Рішення

від 07.11.2024 по справі 185/7383/22

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/7383/22

Провадження № 2/185/73/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 листопада 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., прокурора ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградськаобласті), Департамента екології таприродних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації до Богданівської сільськоїради Дніпропетровськоїобласті, ОСОБА_2 ,Фермерського господарства"ім.І.Кириленко", третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування рішень сільської ради, скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору користування земельною ділянкою та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, позивача-2: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, позивача-3: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Богданівської сільської ради, відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: фермерського господарства «Ім. І. Кириленко», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 27.03.2019 №741-41/VII «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», яким надано дозвіл ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 21.11.2019 №953-49/VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сформованих шляхом поділу» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 загальною площею 1,7611 га.

3. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Мороз Наталії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.11.2019 № 49925448 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865) на земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:00764.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 12.12.2019 №990-50/VII «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 загальною площею 1,7611 га для ведення особистого селянського господарства.

5. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.01.2020 № 50769275 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:00764 та припинити право власності ОСОБА_2 на неї.

6. Визнати недійсним договір від 25.03.2020 на право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1223587000:01:002:0764) для сільськогосподарських потреб, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292).

7. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2020 № 51899344 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223587000:01:002:00764 за фермерським господарством «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292) та припинити право користування ФГ «Ім. І. Кириленко» на неї.

8. Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га, у власність Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865).

9. Зобов`язати фермерське господарство «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292) повернути з незаконного користування земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га, у власність Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865).

10. Стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням передачі в приватну власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі та розпочато підготовче провадження у справі.

Від відповідача-1 надійшли пояснення від 27.01.2023 №2-14/105 на позовну заяву. Відповідач-1 позовні вимоги прокурора не визнає та зазначає, що: в позовній заяві не правильно зазначено найменування відповідача замість «Богданівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04338865)» зазначено «Богданівська сільська рада Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865)»; твердження прокурора про прийняття Богданівською сільською радою оспорюваних рішень всупереч вимогам закону не обґрунтоване жодними доказами.

Від Павлоградської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1 від 22.02.2023 №04/63-927вих-23. Прокурор зазначає, що найменування відповідача було конкретизованим, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про 26 юридичних осіб з назвою «Богданівська сільська рада», при цьому номер ЄДРПОУ, юридична адреса, інші дані відповідача-1 зазначені правильно, що повністю відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Прокурор вважає, що до позовної заяви додано достатньо доказів, що доводять обґрунтованість позовних вимог.

До суду від відповідача-1 надійшли пояснення від 02.03.2023 №2-14/273, в яких він наполягає на тому, що оспорювані рішення прийняті ним відповідно до вимог законодавства.

До суду від позивача-2 надійшли пояснення від 30.01.2023, відповідно до яких він підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі

До суду від позивача-1 надійшли пояснення від 04.04.2023 №16/16-02/131-23, відповідно до яких він підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі. Позивач-1 зазначає, що спірна земельна ділянка не може перебувати у приватній власності у зв`язку з розташуванням у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Тернівський», що свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим необхідно повернути її законному власнику.

Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року закрито підготовче провадження по справі.

В судове засідання з`явились прокурор, представники відповідачів-1, 2, 3, від позивачів-1, 2, 3 та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач-2, представники відповідачів-1, 2, 3 просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи не погодився з позовними вимогами, вважаючи, що позивачем обраний не ефективний спосіб захисту.

В судовому засіданні встановлено наступне. Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19.03.2002 №525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Тернівський», розташований у Павлоградському районі Дніпропетровської області.

У подальшому Дніпропетровська обласна рада рішенням від 25.09.2008 №442-16/V створила на території Павлоградського району ландшафтний заказник місцевого значення «Тернівський» (загальною площею 2156,4 га).

Відповідно до п. 1.2 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Тернівський» (далі Положення), заказник входить до складу природно-заповідного фонду України.

Заказник загальною площею 2156,4 га розташований на території Павлоградського району Дніпропетровської області між м. Тернівка та с. Зелене в межах Новодачинської (767 га) та Новоруської (1389,4 га) сільських рад. До складу заказника включені землі: сільськогосподарського призначення 1872,3 га; лісового фонду 105,9 га; водного фонду 178,2 га (п. 1.3 Положення).

Земельна ділянка, оголошена заказником, представляє собою заліснені степові цілинки із лугово-болотяними комплексами і являється місцезнаходженням рідкісних та зникаючих видів тварин та рослин (п. 1.4 Положення).

