Рішення

від 11.11.2010 по справі 2-996-10

ЗАМОСТЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

Справа № 2-996-2010 рік

   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року                                Замостянський районний суд м. Вінниці                 в складі :       головуючого – судді Луценко Л.В.,

                           при секретарі Гнасько Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання одностороннього збільшення процентів по договору про іпотечний кредит ЗАТ КБ «ПриватБанк» незаконними з моменту такого збільшення (10.10.2008 року); визнання пункту 8.8., 8.9 Договору № VIW3GI0000003983 від 11.03.2008 року недійсними; визнання підприємницької практики відповідача агресивної, нечесної та такою, що вводить в оману; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 000 грн.; визнання правочин-розрахунок по кредиту в частині зайво сплачених ОСОБА_1 26 347 грн. 11 коп. ЗАТ «Приватбанк» недійсним, як вчиненому внаслідок тяжких для ОСОБА_1 обставин, –    

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання одностороннього збільшення процентів по договору про іпотечний кредит незаконним з моменту такого збільшення та зобов’язання здійснити перерахунок платежів із врахуванням 15 % річних на весь період дії договору та віднесення переплачених коштів на майбутні періоди та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу позивача надійшов лист № 20.1.3.2/6-22441 від 24.09.08 року від «Приватбанку», про те, що названий банк в односторонньому порядку збільшує процентну ставку за користування іпотечним кредитом. При цьому банк посилається на те, що умовами договору № VIW3GІ0000003983 від 11.03.08 року, передбачено таке збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Крім того банк посилається на невиконання договірних зобов'язань перед банком третьою особою - Державною Іпотечною Установою України, внаслідок чого банк змушений був збільшити процентну ставку за користування іпотечним кредитом в односторонньому порядку. При цьому банк посилається на пункти 8.8, 8.9 договору про іпотечний кредит. Звісно, перебуваючи відносно банку у вкрай невигідних умовах та під впливом тяжких для позивача обставин, з огляду на умови договору про іпотечний кредит він вимушений був сплачувати за підвищеною процентною ставкою. Але, як вважає позивач, на той час банк не мав права підвищувати процентну ставку за користування іпотечним кредитом в односторонньому порядку, тому що такі дії банку є порушенням прав позивача та чинного законодавства.

Позивач користуюся кредитом (договір про іпотечний кредит) на купівлю квартири, якій наданий йому 11.03.08 року ЗАТ КБ «Приватбанк»- під ставку 15% річних. За час існування кредитної заборгованості позивачем жодного разу не були допущені затримки погашення відсотків чи основної суми боргу або інші рушення умов договору, в тому числі щодо надання банку своєчасної та достовірної інформації про його фінансовий майновий стан та щодо страхування майна за його рахунок на користь банку.

Тому, для позивача великим подивом було отримати 24.09.08р. від імені «Приватбанк» офіційного листа щодо підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом до 25,08% річних. Ще більший подив, для позивача викликала аргументація такого рішення банку, а також те, що в ході спроби реалізації цього рішення ЗАТ КБ «Приватбанк» допустив кілька суттєвих порушень, вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Позивач на той час заперечував не проти права банку підвищити процентну ставку (це право безумовно міститься в кредитних угодах, що були ОСОБА_1 підписані та які він виконує), а проти порушень ЗАТ КБ «Приватбанк» процедури реалізації рішення щодо зміни відсоткової ставки.

Таке одностороннє підвищення відсотків, зі сторони банку, без дотримання законодавчої процедури, підвищення відсотків, є відповідно до ст. 230 ЦК України правочином вчиненому внаслідок обману  зі сторони банку і повинно бути визнане судом недійсним.

Таким чином, наведена в цьому листі інформація в своїй сукупності робить (та робила) неможливим, для погодитися на пропозицію ЗАТ КБ «Приватбанк», щодо погодження запропонованого документу - листа (Додаткової угоди про підвищення процентної ставки за договором кредиту).

Хоча відповідно до договору іпотечний кредит - не надання заперечень проти підвищення процентів за користування кредитів - є фактичною згодою.

Тому він, був змушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

В судовому засіданні представник позивача уточнив (змінив) позовні вимоги і дані уточнення були прийнятті судом та просив суд, визнання одностороннього збільшення процентів по договору про іпотечний кредит ЗАТ КБ «ПриватБанк» незаконними з моменту такого збільшення (10.10.2008 року); визнання пункту 8.8., 8.9 Договору № VIW3GI0000003983 від 11.03.2008 року недійсними; визнання підприємницької практики відповідача агресивної, нечесної та такою, що вводить в оману; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 000 грн.; визнання правочин-розрахунок по кредиту в частині зайво сплачених ОСОБА_1 26 347 грн. 11 коп. ЗАТ «Приватбанк» недійсним, як вчиненому внаслідок тяжких для ОСОБА_1 обставин.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки зобов’язання за кредитним договором виконанні ОСОБА_1 31.08.2009 року та виконання прийняте кредитором  і в цьому випадку зміна ціни в договорі після його виконання не допускається  і суперечить вимогам ст.. 632 ЦКУкраїни.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, судом було встановлено, що між громадянином ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», було укладено кредитний договір                                    № VIW3GІ0000003983 від 11.03.08 року, який виконанний ОСОБА_1 31.08.2009 року та виконання прийняте кредитором.  

Але на адресу позивача надійшов лист № 20.1.3.2/6-22441 від 24.09.08 року від «Приватбанку», про те, що названий банк в односторонньому порядку збільшує процентну ставку за користування іпотечним кредитом. При цьому банк посилається на те, що умовами договору № VIW3GІ0000003983 від 11.03.08 року, передбачено таке збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Крім того, банк посилається на невиконання договірних зобов'язань перед банком третьою особою - Державною Іпотечною Установою України, внаслідок чого, банк змушений був збільшити процентну ставку за користування іпотечним кредитом в односторонньому порядку. При цьому, банк посилається на пункти 8.8, 8.9 договору про іпотечний кредит. Звісно, перебуваючи відносно банку у вкрай невигідних умовах та під впливом тяжких для позивача обставин, з огляду на умови договору про іпотечний кредит позивач вимушений був до повного виконання його, сплачувати кошти за підвищеною процентною ставкою.

Але, як встановлено в процесі розгляду справ, на той час банк не мав права підвищувати процентну ставку за користування іпотечним кредитом в односторонньому порядку, тому що такі дії банку є порушенням прав позивача та чинного законодавства.

Позивач користувався кредитом (договір про іпотечний кредит) на купівлю квартири, якій наданий йому 11.03.08 року ЗАТ КБ «Приватбанк»- під ставку 15% річних.

За час існування кредитної заборгованості позивачем жодного разу не були допущені затримки погашення відсотків чи основної суми боргу або інші рушення умов договору, в тому числі щодо надання банку своєчасної та достовірної інформації про його фінансовий майновий стан та щодо страхування майна за його рахунок на користь банку.

Позивач на той час заперечував не проти права банку підвищити процентну ставку (це право безумовно міститься в кредитних угодах, що були ним підписані та які він виконує), а проти порушень ЗАТ КБ «Приватбанк» процедури реалізації рішення щодо зміни відсоткової ставки.

Таке одностороннє підвищення відсотків, зі сторони банку, без дотримання законодавчої процедури підвищення відсотків є відповідно до ст. 230 ЦК України правочином вчиненому внаслідок обману,  зі сторони банку і повинно бути визнане судом недійсним.

Але, ЗАТ КБ «Приватбанк» змусив позивача сплачувати підвищені до 25,08% річних, та не дотримавшись процедури підвищення процентів, «Приватбанк» надіслав позивачу листа від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-44218, відповідно до якого банк збільшує в черговий раз розмір процентів до 30 % річних, що суперечить Закону України від 12.12.08 року № 661-УІ відповідно до якого банкам забороняється збільшувати процентні ставки по кредитним договорам в односторонньому порядку. Про це ж саме вказано в ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

В свою чергу позивач надіслав на адресу «Приватбанку» відповідні рекомендовані листи від 03.02.09 року з в якому він, повідомляв «Приватбанку», що зайве сплаченні ним кошти за підвищеною процентною ставкою враховувати як такі, що будуть використанні за погашення тіла кредиту або відсотків по кредиту у майбутніх періодах; та від 20.02.09 року в якому він повідомив банк про зміну адреси отримання поштової кореспонденції та про перенесення строку погашення кредиту в поточному році, на які позивач не отримав жодної відповіді.

Відповідно до п. 2.4. Договору про іпотечний кредит, позивач зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки платежами в сумі не менше 2360,57 грн., що він постійно і виконував на протязі дії договору, що підтверджується наданими копіями квитанцій.

Позивач отримав кредит в сумі 182 000,00 (сто вісімдесят дві тисячі грн. 00 коп.) під 15% річних тобто 15% поділити на 12 місяців отримаємо 1,25 % в місяць, що в свою чергу становить 182 000 х 1,25 % = 2 275 грн. в місяць.

Отже з моменту отримання кредиту по момент виконання позивачем договору пройшло      1 рік і п'ять місяців (17 місяців), позивач повинен був сплати 2 275 грн. в місяць х 17 місяців =                    38 675 грн. відсотків за користування кредитом і 182 000 грн. кредиту, тобто всього                                  220 675 грн. 00 коп.

 За цей період відповідно до наданих доказів  позивач здійснив 17 платежів, та сплатив суму 46 850 грн., також банк стягнув (здійснив погашення) в безакцептному порядку з зарплатної карточки позивача суми: 12.03.09р. - 534,80 грн.; 01.06.09р. - 1049, 04 грн.; 573,27 грн.; всього                     2 157,11 грн. крім того здійснюючи повний розрахунок позивач сплатив 198 015,54 грн., тобто всього 247 022 грн. 11 коп.  

Таким чином різниця становить 247 022 грн. 11 коп. – 220 675 грн. 00 коп. = 26 347,11 грн.

Надсилання текстів листів, які згідно позиції банку є одночасно додатковими угодами, без супроводження інформацією щодо реальної вартості кредиту, є порушенням вимог Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808).

Пункт 1.3 правил встановлює що «Банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил: «... під час укладення кредитних договорів зі споживачами;...». Пропозиція укласти додаткову угоду про зміну значення процентної ставки із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження рівнозначно переукладанню кредитної угоди, тому ЗАТ КБ «Приватбанк» зобов'язаний був разом із текстом додаткової угоди надати позивачу всю необхідну інформацію, згідно вимог зазначених Правил, але цього зроблено не було.

Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього.

Пункт 3.5 Правил встановлює, що «Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом, лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права, змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку)».                         В якості аргументації рішення банку в листах наводяться два фактори: зміна облікової ставки Національним банком України відповідно до Постанови правління НБУ №107 від 21 квітня 2008 року та зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському ринку України.

Дані аргументи, не можуть вважатися такими, що мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, щодо кредитів, які надані в користування особисто позивачу, оскільки з моменту прийняття постанови НБУ №107 від 21 квітня 2008 року пройшло п'ять з половиною місяців, протягом яких банк не вживав жодних дій, щодо підвищення процентних ставок.

Частиною шостою статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що «Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах».

Частиною п'ятою пункту 3.4 Правил: «Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом, залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках».

В кредитній угоді та додатковій угоді позивача, таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису впливу можливих факторів.

ЗАТ КБ «Приватбанк» входить в список банків України, на які поширюється дія постанови Правління НБУ №319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" від 11.10.2008 року.

Зокрема, в пункті 2.2 говориться, що банки "Повинні враховувати, що рефінансування простроченої заборгованості шляхом видачі нових кредитів, необґрунтована пролонгація кредитів, ненадання позичальникам інформації про сукупну вартість кредиту, внесення до кредитового договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься, як порушення вимог статті 49 Закону Україні "Про банки і банківську діяльність" із неухильним застосуванням адекватних заходів впливу". Пунктом  8.9. договору про іпотечний кредит відсутнє положення або стаття, про те, що банк має право збільшити процентну ставку за користування іпотечним кредитом в односторонньому порядку, внаслідок невиконання договірних зобов'язань перед банком, третьою особою - Державною Іпотечною Установою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202, ч. 1 , 5 ст. 203, п. 2) ч.1 ст. 208, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, банку необхідно в обов'язковому порядку отримати письмове погодження клієнта кожного листа банку, або взагалі укладати додаткову двосторонню угоду з клієнтом (зокрема про збільшення процентної ставки по кредиту).

Крім того, з моменту набуття чинності Законом України від 12.12.08р. № 661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», така кредитна угода або договір повинні бути приведені у відповідність до чинного законодавства України, тобто кредитна угода або договір повинні бути переукладені у встановленому чинним законодавством України порядку, про що також зазначається в ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1056 Цивільного кодексу України: «Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредиту,  розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.»

Отже, підняття процентної ставки ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку з 24.09.08 року до 25,08% річних та з 01.02.09р. до 30%, є таким що порушує права позивача та здійснено з порушенням чинного законодавства України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).  

У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ст. 217 ЦК України: «Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо може припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини».

Згідно ст. 228 ЦК України: «Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, є нікчемним».

Тому, збільшення банком процентної ставки по кредиту в односторонньому порядку, є недійсною умовою з моменту підписання договору - оскільки суперечить вимогам законодавства України.

Суд, враховуючи вищевикладене вважає, що необхідно визнати одностороннє збільшення процентів по договору про іпотечний кредит ЗАТ КБ «Приватбанк» незаконним з моменту такого збільшення 10.10.08 року, визнати пункти 8.8., 8.9 Договору № VIW3GI0000003983 від 11.03.2008 року та підприємницьку практику агресивної, нечесної та такою, що вводить в оману.

Визнати правочин-розрахунок по кредиту в частині зайво сплачених ОСОБА_1                  26 347 грн. 11 коп. ПАТ «Приватбанк» недійсним, як вчиненому внаслідок тяжких для ОСОБА_1 обставин, а тому зайво сплачені позивачем 26 347,11 грн. з ЗАТ КБ «Приватбанк» підлягають поверненню на його користь.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.                  

 Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення, для вирішення спору. Відповідальність заподіювача шкоди без вини, може мати місце, лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Але, в матеріалах справи такі докази відсутні, хоча у відповідності до ст. 60 ЦПК України їх надання є обов'язком позивача.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.                

 А також доказуванню підлягають обставини, які мають значення, для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, вимоги про стягнення моральної шкоди є недоведеними, тому не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути з відповідача витрати пов’язанні зі сплатою   інформаційно-технічне забезпечення суду в сумі 120 грн.  та судовий  збір в сумі 51 грн. та судовий  в розмірі  212 грн. 47 коп. на користь держави.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212 – 217, 224 –226  ЦПК України, ст.ст.  ч. 4 ст. 202, ч. 1 , 5 ст. 203, п. 2) ч.1 ст.ст. 205, 208,  217, 228, 230, ч. 1 ст. 651 ЦК України,  Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання одностороннього збільшення процентів по договору про іпотечний кредит ЗАТ КБ «ПриватБанк» незаконними з моменту такого збільшення (10.10.2008 року); визнання пункту 8.8., 8.9 Договору № VIW3GI0000003983 від 11.03.2008 року недійсними; визнання підприємницької практики відповідача агресивної, нечесної та такою, що вводить в оману; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 000 грн.; визнання правочин-розрахунок по кредиту в частині зайво сплачених ОСОБА_1 26 347 грн. 11 коп. ЗАТ «Приватбанк» недійсним, як вчиненому внаслідок тяжких для ОСОБА_1 обставин – задовольнити частково.

Визнати одностороннє збільшення процентів по договору про іпотечний кредит ПАТ КБ «Приватбанк» незаконним з моменту такого збільшення 10.10.08 року.

Визнати пункти 8.8., 8.9 Договору № VIW3GI0000003983 від 11.03.2008 року та підприємницьку практику ПАТ КБ «Приватбанк» агресивної, нечесної та такою, що вводить в оману.

Визнати правочин-розрахунок по кредиту в частині зайво сплачених ОСОБА_1 26 347 грн. 11 коп. ЗАТ «Приватбанк» недійсним, як вчиненому внаслідок тяжких для ОСОБА_1 обставин, та зобов’язати  ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 зайво сплачені позивачем 26 347,11 грн. на його користь.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати пов’язанні зі сплатою   інформаційно-технічне забезпечення суду в сумі 120 грн. та судового збору в сумі 51 грн.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 212 грн. 47 коп. на користь держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: