Постанова

від 31.10.2024 по справі 914/708/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. Справа №914/708/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги»

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024 (повний текст рішення складено 22.08.2024 р., суддя Манюк П.Т.)

у справі № 914/708/24

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», м. Київ,

до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», м. Львів,

про зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», м. Львів,

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», м. Київ,

про визнання дій неправомірними, зобов`язання спростувати інформацію, стягнення моральної шкоди

за участю представників:

від позивача за первісним позовом - не з`явились

від відповідача за первісним позовом - Гречух В.М.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (далі ПрАТ «СК ТАС») 18.03.2024 звернулося до Господарський суд Львівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства (далі КНП) «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про зобов`язання вчинити дії, а саме надати інформацію та документи.

Згодом, 03.04.2024 КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» звернулася до суду із зустрічним позовом до ПрАТ «СК «ТАС» про визнання дій неправомірними, зобов`язання спростувати інформацію, стягнення моральної шкоди, які виникли, у зв`язку зі зверненням страховика до Міністерства охорони здоров`я України зі скаргою.

Господарський суд Львівської області в рішенні від 12.08.2024, розглянувши позовні вимоги ПрАТ «СК «ТАС» за первісним позовом та зустрічні позовні вимоги КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», відмовив в їх задоволенні, з огляду на таке:

- щодо первісного позову, суд дійшов висновку, що заклади охорони здоров`я, які володіють інформацією про обставини події, що має ознаки страхового випадку, зобов`язані в порядку, встановленому законом, надсилати страховикам відповіді на запити про надання лише відомостей та копій документів, пов`язаних із подією, що має ознаки страхового випадку, а не всієї медичної документації чи інформації щодо особи. Вигодонабувачем було надано страховику довідку від 23.12.2023 про причину смерті застрахованої особи, що містить інформацію про причину смерті застрахованої особи «гостра ішемія міокарда», на підставі якого родичам застрахованої особи 25.12.2023 було видано офіційне свідоцтво про смерть. Таким чином, суд констатував, що саме вказана довідка про причину смерті містить інформацію про обставини страхового випадку;

- щодо зустрічного позову, то позивачем за зустрічним позовом в його позовній заяві не наведено чіткої правової аргументації позовних вимог, не вказано в чому саме полягало порушення його ділової репутації, не надано суду та не долучено до зустрічної позовної заяви доказів на підтвердження його доводів, оскільки в жодному із документів, наявних у даній судовій справі, не вказано, яка саме інформація зі скарги поданої відповідачем є недостовірною, а також, у позовних вимогах не вказується спосіб, в який мають бути спростовані вимоги, викладені у скарзі позивача до Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2024. Відповідач у зустрічний позовній заяві не приводить жодного документального підтвердження завдання йому моральної шкоди, незаконності дій чи бездіяльності відповідача за зустрічним позовом, наслідків завдання моральної шкоди позивачу, причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача і створеним дискомфортом і напруженістю у роботі підприємства. Також суд зазначив, що позивач за зустрічним позовом просив визнати дії відповідача саме в частині написання скарги до Міністерства охорони здоров`я України неправомірними, однак не вказав жодного нормативно-правового акта, який порушив страховик при такому зверненні.

КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» не погодилось з ухваленим рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, відтак, оскаржило його в цій частині в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом покликається, зокрема, на таке:

- судом не враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 277 ЦК України, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Водночас, частиною сьомою цієї статті передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Отже, спростування недостовірної інформації відповідачем за зустрічним позовом повинно було б здійснюватися у такий же спосіб, у який вона була поширена. Апелянт вважає недоречним покликання суду на роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 за № 1 оскільки такі роз`яснення стосувалось норм цивільного законодавства, чинного станом на 27.02.2009. Разом з тим, на переконання апелянта, обов`язок доказування достовірності поширеної інформації лежить саме на особі, яка поширила негативну інформацію, в силу вимог ч. 7 ст. 277 ЦК України;

- апелянт вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем за зустрічним позовом не було зазначено в чому саме полягало приниження його ділової репутації не відповідає дійсності, оскільки в зустрічній позовній заяві зазначено: «Подавши позов до суду, ПАТ «СК «ТАС», не дочекавшись законного рішення суду, взяв на себе право одноособово та безапеляційно визначати законність та правомірність дій юридичної особи, більш того, зобов`язав Міністерство охорони здоров`я України, як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я та здійснює контроль за діяльністю медичних закладів, що належать до сфери його управління, крім іншого, провести перевірку правомірності дій КНП «Львівське ТМО 2» щодо відмови у наданні запитуваної ПАТ «СК «ТАС» інформації та документів щодо громадянки ОСОБА_1 , а також вжити заходів та притягнути до дисциплінарної відповідальності керівництво КНП «Львівське ТМО 2» у зв`язку із невиконанням службових обов`язків. Така скарга призвела до проведення позапланової перевірки діяльності КНП «Львівське ТМО 2», створила певний дискомфорт і напруженість у роботі підприємства, стала причиною для зменшення ділової репутації медичного закладу»;

- на противагу висновку суду про те, що позивачем за зустрічним позовом не вказано яка саме інформація є недостовірною, апелянт зазначає, що в тексті його позовної заяви йшлося про те, що підлягає спростуванню недостовірна інформація, наведена у скарзі до Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2024.

З огляду на вказане КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задоволити повністю.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, ПрАТ «СК «ТАС» подало відзив на апеляційну скаргу позивача за зустрічним позовом, в якому заперечило доводи апелянта та зазначило:

- юридична особа може вимагати відшкодування моральної шкоди у випадках, коли вона може довести, що така шкода була заподіяна їй внаслідок негативних явищ у вигляді незаконних дій або бездіяльності інших осіб. Для підтвердження факту моральної шкоди та визначення розміру компенсації можуть бути використані різні докази, зокрема, документальні докази, свідчення свідків, експертні висновки та інші. Позивач не навів жодного доказу того, що відповідачем було принижено його ділову репутацію. Твердження позивача про те, що моральна шкода завдана через створений дискомфорт і напруженість у роботі підприємства, у зв`язку із проведенням позапланової перевірки діяльності позивача, відповідач вважає голослівними та зазначає, що такі не вказують на протиправність дій зі сторони відповідача і не доводять спричинення моральної шкоди позивачу. Водночас, позивач жодними доказами не підтвердив своїх доводів про проведення у нього позапланової перевірки його діяльності;

- позивач просив зобов`язати ПрАТ «СК «ТАС» спростувати наведені у скарзі до Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2024 вимоги, при цьому позивач не вказав яким чином відповідач мав би спростувати ці вимоги;

- позивач просив визнати дії відповідача в частині написання скарги до Міністерства охорони здоров`я України неправомірними, але при цьому не вказав жодного нормативно-правового акта, який порушив відповідач при зверненні до Міністерства охорони здоров`я України.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 справу за № 914/708/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Желіка М.Б. та Якімець Г.Г.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та від 07.10.2024 означеним складом колегії суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», поданою на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024 у справі №914/708/24 та призначено таку до розгляду в судовому засіданні на 31.10.2024.

29.10.2024 розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду за № 269, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Якімець Г.Г., у справі за № 914/708/24 проведено автоматизовану заміну складу суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у склад колегії замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Галушко Н.А.

В дане судове засідання прибув представник позивача за зустрічним позовом, який підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач за зустрічним позовом участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак 17.09.2024 подав на розгляд суду заяву, в якій просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на ту обставину, що сторони у справі не оспорюють законність рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024 в частині розгляду первісного позову, натомість предметом апеляційного оскарження є висновок суду щодо зустрічних позовних вимог, відтак, з огляду на положення ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не переглядає рішення місцевого господарського суду щодо первісного позову.

Отже, з матеріалів справи вбачається наступне:

30.12.2020 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС» було укладено договір добровільного страхування життя за програмою «Персональний захист» № 20201230/2.

Договір страхування укладено відповідно до Закону України «Про страхування» та Правил добровільного страхування життя у новій редакції, що затверджені 18.10.2017 та згідно з ліцензією Держаної комісії регулювання ринків фінансових послуг України серія АВ № 499974 від 11.01.2010.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 30.12.2021 за № 1 до договору страхування, ОСОБА_1 додано до списку застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 4.2. договору страхування, з урахуванням пункту 3 додаткової угоди № 2 від 16.12.2022 до вказаного договору, договір страхування діє з 01.01.2023 до 31.12.2023.

Застрахованою особою за договором страхування є ОСОБА_1 , а вигодонабувачем за цим договором страхування є матір застрахованої особи ОСОБА_3 .

У зв`язку із настанням події, що має ознаки страхового випадку за ризиком «Втрата життя» застрахованою особою, що сталася 22.12.2023 (під час дії договору страхування) вигодонабувач за договором страхування звернувся до ПрАТ «СК «ТАС», надавши на підтвердження настання страхового випадку страховику документи, передбачені у договорі страхування та правилах страхування. Ознайомившись із наданими вигодонабувачем документами та інформацією, ПрАТ «СК «ТАС» вирішило скористатися своїм правом та провести страхове розслідування.

З метою розслідування причин та обставин настання страхового випадку за ризиком «Втрата життя» із громадянкою ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «ТАС» 22.01.2024 направило Комунальному некомерційному підприємству «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» запит з проханням надати відомості, пов`язані зі страховим випадком.

У відповідь на запит страхової компанії лікарня 29.01.2024 повідомила, що інформацію та медичні документи про факт звернення за медичною допомогою ОСОБА_1 , можливо отримати виключно за рішенням суду, оскільки іншої процедури отримання інформації в медичному закладі не передбачено.

20.02.2024 страховик подав до Міністерства охорони здоров`я України скаргу на дії керівництва лікарні.

Подача страховиком скарги зумовила проведення позапланової перевірки діяльності лікарні та створила, на думку відповідача (позивача за зустрічним повозом), певний дискомфорт і напруженість у роботі підприємства, стала причиною для зменшення ділової репутації лікарні, як закладу охорони здоров`я, що входить до переліку підприємств критичної інфраструктури, так і керівництву цього закладу, що слугувало підставою для звернення до суду із зустрічними позовними вимогами до ПрАТ «СК «ТАС» про визнання дій позивача в частині написання скарги до Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2024 неправомірними, зобов`язання позивача спростувати наведені в скарзі вимоги та стягнення моральної шкоди у розмірі 200000, 00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом, приймаючи до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом, наведені в його відзиві на апеляційну скаргу, розглянувши матеріали справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в частині зустрічного позову, з огляду на таке:

При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Варто зауважити, що Верховний Суд у своїй постанові від 11.10.2023 у справі № 758/13555/21 вказав, що для позивача діє загальний тягар доведення позову, зокрема факту поширення недостовірної інформації та недостовірність цієї інформації.

Разом з тим, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов`язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в її достовірності.

З огляду на вказане, поширена інформація не вважається автоматично недостовірною, і позивач за зустрічним позовом несе тягар доведення обґрунтованості свого позову за загальним правилом, включаючи підтвердження недостовірності поширеної інформації. Натомість відповідач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх заперечень, щоб спростувати аргументи позивача про недостовірність, має обов`язок довести, які заходи вчинялися, щоб переконатися в достовірності, та надати відповідні докази, які на його переконання свідчать про достовірність поширеної інформації.

З аналізу зустрічної позовної заяви не вбачається правової аргументації позовних вимог, а позивачем за зустрічним позовом не вказано в чому саме полягало порушення його ділової репутації. Водночас, варто зауважити, що відповідач в жодному із документів, наявних у даній судовій справі, не вказує, яка саме інформація зі скарги поданої відповідачем є недостовірною, як і не вказує спосіб, в який мають бути спростовані вимоги, викладені у скарзі позивача до Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2024.

Разом з тим, судова колегія вважає за доцільне зауважити, звертаючись із зустрічним позовом, в якому просить визнати дії відповідача в частині написання скарги до Міністерства охорони здоров`я України неправомірними, позивач не вказав жодного нормативно-правового акта, який порушив відповідач при такому зверненні.

Згідно з ч. 2 статті 23 ЦК України єдиним проявом моральної шкоди для юридичної особи може бути приниження її ділової репутації.

Моральну шкоду, завдану юридичній особі, можна охарактеризувати як втрату немайнового характеру, що настала у зв`язку з приниженням її ділової репутації, що може полягати у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Юридична особа може вимагати відшкодування моральної шкоди у випадках, коли вона може довести, що така шкода була заподіяна їй внаслідок негативних явищ у вигляді незаконних дій або бездіяльності інших осіб.

Для підтвердження факту моральної шкоди та визначення розміру компенсації можуть бути використані різні докази, зокрема, документальні докази, свідчення свідків, експертні висновки та інше.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає лише за умови наявності та доведеності всіх 4 елементів такої типової для правопорушення формули.

Позивач у своїй зустрічній позовній заяві та в апеляційній скарзі не наводить жодного підтвердження завдання йому моральної шкоди, незаконності дій чи бездіяльності відповідача за зустрічним позовом, наслідків завдання моральної шкоди позивачу, причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача і створеним дискомфортом і напруженістю у роботі підприємства. Водночас, позивачем за зустрічним позовом не надано ні суду першої, ані суду апеляційної інстанцій жодних документально підтверджених доказів, які б свідчили про проведення позачергової перевірки, наявність труднощів, які виникли у функціонуванні закладу, у зв`язку із такою перевіркою, тощо.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги».

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024 у справі № 914/708/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 12.11.2024

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік