Ухвала

від 12.11.2024 по справі 489/149/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

12.11.2024

Справа № 489/149/19

Номер провадження 1-кп/489/129/24

У Х В А Л А

12 листопада 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого ОСОБА_1 , із секретарем судових засідань ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.1, 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 289 ч.1, 289 ч.2 КК України,

встановив.

Ухвалою слідчого судді від 20.08.2020 р. до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на60днів, у зв`язку із доведеністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та існуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , в зв`язку з тим, що ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, не зменшилися, не можливістю застосування до нього менш суворого запобіжного заходу та неможливістю завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Захисником подано клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме на нічний домашній арешт з забороною залишати місце проживання в період часу з 20:00 год. до 06:00 год., у зв`язку з тим, що за чотири роки перебування під вартою перестали існувати ризики якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність тримання ОСОБА_5 під вартою.

Обвинувачений заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або зменшити заставу.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого.

Відповідно дост. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи, вказане питання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає недоцільним продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

Суд приходить до такого висновку, оцінивши в сукупності відповідно до вимог ст.178 КПК України, обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені декількох кримінальних правопорушень, відсутності у нього постійного місця роботи, а також наявність постійного місця проживання, певних соціальних зв`язків у місці проживання, тривалості тримання під вартою, що суттєво зменшує ризик переховування обвинуваченого від суду, на підставі якого було застосовано та неодноразово продовжено запобіжний захід.

При цьому, суд враховує, що тримання обвинуваченого під вартою не можна обумовлювати лише минулим обвинуваченого, до застосування до нього запобіжного заходу, що з урахуванням досліджених судом і інших обставин, щодо особи обвинуваченого, тривалого тримання його під вартою у вказаному кримінальному провадженні, настільки зменшує вірогідність виникнення зазначеного ризику, що не дає підстав вважати його значним на момент прийняття рішення щодо запобіжного заходу.

Крім того, наявність такого ризику не може обумовлюватися тільки тяжкістю злочину, на що неодноразово вказано у рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, відповідно до вимог ст.9 КПК України, зокрема у рішеннях "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993 р., "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 р., виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя не можна оцінювати залежно від суворості можливого покарання, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Їх треба визначати з врахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язки з державою, та тримання під вартою не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

Також, відповідно до рішення Європейського суду "Адам`як проти Польщі" від 19.12.2006 р., доводи щодо наявності ризиків та тяжкість злочину можуть бути достатніми для виправдання позбавлення волі, на початку цих доводів. Однак, з плином часу вони неминуче втрачають свою ревалентність, і лише справді виняткові доводи здатні переконати Суд в тому, що тривале позбавлення волі, може бути виправдане з огляду на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що в даному випадку має бути прийнято судом до уваги з врахуванням тривалого тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи вказане питання, вислухавши думку захисника та обвинуваченого, суд вважає, що існуючі ризики, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовженні вказаного запобіжного заходу судом, зменшилися.

При попередньому продовженні обвинуваченому запобіжного заходу суд виходив із наявності ризиків, а саме: ризику переховування від суду та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень та виходив із того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, офіційно не працює, не має стабільного джерела доходу, а також міцних соціальних зв`язків які б стримували його.

В судовому засіданні, обвинувачений повідомив, що має квартиру у АДРЕСА_1 , в якій прописаний та може проживати. Поряд живуть його родичі: тітка, двоюрідна сестра та вітчим. З огляду на наявність постійного місця проживання та певних соціальних зв`язків, тривалість тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає про суттєве зменшення ризику переховування від суду.

Однак, на переконання суду, на даний час продовжує існувати передбаченийст. 177 КПКризик вчинення інших кримінальних правопорушень, з огляду на кількість правопорушень в яких обвинувачується ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні та наявність кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_5 в інших судах.

Також при вирішенні клопотань суд враховує, що до обвинуваченого застосовано найсуворіший запобіжний захід з 20.08.2020 з визначенням застави. В судовому засіданні обвинувачений неодноразово наголошував, що вказаний розмір застави є непосильним для, про що також свідчить той факт, що останній, чи будь-хто з родичів тривалий час таку заставу не вносять та він продовжує перебувати під вартою. Також суд погоджується з твердженням захисника та обвинуваченого про аналогічність клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з наведенням тих самих підстав та ризиків, хоча з часу обрання запобіжного заходу пройшло більше чотирьох років, судовий процес тривав, допитані деякі потерпілі, досліджені всі долучені прокурором письмові докази, тобто ризики зменшилися, а поведінка обвинуваченого не свідчить про його наміри перешкоджати розгляду даного кримінального провадження у будь-який спосіб. А тому суд приходить до висновку, що подальше тримання під вартою останнього не є співрозмірним меті заходу та суперечитиме позиціям справедливості, положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод й національного законодавства.

На думку суду, вище встановлені обставини вказують на те, що зміна ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд

постановив:

в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням переміщення до найближчого укриття у випадку оголошення повітряної тривоги та явки в призначені судом засідання на строк 2 місяці до 10 січня 2025 включно.

Покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення умов домашнього арешту до нього буде застосований більш суворий запобіжний захід.

Копію ухвали направити до Відділення поліції №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, для виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий: ОСОБА_1