Ухвала

від 23.12.2024 по справі 201/10741/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 201/10741/24

Провадження № 2/522/8506/24

УХВАЛА

23 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА»</a>, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29листопада 2024року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА»</a>, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» про зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить зобов`язати ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» повернути в натурі майно ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» - лом мідного дроту вагою 20000 кг нетто, яке належить ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС», та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана для розгляду судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Копія ухвали була доставлена до електронного кабінету позивача 07 грудня 2024 року о 06 годині 49 хвилин, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до ч.6 ст.274 ЦПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Тому, ухвалу суду від 06 грудня 2024 року слід вважати врученою 07 грудня 2024 року.

Згідно ч.1 ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст.124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, а тому, останнім днем строку для усунення недоліків позовної заяви було 5 лютого 2024 року.

Тому, перебіг процесуального строку, визначеного ухвалою для усунення недоліків позовної заяви починає обраховуватися 08 грудня 2024 року, кінцевою датою для усунення недоліків позовної заяви є 17 грудня 2024 року.

Проте, позивачем у встановлений законом строк недоліки позовної заяви не усунуто.

У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» повернути в натурі майно ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» - лом мідного дроту вагою 20 000 кг нетто.

У Постанові ВП ВС від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна-як рухомихречей,так інерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У постанові також зазначено, що позовна вимога Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання» про зобов`язання виконати умови договору та поставити товар згідно з додатком 1 до договору поставки є вимогою про зобов`язання вчинити певні дії щодо поставки товару вартістю 60 714 000,00 грн, що свідчить про її майновий характер.

Заявлені вимоги позивача про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар ґрунтуються на наявності грошових вимог Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання», що виникли на підставі відповідного договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

У справі №201/10741/24 позивач просить зобов`язати повернути об`єкт рухомого майна лом мідного дроту, тобто, об`єкт матеріального світу, який підлягає грошовій оцінці та ціна якого може бути визначена у встановленому законом порядку. Також, внаслідок вирішення спору буде припинена майнова вимоги позивача до відповідача, оскільки, буде вирішено питання про подальшу долю об`єкта рухомого майна лому мідного дроту. За таких обставин, суд вважає, що зазначений спір носить майновий характер.

З огляду на те, що спір носить майновий характер, в ухвалі суду від 06 грудня 2024 року наголошено, що у п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

Також, в ухвалі суду від 06 грудня 2024 року зазначено, що згідно п.п.2, 9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У зв`язку із тим, що спір носить майновий характер, враховуючи постанову ВП ВС від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19, відповідно до якої судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, суд визначив що один недолік позовної заяви відсутність документа, що підтверджує сплату судового збору як за вимогу майнового характеру.

Зі змісту ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року встановлено, що сума судового збору за вимоги майнового характеру визначається відповідно до дійсної вартості спірного майна на момент звернення із позову.

В якості обґрунтування того, що позов носить майновий характер, а сума судового збору, що підлягає сплаті визначається як за вимогу майнового характеру, позивач посилається висновки ВС у справах №905/98/20 від 21.12.2020 року, №923/938/20 від 09.04.2021 року, №910/13737/19 від 25.08.2020 року, №915/742/17 від 23.05.2018 року, №905/105/20 від 02.12.2020 року та №905/561/20 від 18.01.2021 року, відповідно до яких, позов прокурора про повернення майна є немайновим, оскільки за свою суттю позовна вимога прокурора не направлена на «збагачення» позивача, яке можна оцінити вартісно.

Суд не погоджується з зазначеним доводом з огляду на те, що позивачем не враховано більш нові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

У пункті 11.3. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справа № 483/448/20, провадження № 14-206цс21, чітко зазначено, що вимога про зобовязання повернути земельну ділянку є вимогою майнового характеру.

Зазначена позиція також узгоджується із висновком, викладеним у Постанові КЦС ВС від 13.11.2024 у справі № 185/3316/24.

У цій справі прокурором заявлено дві вимоги майнового характеру, а саме до ОСОБА_1 і до ТОВ «Зоря» про зобов`язання повернути у власність держави земельну ділянку.

Крім того, у змісті прохальної частини позовної заяви наявні сім вимог немайнового характеру, а саме: 1) визнання незаконним і скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, 2-3) визнання недійсним двох державних актів на право приватної власності на землю (це дві вимоги), 4) визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, 5) визнання недійсним договору оренди землі, 6) скасування державної реєстрації, 7) усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

За кожну немайнову вимогу прокурор мав сплатити один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Поро судовий збір» (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21, провадження № 61-5554сво23).

При пред`явленні позову прокурор сплатив судовий збір лише за сім вимог немайнового характеру, урозмірі 16 956, 80 грн.

Оскільки прокурором не сплачено судовий збір за дві вимоги майнового характеру, міськрайонний суд вірно залишив позов прокурора без руху. Дійсно, як вірно зазначає прокурор, при залишенні позову без руху з підстави несплати судового збору суд має указати точний розмір судового збору, який слід доплатити.

Разом з тим, оскільки прокурором на надані докази вартості земельних ділянок, які отримати позивачем доволі нескладно, суд і запропонував прокурору надати суду експертну грошову оцінку або довідку про нормативну грошову оцінку землі і доплатити судовий збір. Ці вимоги суду є розумними, зрозумілими, відповідають як вимогам процесуального законодавства, так і вимогам Закону України «Про судовий збір».

Оскільки прокурор, як і матеріальний позивач, такі правомірні вимоги суду не виконали, місцевий суд, з висновком якого правильно погодився апеляційний суд, визнав позов прокурор неподаним і повернув йому, роз`яснивши право і порядок повторного пред`явлення такого самого позову.

Тому, вимога про повернення майна це майнова вимога, яка може бути оцінена у грошовому еквіваленті та за яку сплачується судовий збір як за вимогу майнового характеру.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч.ч.5, 7 ст.185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

У постанові ВП ВС від 20.01.2021 № 9901/258/ вказано, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.

Враховуючи те, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 06 грудня 2024 року, зокрема, не визначено ціни позову та не сплачено судового збору як за вимогу майнового характеру з урахуванням дійсної вартості майна на момент звернення до суду, з метою забезпечення юридичної визначеності, суд доходить до висновку про наявність підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачеві.

Керуючись ст.185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА»</a>, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» про зобов`язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду.

Суддя Косіцина В.В.