Територія заказника знаходиться за межами населених пунктів і підпорядкована Павлоградській райдержадміністрації (п. 1.5 Положення).

Територія, оголошена заказником не вилучається із землекористування Павлоградської райдержадміністрації, яка здійснює на ній свою діяльність у відповідності з Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативними актами та цим Положенням (п. 1.6. Положення).

Зміна меж, категорії та скасування статусу території заказника проводяться відповідно до природоохоронного законодавства України (п. 1.9 Положення).

Заказник оголошено з метою збереження і відтворення рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин, цінного природного ландшафту (п. 2.1 Положення).

Основними завданнями заказника є:

- збереження і відтворення заліснених степових цілинок із лугово-болотяними комплексами;

- збереження і підтримання біорізноманіття флори та фауни заказника, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України (3 види ковили, тюльпан дібровний, ксилокопа звичайна, подалі рій, вусач земляний хрестоносець, махаон, мідянка звичайна, полоз каспійський, гадюка степова, лунь польовий, канюк степовий, кулик-довгоніг, журавель сірий, орел-карлик, тхір степовий, борсук, тушкан великий);

- підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища;

- поширення еколого-освітніх знань (п. 2.2 Положення).

На території заказника «Тернівський» забороняється будь-яка діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, зокрема забороняється меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказнику, будь-яке порушення ґрунтового покриву, рельєфу, розорювання земель за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж та інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв`язків та ходу природних процесів, втрати наукової, господарської, естетичної цінності природного комплексу заказника (п. 3.1. Положення).

Режим території заказника враховується при розробці районних схем землевпорядкування (п. 3.3 Положення).

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 №4-5231/15-18-СГ відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:0723 площею 23,6366 га сільськогосподарського призначення з перевищенням повноважень передано з державної у комунальну власність Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Богданівської сільської ради Дніпропетровської області.

20.03.2019 ОСОБА_2 звернувся до Богданівської сільської ради Дніпропетровської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням від 27.03.2019 №741-41/VII Богданівська сільська рада попри вимоги природоохоронного законодавства надала ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення. Вказану земельну ділянку передбачалось сформувати шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1223587000:01:002:0723 площею 23,6366 га.

На замовлення ОСОБА_2 проект землеустрою розроблено приватним підприємством «Геолайф» на підставі договору №01/19/1733 від 07.08.2019.

Рішенням від 21.11.2019 №953-49/VII Богданівська сільська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1223587000:01:002:0723 площею 23,6366 га.

Листом від 25.11.2019 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило Богданівську сільську раду про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1223587000:01:002:0723 площею 23,6366 га шляхом її поділу на 14 земельних ділянок, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га.

Рішенням від 12.12.2019 №990-50/VII Богданівська сільська рада передала у власність ОСОБА_2 із земель комунальної власності земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га, категорія землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку було зареєстровано 20.01.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 35146824).

25.03.2020 ОСОБА_2 уклав з фермерським господарством «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292) договір про право користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб строком на 7 років. Право користування земельною ділянкою зареєстровано 01.04.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 36191351).

В матеріалах справи наявні копія Положення про ландшафтних заказник місцевого значення «Тернівський», копія охоронного зобов`язання, карти ландшафтного заказника «Тернівський», скріншоти з Публічної кадастрової карти щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, інформація громадської організації «Українська природоохоронна група»; довідка сертифікованого інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста ФОП ОСОБА_7 , якими поза розумним сумнівом підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Тернівський».

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 31.01.2022р. №2-586/0/261-22, правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України Про природно-заповідний фонд України (далі - Закон), розділом VII якого визначено порядок створення та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ).

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону (у відповідній редакції з 08.01.2004 по 14.07.2011 роки) проекти створення територій та об`єктів ПЗФ передавались центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів ПЗФ.

Невід`ємною складовою проектів створення об`єктів ПЗФ є клопотання, що містить обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту ПЗФ певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

Відповідно до частини третьою статті 53 Закону (у відповідній редакції з 08.01.2004 по 14.07.2011 роки) рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів ПЗФ місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів ПЗФ приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

У свою чергу, ландшафтний заказник місцевого значення «Тернівський» включено до складу природно-заповідного фонду України на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради.

Зазначене рішення оприлюднено на офіційному веб-сайті Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до статті 25 Закону (у редакції від 08.08.2021р.) заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

При цьому, статтею 7 Закону визначено, що межі територій та об`єктів ПЗФ встановлюються в натурі відповідно до законодавства, а до встановлення - визначаються відповідно до проектів їх створення. На використання земельної ділянки або її частини в межах ПЗФ може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 53 Закону території та об`єкти ПЗФ або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають (тобто без зміни цільового призначення та встановлення категорії земель ПЗФ), передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам з оформленням охоронного зобов`язання.

Таким чином, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2009 році передано під охорону територію ландшафтного заказника місцевого значення «Тернівський», площею 2156,4 га до Павлоградської райдержадміністрації.

Разом з тим, із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» відбулися зміни в низці законодавчих актів.

Зокрема, частиною другою статті 83 Земельного кодексу України (у редакції від 27.05.2021р.) встановлено, що у комунальній власності перебувають, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Що стосується зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих в межах заказників, то порядок відведення земельних ділянок (незалежно від форми власності, категорії, цільового призначення) в межах територій та об`єктів ПЗФ визначається нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Розгляд питань щодо надання земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється органами відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

Частиною другою статті 46-1 ЗК України встановлено, що особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Згідно з частиною третьою статті 186-1 ЗК України (у редакції від 27.07.2013 до 27.05.2021 роки) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта ПЗФ, підлягав погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Такі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах заказників на розгляд та погодження до департаменту не надходили.

За даними електронної системи документообігу «ДОК ПРОФ», що застосовується для реєстрації документів в департаменті, звернень щодо відведення, зміни цільового призначення земельних ділянок в межах заказників за період 2013-2022 років не ідентифіковано.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 20, частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частинами 1-4 статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом розробки документації із землеустрою, визначеної цією статтею.

Згідно із статтями 25, 47 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою визначено проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. Рішення про затвердження таких проектів землеустрою одночасно є рішенням про встановлення меж цих територій.

Такі проекти землеустрою погоджуються в обов`язковому порядку, структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення заказників місцевого значення зазначених у запиті на розгляд та погодження у відповідності до статті 186 ЗК України до департаменту на розгляд та погодження не надходили.

Прокурор в своїй позовній заяві зазначає, що:

1) земельна ділянка з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Тернівський», а тому відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду;

2) незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним;

3) землі природно-заповідного фонду, перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення, відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту;

4) оскільки ландшафтний заказник «Тернівський» створено на землях, що перебували у державній власності, а з 27.05.2021 перейшли у комунальну власність Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади, відтак передача земельних ділянок, на яких він розташований, у приватну власність прямо заборонена законом (ст. 83, 84 ЗК України);

5) використання земельної ділянки природно-заповідного фонду у сільськогосподарських цілях суперечить її цільовому призначенню;

6) на час передачі спірної земельної ділянки із державної до комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України;

7) Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду місцевого значення державної форми власності у комунальну власність Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 №4-5231/15-18-СГ, в частині земель природно-заповідного фонду, прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та має бути визнаний недійсним;

8) як наслідок, усі рішення Богданівської сільської ради відносно розпорядження спірною земельної ділянкою (від 27.03.2019 №741-41/VII, від 21.11.2019 №953-49/VII та 12.12.2019 №990-50/VII) винесені за відсутності повноважень на розпорядження нею, а тому підлягають визнанню недійсними як такі, що прийняті з порушенням ст. 20, 83, 84, 122, 123, 186-1 ЗК України;

9) позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном;

10) договір на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння), відтак наявні правові підстави для усунення перешкод у користуванні Богданівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Богданівської сільської ради земельною ділянкою шляхом визнання договору на право користування земельною ділянкою від 25.03.2020 недійсним;

11) для забезпечення безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Отже, підставою для звернення прокурора до суду стало порушення інтересів держави через порушення норм законодавства під час передачі спірної земельної ділянки природно-заповідного призначення в приватну власність відповідача-2 та користування відповідачу-3, та полягає у фактичному володінні останнім землею з особливою цінністю без законних підстав, за відсутності волі її власника.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи прокурора, дослідивши надані прокурором та учасниками провадження по даній справі письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Особливість статусу земель природо-заповідного фонду закріплена у конкретних нормах Земельного кодексу України, Законах України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про охорону навколишнього природного середовища».

Так, відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Землі природно-заповідного фонду, згідно зі ст. 43 ЗК України, - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

За статтею 44 ЗК України та статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з наведеними положеннями ЗК України, а також статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Частиною першою статті 178 ЦК України, яка врегульовує питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Відповідно до частини другої цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Визначення на законодавчому рівні об`єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності або в користуванні з іншим цільовим призначенням, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності або в користуванні для інших цілей.

Відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 83 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

За частиною 3 ст. 93 ЗК України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Так, статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватись у природних, науково -дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо - виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища.

Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яким не передбачено ведення на цих землях сільськогосподарської діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі.

Згідно зі ст. 3 указаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до об`єктів, обмежених в обороті.

Розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Тернівський» за чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - для особистого селянського господарства.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельних ділянок вказано «для особистого селянського господарства», ця обставина не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. У наведеній постанові встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах об`єкта природно-заповідного фонду, а тому належить до земель природно-заповідного фонду (п. 6.29), неоформлення спірної земельної ділянки за Нацпарком не змінює її цільового призначення як такої, що віднесена до земель природно-заповідного фонду та не звільняє Київраду від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки (п.6.36), спірна земельна ділянка входить в межі Національного природного парку «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, на якій забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво (п.6.37).

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за статтею 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

Така охорона земель природно-заповідного фонду є комплексною, оскільки забороняє будь-яку діяльність, яка може негативно впливати на стан природних ресурсів, передбачає вичерпний перелік видів використання, а також особливий склад органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо створення, зміни меж, статусу та їх вилучення.

Разом з цим, за статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Особливий порядок охорони таких земель визначений пунктами «б», «д» ч. 1 ст. 164 та ст. 166 Земельного кодексу України.

Тобто на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки самої природи, рідкісних видів рослин та тварин, унікальних ландшафтів, водних ресурсів, а й цілої світової екосистеми природних територій, за допомогою яких природа може відновлюватись, щоб не перетворитись в аграрну пустелю.

Таким чином, спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду -ландшафтного заказника місцевого значення «Тернівський», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі № 813/4701/16.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

На час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 21.12.2018-12.12.2019 роки, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також їх вилучення здійснювалася відповідно до ст. ст. 19, 20, 122, 149, 150 ЗК України.

Так, згідно з ч. ч. 1,2 ст. 20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 122 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу, частина 9 якої в свою чергу передбачає, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного призначення та у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно ст. 150 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Разом з цим, слід зазначити, що Верховною Радою України 28.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (27.05.2021р. набрав законної сили), яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України.

Так, згідно із новою редакцією ч. 8 ст. 122 та ст. 149 Земельного кодексу України з 27.05.2021р. Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1, п. «в» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. п. «а», «ґ» ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цієї норми (27.05.2021р.) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, Кабінет Міністрів України до 27.05.2021р. був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

На теперішній час в силу вищевказаних положень ЗК України земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення за межами населених пунктів є комунальною власністю відповідних територіальних громад. Зміна їх кільового призначення є можливою лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 ЗК України).

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодних повноважень у Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та органів місцевого самоврядування до 27.05.2021р. на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством не передбачено.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

За ст. 54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 -53 цього закону.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Тернівський» є юридично створеним з 25.09.2008р. і включає 2156,4 га. Рішення про переведення земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймались.

Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації у листі від 31.01.2022р. №2-586/0/261-22 повідомив, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Тернівський» або щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на розгляд та погодження до департаменту не надходили.

Саме з моменту створення зазначеного об`єкту природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення. Будь-яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось.

Верховним Судом у постановах від 13.08.2019р. у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022р. у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022р. у справі № 575/462/21 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.

Як установлено, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, передана в приватну власність не уповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення в приватну власність не приймав.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних вище обставин, тим самим створено перешкоди державі у користуванні та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.

Територію природно-заповідного фонду заказника почали використовувати для здійснення підприємницької та іншої діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель.

Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території (постанова Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі № 813/4701/16).

Відповідно до пункту «а» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтями 16 та 21 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України.

Таким чином, рішення Богданівської сільської ради від 27.03.2019 №741-41/VII «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», від 21.11.2019 №953-49/VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сформованих шляхом поділу» та 12.12.2019 №990-50/VII «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» відносно розпорядження спірною земельної ділянкою прийнято з перевищенням наданих повноважень, в порушення норми ст. ст. 19, 20, 43 - 45, 122, 150, 186-1 ЗК України, а також ст. ст. 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у зв`язку з чим суд задовольняє вимогу про їх визнання незаконними і скасування.

