногами, металевою ключкою для гри в гольф, руків`ям пістолета, металевою шаблею по голові, тулубу та кінцівках, а також залякуванні шляхом здійснення одного пострілу зі зброї біля вуха ОСОБА_17 , прикладанні ножа до шиї, погрожуючи її перерізати, прикладанні ножиць до вуха із погрозою відрізати його, насильному поміщенні голови у ємність з водою, внаслідок чого останній не міг дихати та втрачав свідомість, застосуванні психологічного насильства у вигляді приниження його честі та гідності, чим завдали останньому сильного фізичного болю, тілесних ушкоджень, а також сильних моральних страждань. Зазначеними діями потерпілому ОСОБА_17 завдано тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки у виді перелому 8, 9 ребер по середньо аксилярній лінії з малим гемопневмоторексом та синцем на шкірі в проекції переломів ребер, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; рани в тім`яній ділянці голови справа, масивних синців з забоями м`яких тканин в ділянці правої верхньої кінцівки з саднами на його фоні в ділянці правого передпліччя, на тильній поверхні правої кисті в проекції 2 і 3 п`ясних кісток, на задній поверхні грудної клітки справа на всьому протязі від правого плечового поясу через ділянку правої лопатки до краю реберної дуги, в ділянці лівого передпліччя, закритого перелому верхньої стінки лівої верхньощелепної пазухи з незначним гемосинуситом, синців в ділянці обличчя, правої та лівої вушних раковин з саднами на їх фоні, внутрішньо-шкірного крововиливу волосистої частини голови зліва, саден на передній поверхні шиї справа дещо нижче щитоподібного хряща, саден на передній поверхні шиї зліва, на боковій поверхні шиї справа, синця з саднами в ділянці лівої кисті, синців з смужковидними просвітленнями на їх фоні в ділянці правого стегна у верхній третині та на верхньо-зовнішньому квадранті правої сідниці, синців в проекції гребеня клубової кістки зліва, в ділянці правого колінного суглобу та правої гомілки, правого стегна, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки - з якими потерпілого було госпіталізовано до реанімаційного відділення КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади».

Далі, 24 листопада 2021 року приблизно о 02 год. 00 хв. (точного часу не встановлено) на території «Старого кладовища» на вул.Залізниця у м.Ківерці Луцького району Волинської області, ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку свої дій, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч вимог ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою покарання ОСОБА_17 за розголошення ним інформації щодо скоєння кримінального правопорушення та причетних осіб, а також з метою залякування ОСОБА_17 , щоб той не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинені відносно нього злочинні дії, застосували до ОСОБА_17 катування, що полягало у поміщенні потерпілого до заздалегідь підготовленої могили глибиною 80 см., а в подальшому особисто повністю засипали ОСОБА_17 шаром землі не менше

25 см., в результаті чого потерпілий не мав змоги дихати та втратив свідомість, застосуванні психологічного насильства у вигляді приниження його честі та гідності, чим завдали ОСОБА_17 фізичного болю, тілесних ушкоджень, а також сильних моральних страждань.

В період часу приблизно з 23 год. 00 хв. 23 листопада 2021 року по приблизно 02 год. 00 хв. 24 листопада 2021 року (точного часу не встановлено) в буд. АДРЕСА_1 ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , особою 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, особою 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно утримували потерпілого ОСОБА_17 у домоволодінні за вказаною вище адресою, де він знаходитись не бажав та не мав змоги його вільно залишити, оскільки перебував під наглядом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , особи 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, особи 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, які перешкоджали його волі покинути це приміщення шляхом закриття вхідних дверей на ключ, при цьому застосовували до потерпілого насильство, що полягало у фізичних та моральних утисках і обмеженнях, катуванні, приниженні людської гідності шляхом висловлювання образ, перешкоджанні вибирати за своєю волею місцезнаходження, оскільки потерпілий ОСОБА_17 неодноразово повідомляв вказаних вище осіб про намір покинути приміщення.

