Рішення

від 08.09.2010 по справі 2-996-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Нетішинський міський суд Хмельницької області

м. Нетішин, пр. Незалежності, 12, 30100, (03842) 9-04-60

Справа № 2-996-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Стасюк Р.М.

при секретарі - Федорчук Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради В«про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровленняВ» , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйована у 1986 році із зони відчуження) та віднесена до II категорії. Статтею 48 Закону України В«Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» визначено, що постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованим у 1986 році із зони відчуження), II категорії виплата щорічна допомоги на оздоровлення здійснюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати в меншому розмірі на підставі постанов КМУ № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005 р.. На її вимогу здійснити перерахунок, відповідач відмовився, з посиланням на те, що виплата здійснена вірно, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі урядових постанов. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу, аніж урядові документи. Недовиплачена сума за період з 2005 по 2009 р.р., згідно її розрахунку, становить 6591,0 гривень. Просить поновити термін звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоотриману суму.

В судове засідання позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач просив справу розглянути у відсутність його представника. В запереченні на позов, поданих через канцелярію суду (вх.№7641 від 10.08.10) - позовні вимоги не визнає і посилається на те, що ним визнається статус позивачки, як постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС II категорії (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження), факт виплати позивачці по 75,0 грн. за 2005р. -2009 роки підтверджено довідкою. Вказує, що всі видатки держави за всіма напрямками визначаються Кабінетом Міністрів України та затверджуються в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, який приймається Верховною Радою України, і не може бути змінені будь-яким розпорядником коштів державного бюджету. Тому Кабінетом Міністрів України, виходячи з реальних можливостей державного бюджету, були прийняті постанови від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких управління і здійснювало виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Крім того в запереченні звертається увага суду на пропущення позивачкою строку позовної давності для звернення до суду тисловлено прохання про відмову в позові з означених підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 7 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованим у 1986 році із зони відчуження) II категорії виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Суд вважає, що оскільки положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечать вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Закон має вищу юридичну силу аніж постанова Кабінету Міністрів України, то відповідачу слід було керуватись нормами Закону.

При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом їх обсягу, встановленого Законам, є недопустимим.

Доводи відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Посилання представника відповідача в своїх письмових запереченнях на постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Ч. З ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. суперечить Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки цим Законом (ст. 48) встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, а цією постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі (75 грн.), значно меншій ніж визначено Законом ( 3 мінімальних заробітних плати на момент виплати).

Відповідно до ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зі змінами було зупинено на 2006 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сі г'мого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У відповідності до ст.109 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зі змінами Кабінету Міністрів України у 2006 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Рішенням Конституційного Суду України ст.ст. 77, 109 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року такими, що не відповідають Конституції, тобто неконституційними, не визнавались.

При таких обставинах, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зі змінами, який був чинним в 2006 році і має вищу юридичну силу в просторі і часі, аніж положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було зупинено дію норм права, які регулюють спірні правовідносини, і надано право Кабінету Міністрів України у 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат в абсолютних сумах, щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2006 рік була виплачена позивачці у відповідності до чинного законодавства, тому в цей частині позивачці слід відмовити.

Враховуючи, що Законом України ..Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 5 жовтня 2006 року статтю 71 було доповнено тим, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, та керуючись ч.2 ст. 22 Конституції України про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України) та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу.

Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу.

Відповідно до п.6 ч.І ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту.

За таких обставин суд не застосовує п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» , яким з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати тому, що вказаний пункт нормативного акту не відповідає вимогам Конституції України та ст.71 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що було підтверджено рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року «про визнання неконституційним п. 30 ст. 71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік ».

З тих самих міркувань, суд не застосовує п. 28, п.п. 11, розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими текст статті 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" був викладений в новій редакції, де КМУ надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Вказані зміни також були рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року визнані неконституційними.

З часу прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року була відновлена дія положення статті 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у попередній редакції. Виплата зазначеної одноразової допомоги позивачці у 2008 році в сумі 75,0 грн. була здійснена в жовтні 2008 року, тобто після набрання чинності рішення Конституційного Суду України. Тому за 2008 рік вказана допомога позивачці повинна була бути виплаченою в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент проведення виплати.

Законом України В«Про Державний бюджет України на 2009 рікВ» будь-яких змін до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено не було. Оскільки, в 2009 році Кабінет Міністрів України розмір одноразової допомоги особам, що постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС не визначав, тому відповідач повинен був провести виплату вказаної допомоги у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд приходить до висновку, що виплата Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради позивачці у 2005, 2007-2009 р.р. грошової допомоги на оздоровлення як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) II категорії в розмірі меншому ніж визначено ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 термін звернення до суду з позовом про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) II категорії щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005. 2007, 2008 та 2009 роки.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 у 2005, 2007, 2008 та 2009 роках грошової допомоги на оздоровлення як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) II категорії з врахуванням положень абз.7 ч.4 ст. 48 Закону України В«Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , а саме, що її розмір становить три мінімальних заробітних плати на момент виплати, та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області в доход держави судових витрат по справі, а саме державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,0 грн.

Рішення може бути оскаржено поданням апеляційної скарги в судову палату по цивільне справах апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Стасюк Р.М.