Як зазначено у ст. ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.

Стаття 203 ЦК України закріплює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).

Зміст ст.ст. 203, 215 ЦК України свідчить, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефектів (незаконності) змісту, форми, суб`єктного складу, волевиявлення тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Відповідно до cт. 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 102-1 Земельного кодексу України.

Як встановлено у ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Власник земельної ділянки зобов`язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.

Згідно зі ст. 410 ЦК України, землекористувач має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до умов договору.

Землекористувач має право передавати земельну ділянку в оренду.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Договір емфітевзису є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

Крім того, з урахуванням змісту ст. 178 ЦК України щодо неможливості вільного відчуження обмежених в цивільному обороті об`єктів право власності на майно набувається та право користування переходить від однієї приватної особи до іншої лише у разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.

Судом встановлено, що Богданівська сільська рада не мала жодних прав щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою, в тому числі в питанні передачі її в приватну власність з порушенням цільового призначення.

Право на розпорядження спірною земельною ділянкою з дотриманням її цільового призначення як об`єкта природно-заповідного фонду Богданівська сільська рада отримала лише 27.05.2021р.

Аналогічно таких прав щодо передачі права користування спірною земельною ділянкою на умовах емфітевзису не мав і відповідач-2.

При цьому, жодних погоджень з Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації всупереч вимогам ст. 186-1 ЗК України не відбувалось.

На підставі спірного договору на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб відповідач-3 отримав в користування земельну ділянку для сільськогосподарської діляності, тобто для розорювання, засівання та вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить її призначенню як об`єкта природно-заповідного фонду.

Таким чином, договір користування від 25.03.2020 є таким, що суперечить положенням ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України, та порушує права та законні інтереси держави, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги щодо визнання їх недійсними.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Повернення у державну власність земельної ділянки, на якій розташований об`єкт природно-заповідного фонду місцевого призначення, переслідує легітимну мету контролю дотримання режиму використання та розпорядження об`єктами природно-заповідного призначення, що мають особливий статус з метою збереження цілісності екомережі України та гарантування безпечності довкілля.

Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду щодо витребування земельних ділянок природно-заповідного фонду, викладеними у постанові від 22.06.2022 у справі №752/3093/19. У наведеній постанові Верховний Суд зазначає, що стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною. Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном. Повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Аналогічний підхід застосований в постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 11.10.2023 у справі №734/1560/20.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо повернення земельної ділянки Богданівській сільській територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Богданівської сільської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, постанова Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №734/1560/20 наголошено, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України, для забезпечення безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та здійснених змін на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 49, 76-81, 89, 95, 141, 259, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 27.03.2019 №741-41/VII «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», яким надано дозвіл ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 21.11.2019 №953-49/VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сформованих шляхом поділу» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 загальною площею 1,7611 га.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Мороз Наталії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.11.2019 № 49925448 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865) на земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:00764.

Визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 12.12.2019 №990-50/VII «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 загальною площею 1,7611 га для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.01.2020 № 50769275 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:00764 та припинити право власності ОСОБА_2 на неї.

Визнати недійсним договір від 25.03.2020 на право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1223587000:01:002:0764) для сільськогосподарських потреб, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292).

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2020 № 51899344 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223587000:01:002:00764 за фермерським господарством «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292) та припинити право користування ФГ «Ім. І. Кириленко» на неї.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га, у власність Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865).

Зобов`язати фермерське господарство «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292) повернути з незаконного користування земельну ділянку з кадастровим номером 1223587000:01:002:0764 площею 1,7611 га, у власність Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865).

Стягнути з Богданівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04338865, вул.Жовтнева, буд. 35-а, с. Богданівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51464) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м.Київ р/р НОМЕР_2 код ЄДРПОУ 02909938 судовий збір в сумі 7443 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р НОМЕР_2 код ЄДРПОУ 02909938 судовий збір в сумі 7443 грн.

Стягнути з фермерського господарства «Ім. І. Кириленко» (код ЄДРПОУ 30897292, вул. Садова, буд. 12, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51464) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р НОМЕР_2 код ЄДРПОУ 02909938 судовий збір в сумі 7443 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 13 листопада 2024 року.

Суддя: В. О. Головін