Постанова

від 12.11.2024 по справі 755/17253/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Галаган В.І.

Єдиний унікальний номер справи № 755/17253/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15014/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу «Буревісник» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання прибудинкової території,

встановив:

У листопаді 2023 року ЖБК «Буревісник» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , і користується послугами, які надає позивач.

ЖБК «Буревісник» є балансоутримувачем та надає послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_2 .

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань по оплаті за надані послуги, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ЖБК «Буревісник» звернувся заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 13 109,27 грн, з яких: 13 082,40 грн - основна заборгованість; 14,82 грн - 3% річних; 12,05 грн - інфляційні втрати, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 880,00 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ЖБК «Буревісник» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.

Разом з цим, 28 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ЖБК «Буревісник», треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Національна поліція України, про визнання діяльності незаконною, а дій та вчинків - неправомірними.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року зустрічну позовну заяву повернуто суб`єкту звернення.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Буревісник» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 13 109,27 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 880,00 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, а всього на загальну суму 18 673 гривні 27 копійок.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЖБК «Буревісник».

Крім цього, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує проти ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року про повернення її позовної заяви. Просить долучити до справи її зустрічну позовну заяву, об`єднати обидві позовні заяви в одне провадження, розглянути її позов по суті заявлених вимог та задовольнити його.

У апеляційній скарзі вказує, що позивач ЖБК «Буревісник» не є суб`єктом (учасником) правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг та не може бути позивачем у даній справі. Зазначає, що ЖБК «Буревісник» не надав жодних доказів того, що воно є виконавцем комунальних послуг, не надав відповідних дозвільних документів на здійснення такої діяльності та не може бути виконавцем таких послуг, натомість, у місті Києві житлово-комунальні послуги надають «КП «Київтеплоенерго», ТОВ «Київські енергетичні послуги» та ПрАТ АК «Київводоканал».

Стверджує, що позовна заява не містить переліку послуг, доказів фактичного надання відповідача житлово-комунальних послуг, відсутні ціна та тариф на такі послуги. Наголошує, що ОСОБА_1 не укладала договору із ЖБК «Буревісник», тому зобов`язання між сторонами не виникали.

Зазначає, що протоколи та рішення загальних зборів ЖБК «Буревісник» не є чинними, не мають юридичної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ЖБК «Буревісник» стверджує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 13 109,27 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановлено, що рішенням Загальних зборів членів ЖБК «Буревісник» від 26 травня 2016 року (протокол № 1) встановлено балансоутримувача будинку АДРЕСА_2 та затверджено розмір внеску на управління будинком у розмірі 3,58 грн/м2 - для квартир з АДРЕСА_3 поверху (а.с. 40-41)

Рішенням Загальних зборів членів ЖБК «Буревісник» від 12 січня 2021 року (протокол № 1) встановлено балансоутримувача будинку АДРЕСА_2 та затверджено розмір внеску на управління будинком у розмірі 6,70 грн/м2 - для квартир з 2 по 9 поверхи, 5,83 грн/м2 - для квартир 1 поверху.

Також встановлено, що, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 17 серпня 2016 року.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Як визначено у ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За правилом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Отже під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що відповідачка оплату за житлово-комунальні послуги не вносить, але фактично ними користується.

Як встановлено судом першої інстанції, заборгованість ОСОБА_1 по оплаті за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території щодо квартири АДРЕСА_1 за період з листопада 2021 року по вересень 2023 року становить 13 082,40 грн, що підтверджується представленими підприємством позивача довідкою та розрахунками.

Відповідачка вказаного розрахунку не спростувала, власного розрахунку заборгованості не надала. Докази повної чи часткової оплати вказаної заборгованості відповідачкою у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найм житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.

В силу положень п.10 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.12 Закону, невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відсутність договору між сторонами щодо витрат на утримання будинку та прибудинкової території не звільняє власника квартири від обов`язку по сплаті за надані житлово-комунальні послуги з утримання майна в багатоквартирному будинку.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України.

Таким чином, ураховуючи порушення відповідачкою виконання зобов`язань по сплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з листопада 2021 року по вересень 2023 року, обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку за період до 24 лютого 2022 року у розмірі - 14,82 грн, а також 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 12,05 грн.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідачки не надано суду доказів на підтвердження виконання нею своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг між ЖБК «Буревісник» та відповідачкою не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, відповідачка від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялась, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, нею не надано.

Відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що вона зверталась до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складала відповідні акти-претензії чи викликала представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.

Посилання відповідачки на неналежне надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, а тому базується на припущеннях, що заборонено в силу вимог частини шостої статті 81 ЦПК України.

Суд також звертає увагу, що нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу.

Доказів того, що житловий будинок АДРЕСА_2 передавався на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або що таке об`єднання взагалі було створене зборами співвласників відповідно до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» матеріали справи не місять, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності рішень про визначення управителя чи затвердження умов договору з управителем є безпідставними.

В цілому доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незгоді відповідачки із необхідністю сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг у належному їй житловому приміщенні за встановленими тарифами, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.

Відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Так, відповідно до ч.1 та п. 3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

Отже, із ст. 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

За змістом даної норми однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.

Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

У п. 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: - обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Встановлено, що ЖБК «Буревісник» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання прибудинкової території.

Предметом спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Буревісник» заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 13 109,27 грн, з яких: 13 082,40 грн - основна заборгованість; 14,82 грн - 3% річних; 12,05 грн - інфляційні втрати.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ЖБК «Буревісник», треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Національна поліція України, про визнання діяльності незаконною, а дій та вчинків - неправомірними.

У своєму позові просить суд:

1. Прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ЖБК «Буревісник».

2. Долучити позовну заяву ОСОБА_1 до справи №755/17253/23 за позовом ЖБК «Буревісник».

3. Обєднати обидві позовні заяви в одне провадження.

4. Розглянути зустрічну позовну заяву по суті.

5. Визнати діяльність ЖБК «Буревісник» незаконною, необґрунтованою та неправомірною.

6. Визнати дії та вчинки ЖБК «Буревісник» проти ОСОБА_1 незаконними, необґрунтованими та неправомірними.

7. Заявлені позовні вимоги ЖБК «Буревісник» залишити без задоволення.

8. Покласти судові витрати на ЖБК «Буревісник».

Проаналізувавши зміст вимог первісного та зустрічного позовів суд доходить висновку, що вимоги обох позовних заяв стосуються відносин, що виникли між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення зустрічного позову заявниці, оскільки об`єднання вказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню.

Так, вимоги первісного позову обумовлені неналежним виконанням відповідачкою своїх обов`язків щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, в той час як зустрічний позов стосується діяльності ЖБК «Буревісник» як суб`єкта господарювання в цілому.

Апеляційний суд також звертає увагу, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом може призвести до безпідставного затягування розгляду справи та порушення розумних строків розгляду справи.

Суд також звертає увагу, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом не є взаємовиключними, такі позови можуть бути розглянуті в межах різних судових проваджень. При цьому, ОСОБА_1 не позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із окремою позовною заявою.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що вимоги апеляційної скарги щодо розгляду по суті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 виходять за межі компетенції апеляційного суду в межах даного апеляційного провадження, в якому предметом оскарження є виключно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року за результатом розгляду позову ЖБК «Буревісник» та ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення та ухвала є законними та обґрунтованими, ухваленими на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова