Постанова

від 12.11.2024 по справі 201/10741/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9718/24 Справа № 201/10741/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Городничої В.С.,

суддів:Петешенкової М.Ю.,Красвітної Т.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року про передачу справи до іншого суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Мітрідат Одеса», третя особа: ТОВ «Нафтова компанія «Нафтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 1-14).

Ухвалою Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 04вересня 2024рокуцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мітрідат Одеса», третя особа: ТОВ «Нафтова компанія «Нафтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії, передано на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси (а.с. 144).

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 150-151).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська для продовження розгляду з новим автоматизованим розподілом справи між суддями.

ТОВ «МітрідатОдеса» скористалосьсвоїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України та подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив, в якому просить відхилити доводи відзиву, ухвалу суду скасувати та направити справу до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська для продовження розгляду з новим автоматизованим розподілом справи між суддями.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що юридичною адресою відповідача є АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Приморського районну м.Одеси, на який розповсюджується юрисдикція Приморського районного суду м.Одеси.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З аналізу позовної заяви та доказів наданих до неї встановлено, що юридичною адресою відповідача ТОВ «МітрідатОдеса»є: м.Одеса, вул. Софіївська, 7А.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Статтею 32 ЦПК України встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Виходячи з викладеного, встановивши, що місце місцезнаходженням відповідача ТОВ «МітрідатОдеса»є:м.Одеса,вул.Софіївська,7А,що заадміністративно-територіальнимподілом м.Одесивідноситься доПриморського району,-колегія приходитьдо висновкупро відсутністьпідстав длязадоволення апеляційноїскарги таскасування ухвалиЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 04вересня 2024рокупро передачу справи на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси.

Посилання апелянта на ч.ч. 5, 8, 16 ст. 28 ЦПК України, як на підставу для застосування правила альтернативної підсудності, згідно яких, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору; позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, колегія суддів відхиляє враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Зміст позову не свідчить, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мітрідат Одеса», про захист своїх особистих прав, як споживача.

Між позивачем, який є директором третьої особи ТОВ «Нафтовакомпанія «Нафтотранс»та відповідачем ТОВ «Мітрідат Одеса» виникли правовідносини із договірних зобов`язань, а саме: договору транспортного експедитування №02/25-02 від 25.02.2019 року, додаткової угоди №1 до вказаного договору та міжнародної товарно-транспортної накладної №043670, яка є похідною від зазначеного договору.

Таким чином, правовідносини, які виникли між ТОВ «Мітрідат Одеса» та ОСОБА_1 жодним чином не пов`язані із наданням споживчих послуг, а тому не регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», а регулюються Главою 65 ЦК України (Транспортне експедитування) Цивільного кодексу України.

Вказане виключає можливість застосування положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Положення ч. 8 ст. 28 ЦПК України також не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що місцем виконання договору, який є предметом позову, є Соборний район м.Дніпра.

Вказане також підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме: договором транспортного експедитування №02/25-02 від 25.02.2019 року (а.с. 24-26), додатковою угодою №1 до вказаного договору (а.с. 16) та міжнародною товарно-транспортною накладною №043670, яка є похідною від зазначеного договору (а.с. 15), а також змістом позову, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та відповіддю на відзив.

Згідно вказаних доказів вбачається, що місцем виконання спірного договору є м.Дружківка Донецької області, що не заперечується сторонами.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами відповідно до Наказу №360 від 14 жовтня 2024 року), Дружківська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області є територією на якій з 24.02.2022 року ведуться бойові дії.

Щодо посилань апелянта стосовно того, що зареєстрованим його місцем проживання згідно паспорту є м.Селидове Донецької області, він є внутрішньо-переміщеною особою, зареєстрованим місцем проживання його є Соборний район м.Дніпро колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом встановлювались Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022р. №265 (далі Порядок).

У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Вказані висновки викладені в постанові Верховного суду від 24.06.2024 року у справі №554/7669/21.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача в Соборному районі м.Дніпра, в тому числі і довідка №1201-5003013713 від 27.10.2023 року на яку посилається апелянт у відповіді на відзив.

Враховуючи вищевказане, виключає право позивача щодо вибору підсудності за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування у відповідності до ч. 16 ст. 28 ЦПК України саме в Жовтневому районному суді м,дніпропетровська.

Посилання апелянта на його стан здоров`я та постійні захворювання на COVID та ризики захворіти на його під час пересування з м.Дніпро до м.Одеса колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджуються будь-якими доказами. Крім того, наявність вказаних фактів не є підставою для застосування альтернативної підсудності у відповідності до положень ст. 28 ЦПК України. Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що він не позбавлений права подати до суду заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Посилання апелянта у відповіді на відзив на положення ГПК України є безпідставними, оскільки позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства.

Твердження відповідача ТОВ «Мітрідат Одеса» на те, що договір транспортного експедитування №02/25-02 від 25.02.2019 року не містить будь-яких застережень щодо встановлення певної територіальної підсудності у випадку виникнення конфліктних ситуацій між сторонами договору є безпідставними та спростовуються змістом вказаного договору, а саме пунктом 6.1. Договору (а.с. 26 зворот).

Таким чином, такі доводи апелянта є наслідком помилкового тлумачення норм процесуального права.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 04вересня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С.Городнича

Судді: М.Ю.Петешенкова

Т.П. Красвітна