23 листопада 2021 року приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в буд. АДРЕСА_1 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись метою заволодіння належним ОСОБА_17 майном, здійснив напад на останнього, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для його життя та здоров`я, яке полягало в завданні численних ударів кулаками рук, ногами, металевою ключкою для гри в гольф, руків`ям пістолета, металевою шаблею по голові, тулубу, кінцівках, та заволодів належним ОСОБА_17 мобільним телефоном марки «Айфон 7» з сім-картою ТОВ «Лайфсел» НОМЕР_1 вартістю 8000 грн., спричинивши ОСОБА_17 майнову шкоду на зазначену суму. Вказаними діями потерпілому ОСОБА_17 завдано тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки у виді перелому 8, 9 ребер по середньо аксилярній лінії з малим гемопневмоторексом та синцем на шкірі в проекції переломів ребер, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; рани в тім`яній ділянці голови справа, масивних синців з забоями м`яких тканин в ділянці правої верхньої кінцівки з саднами на його фоні в ділянці правого передпліччя, на тильній поверхні правої кисті в проекції 2 і 3 п`ясних кісток, на задній поверхні грудної клітки справа на всьому протязі від правого плечового поясу через ділянку правої лопатки до краю реберної дуги, в ділянці лівого передпліччя, закритого перелому верхньої стінки лівої верхньощелепної пазухи з незначним гемосинуситом, синців в ділянці обличчя, правої та лівої вушних раковин з саднами на їх фоні, внутрішньо-шкірного крововиливу волосистої частини голови зліва, саден на передній поверхні шиї справа дещо нижче щитоподібного хряща, саден на передній поверхні шиї зліва, на боковій поверхні шиї справа, синця з саднами в ділянці лівої кисті, синців з смужковидними просвітленнями на їх фоні в ділянці правого стегна у верхній третині та на верхньо-зовнішньому квадранті правої сідниці, синців в проекції гребеня клубової кістки зліва, в ділянці правого колінного суглобу та правої гомілки, правого стегна, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки - з якими потерпілого було госпіталізовано до реанімаційного відділення КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади».

23 листопада 2021 року приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , перебуваючи в буд. АДРЕСА_1 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, під час здійснення нападу на ОСОБА_17 за вказаних вище обставин, діючи з корисливим мотивом повторно незаконно забрали ключі від належного потерпілому автомобіля та в подальшому заволоділи транспортним засобом ОСОБА_17 - автомобілем марки «Шкода Октавія» (д.н.з. НОМЕР_2 ) вартістю

257484 грн., спричинивши потерпілому майнову шкоду на зазначену суму.

24 листопада 2021 року приблизно о 02 год. 00 хв. ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , перебуваючи на території «Старого кладовища» на вул.Залізниця у м.Ківерці Луцького району Волинської області , діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, демонструючи зневажливе ставлення до моральних засад суспільства щодо поваги до померлих та місць їхнього поховання, шляхом висловлення погроз та застосування фізичного насильства, що полягало в завданні кількох ударів ключкою для гольфу по спині ОСОБА_17 , примусили його розкопати могилу ОСОБА_18 , використовуючи лопату, яку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спеціально принесли на кладовище з місця проживання ОСОБА_7 , чим здійснили наругу над місцем поховання померлого ОСОБА_18 .

Із невстановленої дати та часу до 24 листопада 2021 року в буд.

АДРЕСА_1 ОСОБА_7 умисно, без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав короткоствольну гладкоствольну нестандартну вогнепальну зброю - перероблену зі стартового пістолета марки «Blow» моделі «TR17» калібру 9 мм. Р.А.К., заводський номер

« НОМЕР_3 » (видалено заглушку каналу ствола та заглушено газовідвідний отвір), яка придатна для проведення пострілів.

Сторонами захисту були подані апеляційні скарги:

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 у поданій апеляційній скарзі не оспорюючи фактичних обставин та правильності кваліфікації дій цього обвинуваченого, вважають вирок незаконним і необґрунтованим в частині призначеного покарання через його суворість. Так, суд призначаючи ОСОБА_7 за ч.3 ст.297 КК України покарання у виді позбавлення волі не взяв до уваги прохання і думку потерпілої ОСОБА_19 , яка просила суворо не карати обвинувачених та призначити їм покарання не пов`язане із позбавленням волі. Обтяжуючою покарання обставиною визнано - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, яка підтверджується лише показаннями самого ОСОБА_7 , проте у той вечір він не вживав алкогольні напої. При цьому, визнаючи пом`якшуючими покарання обставинами, суд визнає щире каяття та усунення заподіяної шкоди, однак залишає поза увагою таку пом`якшуючу обставину, як добровільне та повне відшкодування маральної та моральної шкоди, а також відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_17 . Сам же обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу своїх протиправних і незаконних дій щодо потерпілих. При цьому, потерпілому ОСОБА_17 було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., який вказав, що немає будь-яких претензій до ОСОБА_7 та примирився з ним. Пізніше на вимогу ОСОБА_17 ОСОБА_7 через своїх батьків було відшкодовано моральну шкоду в розмірі 3500 доларів США та 6500 грн. матеріальної шкоди за телефон. Окрім того, до початку розгляду справи, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 повністю було відшкодовано моральну та матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_19 , яка просила суворо не карати цих обвинувачених та призначити їм покарання, не пов`язане із позбавленням волі. Тому вважають, що повне відшкодування шкоди є підтвердженням щирого каяття та повного визнання вини. Апелянти переконані, що враховуючи такі обставини, місцевий суд мав можливість призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення на строк 5 років та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. Посилаючись на наведені обставини, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінити, призначивши йому покарання за: ч.2 ст.127 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч.2 ст.146 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік; ч.1 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; ч. 3 ст.297 КК України - у виді обмеження волі на строк 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. В іншій частині вирок щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_8 у поданій апеляційній скарзі вважає вирок незаконним і необґрунтованим в частині призначеного йому покарання. Зазначає, що місцевий суд належним чином не мотивував чому остаточне покарання визначено шляхом часткового складання покарань, а не поглинання менш суворого більш суворим. При цьому, звертає увагу на те, що вчинені ним події, які мали місце 24.11.2021 назавжди закарбувалася у його пам`яті. Така подія кардинально змінила його долю, а також долю його родини і потерпілого у кримінальному провадженні. Він вже майже 2,5 роки перебуває у слідчому ізоляторі і вже багато разів пошкодував про те, що зробив. Згадка про це постійно викликає негативні емоції, так як засуджує свої дії. Окрім того, він особисто ініціював через свого захисника до матері питання щодо відшкодування шкоди потерпілому, що і було зроблено найближчим часом. Цим він хоче наголосити, що у нього наявні постійні каяття та відчуття провини. Він також неодноразово просив вибачення у потерпілого, а тому має переконання, що останній його пробачив. Вважає, що те покарання, яке йому призначене місцевим судом, не відповідає тяжкості вчиненого. Він обіцяє в майбутньому дотримуватися бездоганної поведінки та не порушувати закон. Посилаючись на це, просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити йому покарання за: ч.2 ст.127 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців; ч.2 ст.146 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; за ч.3 ст.297 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, без конфіскації майна.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_13 у поданій апеляційній скарзі вирок щодо його підзахисного в частині призначеного покарання вважає необґрунтованим та незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Призначаючи ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції не взяв до уваги того, що внаслідок протиправних дій цього обвинуваченого не настало тяжких наслідків, а саме потерпілому ОСОБА_14 були нанесені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості. В частині вчинення ОСОБА_8 корисливих злочинів зазначає про те, що потерпілому ОСОБА_14 , який є потерпілим по трьом з п`яти кримінальних правопорушень, збитки відшкодовані в повному обсязі, що на його думку унеможливлює настання тяжких наслідків. Відсутність тяжких наслідків підтверджує і той факт, що цей потерпілий на даний час живе повноцінним життям, до психолога чи лікаря-психіатра не звертався. Також судом не надано належної оцінки і тій обставині, що всі чотири злочини вчинені протягом однієї доби, що свідчить про спонтанність дій обвинуваченого, відсутність заздалегідь продуманого плану щодо вчинення злочинів. У вироку суд не відобразив того, що потерпілому ОСОБА_14 заподіяна шкода відшкодована у повному обсязі. Не вказано також про відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_19 , яка просила суворо не карати обвинувачених. Окрім того, потерпілому ОСОБА_16 повністю відшкодована матеріальна шкода і частково моральна, який також не наполягав на суворому покаранні ОСОБА_8 . Вказуючи на положення ст.69-1 КК України, захисник вважає, що з урахуванням двох пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих, ОСОБА_8 не могло бути застосовано покарання більше 6 років 8 місяців позбавлення волі, оскільки це становить 2/3 від максимальної міри покарання, передбаченої санкцією ч.2 ст.127 КК України. Тому захисник переконаний, що місцевий суд визначив занадто суворе покарання його підзахисному ОСОБА_8 . Посилаючись на викладене, просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий, яким призначити йому покарання за: ч.2 ст.127 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців; ч.2 ст.146 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; за ч.3 ст.297 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців, без конфіскації майна.

Іншими учасниками кримінального провадження вирок не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляційної скарги, обвинувачених та їх захисників, які підтримали скарги з підстав викладених у ній, думку прокурора та представника потерпілого з приводу скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень та їх кваліфікація є правильними. При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції. Діям обвинувачених дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Сторони захисту і, зокрема щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у поданих апеляційних скаргах вказують про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі винного внаслідок суворості.

Проте такі доводи сторін захисту до уваги судом не приймаються з огляду на таке.

За положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України повинен призначити його з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У п.п.1, 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину тощо. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст.ст.66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Статті 65-73 КК України є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Водночас, як зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені кримінально-процесуальним законом, який передбачає повноваження судів апеляційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно із положеннями ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м`якості, так і суворості.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні цієї ж норми процесуального права, означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що відображено у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин справи в їх сукупності визначає тяжкість конкретного злочину, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію злочину, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контексті ст.414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання, а також зважаючи на принцип індивідуалізації покарання.

Водночас, зі змісту ст.75 КК України вбачається, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вищевказані вимоги матеріального права та роз`яснення Пленуму ВСУ при призначенні покарання обом обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були повністю дотримані судом першої інстанції, а також в повній мірі фактично враховані обставини, на які зроблено посилання в апеляційних скаргах, поданих сторонами захисту.

Перевіряючи оскаржуваний вирок за апеляційними доводами в частині призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається із вироку, призначаючи покарання цим обвинуваченим, місцевий суд з достатньою повнотою врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень і дані про їх особу. При цьому, судом наведено переконливі доводи про необхідність призначення обвинуваченим за санкціями інкримінованих їм кримінальних правопорушень саме тих видів і строків покарань, які призначені судом першої інстанції і не є у максимальних межах.

Так, місцевим судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.297 КК України, а обвинувачений ОСОБА_8 , - ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.297 КК України, які за формою вини є умисними, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти власності, проти громадської безпеки, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, проти громадського порядку та моральності, а за кваліфікацією злочинів по ступеню тяжкості відповідно до ст.12 КК України, один з яких - ч.2 ст.146 КК України відноситься до категорії нетяжких, а усі інші, - до тяжких.

Враховано було і дії цих обвинувачених, які вони вчиняли як разом так і окремо, кількість епізодів злочинної діяльності та тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, їх характер, тривалість завдання та наслідки.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , місцевий суд правильно відніс щире каяття, та усунення заподіяної шкоди, а до обставин, що обтяжують, - вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, про що вказав сам ОСОБА_7 .

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 віднесено було щире каяття, та часткове усунення заподіяної шкоди, а обставин, що обтяжують, - не встановлено.

З достатньою повнотою судом взято до уваги і дані, які характеризують осіб обвинувачених, і зокрема кожного окремо:

- ОСОБА_7 - те, що він є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, не судимий, має вищу освіту, постійне місце проживання, не одружений, не працевлаштований, посередньо характеризується, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває;

- ОСОБА_8 - те, що він є особою молодого віку, не судимий, проживає з матір`ю, має середню спеціальну освіту, не одружений, не працевлаштований, посередньо характеризується, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває.

Також судом враховано було й думку потерпілих, які фактично просили суворо не карати цих обвинувачених.

Проаналізувавши вищенаведене, апеляційний суд вважає, що при призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожному окремо, покарань у виді позбавлення волі за санкціями інкримінованих кримінальних правопорушень і у розмірах ближчих до мінімальних, а також на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточного покарання саме за принципом часткового їх складання (9 років позбавлення волі ОСОБА_7 та 8 років позбавлення волі ОСОБА_20 ), суд першої інстанції дотримався вимог закону та в повній мірі врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особи винних й інші обставини кримінального провадження. При цьому, місцевий суд у своєму вироку навів переконливі доводи та мотиви про наявність підстав для застосування до цих обвинувачених покарання саме у виді позбавлення волі, яке й слід відбувати реально, тобто без умовного засудження, передбаченого положеннями ст.75 КК України.

За таких обставин, призначені обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожному окремо, покарання повністю відповідають принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідними і достатніми для їх виправлення, попередження вчинення як ними так і іншими особами нових кримінальних правопорушень, і не є надто суворими, як про це зазначено у поданих апеляційних скаргах.

З урахуванням викладеного, підстав для зміни або скасування вироку та пом`якшення обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призначених покарань шляхом призначення менших розмірів покарань за санкціями інкримінованих кримінальних правопорушень, як про це просять обидві сторони захисту, а також звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, як про це просить сторона захисту ОСОБА_7 , з мотивів наведених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не знаходить.

Також колегія суддів повністю погоджується й з тим, що при визначенні остаточного покарання обом обвинуваченим, кожному окремо, за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України місцевим судом цілком правильно було застосовано принцип часткового складання покарання і це мотивовано у вироку, а не поглинання менш суворого більш суворим, з чим не погоджуються апелянти.

При цьому, вищенаведені обставини, які, як встановлено апеляційним судом, взято до уваги належним чином судом першої інстанції, а також те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен окремо, повністю визнали свою винуватість, щиро розкаялися у вчиненому, висловили щирий жаль та відшкодували (повністю та частково) потерпілим матеріальну та моральну шкоду, які відповідно не мають до них кожного зокрема, будь-яких претензій та примирилися з ними, в даному випадку не дають жодних підстав для пом`якшення обом покарання, як про це вважають апелянти обох сторін захисту. Також ці обставини не дають підстав для застосування до ОСОБА_7 при призначенні покарання інституту умовного засудження, який передбачений ст.75 КК України, як про це вважає він та його захисник.

Окрім того, апеляційний суд зазначає про те, що доводи захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_13 щодо недотримання судом першої інстанції положень ст.69-1 КК України, є такими, що не ґрунтуються вимогах законодавства. Те покарання, яке призначене ОСОБА_8 за ч.2 ст.146 КК України не є таким, що перевищує 2/3 максимального строку покарання, передбаченого санкцією цієї норми закону.

Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи обох сторін захисту, викладені в апеляційних скаргах щодо невідповідності призначених покарань тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених, кожному окремо, колегія суддів вважає голослівними і до уваги не приймає, оскільки вони фактично були враховані судом першої інстанції при призначенні покарань та відповідно не спростовують висновків місцевого суду і не дають жодних підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, як про це просять обидві сторони захисту.

З огляду на викладене, вирок суду в оскаржуваній його частині, тобто призначеного покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожному зокрема, є повністю законним, обґрунтованим і вмотивованим в розумінні ст.370 КПК України, а тому підстав для його зміни чи скасування, як про це просять апелянти, немає.

У зв`язку з цим, апеляційні скарги сторін захисту слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок, - без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 02 квітня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Головуючий

Судді