Ухвала

від 17.12.2024 по справі 201/10741/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 201/10741/24

провадження № 61-16247ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a>, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a>, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня

2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a>, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії, передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси у порядку пункту першого частини 1 статті 31 ЦПК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року залишено без змін.

У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Дослідивши матеріали касаційної скарги заявників, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на оскаржувані судові рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ураховуючи викладене, ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 04 вересня 2024 року про передачу справи на розгляд іншому суду, яка віднесена до категорії ухвал, вказаних у пункті 9 частини першої статті 353 ЦПК України, після її перегляду в апеляційному порядку, не входить до переліку ухвал, які є предметом оскарження у касаційному порядку.

З огляду на зазначене, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку

і постанова Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали, яка не підлягає касаційному оскарженню (в силу вимог пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу

ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a>, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник